Амортизаційна політика:сутність,роль і методи

- придбання основних фондів  та нематеріальних активів для  власного використання;

- самостійне виготовлення  основних фондів для власних  виробничих потреб, включаючи витрати  на виплату заробітної плати  працівникам, які були зайняті  на виготовлення таких основних  фондів;

- проведення всіх видів  ремонту, реконструкції, модернізації  та інших видів поліпшення  основних фондів.

Не підлягають амортизації  та повністю входять до складу валових  витрат звітного періоду витрати  платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з  метою їх подальшої реалізації іншим  платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених  для подальшої реалізації іншим  платникам податку, та на утримання  основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації  та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати  на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.

З метою амортизації основні  фонди підприємства підлягають розподілу  на три групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові  будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування);

група 2 - автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи  електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки  інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади  до них;

група 3 - будь-які інші основні  фонди, не включені до груп 1 і 2.

Облік балансової вартості основних фондів групи 1 належить проводити  окремо по кожному об'єкту (будівлі, споруді або їх структурному компоненту), а облік балансової вартості груп 2 і 3 ведеться по їх сукупній балансовій вартості незалежно від часу вводу  в експлуатацію.

Амортизація основних фондів проводиться з застосуванням  наступних норм:

група 1 – 5 відсотків;

група 2 – 25 відсотків;

група 3 – 15 відсотків.

Сума амортизаційних відрахувань  звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації  до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи  основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

 

(Формула1.1)

Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а – 1) ,                       

 

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а - 1)- балансова вартість групи на початок періоду, що передував  звітному;

П(а - 1)- сума витрат, понесених  на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень  основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а - 1)- сума виведених з  експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;

А(а - 1)-сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального  активу амортизується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником  податку самостійно, виходячи із терміну  корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років  безперервної експлуатації.

Амортизація проводиться:

- за основними фондами  групи 1 - до досягнення балансовою  вартістю такого об'єкта 100 неоподаткованих  мінімумів доходів громадян з  подальшим віднесенням залишкової  вартості до складу валових  витрат підприємства відповідного  періоду;

-за основними фондами  групи2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості  нульового значення.

Торговельне підприємство може самостійно прийняти рішення про  застосування прискореної амортизації  основних фондів групи 3, придбаних  після набуття чинності Закону за такими нормами:

1-й рік експлуатації  – 15 відсотків;

2-й рік експлуатації  – 30 відсотків;

3-й рік експлуатації  – 20 відсотків;

4-й рік експлуатації  – 15 відсотків;

5-й рік експлуатації  – 10 відсотків;

6-й рік експлуатації  – 5 відсотків;

7-й рік експлуатації  – 5 відсотків;

Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою.

З метою врахування впливу інфляції на реальну вартість основних фондів підприємства Законом встановлена  можливість проведення щорічної індексації балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів підприємства.

Індексація проводиться  на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

(Формула1.2)

Кі=[ J (а - 1) – 10 ]:100,                                 

 

де J (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться  індексація;

Якщо значення Кі не перевищує  одиниці, індексація не провадиться.

У разі, коли платник податку  застосував коефіцієнт індексації, такий  платник податку зобов'язаний визнати  капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням  коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми  амортизації відповідної групи  основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої  групи (нематеріального активу).

 

 

 

 

 

Висновки

Дана робота розкриває сутність амортизаційних відрахувань, що полягає в здатності відтворювати основні фонди, оновлювати їх. У роботі по дані характеристики різнихвидів амортизації, що використовуються в залежності від виду і строку служби основних фондів. Розкриття видів і методів аналізу амортизаційних  відрахувань, шляхів їхудосконалення даєзмогу використати цейматеріал на практиці для вивчення  економічних можливостей конкурентного підприємства.

При розрахунку норм амортизації дуже важливо правильно визначити економічно доцільний строк службиосновних фондів з урахуванням їх довговічності, морального зносу, перспективних планів технічного переобладнання, балансу устаткування, можливостей модернізації і капітального ремонту.

Особливо слід відмітити, що вибір методу амортизації основних фондів повинен базуватися на розробці бізнес – плану діяльності підриємства протягом амортизаційного періоду і врахувати темпи зростання обсягів діяльності та її доходності, темпи зростання поточних витрат, зміни в податковій політиці держави або податковому статусі підприємства, необхідність та час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення  капітальних  витрат за рахунок прибутку. Необхідно врахувати прогнозований період експлуатації об’єктаамортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації, потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Крім того, треба мати на увазі, що в ряді галузей норми амортизації можуть бути підвищені чи понижені також у залежності від технологічних особливостей виробництва, режиму і змінності устаткування, ступеню навантаження і фізичного об’ємувиконуваних робіт, умов зовнішнього середовища, географічного розміщення об’єктів та інших факторів.

Проаналізувавши практичні проблеми управління амортизацією основних фондів можемо зробити висновки, наслідком лібералізації державної амортизаційної політики та орієнтації на західні стандарти, розпочатих у країні із середини 1997, стало значне послаблення інвестиційного потенціалу амортизаційної системи та її безпосереднє підпорядкування інтересам бюджетно-податкової політики.

Найсуттєвіші з них:

- підприємствам, за наявності серед них великої кількості збиткових, нав'язали тільки прискорену аморгизацію, хоч вона дає переваги лише рентабельним підприємствам. При цьому не було дано визначення прискореної амортизації;

- не було визначено галузі застосування і мета фіскальної та економічної амортизації, а кількість норм амортизації булла невиправдано дуже скорочена (приблизно з 1400 до 4) за наявності великих відмінностей у довговічності та умовахвідтворенняокремихзасобівпраці;

-для основних фондів другої і третьої груп, що амортизуються методом залишку, який зменшується, не було передбачено перехід до одноразового списання залишкової вартості. Внаслідок високих темпів у перші роки амортизаційний період розтягується до нескінченності. Виявився химерний симбіоз прискореної і уповільненої амортизації;

- основні фонди збільшуються на величину затрат, пов'язаних з проведенням усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації. Таким чином, було введено два джерела фінансування затрат на ремонти - за рахунок собівартості та амортизаційних відрахувань, що ускладнює облік і знижує інвестиційні можливості підприємств.

 

 

 

Список  використаної літератури.

 

1. Аліатова Н.  Амортизація податкова  і бухгалтерська: спільне та  відмінне. // Все про бухгалтерський  облік. – 2003. – №50. – с. 10 –  17.

2. Антонов С. Операції з основними  фондами (в запитаннях і відповідях). // Податки та бухгалтерський облік.  – 2006. – №46. – с. 44 – 53.

3. Баб’як Н. Д. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності підприємства. // Фінанси України. – 2003. – № 1. – с. 34.

4. Бондар О. В. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання. // Актуальні проблеми економіки. – 2005. № 5. – с. 38 – 43.

5. Габрук О. Облік амортизації  основних засобів. // Бухгалтерія  в сільському господарстві. –  2007. – №3. – с. 38 – 43.

6. Городянська Л. Нарахування  амортизації в єдиній системі. // Бухгалтерський облік і аудит.  – 2006. – № 7. – с. 37 – 40.

7.  Городянська Л. В. Особливості  нарахування і використання амортизації  в обліково-аналітичній та податковій  системах. //  Актуальні проблеми  економіки. – 2006. – № 2. –  с. 101 – 112.

8. Гудзинський О. Амортизація  в оновленні основних засобів  праці. // Бухгалтерія в сільському  господарстві. – 2006. – №7. – с. 16 – 21.

9. Кленін О.  До питання впливу  реформування державної амортизаційної  політики в Україні на процес  відтворення капіталу промислових  підприємств. // Вісник економічної науки України. – 2006. – №2. – с. 109 – 112.– 56.

10. Могилова М. Амортизаційна  політика в аграрному секторі  України: історичний аспект. // Економіка АПК. – 2005. – № 9. – с. 58 – 64.

11. Мякота В. Амортизація : податковий  та бухгалтерський облік. // Амортизація  : податковий та бухгалтерський  облік. – 2003. – 25 серпня.