Ремонт и восстановление блока цилиндров с нижним расположением распределительного вала

 

 

7.Вступна частина.

 

Охорона праці (ОП) – комплекс технічних, соціальних і медичних засобів направлених на захист здоров’я та життя людини в процесі праці, це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних, лікувально профілактичних заходів забезпечення безпеки, зберігання здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Основною задачею ОП є зведення до мінімальної імовірності ушкодження чи захворювання робітника з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

Реальні виробничі умови характеризуються небезпечними і шкідливими факторами.

 Небезпечні виробничі фактори – це такий фактор, який впливає на людину миттєво або протягом нетривалого часу і може привести до травматизму, або смерті робітника.

Небезпечні - деталі, що рухаються, механізмів, розжарені тіла.

Шкідливим виробничим фактором називається такий, дія якого на працюючого в певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.

Шкідливі - повітря, домішки в ньому, теплота, недостатнє освітлення, шум, вібрація, іонізуюче лазерне і електромагнітне випромінювання.

Всі шкідливі виробничі фактори впливаючі на людину діляться на групи:

1. фізичні;
2. хімічні;
3. біологічні;
4. психологічні;
5. фізіологічні(статичні, динамічні).

 

 

 

7.2 Мікроклімат на виробнийтві.

Його нормування.

Мікроклімат – особливості метеорологічних умов на невеликій ділянці землі, або в приміщенні. Параметри мікроклімату вказані у таблиці 7.1

 

                                                                                                              Таблиця 7.1.

Параметри мікроклімату

Параметр	Позначення	Оптимальні і допустимі значення
Вологість	φ, %	φопт=50-70%;  φдоп=25-70%
Швидкість руху повітря	V, м/с	Vопт=0,2-0,3м/с; Vдоп<1,5м/с
Кількість теплоти	Q, Дж/м3*с	Q<23.2 Дж/м3*с – з недостатнім тепловиділенням; Q>23.2 Дж/м3*с – з надмірним тепловиділенням
Температура повітря	t, 0С	Встановлюються в залежності від теплоти приміщення, від тяжкості виконуваних робіт.

 

До параметрів мікроклімату відносять також  вміст шкідливих речовин та пилу в повітрі робочої зони.

Проте на здоров'я людини значний вплив надають перепади тиску. Необхідність обліку основних параметрів мікроклімату може бути пояснений на основі розгляду теплового балансу між організмом людини і навколишнім середовищем. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня навантаження в певних умовах і може коливатися від 80 Дж/с (стан спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Для протікання нормальних фізіологічних процесів в організмі людини необхідно, щоб організмом теплота, що виділяється, відводилася в навколишнє середовище. Віддача теплоти організмом в навколишнє середовище відбувається в результаті теплопровідності людини через одяг, конвекції тіла, випромінювання на оточуючі поверхні, випаровування вологи з поверхні, частина теплоти витрачається на нагрів повітря, що видихається.

Нормальне теплове самопочуття забезпечується при дотриманні теплового балансу, внаслідок чого температура людини залишається постійною і рівною. Ця здатність людини підтримувати температуру тіла постійною при зміні параметрів навколишнього середовища називають терморегуляцією. При високій температурі повітря в приміщенні кровоносні судини розширяються, внаслідок чого відбувається підвищена притока крові до поверхні тіла і тепловіддача в навколишнє середовище зростає. Проте при t=35° С. навколишнього середовища віддача теплоти конвекцією і випромінюванням припиняється. При пониженні t навколишнього середовища кровоносні судини звужуються і притока крові до поверхні тіла сповільнюється, і тепловіддача зменшується. Вогкість повітря робить вплив на терморегуляцію організму: висока вогкість (більш ніж 85%) утрудняє терморегуляцію унаслідок зниження випаровування поту, а дуже низька (менше 20%) - викликає пересихання слизистої оболонки дихальних шляхів. Оптимальна величина  вогкості 40-60%. Рух повітря робить великий вплив на самопочуття людини. В жаркому приміщенні воно сприяє збільшенню тепловіддачі організму людини і поліпшує стан при низькій температурі. В зимову пору року швидкість руху повітря не повинна перевищувати  0,2-0,5 м/с, а влітку - 0,2-1 м/с. Швидкість руху повітря може надавати несприятливу дію на розповсюдження шкідливих речовин. Склад повітря, що вимагається, може бути забезпечений за рахунок виконання наступних заходів:

1. механізація і автоматизація виробничих процесів, включаючи дистанційне керування. Ці заходи захищають від шкідливих речовин, теплового випромінювання. Підвищують продуктивність праці;
2. застосування технологічних процесів і устаткування, що виключає утворення шкідливих речовин. Велике значення має герметизація устаткування, в якому знаходяться шкідливі речовини;
3. захист від джерел теплових випромінювань;
4. пристрої вентиляції і опалювання;
5. застосування індивідуальних засобів захисту.

 

7.3. Вплив шкідливих речовин на організм людини.

Для створення нормальних умов виробничої діялвності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

 Шкідлива речовина — це речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки.

Основним шляхом, яким найчастіше потрапляють промислові шкідливі речовини в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величині (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, якою вони розповсюджуються усім організмом. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють потрапленню шкідливих речовин у організм людини.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом у організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Гострі отруєння виникають у результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень тощо).

В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

• загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксидвуглецю, толуол, анілін та ін.);
• подразнювальні, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизовихоболонок (хлор, аміак, сірководень, озон та ін.);
• сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук та ін.);
• канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні,аміносполуки, азбест та ін.);
• мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивніречовини, формальдегід та ін.);
• такі, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин та ін.).

Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин: за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові і т. д.), за основною шкідливою дією (задушливі, наркотичні, подразнювальні і т. д.), за тривалістю дії (летальні, тимчасові, короткочасні) та ін.

Виробничий пил досить поширений небезпечний та шкідливий виробничий чинник. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства і т. п. Залежно від походження пил може бути органічним (тваринний, рослинний), неорганічним (металевий, мінеральний) та змішаним.

Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій у легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Шкідливість виробничого пилу зумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, у першу чергу пневмоконіози.

Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, зазнають одночасного впливу кількох шкідливих речовин у тому числі й пилу. При цьому їхня спільна дія може бути взаємопідсиленою, взаємопослабленою чи «незалежною». На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні чинники. Наприклад, підвищена температура і вологість як і значне м'язове напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при прийнятті на роботу) та періодичні (і раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

 

 

7.4. Нормування шкідливих речовин.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12,1.007-76):

• 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець,ртуть, озон та ін.).
• 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1—1,0 мг/м3 (кислоти сірчана тасоляна, хлор, фенол, їдкі луги та ін.).
• 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1—10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий та ін.).
• 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас та ін.).

 

 

Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони наведені в таблиці 7.2.

Таблиця 7.2.

ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони

№ зп.	Назва речовини	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Агрегатний стан	Особливості дії
1	Азоту оксиди	5	3	п	О
2	Алюміній	2	3	а	Ф
3	Аміак	20	4	п
4	Ангідрид сірчаний	1	2	а
5	Ацетон	200	4	п
6	Бензин (паливний)	100	4	п	К
7	Бензин (розчинник)	300	4	п
8	Гас	300	4	п
9	Дибутилфтолат	0,5	2	п+а
10	Кислота сірчана +	1	2	а
11	Кислота оцтова +	5	3	п
12	Луги їдкі +	0,5	2	а
13	Масла мінеральні
	нафтові +	5	3	а
14	Нікель	0.05	1	а	К.А
15	Озон	0,1	1	п	0
16	Оксид вуглецю	20	4	п
17	Пил:
	борошняний, паперовий	6	4	а	А,Ф
	вовняний, пуховий, льняний	2	4	а	А,Ф
	азбестовий	2	3	а	Ф,К
	цементу, апатиту	6	4	а	Ф
18	Ртуть металічна	0,01/0,05	1	п
19	Свинець	0,01/0,05	1	а
20	Спирт метиловий	5	3	п
21	Спирт етиловий	1000	4	п
22	Уайт-спірит	300	4	а
23	Фенол	0,3	2	п	0
24	Хлор +	1	2	п