Дослідження організації фінансової діяльності ООО "Автодору"

2 Формування й управління  асортиментом

Сутність планування, формування та управління асортиментом у тому, щоб  товаровиробник своєчасно пропонував певну сукупність товарів, які, відповідаючи загалом профілю його виробничої діяльності, найповніше задовольняли вимогам певних категорій покупців. Набір товарів, запропонованихпредприятием-изготовителем над ринком, називають асортиментом.

Номенклатура, чи товарний асортимент, — це вся сукупність виробів, випущених  підприємством. Вона містить різні види товарів. Вигляд товару (автомобіль, трактор, металообробний верстат) ділиться на асортиментні групи (типи) відповідно до функціональними особливостями, якістю, ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів чи марок), що утворюють нижчу щабель класифікації. Наприклад, підприємство виробляє холодильники і пральні машини.Холодильники представлені одне-, двох- й трьох камерними моделями іморозильними камерами. Останні мають кілька марок, відрізняються обсягом і деякими технічними даними.

Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних  груп), глибиною (кількістю позицій  у кожному асортиментної групі) ісопоставимостью (співвідношенням  між запропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів і розподілу і цін). Насиченість (повнота) – загальна кількість складових асортимент конкретних товарів. Вона характеризує ступінь чи щільність заповнення марками товару всередині товарної лінії. Гармонійність асортименту – це ступінь близькості товару різних асортиментних груп щодо кінцевого використання, вимоги до організації виробництва, каналів і розподілу і інших показників.Рациональность – це здатність набору товарів найповніше задовольняти потреба покупців. Стійкість – це здатність набору товарів задовольняти попит одні й самі товари. Особливість таких товарів – наявність стійкого попиту них. Новизна – це здатність асортименту задовольняти змінилися потреби рахунок нових товарів. Управління асортиментом – діяльність, спрямовану досягнення вимог раціональності асортименту.

Формування  асортименту — проблема конкретних товарів, їх окремих серій, визначення співвідношень між «старими»  і «новими» товарами, товарами одиничного і виробництва, «наукомісткими»  і «звичайними» товарами,овеществленними товарами і чи ліцензіями і «ноу-хау». При формуванні асортименту й виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, планує виробник зайняти позицію лідера у створенні принципово нових видів продуктів чи змушений слідувати за іншими виготовлювачами.

Формуванню  асортименту передує розробка підприємством  асортиментної концепції. Це спрямоване побудова оптимальної асортиментної  структури, товарного пропозиції, у  своїй в основі приймаються, з  одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), з другого, — необхідність забезпечити найефективніше використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів про те, щоб виробляти вироби з низькими витратами.

Асортиментна  концепція виявляється у вигляді системи показників, характеризуючих можливості оптимального розвитку виробничого асортименту цього виду товарів. До таких показниками ставляться: розмаїтість видів тварин і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень цін та частота відновлення асортименту; рівень кваліфікації і співвідношення ціни товари цього виду та інших. Мета асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідних структурі та розмаїттям попиту конкретних покупців.

>Подкрепленная заходами організаційного й іншого плану щодо забезпечення випуску продукції передбачених структурі та наборі асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма із управління розвитком виробництва та реалізацією відповідних товарів. Цільова значна її частина включає вимоги до оптимальної структурі асортименту, а програмна — систему заходів для її досягненню за певного періоду. Цією програмі надає комплексний характер включення до неї питань, що з оптимізацією асортименту. Як критеріїв оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якістю товарів, ресурсні можливості, соціальні настанови.

Досягнення  відповідності міжструктурно-ассортиментнь1м  пропозицією товарів підприємством, і попитом ними пов'язані з  визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому враховано такі важливі споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точну величину, конкретна ціна, малоймовірний. Не в деталізації асортименту по споживчим властивостями (наприклад, по кольорах, розмірам виробів, співвідношенню цін), а, до прикладу, в оптимальному розмаїтті асортименту за ознаками (типи телевізорів, набори предметів кухонного побуту, доцільні градації цін тощо.) в розрахунку на конкретні групи (сегменти) споживачів. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (причому більше точно — асортиментна структура від попиту й товарного пропозиції). Так визначити, яку розмаїтість телевізорів відповідатиме вимогам різних груп споживачів, але нереально дати прогноз потреби у конкретних моделях з набором конкретних властивостей) з перспективи. Зазначені прогнози, враховуючи вплив чинника взаємозамінності товарів, необхідно розглядати у взаємозв'язку.

Прогноз тенденції розвитку асортименту  повинен показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить забезпечити досягнення планованого відповідності товарного пропозиції підприємства мінливою у найближчій перспективі асортиментної структурі попиту ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту  полягає у плануванні фактично всіх видів діяльності, вкладених у відбір продуктів майбутньої виробництва та реалізації над ринком і приведення характеристик цих продуктів у відповідність із вимогами споживачів. Формування з урахуванням планування асортименту продукції — безперервний процес, триває протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з зародження задуму про створенні і закінчуючи вилученням з товарної програми.

Система формування асортименту входять  такі основні моменти:

1. Визначення поточних і найперспективніших потреб покупців, аналіз способів використання продукції і на особливостей купівельного поведінки на ринках.

2. Оцінка існуючих аналогів конкурентів  за тими самими напрямам.

3. Критична оцінка випущених підприємством  виробів на тому самому асортименті, що у в.п. 1 і 2, але з позиції покупця.

4. Рішення питань, які продукти  слід додати в асортимент, а  які вилучити з нього через  зміни в рівні конкурентоспроможності; чи варто диверсифікувати продукцію  з допомогою інших напрямів  виробництва підприємства, виходять далеко за межі його сформованого профілю.

5. Розгляд пропозицій створення  нових продуктів, вдосконалення  існуючих, і навіть то засобах  і областях застосування товарів. 

6. Розробка специфікацій нових, або поліпшених продуктів відповідно до вимогами покупців.

7. Вивчення можливостей виробництва  нових, або удосконалених продуктів,  включаючи питання цін, собівартості  і рентабельності.

8. Проведення випробувань (тестування) продуктів із урахуванням потенційних  споживачів на цілях з'ясування  їх прийнятності по основним показниками.

9. Розробка спеціальних

http://bukvar.su/promyshlennost-proizvodstvo/90030-Upravlenie-tovarnym-assortimentom.html

3. Заходи щодо оптимізації товарного асортименту 
 

3.Товарна політика підприємства та проблеми її формування  

Питання ефективного  формування товарної політики є основою  діяльності підприємства, джерелом його прибутків, перспективою подальшого функціонування та розвитку.

На сьогодні в умовах жорсткої конкуренції саме властивості  і характеристики товару визначають напрям ринкової і всієї виробничої політики підприємства. Всі заходи, пов’язані з товаром, тобто його створення, виробництво й удосконалення, реалізація на ринках, сервісне і передпродажне обслуговування, розробка рекламних заходів, а також зняття товару з виробництва, займають центральне місце в усій діяльності товаровиробника і є складовими його товарної політики.

Товарна політика відіграє важливу роль у здійсненні комерційної та маркетингової діяльності підприємства на ринку. Маркетинговим аспектом є дії спрямовані на забезпечення споживачів товарами та послугами, а комерційний аспект – це досягнення економічної ефективності діяльності підприємства при здійсненні закупок і збуту продукції.

Основні напрямки та принципи розробки товарної політики безпосередньо  залежать від чітко визначеної генеральної  стратегії підприємства. Для правильного  ефективного формування товарної політики необхідне забезпечення таких умов: наявність довгострокової генеральної стратегії; чітке уявлення про цілі виробництва і збуту продукції на перспективу; досконале знання конкурентного ринку та його потреб; адекватна оцінка своїх можливостей і ресурсів. Більшість проблем товарної політики підприємств є неструктурованими, невизначеними і заздалегідь не прогнозованими. Крім того, досить часто вони передбачають кілька варіантів розв'язання. Тому важливим є високопрофесійний аналіз даних і оперативна розробка альтернативних рішень проблем. Вірно визначена товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес формування та оновлення асортименту, але й виступає для керівництва підприємства своєрідним орієнтиром загального напрямку дій.

Сьогодні можна виділити такі основні проблеми формування товарної політики як:забезпечення належного рівня якості; формування оптимального товарного асортименту; створення і виробництво нових товарів та послуг; позиціонування товарів; управління життєвим циклом товару; забезпечення якісного сервісу.

Розглянемо детальніше сутність кожної проблеми. Якість завжди була і залишається важливою ринковою характеристикою товару. Починаючи  з останніх десятиліть XX ст.. спостерігається  значне зростання значення в якості в житті людини. Для 80% покупців якість стала важливішою за ціну[1]. Також важливим аспектом є ціна товару. На жаль, на сьогодні висока ціна ще не є свідченням високої якості товару, але і в низькому ціновому сегменті жорстка конкуренція також  призводить до боротьби за кількість, а не за якість виробленої продукції, тому проблема невідповідності ціни та якості достатньо актуальна.

Основою для формування асортименту є асортиментна концепція. Формування асортименту може здійснюватися  різними методами залежно від  масштабів збуту та специфіки виготовленої продукції. Критерієм оптимальності товарного асортименту є максимальне задоволення потреб покупців за найбільш ефективного використання ресурсів підприємства для виготовлення товару з низькими витратами.  повинен організувати постійний контроль за поведінкою товару на ринку, за його життєвим циклом. Однією з концепцій, що розв’язує проблеми формування та оптимізації асортименту, є організація та ефективна взаємодія виробника з гуртовими та роздрібними торговими представниками, що дозволить оптимізувати товаропотік від виробника до споживача. Дана концепція отримала назву категорійного менеджменту. Згідно з цією концепцією, при формуванні товарної категорії враховуються такі показники, як об’єм продаж, опитування споживачів.

Важливою проблемою для підприємства є вибір стратегії товарної інновації:

бути лідером у виробництві  інноваційних товарів і застосуванні нових технологій; швидко реагувати  на зміни і пристосовуватись до них.

Обравши першу стратегію, підприємство може отримати значно більший прибуток, але ризик невдачі суттєво зростає. Дотримуючись другої стратегії, підприємство може скоригувати свою діяльність з огляду на успіх чи провал фірм. Сьогодні при формуванні товарної інноваційної політики цінується час, можливість швидкого застосування нових технологій на підприємстві.

Також важливою проблемою  залишається визначення ступеня  новизни товару, оскільки це впливає  на ціну. На сьогодні відсутня шкала  оцінки ринкової новизни товару, яка  б дозволила оцінити рівень адаптації  нового товару до ринкових змін.

Досліджуючи проблему позиціонування, можна сказати, що в Україні основними  моментами, які потребують уваги  є: недопозиціонування (не сформованість  визначеного унікального образу у свідомості споживачів); зверхпозиціонування (за торговою маркою стоїть єдиний критерій позиціонування);  надмірне захоплення новими продуктами, що позиціонуються на одну цільову категорію з продуктами, які випускаються. Така ситуація часто приводить до знищення одного товару іншим; проблема позиціонування бренду,є взагалі ключовим моментом його створення; управління системою брендів [2, ст.19]. Необхідно зазначити, що для більшості товарів притаманна тенденція суттєвого скорочення життєвого циклу. Тому саме аналіз життєвого циклу,товару дозволяє вносити зміни в процес формування товарної, цінової, збутової політики, які у сою чергу, впливають на характер і довговічність життєвого циклу товару.

Ще одним аспектом є сервіс, який являє собою система  обслуговування, що дозволяє споживачу  вибирати для себе оптимальний варіант покупки товару та споживання його економічно вигідно і у визначений термін. Сьогодні виробники пропонують широкий вибір одних і тих же товарів, і навіть за однаковими цінами, тому конкурувати вони можуть за рахунок більш якісного або більш широкого сервісу. Постійний контроль за потребами споживачів, послугами, які пропонують конкуренти, співвідношенням прибутків і вартості сервісу допоможе сформувати систему якісного та ефективного сервісу [3, ст.111].

Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що основними напрямками при формуванні товарної політики є: якість товару, асортимент, стратегії товарної інновації, позиціонування, життєвий цикл товару та сервіс. У зазначених аспектах, необхідно враховувати сучасні тенденції, які характеризують розвиток товарного ринку.  

http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Economics/65177.doc.htm

2.1

Формування товарного асортименту

Формуванню товарного асортименту  передує розроблення асортиментної концепції. З останньою ототожнюють побудову оптимальної асортиментної структури товарного пропонування. За її основу беруть споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а також необхідність забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з низькими витратами. Мета асортиментної концепції полягає в тім, щоб спрямувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців. Отож, асортиментна концепція — це своєрідна програма управління розвитком виробництва та реалізації товарів. Цільова частина цієї програми стосується оптимізації структури асортименту, а програмна — передбачає систему заходів для досягнення такої структури у заздалегідь визначений період. Досягнення відповідності між асортиментним пропонуванням товарів і попитом на них базується на визначенні та прогнозуванні структури асортименту. За прискореного науково-технічного розвитку виробництва та значної диференціації потреб прогнозування тенденцій розвитку асортименту на віддалену перспективу має недостатню вірогідність. Тому прогнозуються лише головні напрямки розвитку, що допоможуть забезпечити майбутній ринковий попит. Суть формування асортименту полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринку, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність до вимог споживачів. Зрозуміло, що це, по суті, безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму аж до вилучення продукції з товарної програми.