Правове регулювання відпусток за законодавством України

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Соціальна відпустка

 

З метою створення сприятливих умов для догляду та виховання дітей ст. 1821  КЗпП та ст. 19 Закону України "Про відпустки" передбачено надання працівникам, які мають дітей, соціальної додаткової відпустки.

Соціальна додаткова відпустка надається понад щорічні відпустки переносяться на їнший період або продовжується у порядку, визначеному КЗпП Укриїни, Законом України "Про відпустки".

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки", а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.

Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після.

Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону України "Про відпустки".

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей.

Наприклад, якщо одинока мати, яка сама виховує дитину, не користувалася зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 р. за кожен рік до виповнення дитиною повноліття.

Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону України "Про відпустки" визначено вік дітей тільки для такої категорії, як "жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років".

Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Тому жінка, яка працює і має дитину-інваліда; всиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері, мають право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною віком від 14 до 18 років.

Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, - з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років, оскільки відповідно до ст. 1861 КЗпП України гарантії, встановлені ст. 1821 цього Кодексу, поширено також на піклувальникі

Додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

За наявності кількох підстав для надання додаткової соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

У зв'язку з тим, що ст. 19 Закону України "Про відпустки" чітко не визначено сукупність кількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад сім календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Мінпраці разом з Мін'юстом та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену ч. 1 цієї статті, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:

• жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

• жінка, яка має дитину-інваліда;

• жінка, яка усиновила дитину;

• одинока мати;

• батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

• особа, яка взяла дитину під опіку.

Так, одинока мати, в якої дитина є інвалідом, має право на таку відпустку тривалістю 17 календарних днів за двома підставами: "жінка, яка має дитину-інваліда" та "одинока мати". 

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, така відпустка надається за двома підставами: "жінка, яка має двох дітей віком до 15 років" та "одинока мати".

Жінка, яка має всиновлену дитину, і водночас є одинокою матір'ю (вдовою), користується правом на таку відпустку за двома підставами: "жінка, яка всиновила дитину" та "одинока мати".

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на цю відпустку за однією підставою (тривалістю сім календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки тривалістю 14 календарних днів не виконується підстава "жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років".

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5 Відпустка без збереження  заробітної плати

 

Умови надання відпустки “за свій рахунок” регламентуються Законом України “Про відпустки” від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, зокрема, його VI розділом.

Отже, відпустки без збереження заробітної плати бувають двох видів:

- ті, які надаються в обов'язковому порядку;

- за домовленістю сторін.

У першому випадку підприємець просто зобов'язаний надати відпустку працівнику, якщо в ній виникла необхідність, у другому він має право вибору.

У ст. 26 Закону № 504 зазначено, що відпустка без збереження заробітної плати, яка надається за домовленістю сторін може надаватися у зв'язку з сімейними обставинами та іншими причинами на строк, обумовлений угодою між працівником і підприємцем але не більше 15 календарних днів на рік. Це значить, що підприємцю та працівнику необхідно прийти до обопільної згоди з приводу можливості надання такої відпустки та її тривалості.

Причини, за яких підприємець змушений надати відпустку без збереження заробітної плати визначеним категоріям осіб:

1) матері або батьку, який виховує  дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 

2) чоловікові, дружина якого перебуває  у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів; 

3) матері або іншим особам, зазначеним  у частині третій статті 18 Закону  №504 (батькові дитини, бабі, діду  чи іншим родичами, які фактично  доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла дитину  під опіку), у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) – не більше ніж до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

3.1) матері або іншій особі, зазначеній  у частині третій 

статті 18 Закону №504, для догляду за дитиною віком до 14 років 

на період оголошення карантину на відповідній території;

4) ветеранам війни, особам, які мають  особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

До осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, належать (ст. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII):

–Герої Радянського Союзу;

– повні кавалери ордена Слави;

– особи, нагороджені чотирма та більше медалями «За відвагу»;

– Герої Соціалістичної Праці, відзначені цим званням за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. (Відповідно до вищезгаданого Закону, п. 22 ст. 16, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, відпустка без збереження заробітної плати надається тривалістю до трьох тижнів).

5) особам, які мають особливі  трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного  дня щорічно 

До осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, належать (ст. 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року № 3721-XII):  

– Герої Соціалістичної Праці;

– Герої України;

– повні кавалери ордена Трудової Слави.

6) пенсіонерам за віком та  інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) інвалідам I та II груп – тривалістю  до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, – тривалістю  до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті  рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання і назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання і назад;

10) працівникам для догляду за  хворим рідним по крові або  по шлюбу, який за висновком  медичного закладу потребує постійного  стороннього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів

11) працівникам для завершення  санаторно-курортного лікування  – тривалістю, визначеною в медичному  висновку; 

12) працівникам, допущеним до вступних  іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів  без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад

13) працівникам, допущеним до складання  вступних іспитів в аспірантуру  з відривом або без відриву  від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву  від виробництва в аспірантурі й успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам – на термін  до закінчення відпустки за  основним місцем роботи; 

15) ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали  за попереднім місцем роботи  щорічні основну та додаткові  відпустки повністю або частково  і одержали за них грошову  компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17) працівникам, діти яких віком  до 18 років вступають до навчальних  закладів, розташованих в іншій  місцевості, – тривалістю 12 календарних  днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.       

Слід зазначити, якщо працівник має право на одержання відпустки без збереження заробітної плати за декількома підставами, то, використавши відпустку за однією підставою, він може використати відпустки також за іншими підставами. Наприклад, якщо на підприємстві працює пенсіонер, який є інвалідом II групи, він має право на використання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно як пенсіонер і тривалістю до 60 календарних днів щорічно як інвалід II групи.

Законодавством не передбачено, що відпустку без збереження заробітної плати працівник має використати всю і відразу. Тому, скажімо, мати, яка має двох дітей віком до 15 років, може написати заяву про приєднання до щорічної основної відпустки семи днів відпустки без збереження заробітної плати, а ще не більше семи днів взяти в інший час (зазначене, звичайно, не стосується випадків, коли відпустка надається на підставі медичного висновку, для складання вступних іспитів тощо)

У деяких випадках, зазначених у переліку, час надання відпустки може бути предметом погодження сторін – працівника і роботодавця. Зазначимо також, що відпустка без збереження заробітної плати, яка певним категоріям працівників надається щорічно, не може бути перенесена на наступний рік.

Статтею 26 Закону № 504 передбачено відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Тобто відпустку без збереження заробітної плати працівник може брати кілька разів протягом року (наприклад, взяти п'ять днів, потім сім, потім ще три), але загальна тривалість таких відпусток не може перевищувати 15 календарних днів.