Шпаргалка по "Гражданскому праву Украины"

За чинним цивільним  законодавством факти створення  літературних, наукових, драматичних творів, сценаріїв кінофільмів, радіо- і телевізійних передач тощо є юридичними фактами, що породжують авторські правовідносини. Їх об'єктом будуть визнані й інші твори, на які поширюється авторське право. Аналогічно до цього винахід, раціоналізаторська пропозиція, промисловий зразок є об'єктами винахідницьких відносин, що виникають на підставі фактів створення винаходу, розробки раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка.

Лише автор може замінювати свій твір, давати право на використання. В разі використання твору (публікація книги чи статті, показ фільму чи спектаклю, виконання музичного  твору, пісні та ін) автор має право на відповідну винагороду.  З приводу них виникають правовідносини у суб’єктів права – громадян, відвідуючих музеї, виставки, бібліотеки, поетичні вечори, а також тих, що купляють книжки, комп’ютерні програми і т.п. Тут у суб’єкта інтерес до об’єкта духовний, інтелектуальний;

Питанням розвитку усіх видів творчості надає великої  уваги Конституція України. У  ст. 54 вона проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, худ., наукової, технічної творчості. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матер. Інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної дія-ті. За КУ кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої дія-ті. Ніхто не може використовувати або поширювати зазначені результати без згоди їх власника, лише за винятками, встановленими законом. Творчість – це цілеспрямована інтелектуальна дія-ть людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і сусп-історичною унікальністю. Творчість властива будь-якій дія-ті людини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо. За цілеспрямованістю творчість можна поділити на духовну і науково-технічну. Духовна творчість охоплює літературу, науку, мистецтво, звукозапис, радіо, телебачення та інші види творчої дія-ті гуманітарного характеру. До результатів наук-тех належать винаходи в усіх галузях людської дія-ті, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, інформаційна продукція тощо. Це такі результати наук-тех творчості, які можна використовувати будь-яким способом, що не суперечать закону, в господарській дія-ті – промисловості, с/г виробництві тощо.

30. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав.

Одним з видів суспільних відносин, які становлять частину предмета цивільного права, є особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими. Вони регулюються нормами цивільного права, і тому це різновид цивільно-правових відносин. Їх об'єкт — особисті немайнові блага: честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо.

Особисті немайнові  блага: особисте життя громадян, честь, гідність і т. п 3 об'єктів правовідносин  виключено дії. Наприклад, між учнем і керівництвом школи виникають правовідносини. Їх об’єктом є не атестат, а освіта. Між громадянином, який набув путівку в санаторій, і адміністрацією санаторія виникають правовідносини, їх  об’єкт - здоров’я громадянина; у домі відпочинку об’єктом правовідносин є відпочинок власника путівки і т.п.

 Вони, на думку авторів  зазначених міркувань, не можуть бути об'єктами правовідносин, оскільки дії зобов'язаної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконання юридичного обов'язку. Але останній є частиною змісту правовідносин.

Особисті немайнові  блага характеризуються тісним зв’язком із особою їх носія, невід’ємністю від особи. Зазначені блага не можна передати іншим особам. Зазначені блага не мають прямого зв’язку із майновими відносинами. Особисті немайнові блага: 1. Особисті немайнові права спрямовані на індивідуалізацію уповноваженої особи (право на ім’я, на захист честі, гідності і ділової репутації). 2. Особисті немайнові права спрямовані на забезпечення особистої недоторканості громадян(недоторканість і охорона життя і здоров’я, недоторканість зовн. вигляду та особистого зображення). 3. Особисті немайнові права спрямовані на забезпечення недоторканості і таємниці особистого життя громадян (право на недоторканість житла, особистих документів, на таємницю особистого життя, на адвокатську, мед таємницю, таємницю особистого спілкування).

31. Дії як об'єкти цивільних прав.

Дії - об'єкт цивільно-правових відносин, які виникають з договорів. Так, об'єктом цивільно-правових відносин з договору перевезення є діяльність (система дій) перевізника, зобов'язаного здійснювати перевізний процес. Ця діяльність набуває характеру транспортної послуги, тобто не пов'язаної зі створенням матеріальних благ. Зміст дій як об’єктів цив прав полягає в їх нема тер природі, оскільки об’єктом права виступає сама дія-ть, а не її матер результат. Незважаючи на нема тер характер вказаних об’єктів цив прав, вони обєктивізуються за допомогою мат носіїв і мають правовий зв’язок із майновими відносинами. Дії поділяються: 1. Роботи; 2. Послуги; 3. Результати творчої дія-ті. Кінцевим результатом роботи є створення мат об’єкту, який має певну цілісність. При наданні послуг мат об’єкт не створюється. Важливий в даному випадку є соц-екон ефект, який отримує замовник послуг.

Послуги можуть мати юридичний  характер. Об'єктом цивільно-правових відносин, що виникають з договору доручення, є певні юридичні дії, оскільки за цим договором повірений укладає угоди, оформляє спадкові права, одержує поштові перекази, кореспонденцію тощо.

Об'єктом цивільно-правових відносин, які виникають з деяких договорів підряду, є дії, спрямовані на досягнення певного результату роботи (ремонт взуття, пошиття одягу, хімічна чистка тощо).

32. Поняття представництва.

Представництво –  такі відносини, за яких угода, укладена однією особою (представником) від імені  іншої особи (яку представляють) створює права і обов’язки безпосередньо для особи, яку представляють. Суть представництва полягає в дія-ті представника щодо реалізації повноважень в інтересах і від імені особи, яку представляють. Однак не всякі угоди можуть бути вчинені представником. ЦК передбачає, що не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто та ін угод, зазначених у законі (заповіт має бути підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений). Мета представництва – здійснення представником угод та ін юрид дій в інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. Угоди, які вчиняються представником, є його власними, самостійними вольовими діями, які створюють, припиняють чи змінюють цив права та обов’язки у іншої особи – особи, яку представляють. У відносинах представництва беруть участь 3 суб’єкти: особа, яку представляють, представник, третя особа. Особою, яку представляють, може бути будь-який суб’єкт цив права – гром, юр особа, незалежно від наявності у них дієздатності. Представником є гром або юр особа, які мають повноваження на здійснення юр дій від імені особи, яку представляють. Представником має бути дієзд-й гром, за винятком осіб, які досягли труд повноліття(16 років).Третьою особою, з якою внаслідок дії представника встановлюються, змінюються або припиняються цив права та обов’язки, може бути будь-який суб’єкт цив права. Відносини представництва регулюються договором доручення або довіреністю.

33. Види представництва.

Розрізняють такі види представництва: 1. Представництво, яке ґрунтується на договорі; 2. Представництво, яке ґрунтується на законі; 3.  Представництво, яке ґрунтується на адміністративному акті. Договірне або добровільне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору(договір доручення). Різновидом добровільного э комерційне представництво. Представництво, яке виникає на підставі закону та адмін акта є обов’язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють. Коли відносини прдс-ва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид предс-ва називають законним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом. Представництво, при якому повноваження представника виникають із адмін розпорядження особи, яку представляють або із акта органу юрид особи, являє собою представництво, яке ґрунтується на адмін акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юрид особи наказу про призначення працівника на посаду, пов’язану із здійсненням представницьких фун-й, зокрема з укладенням угод.

34. Поняття повноважень представника.

Представник здійснює від  імені особи, яку він представляє, певні юрид дії внаслідок повноваження. Повноваження представника – це права і обов’язки, які покладаються на нього. За  ЦК повноваження можуть ґрунтуватися на довіреності, законі, адмін акті, а також випливати з обстановки, в якіц діє представник. Наявність у представника повноважень є обов’язковою умовою будь-якого представництва. Угода, укладена від імені другої особи, особою не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цив права та обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі, так і шляхом вчинення дій, які свідчать про виконання угоди(прийняттям виконання).Таке схвалення має бути зроблено в межах нормального необхідного строку або встановленого при здійсненні угоди.

35. Довіреність.

Довіреність – документ, який посвідчує право однієї особи  представляти іншу особу у відносинах із 3-ми юрид та фіз особами. За своєю юрид природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Зміст довіреності визначається межами правозд-ті особи, яку представляють. За загальним правилом, дов-ть може видаватися тільки дієзд-м гром. Неповнолітні гром можуть самостійно видавати дов-ті тільки в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно. Довіреність юрид особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечить її статутові або загальному положенню про організації даного виду. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі. Довіреність є завжди строковою угодою. Розрізняють 3 види довіреності: 1. генеральна – надає право вчиняти ряд неоднорідних дій. 2. спеціальна – надає право виконувати ряд однорідних дій. 3. разова – довіреність на виконання однієї дії. У деяких випадках довіреність має бути посвідчена нотаріусом. У довіреності необхідні такі реквізити: дата її вчинення, підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від імені юрид особи – печатка цієї юрид особи. Строк дії довіреності не може перевищувати 3 роки. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом 1 року з дня її вчинення. Чинність довіреності припиняється внаслідок: закінчення її строку; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови особи, якій видано довіреність; припинення юрид особи, від імені якої видано довіреність; припинення юрид особи, на ім’я якої видано довіреність; смерті гром, який видав довіреність, визнання гром недієзд-м, обмежено дієзд-м або безвісно відсутнім; смерті гром, якому видано довіреність, визнання гром недієзд-м, обмежено дієзд-м або безвісно відсутнім.

36. Представництво без повноважень.

Наявність у представника повноважень є обов’язковою умовою будь-якого представництва. Угода, укладена від імені другої особи, особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі, так і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про виконання угоди (напр. прийняттям виконання). Таке схвалення має бути зроблено в межах нормального необхідного строку або встановленого строку при здійсненні угоди. Як свідчить судова та арбітражна практика непоодинокими є випадки, коли представники укладають угоди з перевищенням наданих їм повноважень або взагалі не маючи повноважень. У разі коли угода укладена представником юр. особи або керівником її відокремленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень вона має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юр. особи або керівника відокр. підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.

37. Поняття угоди.

В  області цивільного права, що регулює різноманітні і  динамічні відносини економічного обороту, цивільні права й обов'язки найчастіше виникають у результаті цілеспрямованих і правомірних  дій громадян і організацій. Угодами  визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення,  зміну або припинення  цивільних чи прав обов'язків

Нормативне визначення угод, яке дано у ЦК, має вагоме практичне значення: воно визначає предмет, регулювання якого здійснюються нормами розділу 3 Цивільного кодексу, а також іншими правовими нормами, діючими відносно угод.  Угоди є найбільш розповсюдженою підставою виникнення цивільних правовідносин, тому вони займають особливе місце в системі юридичних фактів цивільного права. У юридичній літературі угодам присвячена безліч статей і монографій.

З визначення поняття  угоди насамперед виявляється, що наслідком  здійснення угоди є встановлення, зміна або припинення цивільних  правовідносин.

Всі угоди є юридичними фактами, але при цьому вони володіють  цілим рядом ознак, що відрізняють їхній від інших юридичних фактів.