Маркшейдерське забезпечення робіт при рекультивації порушених земель при розробці родовища корисних копалин на ПАТ «Південний ГЗК»

   Сутність способу є в тому, що об'єм відпрацьованого простору  по уступу визначають як добуток середньої площі піддвигу уступу на його середню висоту у відпрацьованій частині.

Об 'єм в цьому випадку визначають за формулою:                        

      V=Shсер                                                                                                         (  3.3)

де S1 та S2 - площі піддвигу по верхньому та нижньому майданчикам уступів.

4. Scep=
5. Методом середнього арифметичного підраховані об'єми до заміру гірничих робіт за квітень місяць 2001 році, на горизонті -15 м, екскаватором №1.
6. При порожній конфігурації бровок уступів та при визначенні об'ємів підірваної гірничої маси у випадку багатократного вибуху, а також: при вийманні верхнього уступу при складному рельєфі земної поверхні та при проходці траншеї використовують спосіб вертикальних паралельних перерізів.

Для визначення об 'ему відпрацьованого простору по блоку з зачищеним вибоєм встановлюють постійні профільні лінії через 50 - 100 м.

 

При рівних відстанях між: перерізами об'єм блоку обчислюють за формулою:

7. V=l

де l - прийнята відстань між перерізами;

l0 ln – відстань від першого перерізу S1  та останнього  Sn до відповідних кордонів вийнятого блоку;

S0 Sn+1 – площа перерізу на кордонах вийнятого блоку;

- сума площ перерізів за  виключенням першого і останнього.

Об'єми відпрацьованого простору на кар'єрі ПГЗКа підраховуються в основному методом середнього арифметичного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5.  ОРГАНІЗАЦІЯ МАРКШЕЙДЕРСЬКИХ РОБІТ

 

5.1 Структура маркшейдерської служби

 

Для виконання маркшейдерських робіт підприємство по видобуванню корисних копалин зaбов 'язано мати в своєму складі маркшейдерську службу. На керівника підприємства покладається відповідальність за комплектацією маркшейдерської служби необхідним штатом інженерно-технічних робітників та працівників, забезпечення їх спеціально обладнаними приміщеннями, приладами та матеріалами.

Штат маркшейдерської служби встановлюється виходячи з необхідності своєчасного виконання комплексу маркшейдерських робіт; враховується вид корисних копалин, геологічна будова родовища, гірничотехнічні фактори, обсяги та технологію ведіння гірничих робіт.

Маркшейдерська служба РУ ПГЗКа адміністративна підлягає керівництву кар'єру, а в технічному відношенні головному маркшейдеру  кар 'єру.

Головний маркшейдер - має право бракувати гірничі роботи по розкриттю, видобутку та відвалоутворенню , якщо вони не відповідають прийнятій системі розробки або затвердженого плану гірничих робіт. Спільно з геологом кар 'єру складають матеріали для списання некондиційних запасів. Веде щомісячний облік об 'ємів розкриття, видобутку та втрат за спеціальними інструкціями. Виконує підрахунок запасів та веде систематичний облік руху експлуатаційних запасів. Розраховує та оформлює матеріали для утвердження норм втрат та розубоження на наступний рік. Організовує та проводить маркшейдерські спостереження за зсувними процесами. Забезпечує виготовлення та поповнення графічної документації для вищестоячих організацій. Складає заявку для виконання маркшейдерських робіт, на інструменти та матеріали; проводить облік та нормування маркшейдерських робіт. Веде облік всієї маркшейдерської документації.

Старший маркшейдер - здійснює оперативне керівництво робіт співробітників відділу. Особисто виконує ряд відповідальних робіт і готує звітність. Контролює правильність зйомочних, заміряних, графічних та інших польових і камеральних маркшейдерських робіт (в кар'єрі,на відвалах). Забезпечує виробниче навчання студентів, які проходять виробничу практику на підприємстві.

Дільничий маркшейдер - веде всі зйомочно-вимірювальні роботи в районі своєї дільниці. Обчислює рух експлуатаційних запасів розкритих, готових до видобутку, а також фактичні втрати - кількісні та якісні. Сучасно систематично поповнює плани, профілі, пов 'язує положення гірничих робіт дільниці, яку обслуговує з сусідніми.

 

5.2 Число співробітників маркшейдерського відділу

 

Всі види маркшейдерських робіт на РУПГЗК виконуються робітниками маркшейдерського   бюро   під   керівництвом   головного   маркшейдера.   На фідставі технічних інструкцій по  виконанню маркшейдерських робіт  та ирективних наказів Міністерств.

Склад маркшейдерського відділу: головний маркшейдер  1;

     старший маркшейдер 1;

    дільничий маркшейдер 13.

5.3 Перелік маркшейдерських геодезичних приладів

На кар 'єрі ПГЗК використовуються комплекти приладів та обладнання, їй виконанні основних геодезичних робіт на поверхні використовується птичний теодоліт Тhео-020 з необхідним приладдям, нівелір високоточний Н-3, світодальномір з необхідним приладдям, дріт мірний, рулетки та мірні тпірічки.    При    виконанні    основних   маркшейдерських   робіт:    теодоліт технічний оптичний Тhео - 080А, нівелір точний Н - 3, сталеві рулетки довжиною З0 - 50 м. При виконанні поточних маркшейдерських робіт на РУ використовується   технічний   теодоліт   ТНео  -   080  з   необхідним піладдям,  діаграмні тахеометри Dahlta - 010 з необхідним приладдям, Нівелір технічний Н 10 з необхідним приладдям, гірничий компас, сталеві рулетки довжиною З0 - 50 м.

5.4 Приміщення маркшейдерського відділу та його устаткування

Приміщення маркшейдерського відділу є місцем, де складаються та зберігаються  важливі   документи,   необхідні   не   тільки   під   час роботи гірничого підприємства, але й після його знищення (маркшейдерські плани, розрізи, обчислювальні матеріали).

Крім того, там зберігаються цінні та складні прилади, які вимагають обережного відношення. Маркшейдера виконують багато обчислювальних тa графічних робіт у відділі. Все це змушує пред'являти до приміщення маркшейдерського відділу більш суворі вимоги, як до приміщень інших відділів РУ ПГЗКа.

 

Основні вимоги до приміщення маркшейдерського відділу:

1. Приміщення має бути добре захищене від небезпеки - пожеж та 
   розкрадання;

2. Маркшейдерський   відділ   бажано   розміщувати   в   ізольованому 
   приміщенні або в тій частині будівлі, де не буває багато людей;
3. Не   слід розміщувати   його   на   першому   поверсі.   Якщо   ж   він 
   знаходиться на першому поверсі, вікна повинні бути з гратами;
4. Приміщення  повинне  бути  охайним,   чистим,   добре  освітленим, 
   добре провітрюватися;
5. В     приміщенні     відділу     повинна     підтримуватися     постійна 
   температура не нижча 14 - 15° та не вища 18 - 20°.

На  ПГЗКа приміщення маркшейдерського відділу поділені на:

1. Кабінет головного маркшейдера;
2. Кімната співробітників відділу;
3. Кімната для роботи з документацією та для її зберігання (архів);
4. Кімната для зберігання інструментів, їх чистки, змазки та дрібного 
   ремонту. Ці кімнати відповідають вимогам вогнестійкості, сухості, світлу, з доброю вентиляцією та постійною температурою, вони спеціально обладнані.

5.5 Маркшейдерська документація

 

       В залежності від різновидності гірничих робіт (кількості уступів, ширини робочих майданчиків ) робочі плани складаються окремо за кожним уступом. Робочі плани складаються за даними маркшейдерських зйомок в М 1:500 і 1:1000.

На робочих планах показують:

• експлуатаційну мережу, основні опорні пункти і пункти робочого обґрунтування;
• кордони промислових дільниць покладу, кути падіння рудного тіла;
• контури   верхньої   та    нижньої   кромок   уступів   з    висотними відмітками;
• положення      основних     розкриттєвих,      видобувних механізмів (екскаваторів, бурових станків, конвеєрів);
• відкаточні шляхи з відмітками головки рельсів;

свердловини станкового буріння.

Робочі плани гірничих робіт поповнюють один раз на місяць. По - уступні плани гірничих робіт складають на кожний уступ в МІ: 1000.Показують кількість, яка дорівнює числу уступів кар 'єру:

1. Експлуатаційну мережу, пункти робочого обгрунтуваня;
2. Верхні та нижні кромки уступів з відмітками;

3) охоронних циліків.

На планшеті ці дані поповнюються один раз на місяць. Профілі гірничих робіт в М 1:500 або М 1:1000, показують:

1. Мережу височин з висотними відмітками;

2. Лінії експлуатаційної мережі;
3. Контури вийомки;
4. Контури пласта, або рудного тіла;
5. Розвідувальні свердловини;
6. Стратиграфічна колонка порід розкриття та корисних копалин. 
   Зведені плани дають наочне уявлення про весь виконавчий комплекс 
   кар 'єру М 1:1000 та М 1:2000.Вони показують:

 

1. Експлуатаційну   мережу,   опорні   пункти   та   пункти   робочого 
   обґрунтування;
2. Контури розкриттєвих та очисних уступів;
3. Залізничні та відкаточні шляхи;
4. Розвідувальні вийомки;
5. Виходи покладу на поверхню;
6. Ситуацію на дільниці;
7. Технічні  кордони  поля   кар'єру,   кордони  зон   безпечного   ведіння 
   гірничих робіт кожного місяця на початок кварталу або півріччя.

Всі плани та профілі повинні бути поповнені на початок запланованого періоду.

При графічному проектуванні гірничих робіт необхідно мати:

1. Відомості про  положення  виробок та  стан  гірничих робіт  на 
   початок запланованого періоду;
2. Геологічні та гірничо - технічні дані;
3. Відомості про наявність розкритих та підготовчих запасів;
4. Відомості про кількість і продуктивність основних механізмів;
5. Генеральний проект гірничих робіт та капітального будівництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 6. Маркшейдерське забезпечення робіт при рекультивації порушених земель при розробці корисних копалин на ПАТ «Південний ГЗК»

 

6.1 Загальні відомості.

 

         Багато цінних угідь вибуває через виділення значних територій під об'єкти промисловості, інфраструктури міст. За всю історію людське суспільство втратило 200 млн га природних угідь для аграрного використання. Нині щороку для несільськогосподарських потреб відводиться 5—7 мли га, для індустріальних цілей вилучено близько 50 млн га, придатних для сільського господарства. На перспективу для несільськогосподарських користувачів потрібно 19 мли га, в тому числі 30% сільськогосподарських угідь. Найбільші масиви втрачаються при будівництві гідроелектростанцій, торфяних і гірничорудних розробках.

Площі таких земель у 100 разів перевищують власне площу, зайняту розробками. Надалі з сільськогосподарського обороту вилучатиметься ще більше земель, оскільки зростає видобуток вугілля і руди відкритим способом, будівництво залізниць і автомобільних шляхів, аеродромів, сховищ, меліоративних систем тощо. Для забезпечення мінімальних потреб сільської місцевості в дорогах з твердим покриттям їх треба побудувати близько 400 тис. км.

Науково-технічний прогрес, розвиток промисловості передбачають інтенсивне використання природної сировини, збільшення видобутку корисних копалин, що призводить до вилучення з сільського господарства значних земельних угідь, видозмінює цілі ландшафти.

Ерозія грунтів на великих земельних територіях особливо велика при відкритому способі видобутку корисних копалин. Згідно з прогнозами, видобуток цим способом буде збільшуватись. Відповідно зростає й обсяг рекультивації земель, тобто відновлення родючого шару грунту, рельєфу території, гідрогеологічних умов, порушених діяльністю людини. Рекультивація земель є однією з найважливіших проблем землеробства.

З допомогою рекультивації відновлюються землі, що вийшли з обігу. Значний вплив порушених земель на навколишнє середовище пояснюється тим, що на поверхню виносяться токсичні породи, запилюється атмосфера, змінюється режим ґрунтових вод, включаючи глибокі підземні, утворюються значні маси ґрунтового шару, що накопичується у так званих відвалах. Причому з сільськогосподарського обігу вилучаються не лише землі, з яких безпосередньо добуваються корисні копалини, а й площі для складування пустої породи. В Україні площа рекультивованих земель з 16,3 тис. га в 1980 p. зросла до 22,0 тис. га в 1986 p. і зменшилась до 19,2 в 1990 p. та 7,9 в1993p.

 

6.2 Гірничотехнічна рекультивація.

 

Рекультивація земель складається з двох етапів: гірничотехнічного та біологічного. Гірничотехнічний етап передбачає зняття та складування родючого шару грунту,. планування поверхні, формування схилів, спорудження шляхів, гірничотехнічних і меліоративних споруд, а також покриття спланованої території родючим шаром грунту. Біологічний стан рекультивації включає комплекс агротехнічних і фітомеліоратнвних заходів, спрямованих на відновлення ландшафтів і відтворення родючості земель для використання їх у сільському чи лісовому господарстві.