ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ В УКРАЇНИ

ЗМІСТ

 

 

Список умовних скорочень ……………………………………………………..3

ВСТУП……………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ ………………………..9

1.1. Поняття та сутність охорони  праці ………………………………………..9

1.2. Поняття  та зміст правового регулювання охорони праці в Україні……19

1.3. Гарантії прав працівників  на охорону праці та їх захист………………...41

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ…………….57

2.1. Організація роботи з питань  охорони праці на підприємстві…………...57

2.2. Організаційно-правові форми  забезпечення охорони праці……………..71

2.3. Охорона праці окремих категорій  працівників…………………………...81

2.4. Державний нагляд і громадський  контроль за охороною праці…………94

2.5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці……102

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ …………………………………………………………..112

ВИСНОВОК …………………………………………………………………..130

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………..135

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………..141

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список умовних  скорочень

 

КЗпП – Кодекс  законів  про працю

МОП – Міжнародна Організація  праці 

УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка

ЄС – Європейський Союз

УОП – Управління охорони  праці

ЕОМ – електронно-обчислювальні машини

СБУ – Служба Безпеки  України

МВД –  Міністерство Внутрішніх Справ

МОЗ – Міністерство охорони  здоров’я

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

МСЕК – Медико-соціальна  експертна комісія

КТС – Комісія по трудовим спорам

АПК – Агропромисловий комплекс

НПАОП – Нормативно-правові  акти охорони праці

ООН – Організація  Об’єднаних Націй

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На початку минулого століття техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки  можна було досягти завдяки порівняно  простим технічним заходам і засобам. У другій половині ХХ ст. докорінно змінилися продуктивні сили, розширилося виробництво, виникли нові галузі промисловості. За таких умов дія шкідливих та небезпечних виробничих чинників посилюється в багато разів, що створює небезпечні умови праці, а інколи й аварійні ситуації.

Нині проблеми охорони  праці вирішуються на національному  рівні в масштабах держави. Основна  увага приділяється усуненню шкідливого впливу технологічних процесів на організм людини шляхом оздоровлення умов праці на виробництві.

Актуальність  теми випливає з того, що  за умов становлення ринкових відносин в державі,  переходу від адміністративно-командних методів управління суспільними відносинами в сфері застосування праці до ринкових, плюралізму форм власності на засоби виробництва, правове регулювання  охорони праці потребує нового концептуального підходу.

Це зумовлено тим, що головною цінністю будь-якої цивілізованої  правової держави  є громадяни  і в силу цього безумовним є  пріоритет життя і здоров’я працівника порівняно з результатами виробничої діяльності.  Проголосивши в Конституції України життя і здоров’я людини найвищою соціальною цінністю, гарантувавши йому право на відповідні, безпечні та здорові умови праці, держава тим самим взяла на себе обов’язок забезпечити всім громадянам захист їх здоров’я і життя в процесі трудової діяльності. Цей обов’язок полягає в законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян на здоров’я й безпечні умови праці, юридичні засоби охорони даного права, а також юридичні засоби захисту цього права у випадку його порушення.

В даному випадку необхідно  всебічно дослідити сутність охорони  праці як правової категорії, юридичний  зміст і соціальні функції  правовідносин в сфері  охорони праці, зміст діяльності сторін трудового правовідношення та інших відповідальних осіб із забезпечення здорових та безпечних умов праці, а також порядок реалізації і правові способи стимулювання цієї діяльності.

Потребує теоретичного освітлення й розробки практичних рекомендацій трудоправова відповідальність в сфері охорони праці, оскільки проблему ефективного застосування норм, що регулюють охорону праці, не можна повністю вирішити, якщо не вдосконалювати норми юридичної відповідальності.

На сьогодні законодавство України хоча і має певні недоліки. Але досить широко і повно регулює питання правового регулювання охорони праці цілою низкою не лише законів, а й підзаконних актів, що регулюють право відносини в сфері охорони праці.

 Основною метою дипломної роботи є комплексне дослідження правових проблем регулювання відносин в сфері охорони праці за сучасних умов, визначення перспектив їх розвитку, а також розробка практичних пропозицій з удосконалення правового регулювання охорони праці в Україні за умов ринкової економіки.

Мета дипломної  роботи визначається її завданнями та включає в себе:

- визначення    об’єктивної    необхідності         правового регулювання охорони  праці;

• дослідження сутності охорони праці;
• з’ясування гарантій прав працівників на охорону праці;

- дослідження організації роботи з питань охорони праці на підприємстві;

- організаційно-правових  норм забезпечення охорони праці.

 

Об’єктом  дослідження даної роботи є суспільні відносини з забезпечення захисту здоров’я і збереження працездатності працівників і процесі їх трудової діяльності, особливості змісту і перспективи розвитку цих відносин за умов ринкової економіки.

Предметом дослідження є українське законодавство з охорони праці; різні нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення безпеки працівників в процесі їх виробничої діяльності; наукові джерела; статистичні відомості; матеріали практики.

Нормативну базу дипломної роботи становить:

• Конституція України
• Кодекс законів про працю,
• Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року, в новій редакції від 21 листопада 2002 р.,
• Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,
• Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”,
• Закон України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”,
• Закон України “Про прокуратуру”,
• Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ,
• інші закони, а також підзаконні нормативно-правові акти, зокрема: постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Порядок проведення розслідування”  від 17 червня 1998 року № 923, постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження програми вивільнення жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 р.” від 27 березня 1996 р. № 381, постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” і затвердив Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів від 3 травня 1995 р. № 314, Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256 тощо.  У роботі також використані матеріали судової практики і соціологічних досліджень. Теоретичною базою даної роботи послужила наукова література України і деяких інших держав з питань охорони праці, здійснення громадянами права на здорові і безпечні умови праці, трудового договору, теорії відповідальності.  Висновки й положення, що містяться в роботі, спираються на конституційні норми, досягнення науки теорії права, трудового, цивільного й інших галузей  наук.

Методологічну базу дипломної роботи склали діалектичний метод наукового пізнання, основні положення теорії держави і права, соціологічний і психологічний підходи до проблематики. Аналіз матеріалів, нормативних актів, спеціальної літератури здійснений за допомогою загальнонаукових методів – історико-аналітичного, системного, конкретно-соціологічного, функціонального, а також спеціальних юридичних методів – порівняльно-правового, формально-логічного й інших способів наукового пізнання.              У процесі дослідження правової природи понятійних категорій і зовнішньої обробки правового матеріалу використовувалися такі прийоми як опис, аналіз, пояснення, тлумачення, класифікація.

У відповідності з поставленою  метою та завданнями дипломна робота складається з вступу, трьох розділів (вісім підрозділів), висновку і списку використаної літератури.

Перший розділ “Загальна характеристика правового регулювання охорони праці в Україні” містить три підрозділи і присвячений дослідженню поняття, правової природи, сутності,  соціального значення охорони праці і характеристиці його законодавчого регулювання. 

Другий розділ “Правове регулювання організаційно-правових форм забезпечення охорони праці” складається з п’яти підрозділів в яких розглядається організація роботи з охорони праці на безпосередньо на підприємстві все, що стосується навчання, забезпечення та профілактики охорони праці на підприємстві. Висвітлюється питання про порядок проведення розслідування нещасних випадків на підприємстві, склад комісії та організація роботи по розслідуванню нещасних випадків. А також дослідженню праці жінок, молоді та осіб зі зниженою працездатністю. Визначена нормативно-правова база, що регулює працю даних категорій громадян  також норми та види робіт на яких дозволяється праця жінок, молоді та інвалідів та відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Третій розділ “Проблеми правового регулювання охорони праці в Україні ” містить теоретичні та практичні проблеми у галузі охорони праці.

 В даній роботі використовувалися праці наступних науковців:

Бабаскін Ю.В., Баранюк  Ю.В. ,Бойко М. Д., Болотіна Н.Б., Венедиктов В. С. Гирич О. Г. Житецъкий В. П., Мельников О. В., Орловський Ю.П., Пилипенко П.Д., Прокопенко В. I,  Роїна О.М., Чанишева Н.Б. та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ  ПРАЦІ В УКРАЇНІ

 

1.1. Поняття  та сутність охорони праці

Охорона праці за своєю  сутністю є турботою про людину у  процесі використання її праці і  розглядається як охорона працездатності людини. З іншого боку, відносини щодо охорони праці — невід’ємна складова організації процесу праці, що створює умови для стабільної та успішної трудової діяльності громадян.

Право кожної людини на належні, безпечні та здорові умови праці  — конституційне право, встановлене ст. 43 Конституції України [1]. Окрім цього, Конституція закріпила право людини на охорону здоров’я (ст. 49).

Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права, держави, які беруть участь у цьому Пакті, мають визнати право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Охорону праці і здоров’я громадян віднесено до пріоритетних напрямків соціальної політики України. Так, Конституція України одним з основних соціальних прав громадян визначає право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці, встановлює, що використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. Право на охорону здоров’я закріплено і в Основах законодавства України про охорону здоров’я.

Охорона здоров’я — це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя, а здоров’я — стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів [3].

За часів УРСР було ратифіковано значну кількість конвенцій  МОП з питань мінімального віку допуску дітей та підлітків до різного роду робіт, медичних оглядів працівників, обмеження нічної праці підлітків та жінок, застосування праці жінок на підземних роботах у шахтах, про гігієну в торгівлі тощо. Натомість. не ратифіковано конвенції, які мають загальний характер у питаннях охорони праці: № 155 про безпеку, гігієну та виробниче середовище (1981 р.); № 184 про безпеку та гігієну праці у сільському господарстві (2001 р.); № 176 про безпеку та гігієну праці на шахтах (1995 р.); № 161 про служби гігієни праці (1985 р.) тощо.

На 95-й щорічній сесії  Міжнародної конференції праці  було прийнято нову рамочну Конвенцію  № 187 про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці (2006 р.) і відповідну Рекомендацію № 197. За оцінками МОП щодня в результаті пов’язаних з трудовою діяльністю нещасних випадків і захворювань у світі гинуть 6 тис. працівників. Нові заходи мають забезпечити поширення “культури охорони праці, спираючись на профілактику”. Питання охорони праці мають бути висунуті в число національних пріоритетів. Ухвалені заходи були засновані на Глобальній стратегії МОП у сфері охорони праці, прийнятої на сесії Міжнародної конференції праці.