Правове регулювання охорони праці та її організаційно-правові форми в Україні

З метою організації  здійснення державного контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки України діє Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою.

Державний пожежний нагляд здійснюють управління Державної пожежної охорони Міністра внутрішніх справ України. Органи державного пожежного нагляду здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівними органами державної виконавчої влади, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, громадянами та виконують інші передбачені законом функції.

Посадові особи Державного пожежного нагляду у разі виявлення  порушення протипожежних вимог  передбачених стандартами, правилами  і нормами, мають право заборонити здійснювати будівельно-монтажні роботи і вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт.

Посадовим особам органів, установ і закладів державної  санітарно-епідеміологічної служби надано право обмежувати, тимчасово забороняти чи припиняти діяльність підприємства об’єктів будь-якого призначення внаслідок невідповідності санітарних норм; вилучати з реалізації небезпечні для здоров’я продукти харчування. Хімічні та радіоактивні речовини.

За порушення санітарного  законодавства або невиконання  постанов, розпоряджень, приписів, висновків, органів санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні правопорушень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

Значні повноваження в здійсненні контролю за додержанням  нормативних актів про охорону праці надані місцевим державним адміністраціям і радам народних депутатів. Вони у межах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики і галузі охорони праці формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки гігієни праці і виробничого середовища організовують в разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування.

Постійний контроль за додержанням  працівниками вимог нормативних  актів про охорону праці покладається на власників або уповноважені ним  органи. Для цієї мети на підприємстві створюються служби охорони праці, працівники яких прирівнюються до працівників основних виробничо-технічних служб.

Працівники служби з  охорони праці мають право  видавати керівникам структурних підрозділів  обов’язкові  до виконання приписи  щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного опису, навчання інструктажу і не мають допуску, до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупинити роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів та інших засобів виробництва, які створюють загрозу здоров’я, життю працюючих, надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про  охорону праці здійснюють трудові  колективи, через обраних ними уповноважених, професій спілки в особі свої виборних органів.

У повноваженні трудових колективів з питань охорони праці, мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог  щодо охорони праці і вносити  обов’язкові для розгляду власником  пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

За порушення законодавства  та інших нормативних актів про  охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб, органів  державного нагляду за охороною праці  і представників професійних спілок винні працівники притягаються до адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Адміністративну відповідальність можуть нести також підприємства за порушення нормативних актів  про охорону праці, невиконання  розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки гігієни праці і виробничого середовища.

На власника покладається обов’язок відшкодувати збитки, завдані  іншим підприємствам, громадянам і  держав. На загальних підставах у  зв’язку з заподіянням школи  при порушенні вимог щодо охорони праці.

2.4 Розслідування та  облік нещасних випадків і  професійних захворювань

 

На роботодавця покладається обов’язок по розслідуванню та обліку нещасних випадків і професійних  захворювань, вивченню причин, що спричинили негативні наслідки виробничого травматизму. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2004 р. № 1112.

Розслідування та облік  проводиться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань  та аварій, що призвели до будь-якого  із нещасних наслідків:

• втрати особою працездатності на один день чи більше;
• до необхідності переведення особи на іншу (меншу) роботу строком не менше ніж на один робочий день;
• смерті особи.

Розрізняють нещасні  випадки, розслідувані в загальному порядку, та нещасні випадки що підлягають спеціальному розслідуванню, до них  відносяться: нещасні випадки зі смертельним наслідком: групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я; випадки смерті, на виробництві  поширюється і на аварії в результаті яких вони сталися.

Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку. До І категорії відносять аварії внаслідок яких: загинуло б чи травмовано 10 і більше осіб стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно-небезпечних речовин у навколишньому середовищі більше ніж у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди, чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення.

До ІІ категорії відносяться  аварії внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створює загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці із чисельністю працюючих 100 і більше чоловік.

Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання, захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у “переліку професійних захворювань, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України”. Трудове законодавство розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професійних захворювань і отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.

Порядок розслідування  та обліку захворювань є різними  – гостре професійне захворювання розслідується як нещасний випадок, для розслідування хронічного професійного захворювання встановлено самостійний порядок. Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки, та професій захворювання що трапились при виконанні працівником трудових обов’язків. А й в інших випадках, передбачених у законодавстві.

Процедура розслідування  і обліку нещасного випадку передбачає:

• повідомлення відповідних суб’єктів про нещасний випадок, що трапився і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття необхідних заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадів;
• створення комісії з розслідування нещасних випадків;
• проведення розслідування нещасних випадків;
• оформлення результатів розслідування та облік нещасних випадків.

Працівник, з якими  трапився нещасний випадок або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосередньо керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.

У свою чергу посадова особа зобов’язана терміново  організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувального закладу та зберегти до прибуття комісії з їх розслідування  обстановку на робочому місці і вжити всіх заходів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок що стався. Повідомлення про нещасний випадок може надходити від лікувально-профілактичної установи у разі звернення до неї потерпілого з посиланням на те, що такий випадок трапився на виробництві.

Якщо трапилась аварія, то роботодавець або особа що керує виробництвом під час зміни зобов’язані ввести в дію план ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надати їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Одержавши повідомлення про нещасний випадок роботодавець повідомляє про нього відповідний  робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним  наслідком, випадок смерті роботодавець повідомляє відповідні державні органи державного нагляду за охороною праці  та прокуратури, орган до сфери управління якого належить це підприємство та у разі його відсутності – в відповідній державній держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування, профспілкову організацію, членом якої є потерпілий.

Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є формування і призначення комісії з питань розслідування нещасного випадку. За загальним правилом її призначає роботодавець. Залежно від виду нещасних випадків ця комісія може призначатися структурними органами державного нагляду за охороною праці чи Кабінету Міністрів України.

До складу комісії, що проводить розслідування нещасних випадків у загальному порядку входять  представники служби охорони праці  підприємства. До її складу включаються  представники санепідстанції Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві професійних захворювань у разі виявлення гострого професійного захворювання.

Розслідування нещасного  випадку проводиться протягом трьох  днів. Спеціальне розслідування, та розслідування  аварій проводяться протягом 10 робочих  днів.

Протягом цих термінів комісія:

- обстежує місце нещасного випадку: опитує свідків і осіб причетних до нього та одержує пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначає відповідність умов праці вимогам нормативно правових актів про охорону праці;

- з’ясовує обставини, і причини, що призвели до нещасного випадку, вирішує чи пов’язаний цей випадок з виробництвом;

- визначає осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, розробляє заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- складає акт за формою Н-5 у двох примірниках, а також за формою Н-1 або акт за формою НТ – невиробничий травматизм у шести примірниках і передає його на затвердження роботодавцеві. Ці акти розглядаються і затверджуються роботодавцем протягом доби після закінчення розслідування або держання необхідних матеріалів, якщо нещасний випадок стався за межами підприємства у випадках виникнення гострих професійних захворювань, крім акта за формою Н-1, складається також картка обліку професійного захворювання за формою. Н-5;

Затвердивши, акт, роботодавець протягом трьох днів (у разі проведення спеціального розслідування) надсилає їх потерпілому або довіреній особі.

Нещасні випадки, що трапилися  на виробництві реєструються у спеціальному журналі, а акт з матеріалами розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акт передається правонаступнику, а у разі його відсутності – державному архіву.

Поняття «нещасний випадок», на перший погляд, не може викликати неоднозначного тлумачення і спорів, однак, як свідчить практика, ця теоретична проблема в юридичній науці не вирішена. При кваліфікації нещасних випадків допускаються помилки, що призводить або до порушення прав постраждалих, або до неправомірного покладання відповідальності на власника підприємства за порушення ним правил охорони праці.

Питання проведення розслідування  та кваліфікації нещасних випадків регламентуються Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2004 р.                  № 1112.

Зазначене Положення  дає перелік обставин, які за висновками комісії з розслідування нещасного випадку, охоплюються поняттям нещасний випадок. Однак поняття нещасного випадку воно не містить, у ньому не розкриваються істотні риси явища, що мають правове значення.

Поняття нещасного випадку  міститься у Законі України від 23 вересня               1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності».

Нещасний випадок —  це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Це поняття матеріальне. Аналізуючи його можна виділити ті істотні риси нещасного випадку, які розкривають його зміст та дозволяють проводити відмежування цього поняття від суміжних понять. Нещасний випадок, це:

1. Раптова і обмежена  в часі подія

Що таке раптова подія? На мій погляд, — несподіване  для навколишніх; миттєве, тобто  обмежене в часі, настання якого  не можна передбачити заздалегідь. Яке правове значення цієї характеристики?

Для вирішення , питання  про відповідальність власника підприємства за заподіяну працівнику і його здоров'ю шкоду, за порушення ним правил охорони праці, ознака раптовості правового значення не має, але вона є обов'язковою і необхідною умовою при кваліфікації вже визнаного власником трудового каліцтва.