Шпаргалка по "Международному праву"

2.Правові доктрини

Особливості системи джерел:

1.Подвійність характеру: 

•національне законодавство +міжнародні нормативно-правові акти

•писані+неписані

•дві правові сім’ї континентальна та загальна

•процесуальні та матеріальні норми

2.Одночасність використання джерел.

3.Специфічне співвідношення.

Рішення міжнародних організацій  носять диспозитивний характер, а  рішення неурядови організацій  – імперативний.

Види звичаїв:

1)Міжнародні (загальнообов’язкові) – юридична недискримінація, рівний над рівим влади не має.

2)Міжнародний торговий звичай  є обов’язковим за таких умов:

• норми законодавства держав безпосередньо  до них відсилають.

• сторони під час укладання контракту дійшли згоди регулювання відносин певними звичаями.

 

6.Режим найбільшого  сприяння: поняття, винятки (виключення), нормативно-правове закріплення,  особливості застосування в міжнародній  торгівлі.

Режим найбільшого сприяння- міжнародно-правовий режим, відповідно до якого одна держава надає іншій державі, її фізичним чи юридичним особам у сфері економічних, торгових, та інших відносин права, переваги, привілеї та пільги, такі ж сприятливі, які вона надає або надасть у майбутньому будь-якій третій державі або її фізичним чи юридичним особам. Режим найбільшого сприяння та винятки з нього встановлюються тільки міжнародним договором. Фактично даний режим означає звичайні, недискримінаційні умови співробітництва на відміну від особливих (обмежувальних або, навпаки, преференційних) умов, які можуть вводитися для окремих країн. Режим найбільшого сприяння є одним з основних принципів дії Генеральної угоди про тарифи і торгівлю, закріплений у Принципах міжнародної торгівлі, відносин і торг, політики (ухвалених на І Конференції з торгівлі й розвитку 1964), а також у ст. 26 Хартії екон. прав і обов'язків держав, прийнятій ГА ООН 12.ХІІ 1974.

Як правило, режим найбільшого сприяння є однією з умов міжнародних договорів про торгово-економічне співробітництво. Наприклад, звільнення від державного мита і податків, зборів і проведення митних процедур і формальностей тощо. Режим найбільшого сприяння може встановлюватися у міжнародних договорах з питань міжнародних перевезень. Україна, як правило, передбачає режим найбільшого сприяння у міжнародних договорах. Режим встановлюється багатосторонніми та двосторонніми міжнародними угодами про торгово-економічне співробітництво на умовах взаємності й передбачає одночасне поширення пільг з усіх галузей міжнародного економічного співробітництва — ставок експортного, та імпортного, мита, інвестицій, підприємницької діяльності тощо.

Наявність режиму найбільшого сприяння характеризує особливий рівень відносин між державами. Про це свідчить досить часте його використання у рамках інтеграційного співробітництва, або у зв'язках між прикордонними державами, або у внугрішньорегіональних відносинах (ЄС,СНД). Застосування Р. н. с. позитивно впливає на розвиток міжнародної торгівлі, про що було визнано у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975. Всі держави мають право встановлювати винятки з Р. н. с. (обмеження чи заборони), які мають забезпечувати дотримання державами безпеки, громадського, порядку, моральності населення, охорони здоров'я, захисту та охорони рослинного світу, істор., культур, і археол. цінностей. У міжнародних договорах з питань торгово-економічних та ін. видів діяльності можуть зазначатися сфери чи регіони торгово-економічної діяльності, на які договірні держави не поширюватимуть Р. н. с: на пільги та переваги, що надаються з метою спрощення прикордонної торгівлі або випливають з митних союзів, інші форм економічної інтеграції тощо. Винятки з Р. н. с, пов'язані з митними пільгами для країн, що розвиваються (насамперед у тарифній сфері), по суті перетворилися на самостійний договірний принцип міжнародної торгівлі. Можливість винятків з Р. н. с. передбачена згаданими Принципами та Хартією.

Винятки в сророну пом’якшення Р.н.с.:

1)Для країн, що приймають участь  в інтеграційних економічних об’єднаннях (зона вільної торгівлі і митний союз, створення митних ринків)

2)Для країн,що розвиваються і  входять в загальну систему  приференцій (приференційний режим  1868р.)

3)При організації між державами  прибрежної, прикордонної торгівлі.

 

7. Світова Організація Торгівлі: загальна характеристика та організаційна структура, цілі та завдання створення та діяльності.

це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася  сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою  міжнародною структурою, здатною  виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Статус і сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною згідно з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі СОТ

Цілі СОТ визначено в преамбулі  Марракеської Угоди про утворення  СОТ. Основними з них є:

• підвищення життєвого рівня;
• забезпечення повної зайнятості;
• постійне зростання доходів і ефективного попиту;
• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
• оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;
• захист і збереження навколишнього середовища;
• забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

 

8.Держава, як суб’єкт  і учасник міжнародних торговельних  правовідносин.

Держава — це первинний і основний суб'єкт міжнародного права, який є учасником міжнародних відносин. Держава — це композиція з трьох елементів: певної території, населення, що мешкає на ній, і політичної організації (влади).

Основна ознака держави як суб'єкта міжнародного права — державний суверенітет. Характер і зміст міжнародних економічних відносин, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжнародного економічного співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зовнішньоекономічні договори (угоди) між державою (її органом) про передання майна, виконання робіт, надання послуг тощо.

Держава може вступати у міжнародні відносини економічного змісту і не з суб’єктами міжнародного права чи міжнародного економічного права. У цьому разі відносини регулюватимуться не нормами міжнародного права чи міжнародного економічного права, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами міжнародного приватного права. Такого роду відносини не можна розглядати як відносини міжнародно-правові, міждержавні.

Держава має певний правовий статус:

1)загальний мп статус, однаковий  для всіх держав

2)спеціальний – визначається специфічним особливим положенням держав що визначається участтю   в інтеграційних обєднаннях в мо або мд

3)індивідуальний –сукупність прав  і обов’язків кожної конкретної  держави

Хартія ек прав і обов’язків 1954 р

Право здійснювати суверенітет, право  націоналізувати,експропріювати, або передавати іноземну власність що знаходиться на її території та регулювати спори щодо неї, право на прийняття участі в мн торгівліта укладати мд, право на недискримінацію, право надавати преференції.

Обов’язки по хартії:

Співіснування в мирі сприяння розвитку мт, не примушувати донадання пільг,співпрацювати в контролюванню напрямка тнк, забезпечувати щоб вигоди від морського дна йшли всім країнам, недескримінувати інші держави,, сприяти науковій та технологічній співпраці, забезпечувати захист навколишнього середовища.

 

9. Регіональні інтеграційні  економічні об’єднання, як суб'єкти  міжнародного торгівельного права:  поняття, види, цілі створення  і особливості діяльності.

Зони вільної торгівлі – повна  відміна митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні нац. Митних тарифів щодо третіх держав. а кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне та незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони та пости, які контролюють походження товарів, що перетинають державні кордони. В більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім сільськогосподарської продукції. Розповсюджується на всі товари крім сільсько-господарських : НАФТА (США, Канада, Мексика 94р);Угода про свободу торгівлі країн АСЕАН (Бруней, Індонезія, Сінгапур, Малайзія, Філіпіни, Тайланд);  Австралійсько-Новозеландська торгова угода про поглиблення ек зв’язків 83р;  Бангкогська угода (Бангладеш, Індія, Корея)

Митний Союз – відміна нац. Митних тарифів і введення єдиного митного тарифу і єдиної системи не тарифного регулювання щодо третіх країн. На території союзу діють єдині митні закони і правила щодо ввезення усіх видів товарів до будь-якої з країн-учасниць. В ідеалі мають існувати єдине митне право і єдиний набір митних правил для всіх країн – учасниць. Арабський спільний ринок 64р,;Центральний Американський ринок 61р Коста-Ріка, Гватемала, Нікарагуа..;Організація Сх- карибських держав 91р.

Спільний ринок - це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників. Рада співпраці арабських держав Перської затоки81р; Андський спільний ринок; Латино-американська інтеграційна асоціація ЛАІА; Карибське товариство і карибський спільний ринок 73р.

Економічний союз – спільний митний тариф, свобода переміщення, координація макроеконом політ держав та уніфікація їх законодавства у ключових сферах.

ЄС (27держав); СНД(92р 11 держав); Союз Арабського Магріба 89р (Алжир, Лівія, Марокко,Туніс..); Лагоський план дій 73 р.(всі країни Африки південніше Сахари);

Політичний союз – це об”єднання країн на основі укладання спільного договору з метою проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя. Передбачає передачу державами більшої частини своїх функцій у відношенні з третіи країнами створеними в рамках політ союза недержавн органу. Передумови: близькість рівнів ек розвитку і ступеня ринковості економіки; географічна близькість і наявність у більшості випадків спільних кордонів і ек зв’язків (СНД, НАФТА);  спільність ек та інших проблем що стоять перед країнами у сфері розвитку фін, політ співробітництва;  демонстративний ефект;   ефект доміно.

 

10. Правосуб'єктність  та діяльність міжнародних торговельних  організацій в міжнародному торговельному  праві

Особливості:

-регулюють торгові відносини,  базуються на мн поділі праці та  спеціалізації держав в тій чи іншій сфері

- взаємозв’язок і взаємозалежність  пряма чи опосередкована

Мета:

-подолання ек  нерівності (включення  бідних держав в торгівлю)

- ухвалення ефективних рішень

Принципи:

-колективності вироблення і  ухвалень рішень

- незалежного інформаційного забезпечення  осіб що приймають рішення

- неупередженості і відсутності  прямої зацікавленості в прийнятих  рішеннях

- принцип професіоналізму і  спеціалізації осіб що ухваляють  рішення

- поділу між різними органами управлінських функцій щодо прийняття оперативних рішень

- поділу функцій щодо діяльності  прийнятих рішень, і контролю  за ними

- принцип креативного мислення

Класифікація: