Операційнй менеджмент

Зміст

 

Вступ

Вирішальна роль у  розвитку економіки нашої держави належить промисловості. Від ефективної і високорентабельної роботи промисловості в значній мірі залежить вирішення проблеми споживчого балансу в Україні. Цьому безперечно сприяє підвищення технічної оснащеності робіт, покращення використання виробничих потужностей і основних засобів.

Для максимального збільшення економічної  ефективності своєї діяльності, підприємства та організації операційного менеджменту повинні:

• забезпечити найбільш раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
• більш раціонально використовувати виробничі потужності та основні засоби;
• неухильно підвищувати продуктивність праці, скорочувати чисельність працівників зайнятих ручною та низько кваліфікованою працею, особливо на допоміжних та підсобних роботах, покращувати організації, нормування та стимулювання праці, впроваджувати наукову організацію праці та підвищувати її ефективність;
• підвищувати фондовіддачу, вдосконалювати структуру та своєчасно оновлювати основні засоби;
• неухильно підвищувати технічний рівень виробництва, впроваджувати досягнення науки та виробничого обладнання і на цій основі забезпечувати високий рівень конкурентоспроможності товарів та послуг;
• посилити режим економії на виробництві. Скорочувати витрати і ощадливо використовувати матеріальні ресурси, ширше використовувати вторинні матеріальні і паливно-енергетичні ресурси;
• знижувати собівартість продукції та робіт, підвищувати прибутковість та рентабельність виробництва;
• підтримувати злагодженість у роботі всіх підрозділів підприємства, підтримувати високу організованість, трудову дисципліну на кожній ділянці
• виробництва.

Підвищення ефективності виробництва є основною лінією економічного розвитку нашої держави. В сучасних умовах при різкому обмеженні  матеріальних, трудових, фінансових ресурсів на перший план виступає ефективне їх використання, створення нових ринкових структур, які б цілком забезпечували чітке і злагоджене їх використання.

Розв'язання вказаних проблем  і реалізація внутрішніх резервів підвищення економічної ефективності значною  мірою залежить від наукових розробок. Для ефективного функціонування галузі в умовах становлення ринку пріоритетним завданням галузевої науки, в тому числі економічної, є розробка заходів організаційного і технічного плану.

Збільшення обсягів  впровадження високоефективних розробок, скорочення строків створення і  освоєння нової виробничого обладнання, матеріальна зацікавленість в її створенні дасть можливість підвищити роль технічного прогресу в поліпшенні показників ефективності виробництва.

Пошук резервів підвищення організації операційного управління є головним завданням в роботі кожного підприємства, як і ПП «Фірма «Овента»». Тому метою даної роботи є аналіз і виявлення резервів покращення виробничого менеджменту підприємства.

 

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Виробнича система, принципи її функціонування та основні типи

Системна теорія та основні  ознаки систем для вивчення явищ і процесів у будь-яких структурах широко використовується системний підхід. На відміну від локального підходу, що передбачає вивчення певної структури і функціональних особливостей автономних, окремо взятих її елементів, системний підхід розглядає кожен об'єкт як системні дослідження на з'ясування його цілісності, виявлення в ньому різноманітних типів зв'язків та поєднання їх у дану теоретичну картину.

Перші уявлення про сік тему виникли  ще в античній філософії, яка висунула ідею тлумачення систем як упорядкованості та цілісності буття (Евклід, Платон, Аристотель тощо).

Поняття системи широко використовується в науці її техніці щодо  багатьох - сонячна система, гірська система, транспортна система тощо. Будь-яка система - це  внутрішньо  організована  сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення визначеної мети [19, c.56].

Серед основних якостей  систем  виділяють такі: детермінованість, динамічність, стійкість, автономність, адаптованість тощо.

За ознаками системи поділяють на: прості, складні і дуже складні; абстрактні  і  матеріальні;  природні  і  штучні; детерміновані і випадкові; відкриті й закриті тощо.

Серед основних принципів системного підходу виділяються насамперед:

- принцип цілісності (неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її елементів);

- залежності кожного  елемента чи властивості системи від їх місця всередині цілого;

- структурованості, що передбачає можливість описання системи через установлення її структури; взаємозалежності структури й середовища;

- ієрархічності тощо.

Усі організації є системами, але вони характеризуються своїми особливостями, на відміну від технічних та інших систем. До цих особливостей відносять:

• нестаціонарність окремих параметрів системи і стохастичність їх поведінки (тобто випадкову або ймовірну їх природу, що не ДОЗВОЛЯЄ точно передбачити процеси і аміни);
• унікальність і непередбаченість поведінки системи в конкретних умовах (завдяки наявності в ній активного елемента людний) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, що визначаються наявними ресурсами;
• здатність змінювати свою структуру та формувати варіанти поведінки;
• здатність протистояти негативним (що руйнують систему) тенденціям;
• здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей всередині системи.

Оскільки люди є одним  із компонентів організацій (соціальними  компонентами), поряд із технікою, то організації Є соціотехнічними системами.

При системному підході  організація вивчається як цілісна  система, як єдність її структурних  і функціональних елементів.

Водночас, відповідно до загальної теорії систем, системний підхід передбачає декомпозицію системи, тобто поділ її на окремі елементи (аналіз), і дослідження їх властивостей як елементів цілого (синтез).

Одним з таких елементів  організаційної системи є виробнича (операційна) система, яка виступає як частина цілого, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці та мас здатність самостійно або у взаємодії з іншими аналогічними системами задовольняти певні потреби і занити потенційних споживачів за допомогою створюваних товарів та послуг.

Виникнення тієї чи іншої  виробничої (операційної) системи зумовлюється наявним на ринку попитом па продукцію. Отже, ця система має бути пристосована до тривалого задоволення споживчого попиту.

Перш ніж перейти  до аналізу суті операційної (виробничої) системи, необхідно з'ясувати такі поняття, як "виробництво" і "операції". Ці терміни взаємопов'язані. Але під виробництвом в основному розуміють перероблення сировини на випуск товарів. Термін "операції" ширший і стосується будь-якого типу виробництва, а також надання послуг усіма без винятку організаціями.

Менеджери повинні враховувати  особливості виробничих і сервісних організацій.

Виробничі організації, як відзначалось, перетворюють сировину на реальні товари, які можуть зберігатися, споживач не бере участі у їх створенні, тут здійснюється контроль над тим, що, коли і як виробляти тощо.

Сервісні організації також перетворюють входи на виходи (освіта, охорона здоров'я, транспортні послуги, персональний сервіс тощо). Але ці виходи виробляються і споживаються більш-менш одночасно, не можуть бути збережені, передбачають участь споживача при їх створенні. Тут товари не можуть бути вироблені про запас, виробники послуг повинні діяти розосереджено, розміщуватися там, де знаходяться їх споживачі. У цій сфері важче проконтролювати, що, коли і як виробляти, оскільки все залежить від потреб споживача, які важко точно прогнозувати.

Загалом усі дії, в  наслідок яких виробляються товари та надаються , мають загальну назву    "операційна функція".

Отже, операційна система створюється та функціонує, на вимогу стратегії операційної діяльності, яка, у свою чергу, є однією з фундаментальних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового виробництва повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів та конвейєром. Тому управління операціями аналогічно управлінню виробництвом, за винятком того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності мене-ера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

Виходячи з попереднього аналізу, можна більш конкретно  визначити і саме поняття операційного менеджменту як процесу проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок у товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища [19, c.60].

Переробна підсистема здійснює продую мину діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Якщо ми візьмемо гаку організацію, як університет, то основним результатом діяльності тут є поширення знань. Цей результат створюється через педагогічну та науково-дослідну діяльність людського фактора професорсько-викладацького складу. Ця переробна система споживає різні матеріали (папір, канцелярські товари). Капіталовкладення тут необхідні для аудиторій, кабінетів, лабораторій. Інформація надходить із друкованих джерел, контактів з іншими університетами тощо. Енергія також необхідна для освітлення, опалення, роботи ЕВМ, поліграфічних служб.

Підсистема забезпечення не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної системи.

Для університету ця система  охоплює: бібліотеки, обчислювальний центр, ремонтно-експлуатаційну службу, кафетерії тощо.

Підсистема планування й контролю отримує від переробної системи інформацію про стан сік теми і незавершене виробництво. Інформація надходить з внутрішнього середовища (про цілі, політику, персонал та інші параметри) та з зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, законодавство, конкурентів тощо). Ця підсистема повинна опрацювати весь цей обсяг досить складної інформації і видати рішення, як саме мас працювали переробна підсистема. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, охоплюють планування виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-виробничими запасами, контроль якості тощо. В університеті функції планування й контролю виконують адміністрація, декани, приймальна комісія тощо.

Основні обов'язки операційних  менеджерів, їх можна розділити на гри групи [23, c.110]:

1) розробка і реалізація загальної стратегії та напрямів

операційної діяльності організації;

2)  розроблення та  запровадження операційної системи, включаючи розроблення виробничого процесу, рішення про місцезнаходження виробничих потужностей, проектування підприємства, проектування продукту, визначення стандартів і норм на виконання робіт:

3) планування й контроль  поточного функціонування системи;

Крім цього, керуючому  операціями доводиться мати справу з великими обсягами інформації. Тому він має мислити аналітично, мати здібності до оцінки та сприйняття нових технологій.

У виконанні операційної  функції зайнято значно більше людей, ніж у будь-якій іншій сфері організації, а саме люди, в кінцевому рахунку, визначають успіх або провал будь-якої операційної системи. Отже, управляючий операціями має володіти й уміти користуватися широким асортиментом знань і а навичок у сфері аналізу, системотехніки, технології, а також поведінських і соціальних наук.

Проектна система характеризується тим, що кожна одиниця кінцевої продукції с унікальною за конструкцією, завданням що виконується, місцезнаходженням та за іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки тощо). Усі ресурси операційної системи в даний момент спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів.

Таблиця 1.1 - Типи операційних систем

Тини переробної Системи	Характер створюваної  продукції
		Продукція	Послуги
Проектна	Будівельний підрядник Письменник	Лікар-терапевт   Муляр
Дрібносерійна	Друкарня  Столярний цех	Клінічна лікарня Авторемонтна станція
Масове виробництво	Автозбиральний завод. Швачне підприємство	Аеропорт. Мийка машин
Безперервний процес	Нафтопереробка Вугільна шахта	Радіостанція, патруль