Судова влада

Конституційний закон від 27 липня 1993 року та органічний закон від 5 лютого 1994 року глибоко змінили Раду з часів Конституції 1958 року. Відбилося повернення до принципу виборів магістратів членів Ради, створені дві палати (компетенція однієї стосується суддів, другої — стосується прокурорів). Призначення спільних членів цих двох палат здійснюється вищими органами влади держави (Президентом Республіки, керівниками двох палат парламенту, генеральною асамблеєю Державної Ради). З'явилися нові компетенції стосовно її повноваження заслуховувати пропозиції керівників судів великої інстанції та її консультативні повноваження щодо подальшого використання суддів і прокурорів на більш високих посадах.

Реформована Вища Рада магістратури почала діяти за новими повноваженнями на початку червня 1994 року.

14.2. Повноваження

Стаття 65 Конституції у новій  редакції розділила дві компетенції Вищої Ради магістратури: призначення і дисциплінарні повноваження. У цих двох галузях потрібно відмітити розмежування повноважень суддівської палати і такі самі прокурорської палати. Ці повноваження належать до основних сфер діяльності Вищої Ради магістратури. Щодо призначень, то суддівська палата має два типи різних повноважень. Вона пропонує призначення суддів Касаційного суду, перших президентів апеляційних судів (президентів судів великої інстанції) для цих 350 постів, вона повноважна надавати пропозиції відносно проведення перепису кандидатур, отримує та вивчає досьє кандидатів, вивчає пропозиції та вирішує питання стосовно внесення на розгляд Президентові Республіки кандидатів на призначення. Це здійснюється за доповіддю одного з членів на засіданні Ради, які проходять в Єлісейському палаці.

Щодо призначень усіх інших суддів палати Вищої Ради, магістратури мають  повноваження висловлювати точку зору щодо кандидата. Міністр юстиції  зберігає ініціативу стосовно пропозицій відносно призначення. Палата вивчає досьє пропонованих магістратів, досьє кандидатур, які не були попередньо рекомендовані особами, ознайомленими з їхніми досьє, і спеціально рапорти тих магістратів, які сформулювали зауваження щодо проектів рішень з приводу призначення судді. Після цього на засіданні Ради заслуховується думка міністра юстиції.

Палата прокурорів має повноваження простої думки, яка не прив'язує міністра юстиції до всіх призначень на пости  прокурорів, що пропонуються їм за винятком постів генеральних прокурорів, призначення на які пропонуються Радою Міністрів Франції. Вона дає висновок на таких самих умовах, що і суддівська палата, після вивчення досьє та доповіді щодо кандидатури.

Виконуючи дисциплінарну функцію, ці дві палати засідають у Касаційному суді. Перший президент очолює тепер суддівську палату, яка як суд дисципліни щодо судців постановляє відповідне рішення. Генеральний прокурор при Касаційному суді очолює палату, компетентну стосовно прокурорів, яка засідає у такому самому порядку, що й суддівська палата.

Хранитель печатки є єдиним, хто  має ініціативу щодо дисциплінарних процесуальних дій проти суддів і прокурорів. Що стосується суддів, то дисциплінарні санкції застосовуються після розслідування і рапорту одного з членів Ради, мотивувальним рішенням суддівської палати Ради. Щодо прокурорів, то хранитель печатки сам вирішує питання відносно призначення санкції, але після отримання висновку, який надійшов від палати прокурорів.

Ці дві головні прерогативи  Ради — призначення і дисципліна магістратів — не підводять у підсумку повноту повноважень (функцій), визначених ст. 64 Конституції. Серед інших головних функцій Вищої Ради магістратури — консультативна функція, спрямована на допомогу Президенту Республіки в його ролі гаранта незалежної судової влади.

Вища Рада магістратури збирається за скликанням її Головою (Президентом Республіки) або, в разі необхідності, міністром юстиції — заступником Голови, її засідання проходять у палатах.

Для визнання законності засідання  відповідних палат Вищої Ради до кожної палати повинні зібратись, окрім голови Ради (або в разі необхідності заступника її голови), не менше п'яти її членів. Пропозиції та висновки палат Вищої Ради формулюються при наявності більшості голосів.

Для кожного призначення судді  в Касаційний суд або першого голови в апеляційний суд Вища Рада подає пропозицію Президенту Республіки. Пропозиція затверджується за доповіддю члена Вищої Ради.

Рішення Вищої Ради про призначення  інших магістратів подається  на підставі пропозицій міністра юстиції  і після повідомлення, оголошеного одним з членів Ради. Рада подає свій висновок стосовно присудження почесних нагород магістратам — членам суду.

Рада може бути проконсультована Президентом  Республіки з будь-яких питань, що стосуються незалежності магістратури.

Коли Вища рада має на меті прийняття  постанов з питань дисципліни членів суду, вона збирається під керівництвом першого голови Касаційного суду.

Визначення санкцій для застосування і судочинство у справах дисциплінарних порушень зафіксовані в положеннях Основного Закону, який формулює статут магістратури.

14.3. Порядок  формування

Очолює цей орган Президент  Франції, а міністр юстиції є  його заступником (віце-головою) за правом ех оіїісіо. До цієї ради належить ще двадцять членів, яких призначає Президент Франції.

Вища Рада магістратури діє у  складі двох палат: одна для магістратів-суддів, друга — для магістратів-прокурорів. До першої з указаних палат крім Президента республіки належать п'ять магістратів-суддів та один магістрат-прокурор, державний радник з Державної ради, який призначається цим органом, ще три особи, які не належать до складу магістратури, але є компетентними у правничій справі, яких призначають відповідно Президент республіки, президент Національної асамблеї та президент Сенату.

Друга палата формується у такому самому порядку, за винятком того, що до неї входять п'ять магістратів-прокурорів і один магістрат-суддя.

Члени Вищої Ради призначаються  на чотири роки без права обрання  вдруге. Якщо з'являється вакансія в  період до звичайної дати закінчення повноважень (строку мандату) члена Ради, тоді протягом трьох місяців здійснюється додаткове призначення, але його повноваження обмежені загальним строком повноважень уже сформованого складу Рад.

Члени Вищої Ради магістратури, які  належать до палати у питаннях суддів, призначаються в такому порядку. Один з числа судців Касаційного суду обирається Асамблеєю судців цього суду серед суддів, які не належать до керівництва суду. Один обирається Асамблеєю перших президентів апеляційних судів з їх числа. Один обирається асамблеєю президентів судів (трибуналів) великої та малої інстанцій або суддів апеляційного трибуналу з їх числа. Два судці й один прокурор обираються зі складу магістратів судів і трибуналів, які не належать до їхнього керівного складу.

Члени Вищої Ради магістратури, які  належать до палати з питань прокурорів, призначаються в такому порядку: один з числа прокурорів Касаційного  суду (обирається асамблеєю прокурорів зазначеного суду); один з числа  генеральних прокурорів апеляційного суду (обирається асамблеєю генеральних прокурорів при апеляційних судах); один я з числа Прокурорів Республіки при трибуналах великої інстанції (обирається асамблеєю прокурорів Республіки); два прокурори і один судця зі складу магістратів судів і трибуналів.

Магістрати, що знаходяться поза ієрархією, обираються у спеціальному порядку, передбаченому у ст. З цього  закону. В окрузі кожного апеляційного суду всі судці, за винятком першого  президента апеляційного суду і президентів  трибуналів, з одного боку, та всі прокурори, за винятком генерального прокурора при апеляційному суді і прокурорів Республіки, з іншого боку, обирають виборщиків у дві колегії (окремо): для суддів і для прокурорів. Колегія виборщиків судців нараховує 160 членів, а колегія виборщиків прокурорів — 80 членів.

Магістрати в окрузі апеляційного суду вносяться в списки виборців щодо кожної колегії. Магістрати резерву, які перебувають у спеціальній відпустці, у відпустці з приводу виховання дитини, у довготривалій відпустці, а також магістрати, яким тимчасово заборонено займати певну посаду, не можуть бути внесені до списку протягом часу відпустки або часу заборони займати посаду.

Аудитори й інспектори, які належать до фінансового відділу в Касаційному суді, вносяться в список суддів Апеляційного суду Парижа. Заступники прокурорів, які виконують обов'язки в генеральному секретаріаті при Касаційному суді, а також магістрати відділу кадрів центральної адміністрації міністерства юстиції, магістрати в тимчасовому відрядженні вносяться в список Апеляційного суду Парижа.

Магістрати заморських територій  і адміністративно-територіальних об'єднань Сен-П'єр-і-Міктон і Майот об'єднуються в той же округ і вносяться до списків двох колегій цього округу.

Ті, хто мають право бути обраними в магістрати, фігурують у списках виборців, але в день виборів необхідне підтвердження, що вони здійснюють функції магістратів, в апеляційному суді або в трибуналі округу цього суду. У кожній колегії виборці голосують за кандидатів відповідно до наявності виборних посад. Вибори проводяться за одномандатним голосуванням в один тур і за бюлетенями для таємного голосування. Кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів, оголошуються обраними. У разі розподілення голосів, найстарший кандидат вважається обраним.

Мандат кандидатів до складу колегії  виборщиків діє чотири роки. Він припиняється, якщо обраний перестає виконувати функції, покладені на нього колегією, до складу якої він був обраний.

Судді, які обрані до складу виборщиків в силу ст. З, обирають з числа своїх членів двох судців, покликаних засідати у Вищій Раді, відповідно до п.4 ст.1 за одномандатним таємним голосуванням в один тур. Кожний виборець може голосувати за двох кандидатів. Два магістрати, які отримали найбільшу кількість голосів, є обраними. У разі розподілення голосів, найстарший кандидат оголошується обраним. Суддя, покликаний засідати у Вищій Раді відповідно до п. 4 ст. 2 обирається за такими самими правилами.

Прокурори, яких обрано відповідно до складу виборщиків згідно із ст., зі свого числа обирають прокурорів, які покликані засідати у Вищій Раді, у порядку, який передбачений п.4 ст. 2, і прокурора, покликаного засідати у Вищій Раді, у порядку п. 4 ст. 1 за правилами, передбаченими в попередньому абзаці.

15.Установи правосуддя Парламенту

Висока палата правосуддя і Палата правосуддя Республіки — специфічні утворення серед установ, покликаних до здійснення судочинства у Франції. Вони не зв'язані ні з судовою системою загальної юрисдикції, ні з системою адміністративної юстиції. У числі розвинутих, всесвітньо вагомих країн такі інститути народжено французькою практикою державного устрою. Ці установи утворені як парламентські органи щодо здійснення правосуддя за обвинуваченням Президента Республіки у державній зраді (ст. 68 Конституції), а членів уряду за обвинуваченням у змові проти державної безпеки, а також у діях, відповідальність за вчинення яких передбачено кримінальним законом на підставі обвинувального акту (ст. 68-1 Конституції). Існування таких юрис-дикційних інстанцій за конструкцією державного устрою Франції е елементом парламентського контролю, що, на думку французьких юристів, має превентивне значення і є одним з видів нагляду за екзекутивною владою з боку представницького органу народу.

Організаційно ці два органи діють окремо з 1993 р., а раніше їхні функції були акумульовані у повноваженнях одного органу — Високої палати правосуддя, яка вже стала традицією французького конституційного права. На практиці цей суд останній раз провів засідання у 1920 р., хоч його постійно утворюють у зв'язку з положеннями закону та Конституції.

Але у 1993 р. Парламент Франції вирішив  за необхідне залишити за Високою  палатою правосуддя лише повноваження щодо кримінальної відповідальності Президента Республіки, а для здійснення повноважень щодо кримінальної відповідальності членів уряду утворити новий орган — Палату правосуддя Республіки.

 
15.1. Висока палата правосуддя

Конституційною основою діяльності Високої Палати правосуддя є ст. 67 та ст. 68 (нова редакція) Конституції Франції, а безпосередньо організація і діяльність цього органу регламентуються Законом "Про Високу палату правосуддя" від 2 січня 1959 р. зі змінами, що були внесені в 1993 р. у процесі прийняття закону про нову зазначену судову установу Парламенту.

Цей орган складається з 24 осіб, які є постійними членами і з 12 їх заступників. Обидві палати французького Парламенту — Національні Збори та Сенат відповідно після кожного повного і часткового оновлення обирають по 12 постійних і по 6 запасних членів цього суду. Обрання відбувається таємним голосуванням. Для отримання мандату необхідна абсолютну більшість голосів членів кожної з палат.

Після обрання постійні та запасні  члени Високої палати правосуддя присягають відповідно перед палатою, що їх обрала і зі свого складу обирають президента свого судового органу. Закон вказує на обов'язки членів Палати і відповідальність за їх порушення, включно й відповідальність за відсутність на засіданнях без поважних причин, а також підстави і порядок відводу від участі в засіданні. Запасні члени Палати у разі необхідності одноразової заміни на засіданні постійного члена Палати призначаються за методом публічного жеребкування.

Закон не вимагає від членів Палати мати юридичну освіту, тому Парламент вільний у своєму виборі, але це зумовлює необхідність утворення суто професійного органу для проведення певної слідчої роботи під час підготовки засідання Палати. Для цього створюється слідча комісія у складі п'яти постійних членів і двох заступників, які призначаються щорічно з числа суддів Касаційного суду Франції через бюро цього суду. Голова цієї комісії призначається у такому самому порядку з числа її постійних членів.

Обов'язки прокурора при Високій  палаті правосудця виконує Генеральний прокурор при Касаційному суді, при якому є генеральні адвокати, яких він призначає. Головний секретар Касаційного суду є за правом секретарем Високої палати правосуддя і саме у такій якості присягає на відкритому засіданні Палати. Допоміжний і технічний персонал, необхідний для діяльності Палати, надається президентові Палати офісом національних Зборів і офісом Сенату. Кошторис Високої палати правосуддя зараховується до загального бюджету. Обов'язки членів Палати та слідчої комісії, а також прокурора виконуються вказаними особами безоплатно. Виконання їх обов'язків передбачає лише право на компенсацію необхідних витрат. Справи Палати, якщо вони були, передаються для збереження до Національного архіву.