Статистичні зведення та групування

1. коли в ролі фактора виступає кількісна ознака, а наслідку - якісна 
   (стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з 
   постачальниками матеріальних ресурсів і їх якістю);
2. коли в ролі факторної ознаки виступає якісна ознака, а результативної 
   - кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

3) коли   в   ролі   фактора   і   результату   виступають   якісні   ознаки, (наприклад, категорії працівників і їх освіта);

4) коли в ролі фактора і результату виступають кількісні показники, 
(наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).

Характерною особливістю  аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної  ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

 

 

 

4. Принципи  вибору групувальної ознаки та  утворення груп

Всі соціально-економічні явища і процеси відрізняються між собою розмаїттям форм свого розвитку, тому при групуванні виникає питання про вибір тієї ознаки, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної інформації. Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з великої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють вибрати його типові риси і властивості. Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найбільш істотною, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційні можливості, його потужність.

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1) за формою вираження групувальні ознаки поділяються на атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта і інші), та кількісні (варіаційні), які приймають різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів). Кількісні ознаки при цьому, у свою чергу, можуть бути дискретними (перервними), значення яких виражається цілими числами, між якими не має проміжних значень (розряд працівників) та безперервними, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими. Так, рівень оплати праці можна показати не лише в гривнях, а й у гривнях з копійками. Коли групування проводиться за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно вирішити питання не лише про кількість груп, а й про вибір інтервалу групування;

2. за характером коливності групувальні ознаки можуть бути альтернативними - в тих випадках, коли одним одиницям властиві певні параметри якості, а іншим - ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною), - і варіаційними, які мають велике число кількісних значень (наприклад, розмір підприємств за вартістю основних виробничих фондів, за чисельністю працюючих); за роллю, яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють на факторні, що впливають на інші ознаки, і результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому в залежності від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. В одних випадках вони можуть виступати в ролі факторних, в інших - у ролі результативних ознак. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собі вартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці виступає у ролі результативної ознаки, в другому - факторної.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. І тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємопов'язані між собою: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.

Питання про кількість груп і величину інтервалу необхідно вирішувати з урахуванням багатьох обставин і, перш за все, до уваги повинна братися мета дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсяг одиниць сукупності і ін.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Так, часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей - за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значній коливності дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

Залежно від ступеня  коливності групувальної ознаки, характеру  розподілу статистичної сукупності застосовують інтервали рівні або нерівні. У тих випадках, коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межах і розподіл носить більш-менш рівномірний характер, використовуються рівні інтервали.

Величину інтервалу  при групуванні з застосуванням  рівних інтервалів визначають за формулою:

де Х_max – максимальне значення ознаки;

     Х_min – мінімальне значення ознаки;

           і – величина інтервалу;

          n – кількість груп.

У практиці економічної  роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або  прогресивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає у тих випадках, коли коливність ознаки має нерівномірний характер і у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для крупних - неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих підприємств і більш широкі інтервали - для крупних підприємств.

При обчисленні величини інтервалу та розподілі одиниць  об'єкту спостереження на окремі групи важливе значення має точне визначення границь, які у більшості випадків позначаються «від» і «до» для одиниць, включених в дану групу. Наприклад, групи підприємств за кількістю працюючих позначаються так: від 1 до 3 тисяч чоловік, 4-7, 8-11, 12-15 тис. чоловік. Такий підхід дозволяє чітко визначити межі та правильно розподілити одиниці сукупності на групи. Однак у практиці групувань нерідко (при безперервній зміні ознаки) одне і те ж число служить верхньою і нижньою межею двох сусідніх груп. Наприклад, групи працівників підприємств за рівнем продуктивності праці позначаються таким чином: до 100 штук деталей, 100-120, 120-140, 140-160, понад 160 штук деталей. При такій побудові інтервалів питання про віднесення одиниць об'єкту спостереження до тієї чи іншої групи у практиці вирішується двояко: за принципом «включно» до першої групи відноситься робітник, продуктивність праці якого до 100 штук деталей; за принципом «виключно» цей працівник включається до наступної групи 100-120. У практиці застосовуються обидва ці методи, однак перевага надається першому.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається  одна межа - верхня або нижня) і закритими, (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші -закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

Внаслідок зведення і  групування матеріалів статистичного  спостереження одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкований розподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені: а) за кількісною ознакою; б) за якісною ознакою. Відповідно розрізняють  два види рядів розподілу: а) варіаційні; б) атрибутивні.

Ряд розподілу одиниць сукупності за кількісною ознакою називають варіаційним рядом. Варіаційний ряд складається з двох елементів: варіантів і частот.

Варіантами називають  окремі значення варіюючої ознаки.

Частотами називають  числа, які показують кількість  повторень того чи іншого варіанту. Частоти можуть бути виражені як в абсолютних, так і у відносних величинах (у коефіцієнтній чи відсотковій формі). Сума частот складає обсяг ряду розподілу.

При статистичному дослідженні  інколи виникає потреба у проведенні вторинного групування, тобто у перегрупуванні статистичних матеріалів, раніше зведених в групи. Вторинне групування застосовують тоді, коли раніше проведене групування не задовольняє дослідника. Воно проводиться шляхом зменшення або збільшення кількості раніше утворених груп для одержання порівняльних даних в часі і просторі.

Розрізняють два способи  вторинного групування:

1. просте укрупнення інтервалів;
2. перегрупування за часткою окремих груп в загальному їх підсумку. 
   Застосовуючи метод вторинного групування, виходять з припущення про рівномірний розподіл ознаки всередині інтервалу.

Статистичними таблицями називають  спосіб раціонального, наочного, систематизованого  викладу і аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів.

Статистичні таблиці  дозволяють найбільш стисло, компактно, без будь-яких словесних пояснень викласти наслідки зведеної обробки  статистичних матеріалів. Це досягається  тим, що об'єкти і характеризуючи їх показники розташовуються у певній системі, яка дозволяє внести їх назви у вигляді заголовків.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дозволяють охопити матеріали статистичного  зведення в цілому, значно полегшують їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків співставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак та ін.).

Зовні статистична таблиця  представляє собою ряд горизонтальних і вертикальних ліній, які перетинаються і утворюють відповідно рядки та графи (колонки), в сукупності складаючи скелет таблиці. Утворені клітини заповнюють відповідною інформацією. Складену, але не заповнену цифрами таблицю називають макетом таблиці.

У будь-якій статистичній таблиці можна виділити статистичний підмет і статистичний присудок.

Статистичним підметом називають те, про що говориться в таблиці. Статистичним присудком називають числові підсумки, які характеризують статистичний підмет.

Як правило, складові елементи досліджуваного об'єкту, які  утворюють статистичний підмет, розміщують у лівій частині таблиці, а показники, що формують статистичний присудок, - у правій. Однак зустрічаються випадки, коли статистичний підмет частково або повністю переноситься на місце статистичного присудка. Складена і оформлена статистична таблиця повинна мати загальний, бокові та верхні заголовки. Загальний заголовок розміщується над таблицею і виражає у стислій формі її зміст. Розміщені, як правило, зліва бокові заголовки розкривають зміст рядків підмету, а верхні - зміст граф (статистичного присудка).

У підприємницькій діяльності використовуються різні таблиці, які  залежно від побудови статистичного підмета поділяються на три види: прості, групові і комбінаційні.

Простими називаються  таблиці, підмет яких не поділяється  на окремі групи, а становить перелік будь-яких об'єктів чи територіальних одиниць. За характером матеріалу прості статистичні таблиці поділяються на перелікові, територіальні і хронологічні. У підметі простої статистичної таблиці подається перелік одиниць досліджуваної сукупності.

Часто застосовуються територіально-хронологічні таблиці, в яких присудок містить показники в розрізі років чи кварталів і т.д., а в підметі дається перелік районів чи областей. Наявність такого поєднання у побудові простих таблиць підсилює їх інформаційні можливості. Та все ж цей вид таблиць носить в основному описовий характер, хоча роль їх у висвітленні підприємницької діяльності досить значна.

Груповими називають  статистичні таблиці, підмет яких поділяється на окремі групи за однією з істотних ознак.

На основі групових статистичних таблиць одержують більше інформативного матеріалу для аналізу досліджуваних явищ, що зумовлено утворенням у їх підметі груп за певною істотною ознакою.

Комбінаційними називають  таблиці, статистичний підмет яких поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками, узятими в комбінації.

Найпростішим видом  комбінаційної таблиці є така, що показує розподіл населення одночасно  за місцем проживання і статтю.

Більш складними є  таблиці, частина статистичного підмета яких знаходиться на місці статистичного присудка. Прикладом такої таблиці є розподіл вантажних автомобілів за тривалістю експлуатації і їх пробігом.