Франчайзинг в системі готельних підприємств

Франчайзинг пропонує сучасні  відпрацьовані технології ведення  бізнесу, що дозволяє уникнути помилок організаційно–технічного характеру. Разом з тим франчайзинг як організаційно-економічний інструмент вимагає стабільної законодавчої основи, якою в нашій країні поки немає. Для вітчизняних підприємців входження у франчайзингову мережу пов'язано з наявністю відносно невеликого стартового капіталу (для внесення разового збору), однак отримати кредит на ці цілі непросто.

 

Розглянувши другий розділ можна зробити висновки.

Вплив готельних ланцюгів на індустрію туризму дуже велике. Більшість з того, що зараз вважається «стандартом у виробництві», або  мало свій початок, або отримало підтримку  в готельних ланцюгах. Якщо яка-небудь ідея довела свою життєздатність в  одному з готелів ланцюга, вона рекомендується для впровадження у франшизних готелях. Висока активність ресторанних ланцюгів свідчить про все збільшується частці цього виду громадського харчування в туризмі. При виборі варіанту франчайзингу потрібно враховувати фінансовий фактор, так як розширення діяльності в міжнародних масштабах вимагає від франчайзера значних грошових інвестицій, які потрібні для ведення переговорів щодо укладення франчайзингового договору або відкриття власного представництва, а також адаптації до місцевих умов. Доводиться вирішувати проблему найму місцевих менеджерів, знайомих з вимогами місцевого законодавства, традиціями і смаками кінцевого споживача, які проходять спеціальні курси навчання та в подальшому використовуються як консультанти.

Наявність в країні потенційного розвитку підприємців, які мають  практичний досвід, що володіють фінансовими  та кадровими ресурсами та здатних  виконувати функції генерального франчайзі, завжди вигідно для центральної фірми – франчайзера, оскільки дозволить йому не вкладати значні кошти в формується міжнародну мережу прискорить впровадження даного бізнесу в цю країну.

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.

Вивчивши та проаналізувавши матеріал за даною темою до поставлених мети та завдань, ми дійшли наступних висновків.

Франчайзинг – така організація бізнесу, коли компанія (франчайзер) здійснює продаж бізнесу, підприємець або компанія (франчайзі) здійснює покупку бізнесу, тобто набуває готовий бізнес (франшизу) у вигляді права на продаж і / або виробництво продукту і послуг франчайзера, а також відповідної бізнес-системи.

Франчайзер – фізична або юридична особа, яка пропонує на продаж угоди на умовах франшизи і забезпечує зі свого боку виконання умов такої угоди.

Франчайзі – фізична або юридична особа, яка діє у відповідності з набутою франшизою.

Франшиза (від франц. Franchise – пільга) – готовий бізнес у вигляді франчайзингового пакету, який франчайзер продає франчайзі. Іноді франшизою називають також підприємство, яке працює за системою франчайзингу.

Франчайзинговий договір (договір комерційної концесії) – договір, за яким одна сторона (правовласник) передає другій стороні (користувачеві) за відповідну плату і на визначений або невизначений термін права на використання фірмового найменування, на комерційну інформацію, товарний знак, знак обслуговування і т. д. Сторонами за договором комерційної концесії можуть бути юридичні та фізичні особи, зареєстровані як індивідуальних підприємців.

Існує кілька варіантів співробітництва  між франчайзинговою мережею  та готелем, що розрізняються взаємними  зобов'язаннями.

Франшизний готель може управлятися самостійно, без безпосереднього контролю з боку адміністрації ланцюга. У договорі франшизи адміністрація ланцюга (франчайзер) надає франшизной готелі (франчайзі) право на використання символу (марки), ноу-хау і системних структур ланцюга (в організації діяльності, управлінні, навчанні персоналу, постачанні і т.п.), а франшизних готель зобов'язана сплатити ці права шляхом первісного внеску за франчайзинг (вартість покупки франчайзингу) і періодичних платежів (винагород за франчайзинг).

Франчайзинговий договір  з продажу ліцензії на використання торгової марки та прав на участь в  системах збуту і маркетингу мережі вважається одним з найбільш успішних у світовій практиці («Марріотт Гранд», «Марріотт Ройал», «Марріотт Тверська» (Marriott), «Національ» ( Le Royal Meridien), «Виноградові)» (Holiday Inn) та ін.) При цьому оператор не управляє готелями і не змінюється власник. Так, московські готелі «Marriott» управляються американською компанією «Interstate», а «Національ» залишається муніципальним підприємством.

Франчайзинг може базуватися на контракті на управління, що включає кілька договорів – на використання торгової марки, на надання персоналу та ноу-хау, на участь в системах бронювання, на технічне обслуговування і т.д.

Найбільш поширений варіант  договору, за яким оплата послуг готельного оператора складається з вступного  внеску (для висококласних готелів 100-150 тис. доларів), роялті (4-8% валового операційного прибутку), відрахувань на маркетингові цілі та комісійних за використання каналів збуту.

У Європі в групи і консорціуми  входять лише 16% готелів, а в Північній  Америці франчайзингові мережі охоплюють понад 70% усіх готелів.

Отже, в ході нашого дослідження, ми дійшли висновку, що система франчайзингу повинна знайти в своїх умовах широке застосування в організації та управлінні готельним господарством, оскільки вона не вимагає зміни форми власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Арбузова І. Ю. Організація обслуговування в готелях і туристських комплексах / М.: Альфа_М, 2011 . – 561 с.

2. Байлик С. І. Готельне господарство. Організація, управління, обслуговування: Київ / ВІРА_Р, 2012 . – 601 с.

3. Биржаков М. Б. Введення у туризм. / СПб. : Видавничий Торговий Дім Герда, 2009. – 192 с.

4. Бондаренко Г. А. Менеджмент  готелів та ресторанів. / Мн.: Нове знання, 2011. – 543 с.

5. Боуен Док., Котлер Ф., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостинність. Туризм. М.: Юніті, 2009 . – 402 с.

6. Браймер Роберт А. Основи управління в індустрії гостинності: Пер. з англ. М.: Аспект Пресс, 2011 . – 382 с.

7. Волков Ю. Ф. Введення  в готельний і туристичний  бізнес. Ростов_на_Дону: Фенікс, 2009. – 156 с.

8. Кабушкин Н. І., Бондаренко Г. А. Менеджмент готелів та ресторанів: Учеб. Посібник. Мн.: ТОВ «Нове знання», 2010. – 216 с.

9. Котлер Ф., Боуен Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостинність і туризм: Підручник для вузів / Пер. з англ. Під ред. Р. Б. Ноздревой. М.: ЮНИТИ, 2007 . – 787 с.

10. Лінн Ван Дер Ваген Готельний бізнес. Ростов н / Д: Фенікс, 2010. –308 с.

11. Ляпіна І. Ю. Організація і технологія готельного обслуговування / І. Ю. Ляпіна. М.: Герда, 2011. – 356 с.

12. Туризм і готельне  господарство: Підручник / Під ред.  проф., д.е.н. А. Д. Чудновського. М.: Асоціація авторів і видавців «ТАНДЕМ». Вид-во ЕКМОС, 2010 . – 400 с.

13. Філіна Ф. Н. Франчайзинг:  правові основи діяльності. М.: Гросс Медіа, РОСБУХ, 2011 . – 511 с.

14. Піддубна Л. Основи наукових досліджень / Л. Піддубна, О. Заікіна. – К. : ВЦ КНТЕУ, 2002. – 120 с.

15. Менеджмент туристичної  індустрії: Навчальний посібник                І. М. Школа, Т. М. Ореховська, І. Д. Козьменко., за ред. проф.. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 596 с.