Основи захисту ярої пшениці від септоріозу

5.Після попадання  на рослину проростки міцелію  проникають у тканини.

6.На уражених  органах утворюються міцелій  гриба та конідії в пікнідах.

7.На ураженому  листі,стеблах,плівочках і насінні  пшениці утворюються темні плями,ці плями (міцелій та пікніди)і залишаються зимувати на уражених рослинах,насінні і рослинних рештках [21,23].

 

 

      Первинна інфекція здійснюється грибницею і конідіями. Вторинна – конідіями . (Табл.1.1) [6].

 

Таблиця 1.1.

 

Біологічні  особливості збудника септоріозу Septoria tritici

 

Збудник хвороби	Стадія, місце  збереження інфекції і первинне джерело  інфекції	Спосіб проникнення  в тканину рослини, час зараження, органи, що вражаються, шкідливий період	Інфекція		Тривалість  інкубаційного періоду	Шляхи і способи  розповсюдження первинної і вторинної  інфекції
			Первинна	Вторинна
Septoria tritici	-міцелій конідії - всередині  зерна на рослинних рештках - зерно, рослинні  рештки	- активний - сходи - листя - зерно -колос - період вегетації	Міцелій конідії	Коні дії	6-9 днів	- посівний матеріал, -уражені рослини -рослинні рештки -дощем  -вітром

          

 

1.4. Умови розвитку септоріозу пшениці ярої

 

      Екологічні чинники грають важливу роль в розвитку  септоріозу пшениці. В першу чергу температура і вологість мають вирішальне значення.

      За оптимальних умов температури йде більш швидкий розвиток міцелія, більш інтенсивно розвивається патологічний процес .

     Так, проростання конідій і розвиток грибниці усередині рослини залежать від екологічних чинників. Максимальний розвиток септоріозу спостерігається в період наливу зерна при температурі 14—22°С і відносній вологості вище 90 % Найбільш інтенсивне зараження рослин відбувається в дощову погоду і за високої вологості повітря, що сприяє вивільненню пікноспор із пікнід  [7].

        Умови навколишнього середовища  є домінуючим фактором у швидкості  інфекції септоріозу. Насамперед визначає можливість виникнення хвороби та її розвитку наявність вологи. Конідії, а, можливо, й аскоспори потребують тривалих періодів зволоження для проростання. Інфікування може успішно відбуватися й за кілька коротких періодів, якщо ними замінити один тривалий вологий. Конідії можуть витримувати перерви в тривалості вологого періоду від 8 до 48 годин, якщо вологість не знижується надто.

Особливо часто  на посівах пшениці спостерігається  одночасний розвиток кількох збудників  септоріозу. Епіфітотії, що спричиняються  комплексом патогенів, залежать від багатьох факторів, в тому числі й антропогенних. Наприклад, обробка фунгіцидом може призвести до несподіваних і навіть негативних результатів. Часто різна фунгіцидна активність (щодо патогенів) не пригнічує комплексну епіфітотію взагалі, а призводить до зміни складу і співвідношення видів, що беруть у ній участь .

Елементи агротехніки впливають на розвиток септоріозу,змінюючи мікроклімат в травостої пшениці, але інтенсивність   і   напрям   цього   впливу   різні  [3,4].

  Всі елементи інтенсивної технології мало впливають на розвиток септоріозу, причому кількісно це залежить від метеорологічних умов. Агротехнічні заходи застосовують для профілактики захворювання: підвищення стійкості рослин та зменшення запасів інфекції. Важливим заходом є заорювання рослинних решток, але це не призводить до повного знищення інфекційного початку.

По кращих попередниках (горох, конюшина, чорний пар) ураженість септоріозом вища, ніж по гірших (кукурудза на силос) . Мають значення строки сівби та норми висіву. Пізні посіви більше уражуються S. nodorum, a S. tritici краще розвивається на ранніх .

Внесення азотних  добрив, що є обов'язковим у технології вирощування озимої пшениці, може бути причиною збільшення ураженості рослин септоріозом. Спостерігається тісна кореляція між розвитком хвороби і вмістом азоту в листі .Існують дані, що фосфорні й калійні добрива, а також деякі мікроелементи сприяють зниженню ураження рослин септоріозом .

Отже, захистити  пшеницю від септоріозу за допомогою лише агротехнічних методів неможливо.

Застосування  фунгіцидів проти септоріозу досить ефективне. Численні синтетичні фунгіциди добре діють проти збудників септоріозу і одна чи дві обробки посівів можуть бути економічно доцільними при значному розвитку хвороби і достатніх приростах урожайності [4,12,13].

Фунгіциди ефективні  і можуть забезпечити лікувальну дію, якщо ураження патогеном відбулося не пізніше ніж за два тижні до обробки, а латентний період досить тривалий, і препарат протягом щонайменше двох тижнів забезпечує захисну дію. Така синхронізація обробок дає змогу затримувати розвиток патогенів на верхніх листках, ураження яких призводить до значного зниження врожаю.

Щоб, визначити  термін обприскування фунгіцидом, слід здійснювати постійний моніторинг фітосанітарної ситуації кожного конкретного поля. Враховуючи ситуацію , шо склалася на місцях зі спеціалістами із захисту рости найкраще звертатися  за консультацією до  фахівців Головної державної інспекції . захисту рослий, обласних та районних станцій захисту рослин, Інституту захисту рослин УААН [13,14].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Основи  захисту ярої пшениці від звичайної кореневої гнилі

2.1. Розповсюдження  і шкодочинність звичайної кореневої  гнилі

 

Захворювання поширено у  всіх районах. Але найбільша шкода  від кореневої гнилі спостерігається  в Казахстані, Західного і Східного Сибіру, алтайському краї, східної частини саратовської області. В Україні хвороба найбільш поширена в степовій зоні і лісостепу у Донецькій, Луганській, Харківській і Запорізькій областях в роки засух [27].

Розповсюдження  кореневої гнилі пояснюється  кліматичними умовами, а також монокультурою пшениці і частими пошкодженнями шкідливими комахами (в основному злаковими мухами), які сприяють проникненню інфекції. Також патоген розповсюджується з насінням. Таким чином, господарська діяльність людини так само сприяє розповсюдженню захворювання в результаті перевезення і використовування зараженого посівного матеріалу.

Механізм шкідливої  дії патогена на рослини виявляється  у функціональних порушеннях. Ці порушення  виражаються або в морфологічних  порушеннях рослин або його органів, або в зміні функцій [3].

Серед патоморфологічних  змін, що викликаються збудником звичайної  кореневої гнилі, у ярої пшениці  спостерігається побуріння основи стебла і піхви листків, деформація проростків, відставання в рості, невиколошування, на сходах зявляється один корінь замість трьох ,а паростки викривлюються і відмирають, загнивання кореневої системи відмічається як на молодих так і на дорослих рослинах. Заражені зерна під час проростання дихають інтенсивніше, ніж здорові .

Така шкідлива дія приводить до значних втрат врожаю пшениці. Хворі сходи часто гинуть. Заражені рослини не виколошуються або колос їх безплідний. Зерно недорозвинене і щупле. При ураженні 5-10 рослин втрати урожаю можуть досягати 8-11%.У посушливі роки цей процент ще більший [12].

 

2.2. Симптоми ураження ярої пшениці звичайною кореневою гниллю

 

Збудник звичайної  кореневої гнилі Helmintosporium sativum вражає, пшеницю, ячмінь  і інші колосові злаки, а так само дикорослі злаки .

Загнивання  кореневої системи відмічається як на молодих ,так і на дорослих рослинах. Іноді на сходах утворюється один корінь замість трьох,а паростки викривлюються і відмирають, стебла особливо у прикореневій частині буріють і загнивають, внаслідок чого уражені тканини розм’якшуються ,й рослини гинуть. Уражені стебла вкриваються темно-сірим нальотом .На листі  дорослих рослин спочатку зявляються темні, а пізніше темно-бурі чи світло бурі ,трохи видовжені плями з темною облямівкою, які з часом вкриваються оливково-бурим або чорно-сірим нальотом. Таке ураження листя називають темно-бурою плямистістю. Нерідко спостерігають потемніння колосових лусочок. [10,27].

На проростках пшениці хвороба проявляється у  вигляді побуріння колеоптиле, пожовтіння листя (рис.2.1). На первинних і вторинних коренях, а так само на підземному міжвузлі утворюється темно-коричневі довгасті язви, які часто зливаються, це супроводить загниванню тканини. У хворих рослин темніють основи стебла і піхва листа. У фазі молочної стиглості і дозрівання у хворих рослин спостерігається недорозвиненість колосів, вони часто стерильні, ості їх темні, колосові луски білі з чорними плямами, біліють і стебла рослин. Іноді в колосі утворюється зерно, але воно щупле, дуже часто з чорним зародком [9].

Для правильного  діагнозу, тобто розпізнавання хвороби  і її збудника використовують: макроскопічний і мікроскопічний метод, стаціонарні і маршрутні обстеження.

 

 

 

 

 

Рис.2.1. Ознаки ураження ярої пшениці звичайною кореневою  гниллю (Helmintosporium sativum) [27,28].

Макроскопічний  метод дозволяє розпізнавати хвороби рослин по ознаках, які можна знайти неозброєним оком, за допомогою лупи, безпосередньо в полі ( наприклад, по уражених рослинах ).

Суть мікроскопічного  методу зводиться до того, що у хворої рослини або його органів за допомогою  мікроскопа досліджуються тканини з метою виявити мікроскопічні ознаки хвороби і утворення патогенів. Для детального дослідження патологічного процесу і зменшень, що відбуваються в тканинах рослин в результаті хвороби, а так само для виявлення патогена в уражених тканинах, застосовують диференціальне забарвлення грибів. Для більш точного визначення зараженості насіння пшениці чорним зародком можна проводити лабораторний метод .

Виявлення хвороб сільськогосподарських культур  здійснюють двома шляхами: спостереженнями  на стаціонарних ділянках і маршрутними обстеженнями [16].

При стаціонарних наглядах за динамікою розвитку хвороби  спостерігають на одних і тих  же рослинах. Обліки проводять через  кожні 10 днів.

Маршрутні обстеження проводять для отримання даних  про ураження культур хворобами на території всього району. Маршрутні обстеження проводять три рази за вегетаційний період, для польових культур – при появі повних сходів, в період колосіння або цвітіння і перед збиранням врожаю. Мінімальна кількість рослин польових культур, необхідне для правильної оцінки інтенсивності ураження 100-1000 .При фітопатологічних обстеженнях встановлюються причини хвороби, її поширеність, розвиток і шкодочинність.

Облік звичайної  кореневої гнилі ярої пшениці  проводиться у фазу молочної стиглості  і дозрівання (або по апробаційному снопу). На площі до 100 га беруть 10 проб по 10 рослин в кожній. Інтенсивність ураження виражають в балах за відповідною шкалою .Відсоток розвитку хвороби визначають по загальноприйнятій формулі [16].

 

2.3. Біологічні  особливості збудника звичайної кореневої гнилі ярої пшениці Helmintosporium sativum.

По прийнятій  в даний час класифікації гриби  складають окреме царство Mycota (в  надцарстві організмів з ядром, що сформувалося, - Eucariota) займаючи проміжне положення  між царствами рослин і тварин.

Клас Deuteromycetes (недосконалі  гриби), як і інші вищі гриби, мають  багатоклітинну грибницю, але розвиваються тільки в гаплоїдній стадії. Розповсюджуються і зберігаються вони безстатевим  конідіальним спороношенням.. Залежно  від типу утворення конідіального спороношення клас розділяється на порядки .

Порядок Hyphomycetales. У грибів цього порядку спороношення складається з конідій, що утворюються  на конідієносцях, виступаючих на поверхню субстрату одиночно, або зібраних в пучки (корелії) .

Для грибів сімейства Dematiaceae характерно те, що міцелій, конідієносці і конідії забарвлені [6,17].

Збудник звичайної  кореневої гнилі відноситься  до роду Helminthosporium. У грибів цього  роду конідії довгасті, циліндричні, з декількома (3-6) поперечними перегородками. Конідієносці добре розвинені, зібрані пучками, вузлуваті. Розвиток збудників відбувається в конідіальній стадії, досконала стадія (сумчаста) втрачена [18].

Весною, грибниця, що перезимувала, в зерні, проростає  і дає конідіальне спороношення. В результаті конідіального спороношення утворюються конідії. За допомогою конідій відбувається перезараження, яке триває під час вегетації. Під кінець вегетації формується грибниця. Потім грибниця проникає в зерно в перикарпій, ендосперм і зародок. Так само за сприятливих умов весною може проростати конідія, що збереглася. (Рис.2.2).

 

 

 

 

 

Рис.2.2. Цикл розвитку Helmintosporium sativum