Механізм реалізації функцій управління

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………...3

1. Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття функцій управління……………………………………………………………………5

1.1. Сутність та еволюція  функцій управління…………………………..5

1.2. Ознаки виділення функцій управління……………………………....7

2. Розділ 2. Механізм реалізації функцій управління….12

2.1. Класифікація функцій управління…………………………………..12

2.1.1. Планування…………………………………………………………15

2.1.2. Організування……………………………………………………....19

2.1.3. Мотивація…………………………………………………………...24

2.1.4. Контроль…………………………………………………………….28

2.2. Проблеми реалізації  функцій управління…………………………..31

Висновок…………………………………………………………….....39

Список літератури………………………………………………….41

         ДОДАТКИ…………………………………………………………………42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У наш  час  важко  назвати  більш  важливу  і багатогранну  сферу діяльності,  чим  управління,   або  менеджмент,  від якого  в значній мірі  залежать  і ефективність  виробництва,   і якість  обслуговування  населення.

Управління розглядається  як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - це не якась одноразова дія,  а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії,  кожне з яких саме по собі є процесом,  дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також являє собою процес, тому що також складається з серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій.

Єдиний процес управління фірмою розчленовується на спеціалізовані функції з метою закріплення  окремих видів робіт за виконавцями і впорядкування таким чином процесу управління, забезпечення високого професіоналізму виконання управлінських робіт. Функції управління відбивають конкретний зміст управлінської діяльності як самого менеджера, так і апарату управління, характеризують вид цієї діяльності, сукупність обов'язків, закріплених за окремим працівником, підрозділом, призначення тієї або іншої ланки керівної системи.

Коло проблем у процесі  управління організацією зводиться  до визначення конкретної мети розвитку, виявлення її пріоритетності, черговості й послідовності реалізації. На цій основі розробляються господарські завдання, визначаються основні напрями і шляхи розв'язання цих завдань, необхідні ресурси й джерела їхнього забезпечення, встановлюється контроль за виконанням їх. Реалізація загальних завдань вимагає створення необхідних економічних та інших умов у сфері управління. Так, завдання пристосування виробництва до вимог і попиту ринку передбачає виконання функції маркетингу; визначення основних напрямів і пропорцій розвитку матеріального виробництва з урахуванням джерел його забезпечення розв'язується шляхом здійснення функції планування; налагодження організаційних відносин між різними підрозділами та виконання рішень і планових показників господарської діяльності фірми досягається шляхом реалізації функції організації; перевірка діяльності, а також порівняння її з наміченою метою і напрямами розвитку здійснюється через функцію контролю. Це означає, що зміст кожної функції управління визначається специфікою завдань, які розв'язуються в рамках функції. Тому складність виробництва і його завдань визначає всю складність управління та його функцій.

Об’єкт: функції управління.

Предмет: склад, зміст, ознаки виділення, механізм реалізації.

Метою даної курсової роботи є розгляд основних функцій управління підприємством - планування, організування, мотивація, контроль.

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття функцій управління

1. Сутність та еволюція функцій управління

Зміст будь-якого процесу, його внутрішні характеристики найбільш повно розкриваються у функціях, які він виконує [3, c. 75]

Функції менеджменту — види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу [5, c. 59].

Сформувалися вони в  процесі поділу і спеціалізації  праці, оскільки будь-які управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального поділу. Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

Ще в 1971г. відомий радянський фахівець з управління Д. М. Гвішіані зазначав: «Основний зміст функцій управління може зрозуміти лише з урахуванням сфери його здійснення. Воно як функцію діяльності органічно пов'язане з законами розвитку тієї сфери, де воно здійснюється »[2].

Різні характеристики управління та його організації синтезуються в єдине ціле за допомогою системи функцій, виконуваних ним. Тільки функ- ціональний підхід дозволяє виділити цілісні, організовані системи серед всіх інших об'єктів та їх сукупностей [10, с. 34].

   Функції управління  виражають психологічну специфіку управлінської праці, систему відносин в організації. Адже через психологічний зміст функцій управління реалізується механізм диференціації та інтеграції праці, а психологія функцій характеризує процес управління.

   Психологічний  зміст управлінської діяльності розкривається через структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку. Однак дотепер ще не достатньо обґрунтовано поняття “функції управління”: теорія управління ототожнює його з поняттями “роль”, “коло обов'язків”; теорія організації тлумачить як таке відношення частини до цілого, за якого існування та зміна частини забезпечують існування та розвиток цілого; системний аналіз — як характеристику, що визначає зміну станів, призначення й необхідність існування певної системи. Об'єднує ці позиції погляд на поняття “функція” як на перетворення ресурсів та знань на задоволені суспільні потреби.   Функції управління — сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Менеджмент підприємства являє собою поєднання різних функцій (видів діяльності), які виникають  внаслідок поділу управлінської  праці. Спеціалізовані види різноманітних  робіт називаються функціями управління. Слово функція в перекладі з латинської означає здійснення, виконання. Кожна управлінська функція спрямована на розв'язання специфічних і різноманітних проблем взаємодії між окремими підрозділами та робочими місцями фірми, що вимагає здійснення великого комплексу конкретних заходів.

У функціях виявляються  сутність і зміст управління. Функція - це об'єктивна складова управління як цілого, прояв якої є формою прояву цілого. У цьому виявляється системний  підхід до формування поняття і структури функцій управління.

Функції управління діяльністю підприємства, а відповідно і методи реалізації їх, не є незмінними, сталими. Вони постійно модифікуються і змінюються, у зв'язку з чим ускладнюється  зміст робіт, виконуваних відповідно до їхніх вимог. Розвиток кожної функції управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей удосконалення їх, а й під впливом вимог розвитку інших функцій. Будучи частиною загальної системи управління, кожна з функцій має вдосконалюватися в напрямі, що визначається загальною метою і завданнями функціонування і розвитку фірми в конкретних умовах.

Треба підкреслити дуже важливе значення поняття функції  в механізмі управління і в  управлінні взагалі. Це поняття в  зарубіжній науці управління є одним із найголовніших. Воно є основним в процесному підході. Концепція процесного підходу свого часу була значним кроком в розвитку управлінської думки, і досить широко використовується і тепер. Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління при розгляді функцій управлінця. Однак ці автори були схильні розглядати такого роду функції як незалежні одна від одної. Процесний підхід, навпаки, розглядає функції управління як взаємопов'язані.

Анрі Файоль, якому  приписують початкову розробку цієї концепції, вважав, що на підприємстві існують шість основних груп функцій: технічні, комерційні, фінансові, охоронні, облікові та адміністративні. Управляти, за словами Файоля, означає вести підприємство до мети, намагаючись щонайкраще використати його ресурси. Управляти – означає забезпечувати правильне використання шести основних функцій.

Інші автори розробили  також переліки функцій. Аналіз сучасної літератури з управління дозволяє виявити  низку ось таких функцій: прогнозування, планування, аналіз, інформація, організація, розпорядництво (або командування), керування, комунікація, контроль, мотивація, дослідження, оцінка, координація, прийняття рішень, підбір персоналу та деякі інші. Практично в кожній праці з управління міститься перелік управлінських функцій, який обов'язково буде хоч трохи відрізнятися від інших.

Треба підкреслити, що вперше на функціональний зміст управління виробництвом указав ще К. Маркс. Він  відмітив, що управління виконує загальні функції, які з розширенням, диференціацією виробництва розвиваються. Хоча автори [7] розглядають тільки чотири функції: планування, організування, мотивування і контролю.

Таким чином, загальна функція  управління – це об'єктивно необхідна, відносно самостійна частка управлінської  діяльності, яка характеризується специфічним змістом, особливою просторово-часовою формою виразу.

1.2. Ознаки виділення  функцій управління

Процес управління виробництвом послуг на підприємствах вимагає  планування діяльності, організації  роботи відповідних структур (відділів, служб, підрозділів, бюро), мотивації (стимулювання) працівників виробництва послуг, контролю результатів діяльності всіх структурних підрозділів. Після контролю здійснюється зворотний зв'язок з метою усунення виявлених недоліків або відхилень, який виконує функція регулювання. Отже, функції менеджменту планування, організування, мотивації і контролю є головними на підприємствах, оскільки будь-яка інша управлінська діяльність здійснюється шляхом послідовного їх застосування.

Функція планування виявляється у вирішенні двох питань: чітке визначення цілей діяльності організації й конкретних дій працівників організації на шляху їх досягнення.

План являє собою  складну соціально-економічну модель майбутнього становища організації. Підприємства формують єдиний план управління діяльністю, але в його межах менеджерами використовується ряд методів для досягнення конкретних цілей і завдань. Процес планування діяльності здійснюється відповідними рівнями підприємства. Так, стратегічним плануванням займаються управлінці вищого рівня. Середня ланка управлінців здійснює тактичне планування, тобто визначає проміжкові цілі на шляху досягнення стратегічних. Планування здійснюється й на нижчому рівні та визначається як оперативне планування. Оперативні плани покликані спрямовувати зусилля кожного працівника на досягнення головних цілей підприємства. Зазначені види планування сукупно складають генеральний або так званий бізнес-план функціонування підприємства.

Ефективність планування як функції управління на підприємствах залежить від принципів (основоположних правил), якими керуються при складанні планів. До них належать:

- всеосяжність планування - при плануванні повинні бути  передбачені всі події і ситуації, які впливатимуть на розвиток  підприємства;

- точність планування - при складанні планів повинні використовуватись сучасні методи, засоби, прийоми, тактика і процедури, які забезпечують точність прогнозування;

-   ясність планування - мета й етапи планування повинні  бути чіткими й зрозумілими  для всіх працівників підприємства;

- безперервність планування - планування це не одноразовий  акт а безперервний процес;

- економічність планування -- витрати на планування не  повинні перевищувати доходів  від планування.

Функція планування вирішує  проблему невизначеності щодо діяльності підприємства й допомагає підприємству ефективно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Функція управління «організація»  полягає у встановленні постійних  та тимчасових взаємовідносин між підрозділами підприємства, визначенні порядку та умов його діяльності. Ця функція реалізується через адміністративно-організаційне та оперативне управління.

Адміністративно-організаційне  управління передбачає визначення структури  підприємства, встановлення взаємозв'язків  і розподіл функцій між його підрозділами, надання певних прав працівникам апарату управління й визначення їхньої відповідальності.

Оперативне управління забезпечує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану. Воно полягає у періодичному й  безперервному порівнянні фактичних  результатів з результатами, передбаченими планом, та відповідному їх коригуванні.

«Організація» як функція  управління забезпечує впорядкованість  технічної, економічної, соціально-психологічної  й правової діяльності всіх підприємств, оскільки дозволяє визначити, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання і які для цього будуть застосовані засоби. Через організаційну діяльність, тобто через поділ і об'єднання завдань та компетенції працівників відбувається управління відносинами на кожному підприємстві.

Отже, функція менеджменту  «організація» з одного боку - це структура взаємовідносин, прав, цілей, ролей, видів діяльності та інших  факторів, які мають місце в  процесі спільної праці людей, та процес, за допомогою якого створюється  і зберігається структура підприємства, з другого.

Функція мотивації - це процес спонукання учасників виробничого  процесу до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей підприємства в цілому.

Традиційний підхід до мотивації  базується на тому, що працівники підприємства є лише ресурсом, який слід ефективно використати для досягнення визначеної мети.

Технічний прогрес радикально змінив ставлення до праці і повсякденної життєдіяльності людини. Саме тому менеджери застосовують функцію  мотивації для активізації діяльності працівників, щоб стимулювати їхню працю.