Банківське обслуговування клієнтів у сфері імпорту

 

  До додаткових способів правового регулювання відносять переконання, заохочення, примус. Переконання — комплекс роз'яснювальних, рекомендаційних і заохочувальних способів забезпечення правомірної поведінки Суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Він реалізується шляхом застосування роз'яснювальних заходів, надання необхідної правової допомоги, заходів морального і психологічного впливу (проведення бесід, правового виховання, агітація, спонукання тощо). Заохочення - спосіб мотивації належної поведінки через застосування матеріального і морального впливу на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. До таких заходів відносять збільшення квот на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, надання державного замовлення, державних кредитів, субсидій тощо. Способи переконання та заохочення, тісно пов'язані, взаємодіють і співвідносяться між собою. Примус спосіб морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Він реалізується через призупинення або заборону здійснення зовнішньоекономічної діяльності, обмеження видачі квот і ліцензій тощо.

  До типів правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять поєднання загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб'єктів, відносини між якими регулюються правовими нормами. Виділяють наступні типи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності: загально дозвільний, спеціальний дозвільний. Загально дозвільний тип правового регулювання - тип регулювання, за яким передбачається дія за принципом "Дозволено все, що не заборонено законом". Він сприяє розвитку ініціативності, самостійності у прийнятті рішень суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальний дозвільний тип правового регулювання - тип правового регулювання, за яким передбачається дія за принципом: "Заборонено все, що не дозволено законом". Він передбачає використання заборон у рамках норм права, що активно застосовується в сфері нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та потребує чіткого впорядкування правових відносин, послідовної реалізації принципів законності.

  Диспозитивний метод заснований на можливості обрання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності варіанта поведінки у межах чинного законодавства. При реалізації диспозитивного методу застосовуються зовнішньоекономічні договори (контракти), що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, які є різними за правовим статусом.

 

  Імперативний та диспозитивний методи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності базуються на застосуванні відповідних джерел права.

  Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є конкретні форми вирішення загальних обов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих міжнародними та національними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності, через які ці правила справляють свій владний регулюючий вплив на суспільні відносини, що виникають в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Джерела правового регулювання  зовнішньоекономічної діяльності класифікують:

• за предметом відносин;

• за суб'єктами;

• за простором;

• за ступенем опосередкування;

• за видами норм;

• за видами джерел тощо.

  За предметом відносин в сфері зовнішньоекономічної діяльності розрізняють джерела права в сфері торговельно-економічного співробітництва, митного регулювання, валютного регулювання, регулювання міжнародних перевезень; регулювання питань відповідальності за неправомірні дії тощо.

  За суб'єктами, що приймають участь у формуванні джерел права, розрізняють.

• джерела права, що формуються міжнародними організаціями;

• джерела права, що формуються національними органами влади.

За простором розрізняють:

• міжнародні джерела правового  регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• національні джерела  правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

  Міжнародні джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - джерела, що формуються міжнародними організаціями та застосовуються до правових відносин в транснаціональному правовому просторі. Вони містять уніфіковані норми регулювання правових відносин в міжнародному правовому просторі.

  Національні джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - джерела, що застосовуються до правових відносин в національному правовому просторі. Вони містять уніфіковані норми для регулювання правових відносин в зовнішньоекономічній сфері в національному правовому просторі. Специфікою правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є одночасне використання джерел міжнародного та національного права.

За ступенем опосередкування розрізняють:

• джерела права "самовиконувані";

• джерела права, що потребують трансформації.

  "Самовиконувані" джерела права - джерела права, що потребують тільки національної норми-відсилання. Джерела права, що потребують трансформації - джерела, правові норми яких потребують перетворення у норми національного права. Більшість міжнародних норм права застосовують до правовідносин в сфері зовнішньоекономічної діяльності внаслідок & трансформації. Трансформація - застосування норм міжнародного права в національному законодавстві. Способи здійснення трансформації передбачаються національним законодавством держав. Так, міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору в порядку та строки, визначені або законами України, або указами Президента України, або постановами Кабінету Міністрів України.

  За видами норм, які містяться в них, джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності розрізняють на:

• джерела права, які містять матеріальні норми;

• джерела права, які містять колізійні норми;

• джерела права, які містять  змішані норми.

 

  Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що містять матеріальні норми, безпосередньо регулюють правові відносини в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Прикладом є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (1994 р.), яка містить матеріальні норми щодо митної оцінки, до відвантажу вальної інспекції, технічних бар'єрів для торгівлі, застосування санітарних і фітосанітарних заходів, процедури імпортного ліцензування, заходів безпеки, субсидій та врівноважених заходів, антидемпінгових норм, інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею текстилем та одежею, сільського господарства, правил походження, платіжних балансів, випадків, за якими митні адміністрації мають підстави сумніватися у правдивості чи точності задекларованої вартості товарів, державних торговельних підприємств тощо.

   Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що містять колізійні норми, є джерела права, які містять правові норми, що врегульовують колізії між іноземними правовими системами, відсилаючи до матеріальних норм тої чи іншої іноземної правової держави. Слід зауважити, що джерел права в сфері зовнішньоекономічної діяльності, які містять лише колізійні норми, у чистому вигляді не існує.

  Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що містять змішані норми, є джерела права, які містять поєднання матеріальних та колізійних норм в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Практично всі джерела права, що регламентують здійснення зовнішньоекономічної діяльності, містять змішані норми: колізійні норми сприяють усуненню прогалин, які утворюються при використанні матеріальних норм в цих джерелах. Поєднання матеріальних та колізійних норм в джерелах права дозволяє враховувати конкретні умови виникнення й реалізації прав та обов'язків суб'єктів правових відносин, які виникають в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

  На практиці мають місце джерела права, різні статті яких містять або матеріальні, або колізійні норми; джерела права, в статтях яких одночасно присутні два види норм: матеріальна та колізійна (змішана норма).

  За видами джерел правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності розрізняють:

• нормативно-правові договори;

• нормативно-правові акти

• правові прецеденти;

• правові звичаї.

   Основним нормативно-правовим актом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність", який визначає принципи зовнішньоекономічної діяльності, окреслює коло її суб'єктів, називає види зовнішньоекономічної діяльності, закріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спеціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньоекономічної діяльності та захисту їх прав і інтересів.

  Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України від 23 червня 2005 р. "Про міжнародне приватне право"1.

  Важливе значення для регулювання окремих видів зовнішньоекономічної діяльності мають також Цивільний кодекс України; Закони України від 24 лютого 1994 р. "Про міжнародний комерційний арбітраж", від 15 вересня 1995 р. (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестування" та від 23 грудня 1998 р. "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; постанови Кабінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті"2 та від 12 грудня 2002 р. "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності"3, а також нормативно-правові акти Мінекономрозвитку України.

 

 

 

  2.2. Аналіз міжнародних  розрахунків, проведених банками  України.

Аналізувати проведення банківських  міжнародних розрахунків можна  по-перше за допомого розгляду зовнішньоторговельного балансу України у розрізі країн СНД та інших країн світу (в тому числі ЄС), а також за допомогою сальдо зовнішньоторговельного балансу. Досліджуваний період даного аналізу склав від 2008 до 2011 року.

Рис. 1 Зведений зовнішньоторговельний баланс України у млн.

дол. США за 2008 – 2011 р.р.

 

Як бачимо з отриманих  даних за досліджуваний період експорт  в Україніза 2010 рік досяг максимального  значення і дорівнював 78708,6 млн. дол. США,що на 29414,6 млн. дол. більше у порівнянні з попереднім роком. Різкий спад експорту 2009 року можна пояснити нестабільною економічною ситуацією України та у світі в цілому. Щодо імпорту, то тенденція зберігається аналогічна імпорту. У 2009 році такий імпорт товарів і послуг склав 49294 млн. дол. США, а вже у даний показник встановився на рівні 78708,6 млн. Криза 2008 року перекосила український зовнішньоторговельний баланс - з тих пір обсяг імпорту продовжує значно перевищувати експорт, що негативно впливає на економічний стан країни в цілому, і ситуація не покращується попри всі намагання влади підвищити експортний потенціал країни. За ввесь досліджуваний період спостерігається негативне зовнішньоторговельне сальдо.

Рис. 2 – Зовнішня торгівля товарами України у млн. дол. США за

2008 – 2011 р.р.

  На даному графіку ми можемо спостерігати також тенденцію до зменшення у 2009 році та зростаючу тенденцію у 2010 році. Показник експорту за 2011 встановився на рівні 51405,2 млн. дол. США, що на 15562,1 менше у порівнянні з попереднім роком. Також обсяг імпорту за 2011 рік менший ніж у 2010 році і складає 60742,2 млн. дол. США. Взагалі за ввесь досліджуваний період спостерігається від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами і в 2011 році воно склало - 9337 млн. дол. США.

Рисунок 3 – Зовнішня торгівля послугами в Україні в млн. дол. США за

2008 – 2011 р.р.

  Досить інша ситуація склалася з експортом та імпортом послуг в Україні.

В порівнянні з зовнішньою торгівлею товарами можна сказати, зо криза 2008

року майже не вплинула на зовнішньоекономічну ситуацію щодо послуг і це

можна чітко спостерігати на даному графіку. У 2010 році спостерігається

тенденція до збільшення експорту та імпорту у порівнянні з попереднім роком і складає 11741,3 млн. дол. США та 6468 млн. дол. США відповідно. Також спостерігається позитивне сальдо за 2008 – 2011 роки, що свідчить про досить стабільну ситуацію в країні щодо розвитку експорту послуг за кордон.

  Експорт та імпорт за всіма регіонами України має від’ємне сальдо, а отже це свідчить про нестабільний стан економіки в цілому. Найбільший спад спостерігався у 2009 році, внаслідок економічної кризи і складався по експорту 39696 млн. дол. США, що зменшився на 59,3% та по імпорту 45433 млн. дол. США, що зменшився 53,1%. Щодо регіонів, то найбільшу частку в експорті товарів за ввесь досліджуваний період займала Донецька область і найбільша частка в загальному обсязі становила 25,5% у 2010 та 2011 роках. Щодо імпорту, то за 2008 – 2011 роки найбільшу частку займало м. Київ і найбільший відсотковий показник до всього обсягу імпорту був досягнутий у 2009 році 45,2%.