Дослідження організації фінансової діяльності ООО "Автодору"

Слід також знати, які головні  чинники спричиняють зміни асортиментної  політики фірм. До них належать:

власні науково-дослідні і дослідно-конструкторські  розроблення;

зміни в товарному асортименті  конкурентів;

необхідність збільшення збуту;

наявність вільних виробничих потужностей;

необхідність використання побічних продуктів виробництва.

Для оцінки та управління товарним асортиментом використовуються також показники структури, основного та додаткового, обмеженого та впорядкованого асортименту. Під структурою асортименту розуміють склад однотипних видів виробів. Основний асортимент — це його головна складова, яка дає фірмі переважну частку прибутку. Додатковий асортимент доповнює основний у формі нетрадиційних послуг, які надаються підприємством. Як правило, у додатковому асортименті реалізуються тільки ті товари та послуги, що гарантують обов’язковий прибуток. Найчастіше це досягається тоді, коли споживач не очікує наявності таких товарів у продажу (приємний сюрприз, несподіванка). Розширення асортименту передбачає виробництво додаткових видів продукції, товарів та груп товарів. Ефективність такої диверсифікації ще більше посилюється поглибленням асортим енту, коли розширення можливостей збуту здійснюється за рахунок створення індивідуальних, особливих товарів, здатних задовольнити унікальні бажання споживачів. Найчастіше такі дії передбачають пропонування покупцям певних видів або типів продукції в різних модифікаціях. Обмеження асортименту здійснюється за скрутних виробничих та фінансових можливостей, що стали наслідком коливань попиту і спадів кон’юнктури. У цьому разі вдаються до скорочення асортименту і концентрації зусиль на виробництві найконкурентоспроможніших товарів.

Кожен продуцент повинен систематично ревізувати асортимент і за необхідності впорядковувати його. Спеціальні знижки для споживачів полегшують розпродаж  нерентабельних частин асортименту.

Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Вони можуть указати  на ті продукти, котрі належить виключити  з виробничої програми. З цією метою  застосовують спеціальний аналіз, варіантом  якого є так званий АВС-аналіз [17]. Згідно з ним продукція підрозділяється на три класи за одним із трьох таких критеріїв: збут, прибуток, відшкодування витрат. До категорії «А» відносять частину асортименту, з якою пов’язується великий (до 50 %) внесок у загальний збут; до категорії «В» — продукцію із внеском у загальний обсяг продажу не меншим за 25 %, а до категорії «С» — від 25 % і менше. Графічним відображенням розподілу продукції за АВС-аналізом є діаграма Парето, яка уможливлює чітке визначення пріоритетів інвестиційної та інноваційної діяльності в межах асортименту продукції підприємства.

Приклад побудови діаграми Парето (на основі даних табл. 4) подано на рис. 13.

Таблиця 4

ОБСЯГИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ

Продукт	Частка окремих виробів у  загальному обсязі реалізації підприємства, %	Частка собівартості окремих виробів  у загальних витратах підприємства, %
А	60	20
В	30	30
С	10	50
Разом	100	100

Рис. 13. Діаграма Парето

Така діаграма поєднує на одному координатному полі:

товарну структуру обсягу реалізації продукції підприємства (у порядку  зменшення частки окремих товарів);

структуру витрат підприємства, що відображає нагромадження їхнього загального обсягу за рахунок окремих товарів у складі асортименту продукції підприємства.

Аналіз діаграми забезпечує чітке  структурування збуту, а також попередні  висновки щодо можливості виключення з виробничої програми окремих продуктів. Однак остаточне рішення щодо коригування виробничого асортименту треба ухвалювати на підставі частки кожної продуктової складової в покритті постійних та змінних витрат. Збут — це найпростіший і найнадійніший індикатор економічного стану підприємства. До того ж його легко визначити й використати в конкурентній боротьбі.

http://studentbooks.com.ua/content/view/94/54/1/5/

Створення й оптимізація товарного  асортименту

Асортимент товарів - це сукупність товарів, що може бути сформована різними способами. Асортиментом є сукупність товарів, призначених: для визначення сфери застосування (побутова техніка); для продажу у визначеному ціновому інтервалі (престижні дорогі вироби); для реалізації в конкретних магазинах (супермаркетах, бутіках); для визначеної категорії споживачів (товари для дітей).

Шляхом диференціації одного товару можна скласти асортиментну групу.

Якщо підприємство реалізує різні  види товарів, то суму їхніх асортиментних  груп називають товарною номенклатурою.

У маркетинговій політиці вважається доцільним випускати не один виріб, а досить широкий параметричний ряд - набір товарів того самого типу, але які відрізняються розміром, вагою, кольором тощо. Параметричні ряди для декількох типів товарів у сукупності утворюють асортиментний набір.

Формування асортименту  може здійснюватися:

- створенням параметричного ряду (product line) - горизонтальна стратегія;

- диференціацією товару, призначаючи  кожен новий варіант для конкретного  ринкового сегмента, - концентрична стратегія:

- диверсифікованістю виробництва і розробкою товарної номенклатури (product mix) - конгломеративна стратегія.

Важливу роль у товарній політиці відіграє управління асортиментом (номенклатурою), головною метою якого є його оптимізація. У процесі оптимізації управлінські впливи спрямовуються на головні характеристики асортименту:

- широта - це сума складових його асортиментних груп;

- насиченість - це загальна кількість усіх вироблених (що реалізуються) товарів;

- глибина - характеризує ступінь диференціації кожного виробу (або різновиду товару);

- гармонійність - характеризує ступінь однорідності асортименту стосовно переваг кінцевого споживача, торговельного посередника, характеру виробничого процесу тощо.

Оптимальний асортимент переважно  містить товари, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу товару: стратегічні товари (фаза впровадження), найприбутковіші (фаза росту), підтримуючі (фаза зрілості), тактичні (для стимулювання продажів новинок), плановані до зняття з виробництва (фаза спаду) і розроблювані (стадія НДДКР).

Стратегії товарного  асортименту представлені на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Стратегії товарного асортименту

Поглиблення асортименту означає додавання товарів тієї самої категорії.

Підтримка марки - випуск нового товару під існуючим марочним найменуванням. "Підтримка марки" містить у собі небезпеку знецінення первісної марки.

Наслідком недостатнього контролю за створенням нової продукції може стати позаплановий канібалізм, за якого нова марка зненацька відбирає виторг в існуючої. Плановий канібалізм означає випуск за допомогою нових технологій удосконаленої продукції, здатної конкурувати з колишніми виробами тієї самої товарної групи.

Скорочення асортименту - зменшення його глибини шляхом виключення альтернативних розмірів, моделей або смакових відтінків асортименту.

Звуження асортименту означає зменшення його широти шляхом скорочення різновидів товарів суміжних товарних категорій. Таке скорочення, як правило, зумовлено невдалою спробою підтримати марку в суміжній товарній категорії.

http://pidruchniki.ws/15970122/marketing/zabezpechennya_yakosti_konkurentospromozhnosti_tovariv

 

 

 

 

 

3. На сучасному етапі практично немає підприємств, які виробляють і пропонують лише один вид товару. Деякі підприємства обмежують свою діяльність виробництвом і збутом єдиної групи товарів, наприклад, енергосилове обладнання, шліфувальні засоби тощо. Інші займаються виробництвом і збутом декількох груп товарів. У будь-якому випадку на підприємстві виникає потреба управління товарним асортиментом (ТА).

Товарний асортимент - це динамічний набір номенклатури позицій (типорозмірів, марок, моделей) продукції, яка користується потенційним попитом на ринку і забезпечує успішне функціонування підприємства на довгу перспективу.

Ефективне управління асортиментом - одне з найбільш складних завдань, які сьогодні стоять як перед торговими, так і перед виробничими підприємствами. Рішення про збільшення або скорочення товарної номенклатури підприємства повинне ґрунтуватися на цілому комплексі маркетингових, фінансових і стратегічних підходів.

За всіх інших рівних умов споживач вважає за краще робити покупки в  тих місцях, де продавець здатний  забезпечити йому найбільший вибір  необхідних товарів. У зв'язку з цим, саме підтримка найповнішого (широкого) асортименту тих або інших товарних груп дозволяє споживачу відчути себе "господарем" положення і самостійно здійснити свій вибір щодо товарної марки. Тому більшість фахівців маркетингових підрозділів торгівельних підприємств є прихильниками максимального розширення своїх асортиментних ліній.

Не зважаючи на зовнішню простоту визначення власної асортиментної  політики, підприємства повинні враховувати  безліч специфічних особливостей, пов'язаних з їх спеціалізацією і позиціонуванням. Представлення маркетологів щодо оптимальних обсягів асортименту багато в чому залежать від роду діяльності тих або інших компаній: виробництво, оптова торгівля, роздріб та інші особливості вужчої спеціалізації. Наприклад, у випадку з роздрібним товаром, зусилля направлені на збільшення асортименту задля:

1) заняття більшої частини полиці (з точки зору мерчандайзингу, чим більше однорідної продукції  виставлене на полісу, тим швидше  покупець потрапить в асортиментні  мережі);

2) максимального задоволення потреб покупця.

При формуванні товарного асортименту  роздрібних підприємств важливо  враховувати наступні типи поведінки  покупця залежно від того, який товар і де він збирається його придбати.

Однією з основних причин відвідин покупцем того або іншого магазина є так звані патронажні мотиви, які визначаються такими чинниками: асортимент товарів, репутація магазина, ціни на товари, рівень обслуговування, зручне розташування, надання гарантії на товари, простота і швидкість здійснення покупок, супутні послуги. Саме асортимент товарів, як один з видимих атрибутів свободи вибору споживача - сьогодні один з найбільш впливових чинників, шо визначають переваги покупця відносно роздрібного магазину або супермаркету.

Необхідно відзначити, що універсальної відповіді на питання управління ТА не існує, оскільки кожне підприємство, зважаючи на свою специфіку, вирішує дану проблему самостійно. її рішення може лежати в трьох площинах: маркетинговій, логістичній і виробничій.

З позиції виробництва - "давайте додамо новий товар, а то у нас купа відходів від основного виробництва, нам їх складувати ніде". З позиції логістики - "давайте поміняємо (додамо) упаковку, інакше клієнтам дуже скоро набридне одержувати пом'яті коробки з тим, що не піддається опису товару всередині". З позиції маркетингу - "давайте терміново випустимо новий вид продукції, завалимо ринок унікальним товаром, і не важливо, що виробництво ще не готове, і логістика в легкій паніці від таких перспектив".

Нерідко зустрічаються ситуації, коли дуже широкий асортимент призводить до того, що покупцю важко зорієнтуватися і зробити вибір, навіть якщо йдеться про оптову покупку.

Керівництво однієї з полтавських  дистриб'юторських компаній, що працює з асортиментом у десятки тисяч  найменувань, відзначало, що загальний оборот фірми збільшувався, але в той же час оборот за окремими товарними групами знижувався. Було ухвалено рішення розділити компанію на три окремі фірми, кожна з яких повинна була вести декілька товарних груп. У результаті сумарний обіг новоутворених компаній значно перевищив показники первинної компанії.

За твердженням відомого фахівця  у сфері маркетингу Ф. Котлера, "...асортимент дуже вузький, якщо можна збільшити прибуток, доповнивши його новими виробами, і дуже широкий, якщо прибуток можна збільшити, скоротивши його". Отже, вибір тієї або іншої асортиментної стратегії повинен грунтуватися на оцінці змін грошових потоків, викликаних зміною асортименту, а також на підставі прогнозу стану грошових потоків у перспективі.

Іноді засобом розширення асортименту (наприклад, випуск аксесуарів, супутніх товарів під існуючою торговою маркою) може бути реклама. У такому разі, розширення асортименту повинне розглядатися, як звичайні операційні витрати, передбачені бюджетом фірми. У будь-якому випадку, головним критерієм при оцінці рішення про випуск нової продукції (будь-то новий і незалежний вигляд товару або іміджевий продукт) або про скорочення існуючої товарної номенклатури, повинне бути вивчення грошових потоків і фінансових результатів, одержаних у зв'язку з такими змінами.

Компанії, шо ухвалюють рішення  про скорочення власного асортименту, можуть також нести додаткові витрати, серед яких:

1) витрати на демонтаж, консервацію  або експлуатаційну підтримку  довгострокових капітальних вкладень  в спеціалізовані активи;

2) необоротні витрати: інвестиції  в науково-дослідні розробки, рекламу  і маркетинг, що пов'язані саме  зі скорочуваними позиціями;

3) втрата або обмеження доступу  до суміжних ринків;

4) соціально-економічні наслідки, що пов'язані із звільненням співробітників;

5) втрати, пов'язані із негативним  впливом на імідж компанії. Важливим  залишається і той факт, що  скорочення асортименту неминуче  спричиняє за собою зростання  частки постійних витрат у  собівартості товарів, шо залишилися.

Розширення асортименту може відбуватися в декількох площинах: збільшення позицій однорідних товарів - виробництво нових сортів, зміна упаковки, розфасовки, конфігурації і т.д. вже освоєній продукції.

Наведемо наступний приклад. 2004 рік був надзвичайно успішним для лідера національного ринку "САН Інтербрю Україна", про шо свідчать високі показники діяльності компанії: обсяг продажів пива склав 6.3 млн гектолітрів, порівняно з 5,3 млн гектолітрів за минулий рік. У 2004 р. ринок виріс на 14,3 %, у той час як ріст компанії "САН Інтербрю Україна" склав відповідно 19,2 %.