Менеджмент як мистецтво управління

 

Вступ………………………………………………………………………..3

1. Структура управління організацією
1. Поняття і принципи в побудові  організації……………………...6
2. Вибір організаційної структури управління………………….…10
3. Вдосконалення організаційних структур менеджменту………..18
2. Діагностика взаємодій організації з зовнішнім середовищем
1. Організаційна характеристика організації ……………………..22
2. Аналіз впливу зовнішніх факторів на організаційну структуру управління  ПрАТ «Житомирські Ласощі»……………………………………30
3. Проблеми та можливі напрямки розвитку фірми
1. Організаційні проблеми розвитку ПрАТ «Житомирські ласощі»…………………………………………………………………………...36
2. Пріоритетні напрями вдосконалення організаційної структури управління ПрАТ «Житомирські Ласощі» ……………………………………39

Висновок………………………………………………………………….42

Список використаної літератури………………….…………………..44

Додатки……………………………………………………………………46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Перехід до ринкових відносин вимагає трансформації  системи  управління. Таким чином необхідний розгляд нової системи управління адекватної тій, яка склалась. Ринок  потребує, як продуманої господарської  роботи, так і надійної теоретичної  основи. Особливу актуальність мають  питання менеджменту теоретичні та практичні.

Основна функція менеджменту - організація режиму функціонування суб`єкту, що залежить від управлінського продукту. Чим краще управлінський  продукт, тим краще функціонує і  дає позитивні результати організація (підприємства).

Менеджмент – як наука  виник   і  розвивається  в  зв'язку  з необхідністю пояснити, "чому" та в наслідок чого процвітають  чи руйнуються організації. Науковці в  області менеджменту шляхом випробувань  та практики  в області  управління методом спроб та помилок відповідають на питання: " Чим виявляється  успіх організації?". Відповідь  на це питання  дозволяє відповісти  на більш  прагматичне питання: "Що може зробити керівник для забезпечення успіху організації?".

Організації  складають  основу  світу менеджерів, саме в  них спостерігаються причини, які  є причиною  існування менеджменту.      

Володіння  основами  сучасного  менеджменту – важкий, багатоплановий процес, який оцінюється  фахівцями  з різних боків. Одні вважають, що менеджером потрібно народитися, другі, -  що менеджмент це така ж наука, як наприклад фізика чи біологія, так чи  інакше  формування менеджера здійснюється  через  активне навчання і самовдосконалення. Як показує  статистика,  не багато з тих, хто має талант організатора вміє розвивати цей талант і користуватись їм  за ради розвитку суспільства.

У наш час важко назвати  більш важливу і багатогранну сферу діяльності, ніж управління або менеджмент, від якого в  значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.

Наука і мистецтво людських відносин охопили область комунікацій  і контактів як у середині організацій, так і з зовнішнім оточенням (діловими партнерами, споживачами, постачальниками, державними установами, засобами масової  інформації).

Менеджерське керування  починалось з нижчих підрозділів  функціональних відділів (цех, склад, магазин) і середньої ланки (керування  самими функціональними відділами  і їхньою координацією). Зниження витрат на одиницю продукції за рахунок  збільшення швидкості й обсягу постачань, виробництва і збуту, а також  їхній скоординованості давала конкурентну  перевагу, досягнення якого було прямим обов`язком менеджерів (як адміністраторів, або лінійних керуючих, так і штабних  спеціалістів), що займалися прикладними  дослідженнями і розробками.

У зарубіжних країнах накопичений  значний досвід управління в області  промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т. д., внаслідок  безпосередньої участі людей в управлінській  діяльності. Він збагачується за рахунок  знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.

Актуальність  роботи полягає у необхідності володіння основами  сучасного менеджменту в умовах перехідної економіки. Чим краще управлінський продукт, тим краще функціонує і дає позитивні результати організація.

Метою даної роботи є дослідження принципи організаційної структури пріоритетних напрямків розвитку підприємства  на прикладі ПрАТ «Житомирські Ласощі».

Завданням курсової роботи є дослідження структури управління організацією, діагностика взаємодій організації з зовнішнім середовищем, визначення проблеми та можливі напрямки розвитку фірми.

Об’єктом дослідження є ПрАТ «Житомирські Ласощі» .

Предметом дослідження є організаційна структура ПрАТ «Житомирські Ласощі».

Підчас написання курсової роботи використовувались такі методи дослідження, як статистичний, аналіз, синтез, узагальнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

 

1. Поняття і принципи побудови організації

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою  в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного  цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату  управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні  і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто. за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто. особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління[16; 8c.].

В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух  інформації і прийняття управлінських  рішень), між учасниками якого розподілені  задачі і функції управління, а  отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій  структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої  цілі менеджменту.

Таким чином, структура управління включає в себе всі цілі, розподілені  між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій по їх виконанню. Тому її можна розглядати як зворотну сторону характеристики механізму функціонування (як процесу реалізації структурних зв'язків системи управління). Зв'язок структури управління з ключовими поняттями менеджменту - його метою, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми і їх повноваженнями, - свідчить про її величезний вплив на всі сторони управління. Тому менеджери всіх рівнів приділяють величезну увагу принципам і засобам формування структур, вибору типу або комбінації виглядів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці їхньої відповідності меті ,що вирішуються і задачами [20; 59c.].

Організаційні структури, що сприяють реалізації принципів стратегічного  планування і керування на практику, розвивалися еволюційно у міру розвитку самої концепції стратегічного менеджменту для цілей посилення функції стратегічного керування використовують: групи нововведень, програмно-цільовий підхід.

Багатогранність утримання  структур управління передбачає множинність  принципів їхнього формування. Передусім  структура повинна відображати  мету і задачі організації, отже, бути підлеглою виробництву і змінюватися  разом зі змінами, що відбуваються. Вона повинна відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень  робітників управління; останні визначаються політикою, процедурами, правилами  і посадовими інструкціями і поширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління [5; 65c.]. При цьому повноваження керівника будь-якого рівня обмежуються не тільки внутрішніми факторами, але й факторами зовнішньої середовища, рівнем культури та ціннісними орієнтаціями суспільства, прийнятими в ньому традиціями і нормами. Іншими словами, структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і при її побудові треба враховувати умови, в яких вона буде функціонувати. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структури управління, які діють успішно в інших організаціях, спрямовані на провал, якщо умови роботи відмінні. Важливе значення має також реалізація принципу відповідності між функціями і повноваженнями, з одного боку, і кваліфікацією і рівнем культури - з іншої.

Створення структури є  важливим елементом в організаційній діяльності фірми. Вибір ефективної методики департаментації і формування усього комплексу організаційних структур - також життєво важливий елемент в діяльності менеджерського корпуса. Як правило, в таких корпораціях при ознаках недоліків в функціонуванні вищої ланки менеджмент вирішує питання про необхідність реорганізації в управлінській структурі [3; 78c.].

В теорії західного менеджменту, основаної на концепціях організаційної поведінки, структура фірми розглядається  як найважливіший фактор, що визначає  форми поведінки (діяльності) усього колективу і окремих його членів. В цьому плані в організаційну  структуру включаються такі управлінські поняття, як співвідношення відповідальності і повноважень, делегування повноважень, централізація і децентралізація, відповідальність і контроль, норми  керованості, організаційна політика фірми, моделі управлінських рішень, проектування загальних і індивідуальних завдань і деякі інші [24; 65c.].

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

• організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;
• структур організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;
• від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;
• структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто. стиль менеджменту і якість праці колективу.

Отже, створення структури  є важливим елементом в організаційній діяльності фірми. Вибір ефективної методики департаментації і формування усього комплексу організаційних структур - також життєво важливий елемент в діяльності менеджерського корпуса. Як правило, в таких корпораціях при ознаках недоліків в функціонуванні вищої ланки менеджмент вирішує питання про необхідність реорганізації в управлінській структурі.

 

 

2. Вибір організаційної структури управління

В теорії західного менеджменту  можна виділити три групи факторів що впливають на вибір фірмою (корпорацією) тієї або іншої структури. Вони відображені в табл. 1.1.

Перша група включає наступні характеристики менеджменту в фірмі: складність, формалізацію, централізацію, норми керованості (сфера контролю).

Друга група факторів, що впливає на структуру, а відповідно, і на її вибір, ми умовно називаємо  загальними факторами. По відношенню до перших вони є в певному ступені  зовнішніми, або вихідними. Саме  вони визначають початковий вибір структури. Це - стратегія фірми, вигляд продукту або вигляд технології, зовнішнє середовище, розмір організації [7; 86c.].

Третя група включає характеристики "влада і контроль" і "комп'ютеризація інформаційних процесів".

Таблиця 1.1.

Фактори, що впливають на вибір  організаційної структури

1. Внутрішні	2. Загальні (зовнішні)	3. Спеціальні
Складність Формалізація Централізація Норми керованості (сфера  контролю)	Стратегія організації Розмір організації Технологія (продукт) Зовнішнє середовище	Ефект влади і контролю Комп'ютерізація інформаційних потоків

 

Група внутрішніх факторів. В залежності від ступеню проявлення цих трьох компонентів - складнощі, формалізації і централізації структури  діляться на дві групи: ієрархічної  і органічні структури ( рис. 1.1 , 1.2).