ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ В УКРАЇНИ

Орган державного нагляду розглядає мотивування  власника, визначає повноту запланованої програми робіт і за наявності підстав може прийняти рішення про встановлення виключного порядку застосування відповідного нормативу з охорони праці з визначенням строків та умов тимчасового припинення чинності нормативного акта. Власник повідомляє відповідних працівників про рішення органу державного нагляду за охороною праці.

Державні  міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання молоді [34].

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці проводиться органами державного нагляду за охороною праці за участю державного управління охороною праці і професійних спілок у порядку, визначеному Комітетом Міністрів України.

У разі набрання чинності державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці і неможливості усунення небезпечних та шкідливих для здоров’я умов праці, власник зобов’язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці.

Орган державного нагляду розглядає мотивування  власника, визначає повноту запланованої програми робіт і за наявності підстав може прийняти рішення про встановлення виключного порядку застосування відповідного нормативу з охорони праці з визначенням строків та умов тимчасового прийняття чинності нормативного акту.

Документи, що належать до державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці базуються на останніх досягненнях науки, техніки і практичного досвіду, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. Згідно з ст. 43 Закону, фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці ідентифікації професійної небезпечності організуються в межах національної програми з цих питань і проводяться Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також на госпрозрахункових засадах інститутами Академії наук України та іншими установами.

Основою для формування нормативної бази з охорони праці на підприємствах є діючі міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці, сфера дії яких поширюється на дане підприємство, виходячи із специфіки його виробництв (виробничих і технологічних процесів) та характеру виробничої діяльності.

Державний науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв як головна організація Мінпромполітики з питань нормотворчої діяльності у сфері охорони праці та як базова організація у хімічній промисловості має багаторічний (понад 30 років) досвід розробки та впровадження міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, а також спільної роботи з підприємствами   у   формуванні   нормативної бази з охорони праці, її удосконаленні та впорядкуванні, проведенні комплексних оглядів і цільових перевірок, у тому числі перевірок стану нормативного забезпечення охорони праці на виробництві. Певний інтерес становить методологія проведення таких робіт, апробована цим дослідницьким інститутом на ряді підприємств.

Основна мета цієї роботи — упорядкування і подальше удосконалення діючої на підприємстві нормативної документації з охорони праці.

Робота провадиться у чотири етапи.

Перший етап — аналіз і загальна оцінка стану нормативного забезпечення охорони праці на підприємстві з урахуванням вимог діючих нормативних актів і специфіки виробництва. На цьому етапі здійснюється:

- ознайомлення з виробничою структурою, штатним розписом та іншою документацією підприємства з метою формування бази даних про виробничі процеси та види робіт, які провадяться у цехах, на дільницях і на робочих місцях, а також про їх специфіку;

- формування (уточнення) бази даних про міжгалузеві та галузеві нормативні акти, які регламентують організацію і безпечне проведення виробничих (технологічних) процесів і видів робіт, які виконуються на підприємстві;

- формування бази даних про нормативні акти, організаційно-розпорядчу та іншу документацію підприємства, яка стосується питань охорони праці;

- загальна оцінка стану (рівня) нормативного забезпечення охорони праці на підприємстві на основі порівняльного аналізу одержаної інформації (баз даних).

Другий етап — складання оптимального переліку законодавчих актів, стандартів, положень, норм і правил, необхідних для здійснення функцій щодо керівництва діяльністю підприємства з метою забезпечення безпечної та безаварійної роботи.

Цей етап роботи — логічне продовження першого етапу, у процесі виконання якого було сформовано базу даних про міжгалузеві та галузеві нормативні акти, що регламентують правила організації безпечного проведення виробничих процесів і видів робіт, які виконуються на підприємстві. Ця база даних служить основою для складання переліку, доповнення його новими законодавчими та нормативними актами (правилами, нормами, стандартами тощо), які стосуються питань охорони праці.

Третій етап — складання переліку обов’язкових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці підприємства відповідно до Порядку розробки та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, які діють на підприємстві (ДНАОП 0.00-8.03-93) і Положення про розробку інструкцій з охорони праці (ДНАОП 0.00-4.15-98). Цей перелік складається за безпосередньої участі служби охорони праці підприємства, керівників підрозділів, служб головних спеціалістів, а також служби організації праці та заробітної плати [22].

Формування структури  та змісту переліку здійснюється на основі вимог вищезазначених нормативних актів, діючих міжгалузевих та галузевих правил, а також з урахуванням специфіки виробничих процесів і видів робіт, які проводяться на підприємстві.

За своєю структурою перелік складається з таких  розділів:

- акти, які регламентують порядок організації та координації профілактичної роботи, а також здійснення контролю за станом охорони праці на підприємстві;

- інструкції та інші нормативні акти, необхідність наявності яких на підприємстві регламентується спеціальними міжгалузевими та галузевими правилами;

- інструкції з охорони праці під час виконання окремих видів робіт, у тому числі робіт з підвищеною небезпекою;

- інструкції з охорони праці для працівників робочих професій підприємства (згідно зі штатним розписом).

На доповнення до переліку, як правило, додається коментар, у якому надаються пояснення і рекомендації з окремих його пунктів, зокрема про необхідність розробки нового (відсутнього на підприємстві) документа або перегляду діючого (з відповідними обґрунтуваннями), про необхідність забезпечення взаємозв’язку цього нормативного акта з іншими тощо.

Цей перелік і перелік, складений на попередньому етапі, відображають реальний рівень нормативного забезпечення охорони праці на виробництві і є основою для формування фонду (банку) діючих нормативних актів з охорони праці підприємства.

На завершальному четвертому етапі проводиться аналіз діючих на підприємстві інструкцій з охорони праці за професіями та видами робіт і розробляються рекомендації щодо їх упорядкування і вдосконалення. Аналіз структури і змісту кожної інструкції дає можливість виявити наявні у них недоліки і дати конкретні рекомендації щодо їх доопрацювання і перегляду, а також щодо скорочення загальної кількості інструкцій на підприємстві.

На завершення цієї роботи інститут у рамках централізованого абонементного обслуговування надає підприємствам практичну допомогу в доукомплектуванні нормативної бази (фонду) з охорони праці у кожному виробничому підрозділі та на підприємстві у цілому.

Результати   таких   робіт   дають можливість не тільки покращити нормативне забезпечення охорони праці на підприємствах, але й упорядкувати їхню нормативну базу, підвищити рівень профілактичної роботи, зробити її більш цілеспрямованою та ефективною. Нормативне забезпечення охорони праці та формування відповідної нормативної бази і є основоположним напрямом діяльності підприємств у сфері охорони праці [60].

Договірне регулювання взаємовідносин між роботодавцями та найманими працівниками набуло сучасних форм і ознак завдяки введенню в дію Законів України “Про колективні договори і угоди” [5] (1993 р.), “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” [6] (1999 р.) та ряду цільових законодавчих актів з питань оплати праці, відпусток, вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) тощо.

Однаковою мірою ці процеси  стосуються й такої важливої сфери соціально-трудових відносин, як безпека, гігієна праці та виробничого середовища. Із впровадженням з 1992 р. спеціального законодавства з цих питань та прийняттям Закону “Про охорону праці” (в новій редакції 2002 р.) сформовано і розвинуто правові норми щодо колдоговірного регулювання проблем створення належних здорових і безпечних умов праці в суспільному виробництві. Чинний Закон побудовано так, що майже кожна п’ята стаття передбачає саме такий механізм регулювання, тобто практично всі основоположні питання охорони праці чи соціального захисту працівників у цій сфері можуть і повинні вирішуватися через колективний договір.

Звідси випливає обов’язок адміністрації підприємств, установ, організацій (далі — підприємство) та профспілкових комітетів приділяти першочергову увагу якісному формуванню колдоговірних зобов’язань з охорони праці та організації їх безумовного виконання.

Ключовою ланкою в  цих питаннях є служба охорони праці підприємства, а тому її керівника чи іншого працівника (інженера з охорони праці) потрібно обов’язково включати до складу робочої комісії (групи) щодо ведення колективних переговорів та розроблення проекту колективного договору. Саме спеціалісти служби охорони праці мають забезпечити фаховий підхід до справи з чітким додержанням відповідних вимог законодавства. Разом з головою профкому, членами комісії з охорони праці, іншими представниками профспілки з цих питань вони зобов’язані виконати основний обсяг роботи щодо формування розділу “Охорона праці” та інших споріднених пунктів колдоговору. І саме від ефективного контролю з боку цих спеціалістів залежить, чи буде досягнуто кінцевих позитивних результатів внаслідок реалізації взятих двосторонніх зобов’язань згідно з укладеним і підписаним сторонами колективним договором.

При цьому мають враховуватися спеціалістом служби охорони праці наступні основні моменти.

Першим етапом колективно-договірної кампанії є підготовчий період. Він, як правило, збігається у часі з визначеними законодавством строками колективних переговорів, які передують укладанню колективного договору. Відповідно до Закону переговори розпочинаються сторонами не раніше, ніж за три місяці до завершення терміну дії попереднього договору. Якщо йдеться про новостворене підприємство, то колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства [50].

Як тільки сторони  досягли принципової домовленості про початок колективних переговорів, роботодавець або уповноважений керівник (директор, голова правління) видає погоджений з профкомом наказ про створення робочої комісії, її склад, організацію роботи, порядок перевірки виконання попередніх зобов’язань і розроблення проекту нового колдоговору, залучення до цього процесу всіх наявних на підприємстві сил. Керівник (спеціаліст) служби охорони праці вже під час опрацювання проекту такого наказу повинен активно включитися в роботу з тим, щоб зазначений наказ визначав низку важливих організаційних заходів, спрямованих на:

- одержання об’єктивної і принципової оцінки виконання зобов’язань з охорони праці попереднього колдоговору, проведення для цього ретельних перевірок на місцях, аналізу відповідної документації тощо;

- забезпечення збору, вивчення і узагальнення пропозицій працівників, спеціалістів і профспілкового активу щодо формування колдоговірних зобов’язань на наступний період;

- вивчення результатів атестації робочих місць за умовами праці, стану умов і безпеки праці, проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійної та виробничо зумовленої захворюваності в кожному виробничому підрозділі;

- розроблення на цій основі проекту найбільш ефективних профілактичних заходів з охорони праці, проведення щодо них економічних розрахунків, визначення виконавців та обсягів робіт, порядку їх фінансування, матеріально-технічного забезпечення тощо;

- визначення правових підстав, наявних у законодавстві, а також формування додаткових локальних норм щодо надання працівникам пільг і компенсацій за важкі і/або шкідливі умови праці, забезпечення відповідних працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, мийними та знешкоджувальними засобами, газованою солоною водою тощо.

Слід зазначити, що найголовнішим завданням служби охорони праці підприємства в ході колдоговірної кампанії є правильне формування проекту комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам (далі – Комплексні заходи). На цих заходах окремо наголошується у ст. 20 та абзаці третьому частини другої ст. 13 Закону “Про охорону праці”, що підкреслює їх належність до однієї з найважливіших частин колективного договору.

Особливе місце і  значення Комплексних заходів серед інших колдоговірних зобов’язань полягає в тому, що завдяки їм досягається відчутний прогресу забезпеченні охорони праці в умовах діючого виробництва, робочі місця доводяться до нормативних вимог, умови праці наближаються до комфортних. Не випадково асигнування на реалізацію комплексних заходів з охорони праці одержали назву “цільових” — тобто таких, які не можуть витрачатися на роботи, що не забезпечують просування хоча б на один щабель вперед до вищого рівня безпеки і умов праці порівняно з досягнутим рівнем.

Частини третя і четверта ст. 19 Закону “Про охорону праці” встановлюють мінімальні розміри цільових асигнувань на охорону праці: не менше 0,5% від суми реалізованої продукції — для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, і не менше 0,2% від фонду оплати праці — для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету.