Проблеми та перспективи управління оборотними коштами в сучасній господарській практиці

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….		3
Розділ 1. Теоретичні основи використання оборотних коштів на підприємстві…………………………………………………………………..		5
1.1.	Поняття та структура  оборотних коштів……………………………	5
1.2.	Джерела формування оборотних  коштів підприємства……………	12
Розділ 2. Оцінка ефективності використання оборотних коштів на підприємстві………………………………………………………………….		17
2.1.	Характеристика фінансово-господарської  діяльності ВАТ «Укртелеком»…………………………………………………………	17
2.2	Аналіз ефективності використання оборотного капіталу ВАТ «Укртелеком»…………………………………………………………	20
3.3.	Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства…………………………………………………	25
Розділ 3. Проблеми та перспективи  управління оборотними коштами в сучасній господарській практиці……………………………………………		30
3.1	Проблеми ефективного  використання оборотних активів  в сучасній господарській практиці……………………………………	30
3.2.	Шляхи підвищення ефективності управління оборотними коштами у сучасних умовах…………………………………………	34
Висновки……………………………………………………………………...		39
Список використаних джерел……………………………………………….		41
Додатки……………………………………………………………………….		43

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми курсової роботи визначається тим, що одним із основних факторів ведення будь-якого бізнесу с організація ефективного управління його оборотними активами. Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних коштів досить вагомі, оскільки впливають на всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства, особливо на фінансові результати.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов’язань. Тільки оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства.

Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків  та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

Проблеми раціонального  формування і використання оборотних  активів підприємств стають все  більш актуальними. Сучасна господарська практика потребує прийняття як зважених, так і нетрадиційних рішень, які  базуються на глибокому синтезі  досягнень сучасної фінансової теорії та досвіді фінансового управління. Прискорення оборотності оборотних коштів та раціональне співвідношення джерел їх формування є першочерговим завданням підприємств у сучасних умовах.

Питання ефективності використання оборотного капіталу та управління ним привертає все більше уваги представників вітчизняної економічної науки. Це обумовлено трансформаційними процесами, що відбуваються в українській економіці, розвитком не лише всіляких форм власності, але і різноманіттям господарської поведінки власників і менеджерів підприємств.

Дослідження ефективності використання оборотних  коштів на підприємстві здійснювалися  в працях вітчизняних і зарубіжних економістів – Бланка І.А., Брігхема Ю.Ф., Ван Хорна Дж. До., Дробозіной Л.А., Родіонової В.М., Савіцкой Г.В.; в області управління дебіторською заборгованістю – Новодворського В.Д., Репіна В.В., Свободіной М.В., Фасоляк Н.Д, Хоріна А.Н.; в області управління витратами оборотного капіталу – Ковальова В.В., Сигела Дж.Р., Шима Дж. К і ін.

Мета роботи – розглянути методику визначення ефективності використання оборотних коштів на підприємстві.

Об’єкт дослідження даної курсової роботи – ВАТ «Укртелеком».

Предмет дослідження – визначення ефективності використання оборотних коштів на ВАТ «Укртелеком».

Для досягнення поставленої мети були виконані такі завдання:

• вивчення літератури з теми дослідження з метою визначення теоретичних основ використання оборотних коштів на підприємстві;
• проведено аналіз звітності ВАТ «Укртелеком» з метою визначення наявності та динаміки оборотних коштів на даному підприємстві;
• здійснено аналіз ефективності використання оборотних коштів на ВАТ «Укртелеком»;
• з’ясовано проблеми та перспективи управління оборотними коштами в сучасній господарській практиці.

 

Розділ 1. Теоретичні основи використання оборотних коштів на підприємстві

1.1. Поняття та структура оборотних коштів

Будь-яке підприємство має в розпорядженні грошові кошти, які авансуються для утворення виробничих оборотних фондів і фондів обігу. У комерційних торгово-посередницьких організацій переважаюча частина цієї вартості є джерелом утворення фондів обігу (товарних запасів, вкладень в розрахунки, залишків грошових коштів). Набагато менше її та частина оборотних коштів, яка використовується ними як джерело виробничих оборотних фондів (допоміжні матеріали, інвентар, запасні частини, спецодяг і ін.).

Оборотні кошти – це сукупність коштів підприємства, що авансуються  на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного обігу. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу, товарну [5, c.207].

Грошова – підготовча, де гроші  перетворюються у виробничі запаси. Виробнича – безпосередній процес виробництва. Де результатом є випуск готової продукції. Товарна – авансова оборотні кошти виступають у вигляді готової продукції.

Ефективне використання оборотних  коштів забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу:

• на стадії створення виробничих запасів – це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації складського господарства;
• на стадії незавершеного виробництва - упровадження прогресивної техніки та технології, зокрема безвідходної та маловідходної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використання основних фондів, насамперед їх активної частини;
• на стадії обігу це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної та платіжної дисципліни [8, c.114].

Прискорення оборотності оборотних  коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

В процесі аналізу вивчають стан і динаміку оборотних коштів, їх розмір, структуру, причини зміни, ефективність використання, джерела формування. Якщо по окремих видах оборотних активів встановлені нормативи, то аналіз проводять і в зіставленні з ними. До проведення аналізу необхідно оборотні кошти привести до певного вигляду. Зокрема, при зміні цін і тарифів слід визначити оборотні активи в зіставній оцінці (використовуючи індексний метод перерахунку) і зміряти вплив інфляційних чинників на їх розмір. Склад оборотних коштів представлено на рис. 1.1.

В процесі руху оборотні кошти здійснюють кругообіг, який починається з їх авансування в грошовій формі, –  на утворення матеріальних запасів  і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні кошти послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що поступають від продажу товару. Що авансуються комерційними підприємствами і організаціями оборотні кошти використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидкозношуючих предметів, на витрати, пов'язані з покупкою, транспортуванням, зберіганням і реалізацією товарів.

Рис. 1.1. Склад оборотних коштів

Виділення засобів для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу дозволяє розглядати оборотні кошти як самостійний об'єкт планування і обліку. Величина оборотних коштів підприємства повинна бути, перш за все, достатній для забезпечення безперебійності процесів кругообігу грошових, матеріальних коштів і всієї діяльності підприємства. Це вимагає наявність достатніх об'ємів оборотних коштів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних коштів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що витікає з вимог режиму економії.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим  самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних  коштів є основою безперебійного процесу обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може здійснюватися тільки за наявності  певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства [16, c.104].

Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в  буквальному розумінні не є матеріальними  цінностями, оскільки з них не можна  проводити готову продукцію. На відміну  від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються,  не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти включають  як матеріальні, так і грошові  ресурси, від їх організації і ефективності використання залежить фінансова стійкість підприємства [18, c.186].

Потреба кожної комерційної організації  в оборотних коштах визначається з урахуванням умов і особливостей її діяльності. У зв'язку з особливостями  формування, планування, призначення і використання оборотних коштів прийнято розмежовувати їх на нормованих і ненормованих.

До категорії нормованих відносяться  оборотні кошти, що є плановим джерелом, – для освіти у торгових організацій  різних видів нормованих запасів, і витрат, і складові певну суму власних оборотних коштів. По кожному виду нормованих запасів (витрат) встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу (витрат), необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиду матеріалів – в натуральних одиницях.

Комерційні організації до складу нормованих оборотних коштів традиційно включають товарно-матеріальні запаси, що знаходяться на складах і в  дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентаря і ін., а також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних коштів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всіх видах нормованих запасів і витрат є сукупним нормативом власних оборотних коштів фірми [20, c.144].

Нормативи запасів (витрат) і нормативи  власних оборотних коштів встановлюються по окремих видах запасів і  витрат відповідно до їх угрупування, прийнятого в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

До ненормованих оборотних коштів відносяться вкладення в незавершені  розрахунки (вартість відвантажених  товарів – до надходження виручки  від покупців), заборгованість покупців і інших дебіторів, а також  залишки грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі. По даних видах вкладень засобів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незавершених розрахунках (товари відвантажені) не нормуються, оскільки їх величина схильна до систематичних змін. Власні оборотні кошти для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незавершених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих засобів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих засобів є кредит.