Учасники безготівкових розрахунків
відкривають у будь-яких банках України
за власним вибором і за згодою
цих банків рахунки, передбачені
Інструкцією про порядок відкриття,
використання і закриття рахунків у
національній та іноземних валютах,
що затверджена постановою Правління
Національного банку України
від 12.11.2003 р. №492.
Для відкриття поточного рахунку
юридичні особи надають установам
банків такі документи: 1) заяву на відкриття
рахунку встановленого зразка, яку
підписує керівник або інша уповноважена
на це особа; 2) копію свідоцтва про
державну реєстрацію юридичної особи
в органі виконавчої влади, іншому органі,
уповноваженому здійснювати державну
реєстрацію, засвідчену нотаріально
або органом, який видав свідоцтво
про державну реєстрацію. У разі
відкриття поточних рахунків юридичним
особам, які утримуються за рахунок
бюджетів, цей документ не вимагають;
3) копію належним чином зареєстрованого
установчого документа, засвідчену
органом, який здійснив реєстрацію, або
нотаріально; 4) копію довідки про
внесення юридичної особи до Єдиного
державного реєстру підприємств
та організацій України;, засвідчену
органом, що видав довідку, або нотаріально
чи підписом уповноваженого працівника
банку; 5) копію документа, що підтверджує
взяття юридичної особи на облік
в органі державної податкової служби,
засвідчену органом, що видав документ,
або нотаріально чи підписом уповноваженого
працівника банку; 6) картку із зразками
підписів і відбитка печатки, засвідчену
нотаріально або організацією, якій
клієнт адміністративно підпорядкований,
в установленому порядку. До картки
включаються зразки підписів осіб,
яким відповідно до законодавства України
або установчих документів юридичної
особи надано право розпорядження
рахунком та підписання розрахункових
документів.
Юридичні особи, які використовують
найману працю і відповідно до
законодавства України є платниками
страхових внесків, додатково до
зазначеного вище переліку документів
мають подати: копію документа, що
підтверджує реєстрацію юридичної
особи у відповідному органі Пенсійного
фонду України, засвідчену органом,
що видав його, або нотаріально
чи підписом уповноваженого працівника
банку; копію страхового свідоцтва,
що підтверджує реєстрацію юридичної
особи у Фонді соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань
України як платника страхових внесків,
засвідчену органом, що його видав, або
нотаріально чи підписом уповноваженого
працівника банку.
Інструкція про безготівкові розрахунки
в Україні в національній валюті
встановлює, що для здійснення розрахункових
операцій можуть застосовуватись такі
види платіжних інструментів: меморіальний
ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення,
платіжна вимога, розрахунковий чек,
акредитив. Крім того, документи можуть
надаватися на паперових носіях та
в електронному вигляді.
Як уже зазначалося вище, грошовий
оборот мас певну структуру, залежно
від юридичних особливостей відповідних
правовідносин, а також сфери
їх реалізації. Слід звернути увагу
на особливості участі банківських
установ у відносинах, пов’язаних
із рухом грошових коштів у процесі
формування державних грошових фондів.
При сплаті податків і зборів у
безготівковому порядку платник
податків надсилає до установи банку
платіжну вимогу на суму відповідного
обов’язкового платежу. При цьому
за своєчасного виконання платником
податків податкового обов’язку
може виникнути ситуація, коли фактичне
надходження сплачених коштів до
відповідного бюджету або державного
цільового фонду відбувається після
закінчення встановленого законодавством
терміну сплати цих платежів.
Відповідно до п.16.5.1 ст. 16 Закону України
"Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами",
за порушення строків перерахування
податків, зборів (обов’язкових платежів)
до бюджетів або державних цільових
фондів, установлених Законом "Про
платіжні системи та переказ грошей
в Україні" банк сплачує пеню за
кожний день прострочення, включаючи
день сплати у встановлених законом
розмірах, та штрафні санкції, а також
несе іншу відповідальність, установлену
Законом "Про порядок погашення
зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими
фондами" за порушення порядку
своєчасного та повного внесення
податку, збору (обов’язкового платежу)
до бюджету або державного цільового
фонду. При цьому платник податків
звільняється від відповідальності
за несвоєчасне або неповне зарахування
таких платежів до бюджетів та державних
цільових фондів, включаючи нараховану
пеню та штрафні санкції.
Готівкові
розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців)
та фізичних осіб за реалізовану продукцію
(товари, виконані роботи, надані послуги),
а також за операціями, які безпосередньо
не пов'язані з реалізацією продукції
(товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Готівковий обіг регулює
Положення про порядок ведення
касових операцій у національній
валюті в Україні, затверджене
постановою Правління Національного
банку України від 19.02.2001 р.
№ 72, та Інструкція Національного
банку України “Про організацію
роботи з готівкового обігу
установами банків України” від
19.02.2001р. №69.
Ці нормативно-правові акти
встановлюють певні обмеження
щодо обігу готівки.
Положення про порядок
ведення касових операцій у
національній валюті в Україні
(далі — Положення) затверджено
постановою Правління Національного
банку України від 19.02.2001 р.
№ 72.
Підприємства (підприємці), які
відкрили поточні рахунки в
установах банків, зберігають на
цих рахунках свої грошові
кошти на договірних умовах
та здійснюють розрахунки за
своїми обов'язками в безготівковій
і готівковій формі в порядку,
установленому нормативно-правовими
актами Національного банку України.
Розрахунки готівкою підприємств
між собою та з підприємцями
і фізичними особами провадяться
як за рахунок коштів, отриманих
з кас банків, так і за рахунок
готівкової виручки та здійснюються
через касу підприємств з веденням
касової книги установленої форми.
Сума розрахунку готівкою
одного підприємства (підприємця) з
іншим підприємством (підприємцем)
не повинна перевищувати трьох
тисяч гривень протягом одного
дня за одним або кількома
платіжними документами. Платежі
понад установлену граничну суму
проводяться виключно в безготівковому
порядку. Кількість підприємств
(підприємців), з якими проводяться
розрахунки, протягом дня не обмежується.
Зазначені обмеження стосуються
також розрахунків готівкою іідприємств
в оплату за товари, придбані
на виробничі (господарські) ютреби
за рахунок коштів, отриманих
з корпоративних карток.
Ліміт каси встановлюється
підприємствам, що мають рахунки
і установах банків та здійснюють
операції з готівкою. Такі підприємства
можуть зберігати у своїй касі
готівку на кінець дня в
межах Затвердженого ліміту каси.
Підприємства зобов'язані
здавати готівкову виручку понад
установлений ліміт каси в
порядку і строки, визначені установою
банку для зарахування на їхні
поточні рахунки. Якщо ліміт
каси підприємству взагалі не
встановлений, то вся готівка
в його касі на кінець дня
повинна здаватися в банк (незалежно
від причин, внаслідок яких ліміт
каси не встановлений).
Наявні кошти можуть здаватися
підприємствами в денні і вечірні
каси установ банків, через служби
інкасації, підприємствам поштового
зв'язку для переказів на їхні
поточні рахунки в установах
банків.
Наявні кошти не вважаються
понадлімітними в день їхнього
надходження, якщо вони надійшли
в каси підприємств сфери торгівлі,
громадського харчування і послуг
(не мають домовленості з установою
банку на інкасацію або здачу
готівкової виручки у вечірню
касу банку) при проведенні
розрахунків із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій
(із зафіксованим РРО часом
надходження коштів) наприкінці
робочого дня і були здані
(у сумі, що перевищує встановлений
ліміт каси) в обслуговуючі установи
банків не пізніше наступного
робочого дня банку (протягом
операційного часу його роботи)
та підприємства або були використані
підприємством (без попередньої
здачі їх у банк і одночасне
одержання з каси банку на
зазначені потреби) наступного
дня на необхідні господарські
потреби.
Видача готівки під звіт
проводиться з кас підприємств
за умови повного звіту конкретної
підзвітної особи за раніше
виданими під звіт сумами, тобто
у разі подання в бухгалтерію
авансового звіту про витрачені
(частково витрачені) кошти та
одночасне повернення в касу
підприємства залишку готівки,
виданої під звіт.
Указ Президента України
“Про застосування штрафних санкцій
за порушення норм з урегулювання
обігу готівки” від 12.06.95 р.
№ 436 (у редакції від 11.05.1999р.
№491/99) встановлює, щоуразі порушення
юридичними особами усіх форм
власності, фізичними особами
— громадянами України, іноземними
громадянами та особами без
громадянства, які є суб'єктами
підприємницької діяльності, а також
постійними представництвами нерезидентів,
через які повністю або частково
здійснюється підприємницька діяльність,
норм щодо регулювання обігу
готівки в національній валюті,
встановлюваних Національним банком
України, до них застосовуються
фінансові санкції у вигляді
штрафу.
7.5 поняття валютного регулювання
та правовий режим валового контролю.
Валютне регулювання
— діяльність державних органів, спрямована
на регламентування порядку здійснення
валютних операцій.
Мета забезпечення стабільності національної
грошової одиниці України. Відносини
у даній сфері визначаються декретом
Кабінету Міністрів України «Про
систему валютного регулювання
та контролю» та іншим чинним законодавством.
Валютне регулювання Охоплює всі
ланки валютних відносин країни.
Правовий
режим валютних відносин — це режим валютних обмежень, тобто
законодавча або адміністративна заборона,
лімітування чи регламентація операцій
з валютою або валютними цінностями.
В умовах функціонування ринкової економіки
головним об'єктом валютного регулювання
є валютний курс національної грошової
одиниці.
Органами валютного регулювання
та контролю виступають Верховна Рада
України; Кабінет Міністрів України;Національний
банк України; Міністерство зовнішніх
економічних зв'язків України; Міністерство
фінансів країни; Державний митний
комітет України та ін. Головним
виконавчим органом управління валютою
є Національний банк України.
Основними завданнями здійснення валютного
регулювання та контролю є:
- організація системи курсоутворення,
захист та забезпечення необхідного
ступеня конвертованості національної
грошової одиниці;
- регулювання платіжної функції
іноземної валюти та інших
іноземних інструментів, регламентація
поточних операцій платіжного
балансу;
- організація внутрішнього валютного
ринку;
- регламентація та регулювання
банківської діяльності з валютними
цінностями;
- регулювання процесів утворення
та руху валютного капіталу, захист
іноземних інвестицій;
- встановлення режиму та обмежень
на вивезення і ввезення через
кордон валютних цінностей;
- забезпечення стабільних джерел
надходження іноземної валюти
на національний валютний ринок.
Основними формами здійснення валютного
регулювання та контролю є проведення:
дисконтної політики, девізної політики,
диверсифікації валютних резервів, отримання
або надання кредитів та субсидій.
Валютний контроль є специфічним
видом фінансового контролю. Його
слід розглядати як комплекс заходів,
які здійснюють спеціально уповноважені
державні органи та інші суб’єкти. Ці
заходи спрямовані на забезпечення додержання
учасниками валютних правовідносин
валютного законодавства України
при проведенні валютних операцій.
Декретом Кабінету Міністрів України
"Про систему валютного регулювання
і валютного контролю" (п. 1 ст.
12) визначено, що валютні операції за
участю резидентів і нерезидентів підлягають
валютному контролю. Валютному контролю
підлягають також зобов’язання щодо
декларування валютних цінностей та
іншого майна резидентів, яке перебуває
за межами України.
Валютний контроль поширюється
на всі валютні операції, які виступають
його об’єктом. Серед основних напрямів
валютного контролю слід виділити такі:
- перевірка наявності ліцензій
на здійснення валютних операцій,
які підпадають під режим ліцензування
згідно з Декретом Кабінету
Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного
контролю";
- перевірка додержання порядку
реєстрації Національним банком
України договорів, які передбачають
виконання резидентами боргових
зобов’язань перед нерезидентами
за кредитами та позиками в
іноземній валюті;
- перевірка правомірності відкриття
та використання банківських
рахунків резидентами за межами
України;
- виконання резидентами вимог
щодо порядку і термінів декларування
валютних цінностей та іншого
майна, що перебуває за межами
України;
- виконання зобов’язань щодо
обов’язкового продажу надходжень
в іноземній валюті на користь
резидентів-юридичних осіб;
- перевірка додержання валютного
законодавства при переміщенні
валютних цінностей через митний
кордон України;
- своєчасність і повнота подання
встановленої Національним банком
України звітності про валютні
операції.