Маркшейдерське забезпечення робіт при рекультивації порушених земель при розробці родовища корисних копалин на ПАТ «Південний ГЗК»

Гірничотехнічну рекультивацію здійснюють підприємства, організації та установи, в розпорядженні яких перебуває земельна ділянка, біологічну рекультивацію — землекористувачі за рахунок коштів підприємств, організацій та установ, що виконували на цих землях роботи, пов'язані з порушенням ґрунтового покриву. Тому насправді роботи з гірничотехнічної рекультивації земель виконуються, а передбачена сума грошей за біологічну рекультивацію, згідно з проектно-кошторисною документацією на будівництво об'єкта, перераховується землевласнику та землекористувачу, який повинен виконати ці роботи. На практиці дуже часто землевласники та землекористувачі біологічної рекультивації не виконують, що позначається на відновленні біологічної продуктивності порушених земель, а отже, й на терміні окупності рекультивованих земель, який в середньому становить 7—25 років.

Темпи рекультивації земель в деяких областях України з різних причин були недостатніми для своєчасного відтворення, що й затримало повернення їх колишньому землевласнику і землекористувачу для дальшого використання за призначенням.

Наприклад, на гірничо-хімічному комбінаті в Дніпропетровській області добувається 45% марганцевої руди від загального її виробництва в нашій країні. Для видобутку руди комбінату відведено 11,2 тис. га землі, з яких сільськогосподарські угіддя займають 10,5 тис. га, а рілля — понад 8 тис. га. Марганцева руда залягає тут на глибині до 80 м, тому на видобуток 1 т руди припадає 17 м3 породи.

Щоб всю порожню породу складати у відвали заввишки 60—65 м, потрібно буде вилучити з обігу 11 тис. га чорноземних земель. Але, 'як показав досвід, втрати родючого грунту можна звести до мінімуму, якщо родючий чорноземний шар грунту складувати окремо, наступний шар суглинку та лесу з глибини до 20 м використати для лісонасаджень, а породу найнижчого горизонту (з глибини 40—80 м), зовсім непридатну .для землеробства, використати для заповнення порожніх кар'єрів.

При цьому застосовують двоетапну систему рекультивації. Оскільки в засипаних кар'єрах з часом земля осідає, виникає необхідність проведення другого етапу рекультивації. Після проведення робіт першого етапу відновлені землі передаються сільськогосподарським підприємствам у тимчасове користування (3—5 років) для посіву багаторічних трав. На другому етапі рекультивації площу повторно планують, -покривають шаром чорнозему товщею 0,5 м. Такий грунт потребує внесення добрив. Урожайність багаторічних трав на сіно на рекультивованих землях становить 45 ц/га, однорічних — 27,5, озимої пшениці — 34,5, кукурудзи на зерно — 38,2, кукурудзи на силос — 287 ц/га. Термін окупності капітальних вкладень на рекультивацію земель—10 років. Отже, цей природозахисний захід є ефективним не лише з екологічного, а й з економічного боку.

 

6.3. Напрями використання порушених  земель.

 

Основні напрями використання порушених земель після проведення рекультиваційних робіт:

1) сільськогосподарське використання, що зумовлює необхідність створення  нових ділянок ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних сільськогосподарських  насаджень;

2) лісове використання, включаючи  створення лісів промислового  та цільового призначення (ґрунтозахисні  та водоохоронні насадження);

3) водогосподарське використання (створення  водоймищ різноманітного призначення  — для розведення риби та  птиці, організації спорту, відпочинку, зрошування тощо);

4) рекреаційне використання (парки, зони  відпочинку тощо);

5) використання під житлове та  промислове будівництво;

6) віднесення цих земель у держзапас  тощо.

Народногосподарський результат рекультивації порушених земель включає такі результати:

виробничий — одержання продукції з відновленої площі. При відшкодувальному природокористуванні він визначається приростом показника економічної оцінки земельних угідь. Якщо відповідні оцінки відсутні, розрахунок робиться за відтвореною продуктивністю відповідних земель внаслідок рекультивації, визначеною в витратах на відповідну продукцію з рекультивованих земель;

соціально-економічний — створення сприятливих умов для життєдіяльності людини та функціонування екологічних систем у районі розміщення об'єктів рекультивації. У зв'язку з різнобічністю проявів соціально-економічних результатів і різного ступеня їх залежності від напряму рекультивації вони об'єднуються в дві групи: середовищезахисні та середовищеполіпшуючі.

Середовищезахисний результат рекультивації, який прирівнюється до відшкодованого збитку, завданого навколишньому середовищу внаслідок порушених земель, визначається природно-технічними умовами порушених земель, їх розміщенням у різних природних зонах, організацією та засвоєністю території, ускладненням конфігурації господарських угідь тощо. Територія, що зазнає негативного впливу від. порушення земель — зона впливу — визначається для кожного об'єкта рекультивації.

Результат поліпшення стану навколишнього середовища регіону при рекультивації, відповідно до санітарно-гігієнічних, естетичних, рекреаційних та інших вимог, враховується соціально-екологічним коефіцієнтом, диференційованим за типами порушених земель, природними зонами, напрямами рекультивації. Крім того, вноситься поправка на освоєність території.

Аналогічно народногосподарському визначається госпрозрахунковий результат рекультивації. Для підприємств, які використовують рекультивовані землі, госпрозрахунковий виробничий результат визначається приростом прибутку від реалізації продукції та послуг, що їх отримують з цих земель.

Поширенню передових методів рекультивації порушених земель заважає відсутність науково обгрунтованих її організаційних, економічних та юридичних основ.

Останнім часом у районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва спостерігається збільшення в структурі сільськогосподарських угідь питомої ваги ріллі та зменшення природних земельних угідь. Загальновідомо, що продуктивність ріллі значно вища, ніж природних кормових угідь. Проте повне розорювання земель неминуче супроводжується порушенням природної рівноваги, а природні кормові й лісові угіддя сприяють її збереженню і відновленню.

 

Розділ 7. ВИМОГИ  ДО ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ МАРКШЕЙДЕРСЬКИХ РОБІТ

 

7.1 Вимоги до техніки безпеки при зйомці кар'єру

 

При   виконавстві   зйомки   кар'єру   маркшейдер   повинен   постійно виконувати правила безпеки:

1) Забороняти   робочому  ріїчнику   встановлювати   рійку   на   краю 
верхньої    бровки уступу,  особливо якщо на відкосі уступу є „козирки", 
„нависи", заколи або інші ознаки зміщення або відриву блоку, а також при 
установці рійки на нижній бровці під ними;

2) При зйомці нижньої бровки уступу або насипу передчасно добитися 
оборки відкосу уступу і тільки після цього посилати туди робітника зрійкою;

3. При  зйомці залізничних  шляхів уважно   спостерігати  за рухом 
   рухомого составу, щоб уникнути небезпечних випадків;
4. При зйомці активних зсувів забороняється знаходитися в місцях, де 
   є рух, а також у значних тріщинах розлому та на краях напівзруйованного

масиву;

5. При зйомці розвалів породи після вибуху блоку   потрібно обирати 
   найбільш стійкі місця для робочого з рейкою;
6. В районі ліній електропередачі розміщувати пункти геодезичного та 
   робочого обґрунтування на відстанях, які забезпечують безпеку зиомочних та 
   замірних робіт від обриву та провисання дротів;

7)3йомка ділянок у зоні дії  механізмів робиться тільки після  припинення їх роботи, при зйомці залізниці уважно слідкують за пересуванням потягів;

8)При  загрозі обрушення або осипання  верхньої частини забою або  відкоса уступу, коли роблять зйомку або огляд гірничих робіт, негайно відвести у безпечне місце робітників та машин до ліквідації небезпеки, при відсутності негайної небезпеки для робітників, які знаходяться у небезпечній зоні, записувати у книгу маркшейдерських вказівок та добиватися ліквідації порушень;

9)3йомка   відвалів руди   або   пустих  порід  під   час розвантаження транспорту забороняється;

10)Виконання  зйомки руди під естакадами  під час роботи транспортерів або розвантаження вагонеток забороняється;

11)Гірничий  робітник який робить зйомку  кар'єра повинен бути знайомлений з сигналізацією при підривних роботах на кар 'єрі. По вказаним cигналам гірничий робітник повинен припинити роботу та піти до укриття.

 

 

7.2 Вимоги до техніки безпеки при обслуговуванні БВР.

 

1. Маркшейдерська   група   повинна   добре   знати   попереджувальні звукові  та  світлові  сигнали  при  підриванні  та  при  першому  сигналі за вказівкою маркшейдера повинна негайно виходити за межі небезпечної зони;
2. При   замірах   у  районі   підривних  робіт   зупинити   роботу   по встановленому  сигналу,   піти   на   безпечну  відстань,   прибрав  перед   цим інструментом  і почати роботу одразу після дозвільного сигналу;
3. При знаходженні в процесі зйомки або при огляді гірничих робіт то грози обрушення або осипання верхньої частини забою або відкосу уступу негайно відійти в безпечне місце до ліквідації аварії;
4. Для предохорони споруд та жилих будівель від розльоту кусків від породи та від сейсмічного впливу вибухових робіт проводити передчасно розрахунок кордонів безпечного ведіння вибухових робіт;
5. Систематично    накоплювати    фактичні    дані    для        найбільш правильного визначення стійких кутів уступів, кутів розвалу породних навалів або внутрішніх відвалів, величин запобіжних та інших берм, кутів розлому вступів. На підставі перевірених даних та обліку гірничо - технічних, геолого - гідрогеологічних   та    інших   місцевих    факторів    коректувати    через керівництво кар 'єру вихідні дані для паспортів по управлінню уступами та для складання на основі їх планів гірничих робіт.

 

 

7.3 Вимоги до техніки безпеки при проведенні замірів гірничих виробок на кар 'єрі.

 

При  маркшейдерських замірах у  кар'єрі  або  на  відвалах робітник повинен постійно дотримуватись правил безпеки:

1)При  замірах у радіусі дії екскаватора, останній повинен бути перед  цим виключений з роботи;

2) У  випадку профілювання відкосу уступу безпосереднім заміром (при висоті не більш як 5 м ) забезпечити робітника надійною драбиною та перевірити непорушність кожної її установки, подібні роботи по можливості робити iструментами, які дозволяють знімати недоступні        об 'єкти;

3. Заміри    перевалочних   робіт    (навалів,    які    насипаються    та 
   прибираються   від   добичного      уступу)  робиться   тільки   після   зупинки 
   екскаваторів;
4. Заборонити перехід по транспортній стьожці як при пересуванні її, 
   так і при зупинці,  перехід дозволяється по місткам або  через розриви 
   транспортного обладнання при його пере будівлях;

5) При замірах залишків корисних копалин у бункерах, не робити ніяких робіт, якщо відсутня решітка у воронці;

6. При штабелів корисних копалин, де можливі високі температури 
   від нагріву, приймати міри захисту від опіків або застосувати засоби замірів 
   або  інструментальної зйомки,  які  дозволяють  не  доторкатися  об'єкту зйомки;

7. В районах лінії електропередач розташувати пункти геодезичного 
   та робочого обґрунтування на відстанях, які забезпечують безпеку зйомочних 
   робіт від обриву та провисання дротів.

                 

       При  маркшейдерських  замірах  у  кар’єрі   або  на  відвалах  робітник  повинен  постійно  дотримуватись  правил  безпеки  :

       -  заборонити  робітнику – реєчнику   встановлювати  рейку  на  краю  верхньої  бровки  уступу , особливо  якщо   на  відкосі   уступу  є   „ козирки  „ ,

„ навіси  „ , „ заколи „ ,  або  інші  ознаки  зміщення  або  відрива   блоку  ;

        -  при  замірах  у  радіусі  дії  екскаватора ,  останній   повинен  бути   перед  цим   виключений  з  роботи  ;

           -  при   зйомці  залізнодорожніх  шляхыв   уважно  слідкувати  за  пересуванням   потягу , щоб  уникнути  нещасних   випадків  ;

  -  у  випадку  профілювання  відкосу   уступу  безпосереднім  заміром  ( при   висоті  не  більше  за  5  метрів )  забезпечити  робітника   надійною   дра биною  та   перевірити   непорушність  кожної  її  установки , подібні   ро-          боти   по   можливості   роботи   інструментами   які  доступні  об’єкти ;