Спілкування як соцiально-психологiчний механизм взаємодії у професiйнiй діяльності

Примус – найбільш насильницький метод дії на людей. Він припускає прагнення змусити людину поводитися всупереч її бажанню і переконанням, використовуючи загрозу покарання або іншої дії, здатної призвести до небажаних для індивіда наслідків. Етично виправданим примус може бути лише у виняткових випадках.

На вибір методу дії на людей справляють вплив різноманітні чинники, зокрема характер, зміст і ситуація спілкування (звичайна, екстремальна), суспільний або службовий стан (владні повноваження) та особові якості суб'єктів спілкування.

У службовому етикеті також немаловажну  роль грають і такі моральні якості працівника, як сумлінність, добропорядність, чуйність, делікатність і простота, жалість і милосердя.

Спілкування починається з зустрічі і привітання. Розглянемо їх правила.

Відповідно до загальних правил ввічливості, першим вітає:

• чоловік – жінку (але руку протягує тільки у відповідь)
• молодший – старшого (але руку протягує тільки у відповідь)
• той, хто проходить  – того, хто стоїть
• той, хто спізнюється – того, хто чекає
• той, хто входить – тих, хто знаходиться у приміщенні.

Дуже суворих правил щодо привітання немає, просто в діловому спілкуванні критерії статі і років відходять на другий план, а на перший виступає посада.

Зазвичай першим вітається той, хто першим побачив іншого, якщо немає великої різниці у посадах і віці. Дуже чемно при привітанні жінки або старшого за посадою встати (останнє доцільно і жінці). Встають також і для розмови з клієнтом (який зайшов у офіс і з якоїсь причини не сідає), демонструючи йому важливість його персони.

Вітатися зі знайомою людиною (тим більше, якщо це хтось старший,  наприклад, викладач) треба, називаючи її ім’я-по батькові. Але коли вона не одна – тоді тільки спільне "Добридень": хіба не буде приємно незнайомій людині, що ви і їй зичите доброго дня чи здоров’я? З другого боку, якщо із вашим співрозмовником хтось привітався (тим більше – якщо не особисто), ви теж маєте  відповісти вітанням.

Здалеку слід привітатися поклоном голови, який відрізняється від кивка своєю тривалістю: 1-2 секунди. Якщо ваші шляхи з колегою на території організації перетинаються неодноразово протягом дня – не ввічливо відводити очі та проходити так повз. Правильніше – перекинутися парою слів, жартом, посмішкою.

При нерегламентованому робочому дні  дуже доцільно перед уходом зазирнути  у кабінет керівника та попрощатися  або сказати секретарю, що ви уходите.

У представленні теж в основі лежать правила світського етикету. Представляють:

• чоловіка – жінці
• молодшого за віком – старшому за віком
• того, хто має менший посадовий статус – тому, хто має більш

 високий статус

• одну незнайому людину – групі співробітників.

Якщо незнайома людина, яка прийшла, має відношення до всього колективу, керівник представляє її колективу, називаючи чітко прізвище, ім’я, по батькові, основні відомості та яке саме відношення він має до колективу – гість чи  новий співробітник (тоді – коло обов’язків). Звичайно, керівник називає і колектив.

 

 

1.2. Види спілкування

 

Спілкування – це багатовимірний, поліфункціональний процес. Існує багато підходів до класифікацій спілкування. Розглянемо основні.

1. За підставою (ознакою) "зміст" спілкування  ще буває:

а)  матеріальне (обмін  предметами та/або продуктами);

б)  когнітивне (обмін знаннями);

в) кондиційне (обмін станами психологічними і фізичними);

г)  мотиваційне (мотивування).

2. За підставою (ознакою) "засоби спілкування" воно буває:

- опосередковане (телефон, Інтернет, пошта і так далі)

- безпосереднє.

  За ознакою "слово як засіб спілкування" розрізняють два види спілкування: вербальне (за допомогою слів) і невербальне (безсловесне). Спілкування, здійснюване за допомогою слів, називається вербальним. При невербальному спілкуванні засобом передачі інформації є невербальні (несловесні) знаки (пози, жести, міміка, інтонація, погляди і т.д.).

Невербальні засоби спілкування частіше  за все використовуються для встановлення емоційного контакту із співбесідником і підтримки його в процесі  бесіди, для фіксації того, наскільки добре людина володіє собою, а також для здобуття інформації про те, що люди насправді думають об інших.

3. За підставою  "мета":

1. Особове
2. Ділове
3. Цільове
4. Інструментальне.

4. За специфікою суб’єктів (особистість чи група) – воно міжособистісне,  міжгрупове, міжсоціумне. а також – між особистістю і групою.

5. За кількісними характеристиками суб’єктів – самоспілкування,  міжособистісне та масові комунікації.

6. Ще розрізняють за характером – опосередковане, безпосереднє,  монологічне та діалогічне.

7. За цільовою спрямованістю розрізняють ще спілкування анонімне,  функціонально-рольове, неформальне, в тому числі інтимно-сімейне.

 

 

 

1.3. Функції спілкування

 

Функції спілкування дуже різноманітні. Як було вже згадано, одна з них – установлення  спільності,  найперша суто людська – регуляція спільної діяльності. Спілкування також – це початковий інструмент пізнáння всього на світі:  адже працюючи з предметами, стародавні люди почали відділяти їх від їхніх назв-символів, якими вони самі їх позначили. А з символів починається вже мова [20]. Так діяльність породила мову для спілкування, а завдяки мові те, що один пізнав, можна передати іншому.

Четверта функція спілкування (на яку вказують дослідники дитячої  психології): воно – первісний інструмент формування свідомості людини. І п’ята – інструмент "самовизначення, самореалізації особистості в її думках і вчинках" [20]. Дійсно, якщо згадати щаблі піраміди потреб людини за А. Маслоу, то задоволення всіх потреб (як він вважав – поспіль) – від фізіологічних до самовизначення, самореалізації людина досягає з використанням спілкування..  

 Існують і інші підходи до класифікації функцій спілкування. Так, за однією з них, існують три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативні, регулятивно-комунікативні та афективно-комунікативні [32].

Перший із них охоплює  все, що стосується перш за все інформації: передавання її та отримання, забезпечення успішності цього процесу.

Спілкування також забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб’єктів та їхньої спільної діяльності. З цим другим класом функцій пов’язані способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування тощо.  

Афективно-комунікативні функції належать до емоційної сфери людини: саме у спілкуванні виникає і виявляється розмаїття людських емоцій.

 

1.4. Сторони спілкування

Лише через сув'язь "Я" і "Ти", в основі якої лежить

взаємність та  любов,  можна  підійти до розкриття 

як сутності людини,  так і  людської природи 

та способу буття людини у  світі.

Л. Фейєрбах.

Спілкування – це прямий або опосередкований контакт однієї людини з іншою з метою управління, обміну інформацією, думками, діями, почуттями тощо. А психологи дають ще одне, розгорнуте (структурне) визначення цього поняття:

спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контакту між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності, який включає:

а) комунікативну, б) інтерактивну та в) перцептивну сторони.

А) З комунікативної сторони (обмін інформацією) у спілкуванні найголовніше – інформація і досягнення її розуміння. Зміст конкретної комунікації може бути різним: обговорення новин, повідомлення про погоду або суперечка про політику, рішення ділових питань з партнерами тощо. Комунікація в спілкуванні завжди значуща для її учасників, оскільки обмін повідомленнями відбувається не без причини, а заради досягнення якихось цілей, задоволення якихось потреб тощо. Комунікативна сторона спілкування пов'язана зі збагаченням одне одного за рахунок накопичення кожним запасу знань.

Б) Інтерактивна сторона (вироблення єдиної стратегії взаємодії) – тут найважливішу роль грають типи  взаємодії: кооперація (співпраця) чи конфронтація (конфлікт). Інтерактивна сторона ділового спілкування полягає в організації взаємодії між людьми, тобто в обміні не тільки знаннями й ідеями, але і діями. Дія – головний зміст ділового спілкування. У ній виявляється здатність партнерів співробітничати, допомагати одне одному, координувати свої дії, погоджувати їх. Відсутність навичок і вмінь спілкування або недостатня їх сформованість негативно позначаються на розвитку особистості

Також дуже важливо уміти співвідносити  дії і ситуацію. Адже одна і та ж ситуація може бути по-різному  висвітлена партнерами і відповідно – їх дії в одній і тій самій ситуації можуть бути різними.

В) Перцептивна сторона ділового спілкування означає сприйняття одне одного партнерами зі спілкування і встановлення на цьому ґрунті взаєморозуміння. Тут найважливіше – типи суб'єктів спілкування, пізнання ними одне одного. Спілкуючись з людиною, ми як би читаємо її, і це збігле читання дозволяє нам розуміти її поведінку. Дуже часто важливо саме по собі розуміння не тільки тієї або іншої поведінки, але й основ, витоків, рушійних сил і механізмів.

У процесі спілкування має бути присутнім взаєморозуміння між учасниками цього процесу, яке може тут тлумачити по-різному: або як розуміння цілей, мотивів, настанов із взаємодії, або як не лише розуміння, але й ухвалення, розділення цих цілей, мотивів, установок, що дозволяє не просто «погоджувати дії», але і встановлювати особливого роду стосунки: близькості, прихильності, дружби, що виражаються у почуттях, симпатії, любові.

У будь-якому випадку велике значення має той факт, як сприймається партнер зі спілкування, іншими словами, процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов'язковий складник спілкування та умовно може бути названий перцептивною стороною спілкування.

Терміном «соціальна перцепція» дослідники називають процес сприйняття так званих «соціальних об'єктів», під якими маються на увазі інші люди, соціальні групи, великі соціальні спільності. Проте цей термін для нашого випадку недостатньо точний. Доцільно розгледіти міжособову перцепцію, або міжособове сприйняття, оскільки саме ці процеси безпосередньо включені в спілкування в тому його значенні, в якому воно розглядається.

Сьогодні у вітчизняній літературі вельми часто як синонім «сприйняття іншої людини» вживається вираз «пізнання іншої людини».

Спроба збудувати структуру взаємодії пов'язана з описом ступенів її розвитку, при цьому взаємодія розчленовується на стадії, які вона проходить. Центральним поняттям є соціальні зв'язки, що представлені як послідовне здійснення: а) просторового контакту, б) психічного контакту (взаємна зацікавленість), в) соціального контакту (спільна діяльність), г) взаємодії, яка визначається як «систематичне здійснення дій, що мають на меті викликати відповідну реакцію з боку партнера», Нарешті, д) соціального співвідношення (взаємно зв'язаних систем дій).

Таким чином, спілкування пов'язане і з суспільними, і з особистими стосунками людини. У нім реалізується вся система стосунків людини. У житті ставлення людини до навколишнього світу опосередковані її ставленням до людей і включені в спілкування.

Отже, комунікативна, інтерактивна і перцептивна сторони спілкування в їх єдності визначають його вміст, форми і роль в життєдіяльності людей. Уміння вести себе з людьми є одним із найважливіших чинників, що визначає шанси добитися успіху в бізнесі, службовій або підприємницькій діяльності.

Дейл Карнеги [28] відмітив, що успіхи людини в її фінансових справах у технічній сфері тільки на 15%  залежать від її професійних знань і на 85% – від її уміння спілкуватися з людьми.

 

Висновки

 

• Спілкування – важлива форма людського буття, умова життєдіяльності людей, спосіб їх об’єднання і регуляції спільної  діяльності.
• Спілкування не може бути ефективним, якщо не дотримуватися високої культури його.
• Культура спілкування охоплює етичні та психологічні компоненти, відповідні знання, необхідні для взаємодії.
• Важливу роль у подальшому спілкуванні відіграє знайомство і представлення.
• Спілкування має три взаємно пов’язані сторони, кожна з яких робить свій вагомий внесок у його ефективність.

 

Питання для самоконтролю і обговорення

 

1. Що спільного у різних визначеннях поняття “спілкування”?
2. Чим ділове спілкування відрізняється від побутового?
3. Які відомі види ділового спілкування? За якими ознаками

вони  класифікуються?

4. Що означають три сторони спілкування, яка їх сутність?
5. Перелічіть і поясніть  принципи ділового етикету.
6. Як слід вітатися зі знайомими та незнайомими людьми?
7. Які існують правила представлення?
8. Які  функції виконує спілкування між людьми?