Проблеми та перспективи управління оборотними коштами в сучасній господарській практиці

Найбільш відомим  інструментом інкасації дебіторської заборгованості є надання знижок за швидку оплату продукції. Багато підприємств  використовують цей інструмент для  прискорення повернення дебіторської заборгованості, однак роблять це інтуїтивно, без серйозних розрахунків, допускаючи при цьому помилки. Застосування механізму знижок за швидку оплату доцільне лише постійним клієнтам при суровому дотриманні ними платіжної дисципліни за термінами та сумами.

Нетрадиційним для національних підприємств, хоча і достатньо перспективним є  такий інструмент повернення дебіторської заборгованості як факторинг – продаж дебіторської заборгованості. Це пояснюється  високим ризиком неповернення дебіторської заборгованості в наших умовах, досить високими цінами на факторингові послуги, хоча і за кордоном ціни на подібні послуги вище, ніж, наприклад, процентна ставка банківського кредиту. В наших умовах факторинг існує в більшості випадків у вигляді «сірих» схем.

Однією з  найважливіших складових ефективного  використання оборотних коштів є вибір способу їх фінансування [7, c.109].

Найбільш поширеним, а підчас, і єдиним способом фінансування оборотних активів є кредиторська заборгованість. В більшості випадків сучасна ринкова логіка визначення необхідності в оборотних активах має наступний вигляд: спочатку визначається необхідність в валовому оборотному капіталі для підтримки ділової активності в планових обсягах, потім оцінюються можливості використання в обороті підприємства кредиторської заборгованості та інших залучених коштів. Необхідність у власному оборотному капіталі визначається по залишковому принципу. Уміле управління кредиторською заборгованістю, дозволяє їм значно скоротити потребу в власних грошових коштах. Але слід пам’ятати, що фінансування за рахунок боргів – це добре, але до певної межі. Забагато боргів посилюють ризик і підвищують потенціальну загрозу неплатоспроможності.

Планування  можливостей використання кредиторської  заборгованості в якості джерела фінансування має свої особливості. Величина і строк обороту кредиторської заборгованості залежить від умов кредиту постачальників.  Тому необхідно оцінити наступні моменти - чи є дані умови надання кредиторської заборгованості загальними для даної галузі та регіону; чи може змінитися позиція на ринку і якщо так, то як; наскільки міцні економічні зв’язки постачальників.

Використання  короткострокових кредитів для фінансування поточних потреб не є сьогодні популярним, що пояснюється їх дороговизною. Відмова від таких кредитів не завжди правомірна. При фінансуванні проекту, як правило, використовуються як власні так і позикові кошти і ціна джерел фінансування має розраховуватись як середньозважена величина. Прийняття в розрахунок ціни якого-небудь одного джерела може привести до помилкових висновків [9, c.166].

При наявності  на підприємстві розробленої ринкової стратегії поведінки залучення  капіталу збільшує можливості фірми  по розширенню діяльності, дозволяє використати  ефект фінансового важеля, підвищити  рентабельність власного капіталу. В іншому випадку банківські кредити замість забезпечення росту компанії, її фінансового оздоровлення можуть спровокувати кризову ситуацію.

У сучасних умовах украй  важливо правильно визначати  потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Отже, як висновок, можна  відмітити, що обсяг оборотних активів має бути достатнім для забезпечення в довгостроковому періоді стабільної виробничої та фінансової діяльності підприємства. Крім того, він повинен бути оптимальним у контексті управління поточною діяльністю підприємства, тобто забезпечувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на належному рівні.

3.2. Шляхи підвищення ефективності управління оборотними коштами у сучасних умовах

Динаміка  розвитку світової економіки вимагає від українських підприємств постійного моніторингу та підвищення ефективності управління ресурсами підприємства, важливою складовою яких є оборотний капітал.

Кругообіг грошових коштів починається з моменту  оплати підприємством матеріальних ресурсів і інших елементів, необхідних виробництву, і закінчується поверненням цих витрат у вигляді виручки від реалізації продукції. Потім грошові кошти знов використовуються підприємством для придбання матеріальних ресурсів і запуску їх у виробництво.

Управління  оборотними коштами полягає в  забезпеченні безперервності процесу  виробництва і реалізації продукції  з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємства мають бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі і в мінімальному, але достатньому об'ємі. Оборотні кошти в кожен момент завжди одночасно знаходяться на всіх трьох стадіях кругообігу і виступають у вигляді грошових коштів, матеріалів, незавершеного виробництва, готових виробів.

У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному  самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва і інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, швидшій реалізації готової продукції.

При формуванні запасів ми повинні враховувати, що при цьому фірма терпить збиток. Витратами на зберігання - це упущена вигода або недоотриманий прибуток за відсутності можливості використовувати капітал в інших цілях, іншими словами, альтернативна вартість, базова (нормальна, потрібна) прибутковість від вкладень в запаси. Вкладення в запаси вигідні, якщо приносять велику віддачу, чим альтернативне використання капіталу, і ми повинні розуміти, що вкладаючи гроші в запаси ми відмовляємося від використання фінансового ресурсу для інших цілей (будівництва нового складу, розширення асортименту, закупівлі нового устаткування, транспортних засобів, вкладення грошей в банк і покупки цінних паперів).

Категорія змінного оборотного капіталу відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди або як страховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасах може бути пов'язана з підтримкою високого рівня продажів під час сезонної реалізації. В той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість. Додаткові грошові кошти необхідні для оплати постачань сировини і матеріалів, а також трудовій діяльності, передуючих періоду високої ділової активності.

З позиції повсякденної діяльності найважливішою фінансово-господарською характеристикою підприємства є його ліквідність, тобто здатність вчасно гасити короткострокову кредиторську заборгованість. Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності є одній з найважливіших характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності загрожує не лише додатковими витратами, але і періодичними зупинками виробничого процесу [9, c.167].

Якщо грошові  кошти, дебіторська заборгованість і виробничо-матеріальні запаси підтримуються на відносно низьких рівнях, то вірогідність неплатоспроможності або браку коштів для здійснення рентабельної діяльності велика. Безумовно, взаємозв'язок має складніший вигляд, оскільки не всі поточні активи в рівній мірі позитивно впливають на рівень ліквідності. Проте можна сформулювати простий варіант управління оборотними коштами, що зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим менше міра ризику; таким чином, потрібно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу.

Абсолютно інший вигляд має залежність між прибутком  і рівнем оборотного капіталу. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси – можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів приведе до того, що підприємство матиме у розпорядженні тимчасово вільні, недіючі поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку. Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:

1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкротство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності.

2. Забезпечення прийнятного об'єму, структури і рентабельності активів.

Відомо, що різні  рівні різних поточних активів по-різному  впливають на прибуток. Наприклад, високий  рівень виробничо-матеріальних запасів  вимагає відповідно значних поточних витрат, тоді як широкий асортимент готової продукції надалі може сприяти підвищенню об'ємів реалізації і збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, має бути розглянуте як з позиції рентабельності даного вигляду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів [11, c.129].

Ліквідність і прийнятна ефективність поточних активів в значній мірі визначаються рівнем чистого оборотного капіталу. Якщо виходити із сповна реальної умови, що короткострокова заборгованість не може бути джерелом покриття основних засобів, то очевидно, що значення цього показника міняється від нуля до деякої максимальної величини. При нульовому значенні показника чистий оборотний капітал ризик втрати ліквідності досягає максимального значення; із зростанням значення цього показника ризик убуває. Максимального значення чистий оборотний капітал теоретично може досягти в тому випадку, якщо відсутня короткострокова кредиторська заборгованість. В цьому випадку він дорівнює вартості поточних активів, а ризик втрати ліквідності дорівнює нулю.

При виробленні оптимальної політики управління запасами підприємству необхідно брати до уваги наступне: рівень запасів на момент замовлення; мінімально допустимий рівень запасів (страховий запас); оптимальна партія замовлення.

Для оптимального управління запасами необхідно:

• оцінити загальну потребу в сировині на планований період;
• періодично уточнювати оптимальну партію замовлення і момент замовлення сировини;
• періодично уточнювати і зіставляти витрати на замовлення сировини і витрати по зберіганню;
• регулярно контролювати умови зберігання запасів;
• мати хорошу систему обліку [19].

Моніторинг  стану запасів повинен забезпечувати  безперервне порівняння нормативних параметрів з фактичними. А розрахунок нормативних характеристик запасів (у натуральному вираженні) дозволить обґрунтовано формувати бюджети і перейти до оптимізації витрат, пов'язаних з формуванням і підтримкою запасів.

Розробка  правил визначення моменту і обсягу замовлення, визначення пріоритетів при поповненні запасів дозволить отримати відносно прості способи регулювання параметрів замовлення. Крім того, необхідно налагодити суворий контроль за ходом виконання замовлень, що забезпечує зворотний зв'язок, необхідний для ухвалення ефективних оперативних рішень по закупівлях.

Оптимальне  управління готовою продукцією має  на увазі облік наступних чинників: готова продукція зростає у міру завершення виробничого циклу; можливість ажіотажного попиту; сезонні коливання; залежані і неходові товари.

При управлінні дебіторською заборгованістю необхідно  проводити: облік замовлень, оформлення рахунків і встановлення характеру дебіторської заборгованості; проводити АВС-аналіз дебіторів; аналіз заборгованості по видах продукції для визначення невигідних з точки зору інкасації товарів; оцінку реальної вартості існуючої дебіторської заборгованості; зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів; контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості; визначення конкретних розмірів знижок при достроковій оплаті; оцінка можливості факторингу - продажі дебіторській заборгованості.

Тривалість  одного обороту оборотних коштів зменшується за рахунок скорочення виробничих запасів, виробничого циклу і часу доставки готовій продукції. Норми виробничих запасів скорочуються шляхом регулювання норм витрати сировини і матеріалів, заміни дефіцитної сировини на дешевше, використання відходів виробництва, підвищення якості використовуваного матеріалу, збільшення швидкості доставки матеріалів, скорочення часу навантажувально-розвантажувальних робіт, вживання тари багаторазового користування, уніфікації деталей і вузлів, скорочення номенклатури запасних частин і так далі. В результаті проведення організаційно-технічних заходів скорочуються середньодобові витрати матеріальних цінностей і інтервал між постачаннями і, відповідно, потреба в оборотних коштах.