Зовнішнє середовище організації та оцінка факторів зовнішнього середовища

Міністерство культури і  туризму України

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Кафедра менеджменту інформаційного та виставкового бізнесу

 

 

 

 

 

Курсова робота з  дисципліни:

«Фінансовий менеджмент»

На тему

«Зовнішнє середовище організації та оцінка факторів зовнішнього середовища»

 

 

 

 

Виконав:

студент V курсу

групи МО-222

Церажков Ілля

Перевірив:

Доц. Шморгун Л.Г.

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Поняття «Середовище організаціі», сутність та характеристика зовнішнього середовища…………………………………………………………………………...4

1.1 Поняття «середовище  організації» ……………………………………...4

1.2 Сутність і характеристики зовнішнього середовища………………......5

2. Оцінка факторів зовнішнього середовища……………………………………...8

2.1 Теоретичні та ринкові  особливості фактори зовнішнього середовища.8

2.2 Суб'єкти середовища  прямої дії (мікросередовища)………………….10

2.3 Фактори середовища  непрямої дії (макросередовища)……………….15

2.4 Міжнародне середовище бізнесу……………………………………….20

3. Шляхи оптимізації впливу  факторів зовнішнього середовища  на ефективність функціонування  системи управління……………………………………………..24

Висновки…………………………………………………………………………….33

Література…………………………………………………………………………...35

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В роботі ми розглянемо ключові  аспекти менеджменту, починаючи  із середовища. Хоча середовище і виходить за межі менеджменту (великого трикутника), однак воно відіграє визначальну  роль у змісті управлінської діяльності. Адже менеджмент являє собою не що інше, як пристосування організації (фірми) до вимог середовища. Про  це, на жаль, деякі керівники забувають, що нерідко коштує їм посади, а організації  зазнають труднощі.

Головна причина невміння керівників орієнтуватися у сучасному  середовищі, небажання адаптуватися до децентралізованого адміністративного  управління. У певному розумінні  менеджмент виходить із середовища і  повертається до нього Адже менеджери  спочатку мають визначити вимоги споживачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба  організувати виробництво належних товарів і послуг і, нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє  потреби споживачів, а отримані доходи дають йому змогу виплатити заробітну  плату й дивіденди, податки, розрахуватися  з державою тощо. Коло замкнулося.

Отже, із зовнішнім середовищем  доводиться бути надзвичайно пильним  і обережним. Зовнішнє середовище являє  собою об'єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона мусить пристосовуватися. Значення зовнішнього середовища було усвідомлене наприкінці 50-х років  нинішнього століття. Це стало одним  з найважливіших внесків системного підходу до науки менеджменту  Зовнішнє оточення організації дедалі більше стає джерелом проблем для  сучасних менеджерів.

Власне, керівники вищих  і певною мірою середніх рівнів найважливіших  для суспільства організацій (ділових, освітніх, державних) під впливом  різноманітних подій у світі  і державі змушені зосереджувати  свою увагу на середовищі, що швидко змінюється, враховувати його вплив  на внутрішню будову і розвиток організації.

 

1. Поняття «Середовище організаціі», сутність та характеристика зовнішнього середовища

1.1 Поняття „середовище організації”

Організація – це форма  об’єднання людей з метою досягнення певних цілей на засадах позаособистих стосунків.

Основними видами організацій  є формальні та неформальні організації.

Формальні організації –  це групи людей, які створені на вимогу керівництва для проведення певного  технологічного процесу.

Неформальні організації  – це непередбачено утворені групи  людей, які вступають у постійні взаємодії для досягнення відповідної  цілі.

Основною причиною виникнення неформальних організацій є результат  соціальної взаємодії людей. Вони завжди виникають після утворення формальних організацій.

Неформальні організації  характеризуються соціальним контролем, опором до змін і появою лідера.

Соціальний контроль –  це контроль за своїми членами неформальної організації шляхом встановлення групового  еталона поведінки, одягу, видів  робіт тощо.

Опір до змін – це небажання  членів неформальної організації проводити  реорганізацію, упроваджувати нові технології та інше.

Поява неформальних лідерів  – це визнання членами неформальної організації свого керівника. Визнані  колективом людей керівники або  лідери діють без підтримки зверху.

Середовище організації  – це сукупність певних обставин і  факторів як у середині організації, так і навколо неї, що впливають  на прийняття рішень.

Організація постійно перебуває  під постійним тиском окремих  ланок зовнішнього та внутрішнього середовища.

Організація становить взаємодію  таких основних елементів, як цілі, структури, завдання, технології, люди, а також оточення – політичне, економічне, культурне, ринкове, до якого  вона повинна пристосуватися. [14, c. 46]

 

1.2 Сутність і  характеристики зовнішнього середовища 

Успіх організації залежить не лише від досконалості її внутрішнього середовища, а й від зовнішніх  щодо організації сил. Вони прямо  чи опосередковано впливають на її діяльність, ускладнюючи її чи відкриваючи  перед нею нові можливості. Тому необхідний всебічний і ретельний  аналіз характеру впливу зовнішніх  сил на організацію, що дасть змогу  приймати такі управлінські рішення, які  поліпшуватимуть конкурентні позиції  організації, забезпечуватимуть її ефективне функціонування та розвиток.

Кожна організація є відкритою  системою, яка перебуває у постійній  взаємодії із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище —  сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних  умов, національних та міждержавних інституційних  структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

Залежно від характеру  впливу зовнішнє середовище поділяють  на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії.

Зовнішнє середовище є  складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним:

1. Складність — велика  кількість факторів, на які організація  мусить реагувати, а також рівень  варіативності кожного з них.  Складнішою є робота тієї організації,  на яку впливає більше факторів.

2. Мінливість — швидкість  зміни оточення організації. У  деяких з них зовнішнє середовище  дуже рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична  промисловість, біотехнології). Менш  рухливе воно у підприємств  харчової, деревообробної промисловості  тощо. Крім того, в межах одного  підприємства більш рухливим  є середовище для одних підрозділів,  зокрема, науково-дослідних, маркетингових  відділів, і менш рухливим —  для інших, наприклад, виробничих.

3. Взаємозалежність факторів (зміна одного фактора спричиняє  зміни інших). Наприклад, зростання  цін на енергоносії зумовлює  стрибок цін на всі види  продукції, а особливо ті, при  виробництві яких є велика  частка енергозатрат. Це може  призвести до ослаблення конкурентних  позицій фірм, які виготовляють  цю продукцію. Водночас таке  становище змушує виробників  шукати енергозберігаючі технології.

4. Невизначеність — необмежена  кількість інформації про зовнішнє  середовище і ймовірність її  недостовірності. Організації, прагнучи  знизити рівень невизначеності  зовнішнього середовища, можуть  застосовувати дві стратегії  — пристосуватись до змін або  впливати на середовище з метою  зробити його сприятливішим для  свого функціонування. Перша стратегія  реалізується через створення  гнучких організаційних структур  із високим рівнем децентралізації  влади. Керівники таких організацій  повинні вміло використовувати  сучасний інструментарій для  прогнозування змін, володіти ринковою  інтуїцією. Друга стратегія, як  правило, доступна лише великим  фірмам або таким, які об'єднуються  з метою розширення своїх можливостей.  Для впливу на зовнішнє середовище  вони можуть використовувати  потужну рекламу та засоби PR, політичну  діяльність для лобіювання своїх  інтересів, входження у торговельні  асоціації. Вразливість малого  бізнесу зумовлена саме тим,  що серед підприємців-початківців  мало хто досконало володіє  мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього  середовища, його видозмінюваність, відсутність  необхідного обсягу достовірної  інформації перешкоджають урахуванню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають  обмежувати спектр зовнішніх чинників, віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб'єктів, чий вплив на нього є відчутним. [20, c. 97]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Оцінка факторів зовнішнього середовища

2.1 Теоретичні  та ринкові особливості факторів  зовнішнього середовища 

При створенні фірми підприємець  повинен усвідомлювати, що майбутня його діяльність буде проходити усередині  і під впливом так званого  навколишнього середовища, під яким розуміється диференційована структура, що складається з зовнішнього (ближнього  і дальнього) і власного внутрішнього середовища.

Зовнішнє середовище включає  всі сили і контактні аудиторії, з якими фірма зіштовхується  у своїй повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально усе, що впливає  на прийняття рішень у процесі  діяльності, може бути включена в це поняття. Середовище ніколи не буває  стабільним . І звичайно, кожне підприємство повинно не тільки знати своє середовище і її природу змін, але і вміти  реагувати на ці зміни : невдача в  пристосуванні до середовища виллється  в невдалий бізнес взагалі..

В економічній літературі висловлюються різні думки з  приводу класифікацій середовищ  фірм. Це пов'язано з тим, що для  виділення середовищ необхідно  визначити, які чинники є найбільш важливими з погляду впливу на положення фірми, і з якою частотою вони виявляють свій вплив.

Існує думка, що фірмі, як економічній  одиниці, варто брати до уваги  в першу чергу чисто економічні чинники (рівень прибутків споживачів, ставку відсотка, обмінний курс валюти, рівень безробіття), а потім, і як і допоміжні(або другорядні) соціальні, юридичні, технологічні і політичні  чинники, що утворюють зовнішні середовища.

По характеристиці через  широту і періодичність впливу на фірму, зовнішнє середовище розділяється на:

- середовище найближчого  оточення;

- віддалене середовище  фірми. 

Оскільки виробниче підприємство визначають як систему, яка переробляє ресурси, то найближче оточення підприємства складається зі споживачів, постачальників, ринків робочої сили, фінансових інститутів, конкурентів і інвесторів. ЦІ групи  контактують із фірмою (у різних містах ) безпосередньо.

Основне (загальне) середовища, з іншого боку, складається із сил, що виявляються час від часу. На параметри цього середовища впливають  соціальні, культурні, демографічні, екологічні, юридичні і технологічні. Відповідно до іншого розподілу (функціонального), стан зовнішнього середовища розділяються по їхній природі, звідси зовнішнє середовище розділяється на соціальне, економічне, політичне і технологічне. Маючи  справу з кожною із них, ми повинні  розуміти істотну різницю між  найближчим (безпосереднім) оточенням  і загальним середовищем. Тому перша  класифікація не суперечить інший, а  вибирається виходячи з поставленої  задачі вивчення середовища фірми в  загальному значені, Для поставлених  цілей ми пропонуємо, з огляду на приведені рекомендації, розглядати середовище, у якому функціонує фірма, як складову умовно з мікросередовищем (внутрішнього середовища фірми і  сил найближчого оточення, безпосередньо  і найбільше впливових, на фінансове  положення,) і макросередовищем, що об'єднує більш віддалені сили і зовнішні по відношенню до фірми. [2, с. 104]

Головним методом дослідження  зовнішнього середовища є „степсос” Броделя – Вільсона.

Суть системи – існує 3 рівні людської історії:

- щоденний розвиток, про  який можна було прочитати  в папірусних сувоях в Древньому  Римі (ранкова преса) великі структурні  зміни (статистичні документи);

- індивідуальні думки,  відносини, віра.

Існує 4 аспекти оцінки:

- політичний аспект;

- соціально-демографічний; 

- економічний; 

- технологічний. 

Аналіз зовнішнього середовища має за мету: з’ясування конкурентноспроможності організації через встановлення 5 типів загроз:

- загроза появи нових  конкурентів 

- загроза замовників диктувати  свої умови 

- загроза споживачів диктувати  свої умови 

- загроза суперничиства між вже існуючими конкурентами

- загроза появи товарів-замінників (дешевші) 

Прогнозування; аналіз конкурентного  середовища як встановлення цілей можливого  розвитку, стратегії, та можливостей  вже існуючих і потенційних конкурентів; створення сценаріїв розвитку організації (оптимістичного – позитивний вплив  зовнішнього середовища на організацію; песимістичний – погіршений варіант  розвитку).

 

2.2 Суб'єкти середовища  прямої дії (мікросередовища) 

Ступінь складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість  впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських  зв'язків, які враховуються при проектуванні його організаційної структури і  обґрунтуванні напрямів її адаптації  до можливих змін у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний  характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових  підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей.