Основи захисту ярої пшениці від септоріозу

Зміст

 

Вступ........................................................................................................................3

Розділ 1.  Основи захисту ярої пшениці від септоріозу......................................5

1. Розповсюдження та шкодочинність септоріозу...................................5
2. Симптоми пошкодження ярої пшениці септоріозом...........................6
3. Біологічні особливості збудника септоріозу ярої пшениці................8
4. Умови розвиткусепторіозу ярої пшениці ...........................................13

Розділ 2. Основи захисту ярої пшениці від звичайної кореневої гнилі...........16

  2.1. Розповсюдження та шкодочинність звичайної кореневої гнилі......16

2.2. Симптоми  пошкодження ярої пшениці звичайною кореневою гниллю..........................................................................................................17

2.3. Біологічні особливості  збудника звичайної кореневої  гнилі ярої пшениці Helmintosporium sativum..............................................................19

2.4. Умови розвитку звичайної  кореневої гнилі ярої пшениці...............22

Розділ 3. Комплекс заходів по захисту ярої пшениці від септоріозу та звичайної  кореневої гнилі....................................................................................23

Розділ 4. Спеціальна частина...............................................................................39

4.1 Місце та умови проведення  досліджень.............................................39

4.2. Задачі та методики  досліджень...........................................................41

4.3. Результати досліджень.........................................................................43

Висновок................................................................................................................45

Список  використаної літератури.....................................................................47

 

 

 

 

Вступ

Підвищення  урожайності сільськогосподарських  культур неможливе без надійного  захисту рослин від шкідливих  організмів. Причиною недобору понад третини урожаю є хвороби, які викликають патогенні організми і несприятливі умови розвитку рослин. Вони часто погіршують якість продукції, а інколи призводять до повної її загибелі. Тому у сільськогосподарських вищих навчальних закладах, особливо на факультетах захисту рослин, приділяється велика увага вивченню курсу фітопатології — науки про хвороби  рослин.

Сільськогосподарська  фітопатологія розглядає конкретні  хвороби рослин і системи захисту  від них по окремих культурах  або їх групах. Важливе місце у підручнику відводиться створенню і впровадженню стійких до хвороб сортів, використанню агротехніки у зменшенні резервації патогенів і підвищенню стійкості рослин до хвороб, застосуванню біологічних і хімічних засобів захисту й технології охорони навколишнього середовища при вирощуванні сільськогосподарських культур, здійсненню карантинних заходів по недопущенню і локалізації поширення карантинних об'єктів [2,4].

Система захисту  рослин від хвороб є невід'ємною  частиною технології вирощування кожної культури. При її здійсненні обов'язково потрібно враховувати довгостроковий і короткостроковий прогнози і сигналізацію розвитку хвороб, що дає можливість мати більш ефективні і економічно  вигідні наслідки  в робот Зернові культури — основне джерело виробництва найважливіших продуктів харчування людей, таких, як хліб, крупи, а також концентрованих і грубих кормів для тварин, сировини для промисловості. Ось чому проблему збільшення виробництва зерна вважають найважливішою у розвитку сільського господарства [2].

  Пшениця - основна продовольча культура нашої країни. Вирощування її зосереджено у степовій і лісостеповій зонах з помірним кліматом. За останні роки значно збільшились площі посівів озимої і ярої пшениці на зрошуваних й осушених землях. Стримуючим фактором підвищення її урожайності є паразитарні захворювання ,серед яких особливо шкідливі, сажкові, іржасті, кореневі гнилі і борошниста роса. У районах із підвищеною вологістю відмічається значний розвиток септоріозу, фузаріозу колосу і оливкової плісені. Нерідко великої шкоди завдають бактеріальні, вірусні й мікоплазмові хвороби [4,7].

В окремі роки пшениця  страждає від непаразитарних хвороб, які є наслідком недостатньої посухостійкості і зимостійкості, а також від випрівання  і  вимокання.

Захворювання пшениці можуть проявлятись в результаті надмірної чи недостатньої забезпеченості рослин елементами живлення,  низького рівня агротехніки [7].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Основи захисту  ярої пшениці від септоріозу

 

1.1. Розповсюдження  і шкодочинність септоріозу

 

    Септоріоз листя — хвороба ярої пшениці, що протягом останніх десятиліть за шкодочинністю для зернового господарства України посідає одне з перших місць. Вона призводить до зменшення асиміляційної поверхні, відставання росту, передчасного всихання листків і всієї рослини, внаслідок чого знижується врожай зерна І погіршуються його посівні та технологічні якості.

   Захворювання виявлено в більше ніж 50 країнах світу. Має широке розповсюдження на території Російської Федерації ,Північному Кавказі, Молдавії, Білорусії, Центральних районах Нечорноземної зони. Частота епіфітотій складає 4-5 років із 10 і втрати урожаю можуть сягати 30%.[6,24].

   В Україні  септоріоз злаків поширений в  усіх зонах вирощування зернових культур, особливо в Лісостепу, а також зустрічається на Поліссі та в Степу. Встановлено, що у різних ґрунтово-кліматичних зонах України зустрічаються два збудники септоріозу: Septoria tritici та Siagonospora nodorum. Виявлено нерівномірне поширення патогенів у різних областях країни. Так, збудник Septoria tritici переважає в усіх обстежених областях. Найбільша йога частка у Київській (90,2—94%), Черкаській (97,6%) та Вінницькій областях (87—95,9%). Збудник Siagonospora nodorum більше зустрічається у західних областях (Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській) в межах 9,6-23,5%. Втрати врожаю в середньому становлять 10—15% (можуть досягати 40% і більше). Протягом останніх 10 років септоріоз за шкодочинністю на зернових культурах випередив кореневі гнилі, буру іржу та інші захворювання. За даними Інституту захисту рослин, Головної державної інспекції захисту рослин і Міністерства аграрної політики України серед хвороб озимої пшениці частка септоріозу листя становить 27% . Це, на думку багатьох вчених, пов'язане зі збільшенням площ під зерновими культурами; застосуванням мінімального обробітку грунту, що сприяє збереженню і накопиченню інфекційного початку; впровадженням у виробництво коротко - стебельних сортів, особливістю яких є підвищена сприйнятливість до збудників септоріозу ; відсутністю стійких сортів; дробним внесенням в період вегетації азотних добрив; зміною клімату, зумовленою "парниковим ефектом"[11].

Захворювання  широко розповсюджене і  шкідливе. При ураженні пшениці септоріозом  зменшується асиміляційна поверхня листків, відмічається недорозвиненість колоса, всихання листків, переломах стебел в місцях ураження вузлів, передчасне дозріванні хлібів і недобір зерна до 20% і більше.

Захисні заходи :оптимальні строки сівби ,збалансоване внесення мінеральних добрив ,обробка фунгіцидами в період вегетаціі,використання стійких сортів [1,11,24].

 

1.2. Симптоми  виявлення хвороби

 

  Септоріоз. Збудники хвороби — гриби із роду Septoha класу Deutеromycetes порядку Sphaeropsidales. На озимій пшениці паразитують понад 10 видів родини Septoria, серед яких найпоширеніші та найшкідливіші Septoria trttici та Stagonospora nodorum (Septoria nodorum). Septoria tritici мас органотропну спеціалізацію і уражує тільки листя пшениці, a Stagonospora nodorum не має органотроиної спеціалізації і може уражувати всі органи рослини за винятком коренів. В Україні хвороба поширена в усіх районах, де вирощується пшениця, однак вона найбільш шкодочинна в умовах надлишкової і високої вологості повітря [17].

    Для обмеження септоріозу важливою умовою є правильна діагностика захворювання. Вона ускладнюється тим, що всихання листя під дією патогена часто приймають за їх нормальне фізіологічне старіння. При різкій зміні прохолодної дощової погоди на теплу сонячну під дією ультрафіолетового випромінювання можуть виникати опіки листя зі схожими до ураження септоріозом симптомами.

Перші ознаки ураження септоріозом проявляються   на   листках   вже   навесні . Розвиток хвороби починається з нижніх листків і поширюється по рослині догори. Плями, розростаючись, зливаються, утворюючи великі некротичні зони, внаслідок чого весь листок або більша його частина всихає.

Періодом найбільш інтенсивного розвитку і високої  шкідливості хвороби є фази колосіння  та цвітіння. Зараження рослин у  пізніші строки, як правило, не спричиняє великого зниження врожаю [3,20,23]. 

  Особливо часто на посівах пшениці спостерігається одночасний розвиток кількох збудників септоріозу. Епіфітотії, що спричиняються комплексом патогенів, залежать від багатьох факторів, в тому числі й антропогенних. Наприклад, обробка фунгіцидом може призвести до несподіваних і навіть негативних результатів. Часто різна фунгіцидна активність (щодо патогенів) не пригнічує комплексну епіфітотію взагалі, а призводить до зміни складу і співвідношення видів, що беруть у ній участь .

   На литках  і стеблах уражених рослин  світлі ,жовті ,світло-бурі ,бурі або слабо виражені плями з темним обідком або без нього (рис 1.1).В центрі плями або по всій її поверхні розміщені чорні дрібні пікніди. Таке листя блідне та всихає ,а стебла буріють ,зморщуються і часто перегинаються .При ураженні колоса плями зявляються на колосових лусочках ,в результаті чого колос становиться бурим .Зерно в ураженому колосі щупле .Іноді захворювання може бути причиною безплідності колосів [6].

 

 

Рис.2.1. Ознаки ураження ярої пшениці септоріозом(Septoria tritici); [26,28].

1) ураження дорослої рослини;

2) уражене листя.

 

    Облік  ураженості пшениці септоріозом  проводять в період від початку  колосіння до молочної стиглості  зерна. На площі до 50 га беруть по 20 проб по 10 рослин в кожній на великих площах беруть додатково по 2 проби на кожні 10 га. Визначають відсоток розвитку хвороби та ступінь розвитку патогену на листках за п’ятибальною шкалою: 0 – відсутні ознаки хвороби; 1 – дуже слабке ураження (до 10% площі листя); 2 – слабке ураження (11-25% площі листя); 3 – середнє ураження (26-50% площі листя); 4 – сильне ураження (більше 50% площі листя) [26].

 

 

1.3. Біологічні особливості збудника септоріозу ярої пшениці Septoria tritici

 

           По прийнятій в даний час класифікації гриби складають окреме царство Mycota (в надцарстві організмів з ядром, що сформувалося, - Eucariota) займаючи проміжне положення між царствами рослин і тварин.

Клас Deuteromycetes (недосконалі  гриби), як і інші вищі гриби, мають багатоклітинну грибницю, але розвиваються тільки в гаплоїдній стадії. Розповсюджуються і зберігаються вони безстатевим конідіальним спороношенням.. Залежно від типу утворення конідіального спороношення клас розділяється на порядки [17].

Порядок Сферопсндальні, або Пікнідіальні (Sphaeropsidales, Pycnidiales). Конідії утворюються в пікнідах, які закладені у строму або  субстрат. Вони завжди добре розвинені, з широким вічком або без нього. Пікніди можуть бути різної консистенції і забарвлення (темні, яскраво-жовті, червоні). Конідії (пікноспори) одноклітинні і багатоклітинні, різної форми і забарвлення. Практичне значення мають представники родини Sphaeropsidaceae, у яких пікніди темнозабарвлені, жорсткі, шкірясті або кутасті, з вічком або замкнені, вільні або занурені в субстрат [1,15].

Рід Septoria. Пікніди дрібні, тонкостінні, занурені в субстрат. Конідії ниткоподібні, з перегородками, забарвлені. Більшість представників — паразити різних видів культурних рослин, зокрема, Septoria graminum Desm., S. nodorum Berk. — збудники септоріозу злаків; ,S'. lycopersici Speg. — збудник септоріозу помідора; S. piricola Desm. — збудник септоріозу груші; S. ribis Desm. — збудник септоріозу смородини та ін [17,18,21].

    Грибниця  цих грибів розташовується в міжклітинниках тканин рослин, на яких під епідермісом утворюються пікніди з пікноспорами. Пікніди кулясті, трохи приплюснуті, 40-150 мкм у діаметрі, з витягнутим отвором у верхівці. Пікноспори безбарвні, ниткоподібні, прямі або зігнуті. S.tritici має 3-7 перетинок розміром 39-70 х 1-2,7 мкм; S.graminum — з 2-5 з невиразними перетинками, 50-75 х 1-1,5 мкм; S.nodorum — з 3 перетинками; 15-25 х 2-3 мкм (рис.1.2.). З дозріванням пікноспор у пікнідах епідерміс тканини рослини-живителя розвивається, і пікноспори виштовхуються силою осмотичного тиску. Розповсюджуються вони з краплинами дощу і потоками повітря, іноді на відстань 90-100 м [23].

  Проростають  пікноспори у краплях вологи  при температурі від 9 до28°С (оптимум 20-22°С). Інкубаційний період хвороби — 6-9 діб. За період вегетації рослин збудники утворюють декілька поколінь. Особливо інтенсивно захворювання розвивається, коли часто випадають дощі.

 

Рис 1.2.Спороношення збудників септоріозу [23,25].

1)пікноспори S.tritici

2) пікноспори S.graminum

3) пікноспори S.nodorum

4)Пікніда з  пікноспорами у розрізі.

Зимують патогени пікнідами і грибницею на рештках  уражених рослин, що знаходяться на поверхні грунту, а також на сходах озимих зернових культур. Джерелом інфекції є рослинні рештки й листя як культурних злаків (пшениця, ячмінь, овес, жито), так і диких (пирій, лисохвіст лучний, вівсяниця лучна, грястиця збірна, метлюг та ін). Якщо джерелом інфекції є насіння, то його протруювання тією чи іншою мірою забезпечує захист від насіннєвої інфекції. В подальшому, якщо відбувається зараження рослин аерогенним шляхом з ураженого листя і рослинних решток, необхідні спеціальні захисні заходи [3,8,24].

Після того, як збудники починають розвиватися на рослинах, переважаючим джерелом вторинної інфекції є конідії. Конідії (пікноспори) утворюються  всередині добре  виражених  плодових тіл — пікнід. Маючи високий інфекційний потенціал, пікноспори швидко поширюються в посівах, даючи за сприятливих умов від 6 до 12 генерацій за вегетаційний період. В обох видів збудників перші спори з'являються через 1—5 хв. після початку зволоження. Пікноспори виштовхуються з пікнід назовні силою осмотичного тиску. Основна маса спор, як правило, виходить з пікнід протягом години. Виділення спор із пікнід циклічне. При першому зволоженні їх виділяється 40—46% загальної кількості. За багаторазового зволоження виділяються з одних і тих самих пікнід нові порції спор (до 5—6 циклів). Одна пікніда залежно від сорту може виділяти за один цикл від 2,3 до 9,2 тис. спор у S. nodorum і від 1,5 до 11,1 тис. спор у S. tritici. Інкубаційний період — 6—9 днів [8,21,23].

При підвищених температурі і сухості  повітря життєздатність пікноспори зберігають понад 3 міс.

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3.Цикл розвитку Septoria tritici

1.Гриби зимують  у вигляді міцелію або пікнід на уражених рослинах насіння або рослинних рештках.

2.Навесні при  високій вологості конідії виходять  із пікнід.

3.Конідії розповсюджуються  в період вегетації дощем ,вітром ,або при контакті.

4.Конідії частіш  за все уражують листки рослин-господарів,а також стебла,колосові лусочки і т.д.