Основи захисту ярої пшениці від септоріозу

Гриб в зерні  може зберігатися близько року. На початку проростання зерна гіфи грибниці переходять в активний стан і вражають проростки рослини. Потім грибниця розповсюджується дифузно .

Грибниця H. sativum темнозабарвлена. Конідієносці колінчасті, приблизно 130 мкм довжиною і завтовшки 6-7 мкм, на верхівках і по боках  утворюються конідії. Конідії темно-оливкові, яйцеподібний зігнуті, з 12-15 поперечними перегородками, розміром 60-134 х 17-30 мкм .

Проростають вони тільки кінцевими клітинами за наявності  краплинної вологи.

Helminthosporium sativum має  інкубаційний період близько  7-8 днів.

Первинним джерелом інфекції при захворюванні пшениці звичайною кореневою гниллю є заражене зерно і рослинні рештки [6,7,17].

Первинна інфекція здійснюється грибницею і конідіями. Вторинна – конідіями . (Табл.2.1).

Таблиця 2.1.

Біологічні  особливості збудника звичайної  кореневої гнилі Helmintosporium

sativum .

 

Збудник хвороби	Стадія, місце  збереження інфекції і первинне джерело  інфекції	Спосіб проникнення  в тканину рослини, час зараження, органи, що вражаються, шкідливий період	Інфекція		Тривалість  інкубаційного періоду	Шляхи і способи розповсюдження первинної і вторинної інфекції
			Первинна	Вторинна
Helminthosporium sativum	-міцелій конідії - всередині  зерна на рослинних рештках - зерно, рослинні рештки	- активний - сходи -корені - листя - зерно - період вегетації	Міцелій конідії	Коні дії	7-8 днів	- посівний матеріал, комахи

 

 

 

 

 

2.4. Умови  розвитку звичайної кореневої  гнилі пшениці ярої

Екологічні  чинники грають важливу роль в  розвитку звичайної кореневої гнилі пшениці. В першу чергу температура і вологість мають вирішальне значення.

За оптимальних  умов температури йде більш швидкий  розвиток міцелія, більш інтенсивно розвивається патологічний процес.

Так, проростання  конідій і розвиток грибниці усередині  рослини залежать від екологічних  чинників. Оптимальною температурою для проростання конідій і проростання грибниці H. sativum є +22-27˚ С.

А при температурі +38˚ С і більше вже гриб не розвивається. Але конідії здатні переносити температуру -39˚ С.

Максимальне зараження  підземних органів рослин відбувається при +15˚ С і відносної вологості повітря 95-98%[2,6].

Дослідженнями встановлено, що в умовах достатнього  забезпечення вологою (60-80% повної вологоємності  ґрунту) рослини менше піддаються захворюванню. При недоліку або різких коливаннях вологи в ґрунті, при  утворенні кірки на поверхні ґрунту і інших чинниках, спостерігається сильний розвиток хвороби [26].

Відношення  до світла у фітопатогенних грибів неоднакове. Більшість грибів краще  розвивається на розсіяному світлі. Світло потрібне грибам головним чином для  формування спороношення, міцелій же краще росте у відсутність світла .Найсприятливішим середовищем для грибів є кисла або нейтральна .Сівозміна, як такого особливого впливу не надає, але монокультура може сприяти накопиченню ураженої падалиці насіння культури. Застосування органічних і мінеральних добрив прямого впливу на збудника хвороби не надає, але правильне застосування добрив підвищує стійкість рослин до захворювання [17,18].

 

Розділ 3

Комплекс  заходів щодо захисту ярої пшениці  від септоріозу і звичайної кореневої гнилі

 

Системи захисту зернових культур мають бути спрямованими не тільки на збереження врожаю, але й на екологічні, санітарно-гігієнічні, енергетичні, соціальні аспекти їх оптимізації. Тобто системи мають відповідати глобальній стратегії — гармонійному поєднанню інтересів людини і можливостей природи. Особливої уваги потребує обґрунтування екологічно прийнятних технологій застосування пестицидів у цих системах. Теоретичним базисом розробки таких систем і їх практичних модифікацій є концепція багатоцільової оптимізації. Вона передбачає подальший розвиток біоценологічного принципу інтегрованого захисту культури на основі системної методології [2,4].

Прогноз є найважливішою складовою інтегрованих систем захисту рослин. Він проводиться з тим, щоб не допустити несподіваної масової появи шкідників і епіфітотій хвороб, коли їхня шкодочинність буває найбільшою, а захист культури потребує дуже великих витрат засобів захисту і коштів.

Багаторічний (стратегічний) прогноз розробляють наукові установи Української академії аграрних наук та Національної академії наук України на 10-20-річний строк. Він базується на аналізі сонячно-земних зв'язків і періодичних змін погоди та клімату. При розробці такого прогнозу використовують банк даних за 30—50 років і триваліший період обґрунтовують імовірну зміну видового складу домінуючих шкідливих організмів, їх динаміку, шкодочинність, а також зміни у структурі посівних площ, технології вирощування, сортовому складі, напрямках селекційної роботи, забезпеченості засобами захисту та в зональних інтегрованих системах захисту [12,19].

Довгостроковий прогноз уточнює кількість та інтенсивність розмноження шкодочинних організмів і дозволяє визначити площу заселення ними чи ураження збудниками хвороб, рівень шкодочинності та очікувану площу для проведення цілеспрямованих заходів захисту рослин. Такий прогноз дає змогу спланувати потребу в засобах захисту як у цілому по країні, так і в окремих регіонах (областях).

Короткострокові (динамічні) або оперативні прогнози уточнюють шкодочинність і доцільність проведення захисних операцій, методи боротьби та площу обробки. Ці прогнози розробляє державна служба захисту рослин (пункти сигналізації і прогнозів, обласні та республіканська лабораторії прогнозів). Без таких прогнозів та своєчасної сигналізації про фітосанітарний стан посівів картоплі не можливо уникнути великих втрат урожаю або перевитрати пестицидів, що призводить до забруднення довкілля та подорожчання продукції.

Враховуючи різноманітність видового складу шкідливих організмів та складність їх взаємозв'язків в агроценозі ярої пшениці, до системи її захисту включено науково обгрунтований комплекс заходів різного характеру. На основі узагальнених матеріалів Інституту захисту рослин УААН та інших наукових установ країни, підготовлені зональні системи захисту посівів ярої пшениці [14,19].

На території України різноманітні ґрунтово-кліматичні умови визначають істотні зональні відмінності в комплексах шкідливих організмів. Тому й системи інтегрованого захисту є зональними.

Диференціація їх необхідна і в межах кожного господарства залежно від типу сівозміни, рівня насичення її колосовими культурами, попередника й особливостей агротехніки вирощування ярої пшениці, способу та строків обробітку ґрунту й сівби, сортових особливостей тощо. Змінюється система і в часі у зв'язку з ритмічним характером появи й розвитку багатьох видів шкідливих організмів. Тому оптимальна практична система інтегрованого захисту в конкретних агроекологічних умовах становитиме звичайно певну частину елементів, більш або менш повний впорядкований набір прийомів і заходів, викладених у поданій базовій системі.

Агротехнічні заходи справляють істотний вплив на формування врожаю, його якість та розміри потенційних і фактичних втрат від шкодочинних факторів. Захисна функція організаційно-господарських заходів і прийомів реалізується насамперед у запобіганні масовому розмноженню шкідників, обмеженні розвитку хвороб та бур'янів, підвищенні стійкості, витривалості й конкурентоздатності рослин. Агротехнічні заходи безпосередньо пригнічують розмноження багатьох видів шкідливих організмів [3,13,19].

Всебічно обгрунтовані, цілеспрямовано підібрані і вдало поєднані агротехнічні заходи забезпечують формування максимального для конкретних агрокліматичних умов урожаю з мінімальними витратами енергії, робочого часу, пестицидів та інших матеріальних засобів як органічна складова систем землеробства і технології впрошування культур, вони водночас є основою сучасних систем інтегрованого захисту посівів від комплексу шкідливих об'єктів. Основними позитивними якостями агротехнічних заходів є:

а) велике профілактичне значення;

б) комплексний і різнобічний вплив на середовише мешкання шкідливого організму;

в) зниження втрат урожаю від хвороб і шкідників завдяки підвищенню стійкості рослин щодо пошкодження;

г) відсутність спеціальних додаткових витрат на агротехнічні 
заходи [14].

Серед організаційно-господарських і агротехнічних прийомів істотне значення мають добре продумана, екологічно грамотна організація земельної території господарства (землевпорядкування), освоєння сівозмін з правильним чергуванням культур, добір сортів з урахуванням їх стійкості, конкурентоздатності й толерантності проти бур'янів, хвороб, шкідників та інших несприятливих факторів, оптимізація систем обробітку грунту та удобрення, підготовка високоякісного насіння, оптимізація строків і способів сівби, збирання врожаю тощо.

Землевпорядкування. Тип землекористування істотно впливає на видову й трофічну структуру комплексів живих організмів в агроценозах і відповідно — на стабільність останніх у просторі й часі. Від цього значною мірою залежить шкодочинність багатьох видів шкідливих організмів, шо створює передумови для диференційованого застосування різних систем інтегрованого захисту врожаю. Освоєння сучасних зональних ґрунтово-водозахисних систем землеробства на основі контурно-меліоративної організації території землекористування господарств і їх об'єднань безумовно впливає на процеси малого біологічного кругообігу речовин і енергії, рівні стійкості та продуктивності агроекосистем, особливості розмноження, розвитку й шкодочинності окремих видів шкідників, бур'янів і хвороб [5,13].

З одного боку, вибірковий підхід до використання землі з урахуванням ґрунтового потенціалу, рельєфу місцевості, біологічних особливостей сільськогосподарських культур і технології їх вирощування дає змогу урізноманітнити ландшафти, створити передумови для стабільно високого та екологічно прийнятного рівня їх продуктивності. Це сприяє посиленню регулюючого впливу природних факторів на розмноження й рівень шкідливості численної групи шкідливих організмів, стабілізації багаторічної динаміки їх популяцій на сільськогосподарських культурах, у тому числі — і на ярій пшениці.

Сівозміна — основний профілактичний захід, що дає змогу істотно обмежити шкідливість або й цілком нейтралізувати численну групу потенційних, переважно спеціалізованих шкідників, хвороб і бур'янів. її провідним принципом є розмежування у часі й просторі біологічно споріднених культур шляхом поєднання в ланках рослин різних родин. Оптимальними попередниками ярої пшениці в Лісостепу є парова озимина, чисті від бур'янів просапні (кукурудза на силос, картопля, цукрові буряки у вологий рік), широкорядні посіви круп'яних, горох, однорічні злаково-бобові сумішки, пласт і оборот пласта багаторічних трав; у Степу — парова озимина, кукурудза на силос, горох, чистий пар, баштанні; на Поліссі — кукурудза на силос, картопля, зернобобові, пласт і оборот пласта багаторічних трав, цукрові і кормові буряки, овочеві культури. В усіх зонах яру пшеницю недоцільно вирощувати по культурах, що сильно висушують ґрунт — ранні ярі, сорго, суданка, соняшник, безпокривна люцерна. При пересіванні озимини яру пшеницю сіють по зябу, а по загиблій озимині — пізні культури. В роки, коли восени на пару відсутня волога, навесні краще сіяти тверду пшеницю Істотне значення в обмеженні розмноження хлібних жуків, гессенської, шведської і пшеничної мух має розмір і конфігурація полів сівозміни. На полях з площею до 6—10 га істотно зростає загроза збільшення їх чисельності. Тому за створення фермерських господарств, підрядних, орендних, кооперативних груп та їх асоціацій слід шукати такі організаційні форми ведення землеробства, що даватимуть змогу зберегти освоєні оптимальні сівозміни з достатньо великими розмірами полів [13,19].

Підготовка ґрунту. Обробіток ґрунту здавна розцінювався як важливий захід обмеження чисельності та поширення шкідливих організмів. З точки зору сучасних вимог до системи обробітку ґрунту — це лише одне з її важливих завдань, оскільки науково обгрунтований обробіток — багатоцільовий процес, що одночасно передбачає низку завдань, дуже часто суперечливих між собою за метою, агротехнічною, екологічною, біологічною та технологічною сутністю. Зокрема, з точки зору забезпечення належного фізичного стану ґрунту — це обертання скиби, розпушування, вирівнювання, подрібнення грудок, доведення верхнього шару до оптимальних посівних кондицій. З точки зору екології дуже важливим завданням є регулювання водного режиму, поліпшення якості ґрунтової вологи та підґрунтових вод, ослаблення ерозійних процесів, а в підсумку — захист ґрунтів. З огляду на агробіологічні вимоги обробіток ґрунту має забезпечувати оптимальні умови для сівби, проростання висіяного насіння, створення задовільного водного режиму під час вегетації, доброго розвитку кореневої системи, обмеження до мінімуму несприятливого впливу бур'янів, шкідників, хвороб та деяких інших негативних факторів.

Підготовка ґрунту під яру пшеницю залежить від попередників, стану ґрунту, наявності бур'янів. Важливим прийомом є снігозатримання [14].

При виборі найбільш прийнятного для даної ситуації типу основного обробітку слід враховувати цілу низку факторів: грунтово-кліматичні умови та зволоження, кількість продуктивної вологи в орному шарі та характер погоди в період обробітку, стан розмноження й розвитку основних видів потенційних шкідників і хвороб, а також рівень забур'яненості кожного окремого поля тощо.

Удобрення. Добрива є одним з важливих факторів, від якого залежать умови розвитку як рослин, так і шкідливих організмів. Цей їх вплив проявляється у зміні мікроклімату в посівах, морфофізіологічних особливостей рослин, зміщенні фенологічних фаз їх розвитку. Все це створює передумови для варіювання в досить широких межах рівнів розвитку хвороб, розмноження шкідників і бур'янів. Крім того, практично на всі види бур'янів та на велику групу шкідників і хвороб добрива діють безпосередньо. У зв'язку з цим всебічно обгрунтоване, збалансоване за елементами живлення застосування добрив є дуже важливою умовою оптимізації як технологій вирощування ярої пшениці у цілому, так і системи інтегрованого захисту рослин від шкідливих об'єктів [13].

Яра пшениця, особливо тверда, вимоглива до режиму живлення. Органічні і мінеральні добрива можна вносити під зяблеву оранку, а під передпосівну культивацію і при сівбі в рядки — мінеральні. Фосфорно-калійні добрива в степовій зоні вносять під основний обробіток грунту, в Лісостепу РК — половину під зяб, а азот і другу половину РК — під культивацію або в рядки під час сівби. Навесні при сівбі в рядки вносять 10—20 кг/га фосфору. При достатньому вологозабезпеченні практикують також позакореневе підживлення рослин (200 л/га 30% розчину сечовини).