Шпаргалка по "Гражданскому праву Украины"

Таким чином, угодою називається  правомірне, тобто дозволене законом, а також хоча і не передбачене  законом, але не суперечне йому дія  громадян чи юридичних осіб, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Угоди – це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вияв волі називається волевиявленням. Це – суть угоди. Без волевиявлення немає угоди. Іноді для укладення угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії. Наприклад, для укладення угод позики необхідні не лише взаємне волевиявлення позикодавця і позичальника, а й фактична передача майна, визначеного родовими ознаками. Закон допускає різні форми зовнішнього вияву волі: словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії, тобто дії, у яких втілюється воля особи укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством. ЦК України виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму за відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк. Угоди мають велике значення у народногосподарському житті країни. Побудова ринкової економіки зумовлює посилення і розширення сфери застосування угод, у тому числі договорів. Товарно-грошовий характер відносин економічного обігу виявляється в тому, що реалізація товарів здійснюється тільки в результаті досягнутої угоди між товаровир. і споживачем. Саме договір як різновид угоди є такою згодою. Значна роль угод у повсякденному житті громадян: користування комунальним транспортом, послугами аптек, приватних або акціонерних лікувальних закладів, одержання майна напрокат, відвідування видовищних установ. У цих і подібних випадках укладаються відповідні угоди.

38. Види угод.

Діюче цивільне законодавство  і наука цивільного права проводять  визначену класифікацію угод, підрозділяючи  їх на окремі види, що має велике теоретичне і практичне значення.

У залежності від того, чи випливає дія, спрямована на встановлення, зміну чи  припинення цивільних правовідносин, від одного, двох чи більш осіб, угоди підрозділяються на однобічні, двосторонні і багатобічні.

Односторонньою є угода, для здійснення якої досить волі і  дії тільки однієї сторони.  Однобічними угодами є заповіт, прийняття і відмовлення від спадщини, видача доручення, заява наймача про припинення договору житлового наймання, оголошення конкурсу і т.д. Двосторонньою (взаємною) називається угода, що складається з погоджених між собою зустрічних волевиявлень (дій) двох сторін. Двостороння угода іменується договором. Він представляє собою домовленість сторін. Двосторонні угоди – найбільш розповсюджений вид угод; ними є договори купівлі-продажу, постачання, підряду, майнового наймання, страхування, авторські й ін. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двосторонньою угодою купівлі-продажу або договором купівлі-продажу.

Багатосторонньою є  угода, що складається з погоджених між собою волевиявлень (дій) трьох  чи більше сторін. Причому права  й обов'язки по угоді виникають  у всіх її учасників одночасно.  Прикладом може служити договір  між декількома підприємствами про спільну діяльність для зведення якого-небудь будинку.

По співвідношенню виникаючих з угоди прав і обов'язків сторін вони підрозділяються на платні і  безоплатні.Платною називається  угода, у якій майновому наданню  однієї сторони (передача грошей чи майна, виконання робіт, надання послуг) відповідає зустрічний обов'язок іншої сторони.У безоплатних угодах наданню однієї сторони немає зустрічного задоволення, надання. У таких угодах обов'язок зробити дії майнового характеру лежить лише на одній  стороні, що не вправі вимагати зустрічного майнового надання.

У залежності від моменту, з якого угоди вважаються укладеними, тобто в сторін виникають права  й обов'язки, вони підрозділяються  на консенсуальні і реальні

Консенсуальна угода  вважається укладеною з моменту досягнення сторонами угоди, тобто сторони повинні узгодити своє волевиявлення, спрямоване на встановлення, зміну чи припинення правовідносини.

Реальна угода вважається укладеної при досягненні сторонами  угоди по всіх істотних умовах і  передачі речі однією стороною іншій. До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування

За значенням підстави угоди для її дійсності всі  угоди підрозділяються на каузальні  й абстрактні

Каузальними називаються  угоди, у яких правова підстава очевидна зі змісту угоди або підставу її можна зрозуміти по самому типу даної угоди. До них відноситься більша частина цивільно-правових угод (купівлі-продажу, майнового наймання, підряду, міни, комісії й ін.).

Абстрактними називаються  такі угоди, зі змісту яких не можна

установити, заради якої мети вона укладена. Отже, угода абстрагована (відірвана, відвернена) від підстави. Абстрактною угодою є, наприклад, вексель

У цивільному праві є  і деякі інші види угод: розпорядницькі угоди, що не породжують триваючих наслідків, як наприклад, безповоротна передача речі, платіж і т.д., зобов'язальні угоди, що тягнуть за собою такі наслідки, як тимчасова передача речі і т.д.; фідуціарні угоди (від слова fiducia — довіра). Ці угоди засновані на довірі. 

39. Умовні угоди. Відкладальні та скасувальні умови.

Умова - це така обставина, про яку в момент укладання  угоди сторонам невідомо, наступить  воно в майбутньому (після здійснення угоди) чи не наступить. На відміну від  терміну, що завжди настає, щодо умови  мається лише імовірність його здійснення. Однак загальним у них є те, що вони спричиняють правові наслідки.

Відповідно  умовними називаються угоди, згідно з якими  виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків поставлено в залежність від настання чи ненастання в майбутньому  події, щодо якої сторонам невідомо, наступить чи не наступить. Умовною угодою, наприклад, буде договір наймання, відповідно до якого власник здає житлове приміщення наймачу з умовою, що у випадку приїзду його дітей наймач повинний звільнити займане приміщення.       

Умови в угодах також підрозділяються на відкладальні й скасувальні. Угода визнається укладеною за відкладальною умовою, якщо права й обов'язки, передбачені угодою, повинні виникнути з  настанням умови, щодо якої невідомо наступить вона чи ні. Наприклад, власник передасть у користування майно, якщо його син закінчить  вуз. Угода визнається укладеною за скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов'язків у залежність від настання умови. Так, наймач житлового приміщення зобов'язується негайно звільнити його у випадку приїзду родичів наймодавця.

При скасувальній умові  угода відразу ж породжує правові  наслідки. Але з настанням умови  дія угоди припиняється, а права  й обов'язки, що виникли раніше припиняються на майбутній час. Наслідки, породжені угодою до настання умови, зберігаються (наприклад, отримана до настання умови квартплата, винагорода за підрядну роботу не підлягають поверненню).

40. Форма угоди.

Форма угоди – спосіб, за допомогою якого виражається  воля сторін при здійсненні угоди. Угоди  можуть укладатися усно чи в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Можливість укладання  угод в усній формі  передбачена  законом для тих них, що відбуваються на невелику  суму чи з приводу  яких рідко виникають суперечки. Це угоди громадян між собою на суму, яка не перевищує, триразовий розмір мінімальної заробітної плати, угоди з будь-яким суб'єктним складом і незалежно від суми, але виконуються при самім їхньому здійсненні, як, наприклад, договір купівлі-продажу за готівку. У цьому випадку будь-якій фізичній чи юридичній особі, що оплатило  товари чи послуги на підставі усної угоди з іншими юридичними чи фізичними особами, за його бажанням повинний бути виданий документ, що підтверджує підставу і суму отриманих грошей.

Угода вважається укладеною  в писемній формі, якщо її зміст зафіксований в одному документі, листах, телеграмах чи за допомогою використання інших технічних способів зв'язку. Угода повинна бути власноручно підписана сторонами, що здійснюють угоду, чи належним чином уповноваженими ними особами. Угода, чинена юридичними особами, підписується уповноваженими на те особами і скріплюється печаткою.

Для угод, що виходять за межі звичайних і торкаються істотних інтересів громадян, закон передбачає кваліфіковану письмову форму - форму  письмового документа, нотаріально засвідченого. Саме така форма передбачена законом для угод, на основі яких відбувається передача права власності на житловий будинок, заповітів, деяких доручень, застави нерухомості, договору довічного змісту й інших угод, передбачених у законі. За бажанням сторін будь-яка угода може бути убрана в нотаріальну форму. На практиці сторони  найбільш часто засвідчують у нотаріальному порядку такі договори як договір займу, договір найму житлового приміщення, договір зберігання і т. і.

Угода, для якої визначена форма строго обов'язкова, вважається укладеною лише з часу втілення її в цю форму. Але якщо сторони домовилися укласти договір у визначеній формі, то він також вважається укладеним лише з моменту надання йому домовленої форми, хоча б за законом вона і не була потрібна для даного роду договорів.

У випадку недотримання запропонованої законом нотаріальної форми однобічної угоди, така угода  визнається недійсної, а особа, що одержала майно по такій угоді, зобов'язана  його повернути. У виняткових випадках суд може визнати таку угоду дійсною, якщо буде встановлена її відповідність дійсній волі особи, що її укладала, а нотаріальному посвідченню такої угоди перешкоджала обставина, що не залежала від волі особи.

41. Умови дійсності угоди.

Угоди – це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Існує багато видів угод. За ступенем недійсності розрізняють такі угоди: 1. Абсолютно недійсні або нікчемні

Умови  дійсності угод - передбачені законом вимоги, яким повинні відповідати чинені угоди.

Ці вимоги (умови) різноманітні і нерідко залежать від характеру  тієї чи іншої угоди. Так, якщо для  деяких угод законом встановлено  особливий порядок укладання (наприклад, можливість продажу громадянам коштів самозахисту тільки через спеціалізовані магазини) чи передбачена реєстрація їх у відповідних державних органах (наприклад, автомобілів у ДАІ), то ці вимоги також охоплюються поняттям умов дійсності угод. Поряд із цим існує і ряд загальних вимог, яким повинна відповідати будь-яка угода. До них відносяться наступні вимоги.

По-перше, зміст угоди  не може суперечити цивільному законодавству  і моральним принципам суспільства. Громадяни і юридичні особи, здійснюючи угоди, повинні враховувати межі допустимості угод і призначення їх у суспільстві, дотримуватись вимогам цивільного законодавства.

По-друге, необхідно, щоб  особи, що здійснюють угоди, володіли достатнім  для укладання цих угод обсягом  цивільної дієздатності, тобто воля яких характеризується достатньо психічною зрілістю.

По-третє, угода повинна укладатися за умов вільної і повної згоди  її учасників. Це означає, що виражена в угоді воля повинна бути вільним  волевиявленням. Тому у випадку, коли в угоді воля виражена не вільно (мало місце насильство, особа піддавалася погрозі, обману і т.д.), угода не може вважатися дійсної.                               

По-четверте, угода повинна  бути реально спрямована на виникнення обумовлених нею правових наслідків, тобто повинна бути єдність волі й волевиявлення. Тому волевиявлення, зроблене лише для виду, тобто не утримуюче в собі дійсну волю на встановлення яких-небудь  правовідносин або таке,  що прикриває собою інше волевиявлення,  не може мати значення дійсної угоди.                     

По-п'яте, при здійсненні угоди обов'язково дотримання передбаченої законом форми (простої чи нотаріальної), якщо порушення цієї форми спричиняє  за законом визнання угоди недійсної.

42. Види недійних угод.

Угоди – це вольові  і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Існує багато видів угод. За ступенем недійсності розрізняють такі угоди: 1. Абсолютно недійсні або нікчемні

Недійсними угодами є дії організацій і юридичних осіб, хоча і спрямовані на встановлення,  зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, але не створюють цих юридичних наслідків внаслідок невідповідності зроблених дій вимогам закону.

Відступ від запропонованих законом умов, необхідних для дійсності угод, можуть виявлятися по-різному. Тому цивільному праву відомі різні види недійсності угод, і для них установлені різні правові наслідки.

Недійсною через невідповідність  закону може бути визнана тільки угода  що відбулася. У випадках, коли сторони ще домовляються і не уклали в писемній формі попереднього договору, а знаходяться в стадії переговорів, їхні дії не можна вважати угодами. Питання про юридичне значення цих дій зважується за правилами, що регламентують порядок висновку угод, а не по нормах, що визначають їхню дійсність.

Будь-яка угода, якщо вона не відповідає хоча б одному з вимог  закону, визнається недійсною. Термін «закон» у даному випадку варто  тлумачити в широкому змісті, тобто  як будь-яку норму права. Недійсною може бути вся угода або її частина.   В залежності від того, яким з особливо зазначених у законі вимог угода не відповідає, недійсні угоди підрозділяються на певні види.