Органи та посадові особи місцевого самоврядування

На практиці місцевими  радами створюються наступні відділи  й управління:

– загальний відділ (організує  діловодство, здійснює контроль за термінами  проходження і виконання службових  документів, технічне обслуговування роботи ради);

– управління бюджету і  фінансів;

– управління планування та обліку;

– управління економічного розвитку;

– управління земельних  ресурсів;

– управління освіти і проблем  молоді;

– управління з гуманітарних питань;

– управління транспорту, зв’язку  і дорожнього господарства;

– управління житлово-комунального господарства і теплоенергетики;

– управління охорони здоров’я;

– управління будівництва  й архітектури;

– управління з соціальних питань.

Зазначений перелік не є обов’язковим чи вичерпним; рада може прийняти рішення про створення  нових і реорганізацію існуючих відділів та управлінь.

Відділи й управління підзвітні  й підконтрольні раді, підпорядковані виконкому і сільському, селищному, міському голові. Їх керівники (завідуючі  відділами, начальники управлінь) призначаються  і звільняються головою одноосібно, а у випадках, передбачених законом, – за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. 

У структурі відділів і  управлінь можуть бути створені підвідділи і сектори, до складу яких входять  керівник, помічники, головні фахівці  і фахівці. Управління і відділи  утримуються за кошти місцевого  бюджету. Їх основні функції, порядок  діяльності визначається положенням про  ці органи, що затверджується радою. Співробітники  відділів і управлінь діють на підставі посадових інструкцій, що затверджуються їх керівником.

На практиці поряд з  відділами й управліннями створюються  більш крупні підрозділи – головні  управління. Наприклад, до складу Головного  управління з гуманітарних та соціальних питань Харківської міської ради входять: управління освіти, управління культури, управління охорони здоров’я, управління з соціальних питань, відділ з питань праці, комітет з питань фізичної культури і спорту, комітет  із справ сім’ї та молоді, служба у справах неповнолітніх. Крім того, при цьому Головному управлінні створені й діють сектор контролю за виконанням доручень, відділ обліку і звітності, відділ кадрів, юридичний  сектор, сектор інформаційного забезпечення, сектор охорони праці та інженерного  обслуговування, сектор з соціального  захисту потерпілих від аварії на ЧАЕС, відділ по роботі з об’єднаннями громадян, сектор по роботі з релігійними  організаціями і національно-культурними  об’єднаннями.

Апарат місцевих рад і  виконкомів створюється радою для  організаційного, правового, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення діяльності рад, їх органів, депутатів. Він сприяє здійсненню радами взаємозв’язків з територіальними громадами, місцевими  органами виконавчої влади, органами територіальної самоорганізації населення та іншими радами.

Структура, штати апарату  затверджуються радою за пропозицією  голови. Керує діяльністю апарату  ради і виконкому голова.

3 травня 1999 р. Кабінет  Міністрів України затвердив  Типові штати апаратів місцевих  рад усіх рівнів і виконавчих  комітетів, за якими штатна  чисельність установлена, виходячи  з мінімальної чисельності населення  і може уточнюватися пропорційно  зростанню чисельності населення,  але не більше максимуму.

Так, згідно з цим актом, усього до апарату районних рад може входити 11–13 осіб, а до апарату обласних та Севастопольської міської рад  – 20-27 осіб, серед яких: голова ради, заступник голови ради, керуючий справами, голова постійної комісії з питань бюджету, 1–2 завідуючих відділом (організаційним, загальним), 1–2 помічники голови (заступники голови) ради, радники (консультанти) голови ради з питань: юридичного забезпечення, соціально-економічного, культурного розвитку територій та здійснення економічних реформ, приватизації та власності, головний бухгалтер, 8–12 спеціалістів, секретар приймальні, друкарка, водій, прибиральниця службових приміщень.

Типові штати апарату  міських (крім міста Севастополя) рад, їх виконавчих комітетів передбачають посади міського голови, секретаря  ради, першого заступника, 1–4 заступників  міського голови з питань діяльності виконавчих органів, керуючого справами (секретаря виконавчого комітету), 1–3 радників, консультантів голови ради, помічника голови, 1–6 завідуючих відділами, головного бухгалтера, від 1 до 26 спеціалістів, секретаря керівника, секретарів-друкарок, стенографісток, завідуючого господарством, водіїв, прибиральниць, сторожа, працівників  військового обліку (в населених  пунктах, де немає військових комісаріатів). Загальна кількість апарату може сягати від 5 до 52 осіб залежно від  кількості населення.

Найменш чисельними є апарати  сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів, оскільки сюди може входити  від 3 до 11 осіб, серед яких – сільський, селищний голова, 1–2 заступники сільського, селищного голови з питань діяльності виконавчого органу, секретар ради, керуючий справами, (секретар) виконавчого  комітету, спеціалісти (від 1 до 7), касир, секретар-друкарка, діловод, водій. До штату виконавчого комітету сільських  і селищних рад можуть додатково  вводитися посади: прибиральниць  службових приміщень, у разі потреби  – опалювачів на опалювальний сезон, сторожа, працівників військового  обліку (в населених пунктах, де немає  військових комісаріатів).

На практиці у складі апарату  місцевих рад найчастіше створюються  наступні підрозділи: апарат при керівництві (референти, помічники голови, старший  інспектор, секретар керівника), відділ по забезпеченню діяльності ради, інформаційно-аналітична служба, прес-служба, відділ міжнародних  зв’язків, контрольна інспекція, юридична служба, відділ бухгалтерського обліку і звітності, організаційний відділ, відділ по роботі зі зверненнями громадян, адміністративно-господарський відділ, відділ кадрів, архів. До апарату виконкому  зазвичай входять організаційно-інструкторський  відділ, загальний відділ, господарський  відділ, юридична служба, приймальня, група  по роботі із зверненнями громадян, референти, технічні секретарі.

 

                                          Висновки

Отже, місцеве самоврядування є правом територіальної громади  – жителів села чи добровільного  об'єднання у сільську громаду  жителів кількох сіл, селища та міста  – самостійно вирішувати питання  місцевого значення в межах Конституції  і законів України.

Місцеве самоврядування в  Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного  об'єднання у сільську громаду  жителів кількох сіл, селища, міста  – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого  самоврядування вирішувати питання  місцевого значення в межах Конституції  і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і  через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані  являє собою сукупність органів  місцевого самоврядування, органів  самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або Ті складові частини здійснюють завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого  значення.

Закон "Про місцеве  самоврядування в Україні" (ст. 5) до елементів системи місцевого  самоврядування відносить:

–      територіальну  громаду;

–      сільську, селищну, міську раду;

–      сільського, селищного, міського голову;

–      виконавчі  органи сільської, селищної, міської  ради;

–      районні  в місті ради, які створюються  у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста  або міської ради;

–      районні  та обласні ради, що представляють  спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

–      органи самоорганізації  населення.

У структурі системи місцевого  самоврядування можна виділити два  основних елементи – територіальну  громаду та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні  громади та здійснюють від їх імені  та в їх інтересах функції і  повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом  України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі  органи.

Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони  прав, свобод і законних інтересів  громадян регламентує ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в  Україні".

Відповідальність органів  і посадових осіб місцевого самоврядування регламентується розділом IV Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". 

Підсумовуючи зазначимо, що зміни в Конституцію України  для вдосконалення місцевого  самоврядування потрібні, проте це дуже відповідальна справа, яка потребує: по-перше, завершеного цілісного  концептуального бачення кінцевого  результату реформи місцевої публічної  влади; по-друге, вчасної розробки і  прийняття величезного масиву законодавства, яке б забезпечило реалізацію конституційно-правових норм; по-третє, політичної волі посадових осіб усіх рівнів публічної влади, соціально  і політично активного населення  до впровадження нової концепції  в життя.

 

 

Література

1. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України. Навчальний посібник.– К.:Атіка, 2003.-672 с.

2. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с

3. Воронов М.П. Місцеве самоврядування та його акти: Навч. посібник. - К.: Право, 1992

4. Адміністративне право України: Підручник для вузів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000.

5. Територіальна організація влади в Україні / Уклад. О.М. Семьоркіна, І.І. Чесненко, Л.В. Нефьодова; За заг. ред. П.П. Зайця. – К.: Ін Юре, 2002. – 928 с.

6. Державна служба в Україні: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352 с

7. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» №2491 ІV ( ВВР), №35-36, ст 491.

8. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

9. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170)

10. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 40, ст.290 )

11. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»            ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 33, ст. 175 )

12. Закон України «Про державну службу» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст.490 )