Маркшейдерське забезпечення робіт при рекультивації порушених земель при розробці родовища корисних копалин на ПАТ «Південний ГЗК»

У пікетажну книжку записується:

1. Всі пікети та „ плюсові" точки;
2. Вершини кутів повороту з вказанням при вершині стрілкою напрямку 
   нової лінії;

3)Величини  кутів повороту;

4. Радіуси кривих, початок та кінець кривих;
5. Репери з докладного описанням та вказанням номеру пікету;
6. Ситуацію місцевості за віссю траси.

За пікетами, які винесені в натуру, виконується нівелювання вісі траси від реперів кар'єру. На пікетах підписують номери та величину „підсипки" та „зрізки". Після закінчення нівелювання складають повздовжній профіль.

 

 

4.5 Розбивка траншей

 

Одним з найбільш простих способів розкриття родовища при відкритих роботах є розкриття горизонту однобокої траншеї.

В задачу маркшейдера входе перенос в натуру проектної відмітки горизонти по всій довжині родовища, щоб керуючись лінією винесених відміток, можливо було почати розкриття родовища.

Проходку виїзних траншей на відкритих розробках виконуються головним чином при розкритті родовища та для виїзду в кар 'єр.

На проходку траншеї повинен бути складений проект. Він повинен вміщувати всі вихідні дані для проходки траншеї:

1. Координати початку та устя траншеї;
2. Положення вісі, поворотні кути, радіуси кривих;
3. Висотні відмітки для траншеї;
4. Положення залізничного шляху з лінією контактної електромережі. 
   Маркшейдерські роботи при проходці траншеї складаються із:
1. Забезпеченні   району   проходки   траншеї   достатньою   кількістю 
   пунктів геодезичного обґрунтування та реперів;
2. Перенесення з проекту в натуру устя траншеї, вісі траншеї;
3. Систематичному спостереженні за проходкою траншеї, перевірці 
   напрямку, уклону, висотних відміток;
4. Визначення вийнятого об'єму гірничої маси;
5. Розбивці залізничних кривих.

Спочатку переноситься з проекту в натуру устя траншеї та закріплюється. Потім визначається напрямок вісі траншеї та залізничної траси. Виконується перенесення в натуру вісі траншеї та залізничної траси полярним способом або теодолітних ходів з розбивкою пікетів. Відстань між пікетами приймається в залежності від рельєфу поверхні у межах 20 - ЗО м.

Висотні відмітки передають на пікети вісі траншеї нівелювання від ближнього репера. Від кожного пікету відмірюється проектна ширина траншеї та закріплюються колишками, які відрізняються від колишків вісі траншеї.

При загальній глибині траншеї в 10 м та проходці її чотирма послідовними заходками поглиблюється кожна заходка на 2,5 м. Ширина заходки дорівнює подвоєному радіусу черпання екскаватора.

Відстань від вісі заходок до вісі траншеї визначаються проектом проходки траншеї. Розбивка свердловин для буріння виконується маркшейдером, дотримуючись заданим відстаням між свердловинами в кожній заходці. Систематично маркшейдер слідкує за ходом екскаватора, напрямком робіт, дотриманням проектних уклонів та висотних відміток підошви траншеї. Услід за виїмкою екскаватором кожної заходки на ній розбивається вісь залізничного шляху паралельно вісі траншеї. В підошві траншеї встановлюються репери на відстані 20 — З0 м один від одного.

 

4.6 Тахеометрична зйомка гірничих робіт.

 

Однією з основних маркшейдерських робіт на кар 'єрі ПГЗКа є зйомка вибоїв уступів, тобто визначення положення верхньої та нижньої бровок уступів. У випадках, коли нижня бровка схована під гірничою масою, яка осипалася виконують зйомку кромок осипу.

При сучасних відкритих гірничих розробках потужні екскаватори, рухаючись вздовж фронту гірничих робіт, щоденно проводять виймання гірничої маси на значну відстань.

Обов 'язки маркшейдера:

1. Своєчасна зйомка у встановлені строки положення 
   екскаваторів та вибоїв уступів;
2. Перевірка     правильності     положення     „підошви" 
   уступів.

Зйомку вибоїв можна проводити різноманітними способами. На кар 'єрі ПГЗКа використовується тахеометрична зйомка.

Перевага тахеометричної зйомки складається з того, що вона є більш точнішою та може виконуватися прирізному стані погоди, в різний час року.

З пунктів робочого обґрунтування знімають:

1. Положення робочих вибоїв;
2. Положення відкаточних шляхів;
3. Положення машин (екскаваторів, бурових станків);
4. Кордони руд та порід;
5. Положення опори електромережі для електровозної відкатки.

Схема тахеометричної зйомки вибою екскаватора №1 на горизонті -15 м приведена.

Тахеометричну зйомку виконують авто редукційними тахеометрами Дальта 020 з вертикальною рійкою у випадку відсутності цих приладів, використовують оптичні теодоліти Тпео-080.

Станціями при тахеометричній зйомці служать пункти зйомочної мережі. В тому випадку, коли гущина цих пунктів недостатня, визначають додаткові висячі пункти, при цьому відстань від пунктів зйомочної сітки повинна бути не більш 200 м.

Додаткові пункти визначають як висячі, з одного боку; для цього одним прийомом вимірюють два примирні горизонтальні кути, або правий та лівий примирні кути на один і той же напрямок, а також відстань до визначаємого пункту та кут нахилу. Відстань вимірюють стальною рулеткою або стрічкою двічі. Кут нахилу вимірюють при двох положеннях кругу в прямому та зворотному напрямку. Розходження між прямим та зворотнім перевищенням повинне бути не більш 31 см.

При зйомці бровок уступів рії'чні точки обирають у визначених місцях, обминають точки на нависах, козирках або в місцях законів, та при зйомці нижньої бровки — під ними. Рійку встановлюють від верхньої бровки уступу на відстані не менш 1 м.

Відстань між: найближчими ріїчними точками повинна бути не більш 30-40 м при М 1:2000 при одночасній зйомці верхньої та нижньої бровок, та не більш 20-25м при М 1:1000 при зйомці тільки однієї верхньої (нижньої) бровки уступу.

Зйомку з пунктів зйомочної сітки виконують в такій послідовності:

1. Встановлюють теодоліт, центруючи його з похибкою не більш 5 
   см;
2. Визначають місце горизонту вертикально кругу та вимірюють 
   висоту  інструменту:   на  рійці  роблять   помітку,   відповідну   виміряної 
   височини;
3. Зміщують „нулі" лімба та алідади та при закріпленій алідаді 
   візують на пункт опірної або зйомочної мережі, тобто на початковому 
   напрямку;
4. Звільнивши алідаду, візують на рійку та діючи мікрометренними 
   гвинтами алідади та зоровою трубою,   наводять  вертикальну нитку на 
   середину рійки,  а середню горизонтальну нитку - приблизно на помітку 
   висоти   інструменту;   діючи   мікрометр   енним   гвинтом   зорової  труби, 
   зміщують верхню далекометренну    нитку з найближчим „дециметровим" 
   діленням кратним 5, та за нижньою ниткою беруть відлік, який складається 
   з кількості цілих десятків метрів, метрів та їх частин, записуючи його в 
   журнал   тахеометричної  зйомки;   наводять   середню   нитку   на   висоту 
   інструменту і дають сигнал рієчнику для переходу на наступний пункт;
5. Приводять   пузирчик  рівня   алідади   вертикального   кругу   на 
   середину та беруть відліки за вертикальним та горизонтальним лімбом, 
   записуючи їх у журнал тахеозйомки.

Спостереження на пункті завершують повторним візуванням на орієнтований пункт; відхилення відліку за горизонтальним лімбом від початкового дозволяється не більш 5'.

Паралельно з журналом тахеометричної зйомки ведуть абриси для кожної станції.

Журнал тахеометричної зйомки з вибою екскаватора №1 на горизонті 15м приведено.

 

 

4.7     Обслуговування буро-вибухових робіт на дільниці

 

При обслуговуванні буро-вибухових робіт маркшейдерською службою своєчасно враховуються всі бурові свердловини та вибухові роботи, вони точно знімаються у натурі та відображаються на маркшейдерських планах та розрізах.

Маркшейдерське обслуговування буро-вибухових робіт складається у зйомці блоку перед обурюванням, зйомці точок під свердловини та в визначенні проектних та фактичних глибин свердловин.

Зйомку блоку виконують в декілька операцій:

1)Розбивка та зйомка поперечних профілів.

Маркшейдер оглядає блок та помічає найбільш вигідне положення поперечних профілів у відношенні фіксування степеня підчистки вибою, отримання найменшого опору при вибуху. Відстань між суміжними профілями приймають від 4 до 10 м. Профілі закріплюють на верхній бровці уступу колишками з нанесенням на них порядкового номеру профілю, потім виконують їх зйомку від найближчого пункту робочого обґрунтування.

Поперечні профілі повинні бути пронівельованіі з прив 'язкою до реперів.

2)Профільна зйомка відкосу уступу.

Враховуючи, що робітнику при нівелюванні небезпечно рухатися з рійкою по крутому профілю уступу, профільну зйомку виконують екліметром по верхній бровці уступу, зупиняючись на кожній лінії профілю та вимірюючи кути нахилу вниз за відкосом на кожну характерну точку злому профілю. Одночасно вимірюється довжина до точки візування. Для цього до рулетки прив'язують вантаж: та шнур, які спускають робітнику, який стоїть на підошві уступу. При першому вимірюванні робітник тримає кінець рулетки з вантажем у нижньої бровки на лінії профілю. Потім маркшейдер підтягує рулетку, а робітник за допомогою шнура зупиняє вантаж; у будь-якій точці профілю.

Точність вимірювання екліметром складає ±1º .

3)За результатами зйомки складають поперечні профілі в 
масштабі 1:200.

Позначені на профілях точки під свердловини маркшейдер виносить на місцевість.

За різницею відміток устя свердловин і підошви уступу обчислюють проектні глибини свердловин. Через засмічення свердловин шламом, необхідно вводити поправку на перебір.

На кар'єрі ПГЗКа величина перебура за гірничорудною масою при 10 м уступі, встановлена 1,5 - 2,0 м. На кожну свердловину для машиніста бурового станка кладуть записку з вказівками номеру свердловини та проектній глибині буріння.

Глибину щойно пробурених свердловин щоденно замірюють. Одночасно замірюють відстань між свердловинами. Пробурені свердловини повинні бути нанесені на маркшейдерський план. Для цього виконують зйомку свердловин від пунктів робочого обґрунтування горизонту робіт. Прив 'язку до робочого обґрунтування виконують за допомогою ординарної зйомки. Відмітки устя пробурених свердловин визначають геометричним нівелюванням.

Після вибуху маркшейдерська служба визначає обсяг та фактичний вихід підірваної гірничої маси.

 

4.8 Облік добутих та вскришних робіт.

 

Маркшейдерські вимірювання об'ємів добутку та розкриття на кар 'єрах виконують з метою контролю ходу виконання плану гірничих робіт підприємством та перевірки результатів оперативного обліку цих робіт, які проводить гірничий надзор. В процесі маркшейдерського визначення та обліку об'ємів розкриття та добутку використовуються крупна масштабні розрізи та плани гірничих робіт, які поповнюються результатами зйомок та вимірів на початок та кінець відлікового періоду.

В системі такого обліку відокремлюють об'єми капітальних, підготовчих та експлуатаційних вскришних робіт. До капітальних вскришних робіт відносять проведення виїзних траншей, розкриваючи родовище; до підготовчих - проведення розрізних траншей, з'їздів та розноски бортів       кар 'єру та уступів при розкритті; до експлуатаційних — розноску бортів на добувних горизонтах. Об'єми видобутку та розкриття визначають в конкретно встановлені строки та враховують за минулі календарні періоди (декаду, місяць або півмісяця).

Вибір способу підрахунку об'ємів розкриття та видобутку із масиву родовища залежить від рельєфу поверхні, геометричних форм та параметрів кар'єру, гірничотехнічних та гірничогеологічних умов, характеру гірничих робіт та способу маркшейдерської зйомки. Найчастіше використовують способи підрахунку за вертикальними та горизонтальними перерізами.

Облік об'ємів видобутку виконують на підставі результатів:

1. Маркшейдерських   зйомок   та   замірів    відпрацьованої   площі 
   уступів;
2. Вимірювань   (замірів)  залишків  корисної копалини  на  складах, 
   дозуючих майданчиках та у ємностях (вагонах, скіпах та ін.);
3. Важення   гірничої маси та руди на автомобільних або вагонних 
   важелях.

   Для визначення об'ємів відпрацьованого  простору по блокам з зачищеним вибоєм зі складною конфігурацією бровок уступів, використовують спосіб середнього арифметичного.