Шпаргалка по "Международному праву"

В умовах інтенсивного розвитку різноманітних  економічних зв'язків важливе  значення має економічна діяльність різних міжнародних організацій. Внаслідок цього вони є суб'єктами міжнародного економічного права і їхня роль у розвитку міжнародного економічного співробітництва постійно зростає.

Всі існуючі міжнародні організації, що займаються різними економічними питаннями, можна розділити на дві групи - міжнародні організації загальної компетенції, де значаться й економічні питання, і міжнародні організації, спеціально створені для вирішення питань у строго визначеній економічній сфері.

До міжнародних організацій загальної компетенції, насамперед, варто віднести ООН, однією з важливих цілей якої є всебічний розвиток міжнародного економічного співробітництва. Вище уже відзначалися основні органи ООН, які займаються розв'язанням економічних питань взагалі і міжнародного економічного права, зокрема.

Серед інших міжнародних організацій  загальної компетенції можна  відзначити регіональні міжнародні організації - Лігу арабських держав (ЛАД), Організацію американських  держав (ОАД). Організацію африканської єдності (ОАЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), і особливо, Європейський Союз. Цей Союз утворився в результаті об'єднання ряду Європейських співтовариств, у тому числі й економічних, і вирішує завдання: формування спільного ринку товарів, робочої сили, капіталу; створення митної спілки; проведення єдиної торговельної політики; проведення спільної політики у сфері сільського господарства, транспорту; утворення економічного і валютного союзу держав, що беруть участь у Союзі, за допомогою зближення їх національних правових систем. До числа міжнародних організацій, створених для вирішення питань у строго визначеній економічній сфері, варто віднести: Організацію Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО); Продовольчу і сільськогосподарську організацію ООН (ФАО); Міжнародний Валютний Фонд (МВФ); Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК); Конференцію ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) та ін. 
Важливого значення в економічному житті нашої планети набувають транснаціональні корпорації (ТНК). Проте питання про їхню міжнародну правосуб'єктність офіційно ще остаточно не вирішене.

17. Об’єкти міжнародного торговельного права: види, загальна характеристика, нормативно-правове регулювання.

Объекты торгового оборота обозначаются единым понятием — «товары». Товар традиционно определяют как продукт труда, произведенный для продажи. В рыночной экономике товаром в конечном счете является все, что может быть объектом возмездных сделок. Статус товара приобрели предприятия, рабочая сила. Постепенно товаром становится земля, природные ресурсы.

Вместе с тем торговый оборот — это лишь один из участков имущественных  отношений. В коммерческом праве  термин «товар» имеет не всеобщее, а более узкое значение. Говоря о товаре нам приходится вводить ряд ограничений, налагаемых спецификой торгового оборота. Многое из того, что выступает товаром в гражданско-правовом значении, не входит в круг объектов торгового права, не относится к коммерческой деятельности.

Прежде всего объектами торгового оборота выступают лишь материальные предметы, т. е. вещи. Сюда не включаются бестелесные объекты (так называемая интеллектуальная собственность), под которыми понимаются авторские права, изобретения, «ноу-хау» и др. Не входят в сферу торгового оборота личные права.

В торговые отношения не включаются сделки по снабжению теплом, электроэнергией, водоснабжению. Формально порядок  реализации этих ресурсов подчинен общим требованиям купли-продажи. Однако особенности содержания и порядка исполнения договоров с такими объектами столь значительны, что их невозможно относить к актам торгового оборота в традиционном его значении.

Отметим, что это общемировая  практика. К примеру, Венская конвенция  о договорах международной купли-продажи  товаров 1980 г. исключает продажу электроэнергии из сферы своего регулирования (ст. 2).

Среди вещей в предметном, материальном виде также не все входят в состав объектов торгового права. Статья 130 ГК РФ восстановила существовавшее в  дореволюционном праве деление имущества на движимое и недвижимое. К недвижимости отнесены земельные участки и все, что прочно связано с землей: здания, сооружения, многолетние насаждения. К недвижимости отнесены также некоторые иные объекты.

Торговый оборот обслуживает продвижение  товаров от изготовителей к потребителям. Поскольку недвижимое имущество не может свободно перемещаться, сделки с ним традиционно не включаются в торговые кодексы. В Венской конвенции 1980 г. также указано, что она не распространяется на некоторые виды недвижимости. Таким образом, недвижимость — это не товар коммерческого права, хотя и товар гражданского права.

Правда, вопрос о недвижимости не так  уж бесспорен. В последний период в западной юридической литературе приходится сталкиваться с утверждениями  о неоправданности исключения недвижимости из круга объектов торгового оборота, высказывается мнение, что продажа недвижимости должна рассматриваться как часть торгового оборота, относящаяся к сфере коммерческой деятельности.

Такие взгляды представляются весьма спорными. Сделки по купле-продаже зданий, иной недвижимости во всем мире требуют более строгого оформления — в нотариальной или, как минимум, в простой письменной форме с соответствующей регистрацией. Что касается торговых договоров, то для них принят более простой порядок совершения, включая устный. Кроме того, сделки с недвижимыми объектами для собственников носят разовый, а не повторяющийся, не систематический характер. Условия каждого договора приходится вырабатывать индивидуально. Поэтому едва ли верно требовать отнесения сделок с недвижимостью к торговому, а не к гражданскому праву.

Аналогично обстоит дело с ценными  бумагами. К ним относятся все  виды акций, облигаций, иных документов, дающих право на получение денег  и дивиденда. Торговое законодательство не включает операции с ними в свою сферу.

18. Загальна характеристика  міжнародних організацій, які  визначають публічний порядок  в сфері міжнародного торгового  обороту.

Велику роль в економічних правовідносинах  між державами відіграють міжурядові економічні організації, кількість яких постійно збільшується. Ці організації є постійно діючим механізмом, який дає можливість державам оперативно вирішувати (чи намагатися це зробити) питання міжнародного економічного життя. Організації використовуються як форуми для обговорення найважливіших економічних проблем світу загалом та його регіонів.

У таких організаціях концентруються фахівці світового рівня, здатні вирішувати найскладніші питання сьогодення.

Міжнародні економічні організації не мають самостійних економічних інтересів. їх діяльність не спрямовується на пряме одержання прибутків. Ці організації існують для того, щоб забезпечити розвиток економічного співробітництва держав.

Час від часу виникають скандали з приводу марнотратства міжнародних організацій або їх забюрократизованості. Часто міжнародні чиновники намагаються діяти у власних, а не міждержавних інтересах. Проте в цілому переваги діяльності міжнародних організацій перевищують їх негативні аспекти. Отже, такі організації потрібні.

Міжнародні міжурядові економічні організації є постійним об'єднанням відповідних держав. Вони створюються на основі схваленої державами міжнародної угоди чи іншого установчого акта з метою координації зусиль для вирішення певних проблем. Функції та повноваження організації та її органів, як правило, визначаються так званим конституційним документом відповідної організації (статутом, конвенцією, угодою тощо). Міжнародні організації мають приблизно таку структуру: збори (що скликаються періодично) представників усіх держав—членів, виконавчий орган, а також у більшості випадків постійний секретаріат.

Міжнародні організації мають  постійний або регулярний характер діяльності; вони проводять багатосторонні переговори, відкрите обговорення питань та прийняття рішень (які, як правило, не мають обов'язкової сили).

Міжнародні міжурядові організації  бувають всесвітніми і регіональними. При деяких організаціях існують  постійні представництва держав.

У підрозд. 5.2 наводяться довідки про  найголовніші аспекти діяльності міжурядових економічних організацій. Що ж стосується діяльності організацій універсального характеру (таких, наприклад, як Європейський Союз і СНД), то навмисне залучалася інформація, яка переважно стосується лише міжнародного економічного права.

До спеціалізованих агенцій ООН економічного характеру належать Міжнародна морська організація, Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітня метеорологічна організація, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, Міжнародна організація цивільної авіації, Продовольча і сільськогосподарська організація, Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Про кожну з них наводиться окрема довідка.

Для детального ознайомлення з діяльністю міжнародних економічних організацій рекомендується опрацювати книгу Х.-А. Шлеплера та інші видання.

19. Діяльність ООН щодо  уніфікації міжнародної торгівлі  і міжнародного торгового права  (на прикладі ЮНСІТРАЛ, ЮНКТАД  та ін.)

Згідно зі статутом ООН метою  діяльності організації в економічній сфері є здійснення багатостороннього співробітництва в розв’язанні міжнародних проблем економічного характеру. Таке багатостороннє співробітництво реалізується за допомогою таких органів ООН:

• Генеральна Асамблея;
• Економічна і Соціальна Рада;
• Секретаріат ООН;
• спеціалізовані установи ООН та міжурядові організації, пов’язані з нею.

У структурі цих органів регулюванням міжнародних економічних, у т. ч. й торговельно-економічних відносин, займаються:

Генеральна Асамблея:

• Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД);
• Програма розвитку ООН (ПРООН);
• Міжурядовий комітет з науки і техніки в цілях розвитку;
• Консультативний комітет з науки і техніки в цілях розвитку;
• Підготовчий комітет повного складу для спеціальних сесій Генеральної Асамблеї, присвячених міжнародному економічному співробітництву;
• Всесвітня продовольча рада;
• Світова продовольча програма;
• Комітет з політики та програм продовольчої допомоги;
• Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);
• Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОР):
• Комісія з транснаціональних корпорацій;
• Регіональні комісії ООН;

Секретаріат ООН:

• Управління Генерального директора з питань розвитку та міжнародного економічного співробітництва;
• Департамент з міжнародних економічних і соціальних питань;
• Департамент з технічного співробітництва в цілях розвитку;
• Центр ООН з ТНК;
• Міжнародний торговельний центр.

Серед цих органів найбільший вплив  на розвиток міжнародної торгівлі мають  ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ та Міжнародний торговельний центр.

Конференція ООН з торгівлі і  розвитку (ЮНКТАД), Женева (Швейцарія) —  створена в 1964 р., як головний орган  Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. Відомо, що Генеральна Угода про тарифи і торгівлю була укладена поза організаційних структур і впливу ООН. Крім того, з моменту заснування ГАТТ працювала головним чином в інтересах промислово розвинутих країн. Тому створення ЮНКТАД вирішувало всі проблеми в цілому: доповнення структури ООН органом, що відповідає за розвиток світової торгівлі, і можливість надання підтримки країнами, що розвиваються, в налагодженні торговельно-економічних відносин з іншими державами. Тому основна мета Конференції — сприяння міжнародній торгівлі, особливо країн, що розвиваються, з метою прискорення їх економічного розвитку. Виконуючи функції міжурядового форуму, ЮНКТАД у той же час займається дослідженнями, розробкою нових концепцій і аналізом торговельної політики, здійснює рішення міжурядових органів, технічне співробітництво (ЮНКТАД є установою—виконавцем ПРООН), обмінюється інформацією і проводить консультації.

За сучасних умов уряди країн, що розвиваються, звертаються за допомогою  до ЮНКТАД з метою вирішення таких  проблем:

необхідність (з точки зору країни) збільшити свої надходження від експорту товарів і послуг, що є головним джерелом фінансування розвитку;

стабілізація і зміцнення міжнародних  ринків сировинних товарів, продаж яких становить майже 80—90 % експортної виручки  більшості таких країн; збільшення таких надходжень завдяки ширшій участі країн у переробці, збуті і розподілі сировинних товарів і зменшення залежності країн від експорту сировини;

розширення експортних можливостей  країн завдяки мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, включаючи  сприяння процесу розвитку і залучення іноземних капіталовкладень; створення належних умов для проведення відповідної національної політики в сфері торгівлі;

зменшення тягаря заборгованості;

надання особливої підтримки і  допомоги найменш розвинутим країнам (на сьогодні ця група налічує понад 40 найбідніших і слабкіших країн світу);

сприяння розширенню торгівлі та економічному співробітництву між країнами, що розвиваються, на доповнення до традиційних  економічних зв’язків з розвинутими  країнами.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) — створена в 1966 р. з метою підвищення впливу ООН на процес зменшення і ліквідації правових перешкод, що заважають розвитку міжнародної торгівлі. До завдань, доручених Комісії, входять: