Банківське обслуговування клієнтів у сфері імпорту

  Ризики при розрахунках на умовах документарного інкасо такі ж, що і для відкритого рахунку, а саме, ризик покупця, ризик країни і транзитний ризик. Як і по всім умовам оплати буде мати місце валютний ризик, якщо експортер виставляє рахунок в іноземній валюті.

  Для зменшення ризиків титульні документи посилаються по такому маршруту:

1. Експортер відвантажує  товар і одержує титульні документи;

2. Експортер посилає титульні  документи в свій банк з  відповідними інструкціями;

3. Банк експортера посилає  титульні документи в банк  імпортера з інструкцією, що  документи можуть бути передані  тільки:

• проти оплати;
• проти акцепту переказного векселя (тратти) (законно прийняте зобов'язання оплатити експортерові проти комплекту документів чи на певну дату в майбутньому).
• проти оплати чи акцепту переказного векселя, банк імпортера передає титульні документи так, що імпортер може одержати товар по прибутті в його країну.

  При цьому експортер зберігає контроль над товаром до тих пір, поки не буде зроблена оплата, чи не видано законно прийняте зобов'язання оплатити (вексель).

  По документарному інкасо експортери зберігають міру контролю над товаром до тих пір, поки вони не оплачені або поки імпортер не акцептує переказний вексель. Коли використовується інкасо на умовах "документи проти платежу", імпортери можуть відмовитися від будь-якої робити з інкасо, залишивши експортера з його проблемою організації альтернативного продажу, і змушеного при цьому оплачувати вартість зберігання і страхування товару.

  По інкасо "документи проти акцепту", імпортери можуть не зробити платіж по акцептованому переказному векселю на належну дату, залишаючи експортера без платежу і без контролю над товаром. Проте в разі документарного акредитива, експортери знають, що вони мають банківську гарантію платежу, за умови, що вони виконають терміни і умови акредитива. Отже, по одержанні повідомлення про документарний акредитив, експортери можуть впевнено починати підготовку і відвантаження товару, знаючи, що вони мають банківську гарантію платежу.

  Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов'язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД.

Робота з управління зовнішньоекономічними  ризиками має включати такі основні складові:

— аналіз ситуації і визначення можливих ризиків;

— оцінка ймовірного збитку й прийняття рішення щодо управління потенційними ризиками;

— реалізація прийнятих  рішень і контроль за їх виконанням.

Політика учасника ЗЕД  щодо потенційних ризиків має декілька різновидів:

1. Виключення ризиків  — це відмова від здійснення  будь-яких дій, пов'язаних з  можливістю появи ризиків у ЗЕД.

2. Прийняття ризиків означає,  що підприємство бере на себе  відповідальність за проведення  зовнішньоекономічної операції  та ризики, пов'язані з нею.

3. Зменшення ризиків —  це прийняття рішень, які дають  змогу знизити рівень витрат від прийнятих ризиків.

4. Передача ризиків означає,  що підприємство передає відповідальність  за ризики своєму партнеру або третій особі.

  У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють наступні групи ризиків:

1. Ризик країни перебуває  за межами банківської системи  або конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі  до цього ризику належать політичні  та економічні події в конкрет­ній  країні, які можуть призвести  до втрат під час зовнішньоторговельних  операцій. Такі події перебувають,  до певної межі, під контролем уряду цієї країни.

При проведенні зовнішньоекономічних операцій слід врахувати фактори  ризиків, пов'язані з платіжним  потенціалом країни-дебітора, тому потрібно здійснювати аналіз її макроекономічних показників та ринкового потенціалу. Отже, слід розглянути:

- внутрішню економіку  країни;

- економіки країн-партнерів;

- заборгованість держави (внутрішню і зовнішню).

  Інформацію про ризики по конкретній країні можна отримати, використавши періодичні публікації консалтингових фірм, що спеціалізуються на оцінках ризиків. Підприємство, зазвичай, цікавить політична стабільність у країні, ризики поточної економічної ситуації, можливості для переказу капіталу та прибутків, можливості отримання прибутків. Ймовірність виникнення ризиків залежить від країни, з якою передбачається укладення зовнішньоекономічного контракту. Заздалегідь слід передбачити, що сума збитків може досягти розміру, який перевищить загальну суму контракту.

До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести:

- постійне спостереження  за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;

- установлення для окремих  країн лімітів та їх регулярний перегляд;

- відкриття філій (представництв)  у країнах партнерів і розміщення  там своїх представників для  вивчення поточної ситуації на  місцях.

  При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами.

2. Ризик банку пов’язаний  з втратами, які можуть виникати  через його недостатню фінансову  надійність, неналежну організацію  управління банком. На діяльність  банку як фінансової структури  впливає ціла низка чинників: навколишнє політичне та економічне  середовище, конкуренція, акціонери,  якість персоналу, технічне обладнання  тощо. Окрім стійкого фінансового  стану, професійність персоналу  є однією з головних умов ефективної роботи банку.

  З метою контролю за банківськими ризиками банки встановлюють нормативи та ліміти, які час від часу переглядаються, відстежують інформацію про фінансовий стан банків, постійно підвищують кваліфікацію співробітників.

3. Валютний ризик є  одним з найважливіших чинників  міжнарод­ної торгівлі. На валютні ризики наражаються не тільки торговельні контрагенти, а й банки, державні установи, приватні особи, які мають валютні рахунки. Непередбачені коливання валютних курсів ведуть до прямих втрат одних фірм та банків і прибутків — інших.

  Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют.

  Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігається, експортер зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки він отримує менший грошовий еквівалент зафіксованої в контракті вартісної величини. Аналогічним буде валютний ризик для кредитора. Навпаки, для імпортера і боржника валютні ризики виникають при підвищенні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки для її купівлі необхідно заплатити більше національної валюти. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик експортера виникає при девальвації валюти контракту відносно його національної валюти. І навпаки, імпортер зазнає збитків, якщо відбувалася ревальвація валюти договору відносно своєї національної валюти.

 У міжнародній практиці застосовуються три основні підходи до страхування валютних ризиків:

а) Підприємства (фірми) можуть знизити свій валютний ризик за умови  правильного вибору валюти ціни контракту, а також валюти платежу у разі їх незбігу. Для експортера вигідно  встановлювати ціну контракту в  «міцній» валюті, курс якої стабільний або має тенденцію до зростання. Для імпортера вигідна «слабка» валюта, курс якої постійно девальвує.

б) Другий спосіб страхування  валютних ризиків, який використовується у світовій практиці, полягає в  зміні термінів платежів. Він називається  в перекладі з англійської  «випередження і відставання» (leads & lags). Сутність цієї тактики полягає  в маніпулюванні термінами розрахунків: дострокова оплати товарів і послуг при очікуваному підвищенні курсу  валюти платежу або, навпаки, затримка платежу при прогнозованому падінні  її курсу. Можливість дострокової оплати, а також розмір пені за несвоєчасну  оплату фіксується у контрактах.

в) Широкого використання серед  підприємств і банків набув ще один метод валютного страхування  — збалансованість грошових вимог  і зобов’язань, або приведення у  відповідність валютних доходів  та витрат. Цей метод часто використовується підприємствами, які укладають велику кількість міжнародних угод. Укладаючи угоди, банки повинні вибирати ту валюту, яка допоможе повністю або частково закрити відкриті валютні позиції, які вже має клієнт. Це можливо при одночасному підписанні контрактів на експорт та імпорт у тій самій валюті з приблизно рівними строками виконання. Якщо ж підприємство займається одним видом діяль­ності, то більш доцільно укладати контракти з використанням різних валют, курси яких змінюються в протилежних напрямках.

4. При оцінюванні доцільності  та ризикованості кожної торговельної  операції контрагентиоцінюють ризик  свого партнера. У міжнародній  торгівлі існують два види  ризику контрагентів: ризик неплатежу  та ризик невиконання контракту.

  Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо підприємство задовольняє потенційний партнер, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження.

  Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом. З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повер­нути аванс. Як ефективні заходи зі страхування ризику неплатежу контрагентам доцільно вживати таких заходів:

- перевіряти інформацію  про ділового партнера: про його  репутацію, кредитоспроможність,  рівень менеджменту, загальний  стан галузі промисловості, конкурентоспроможність товару;

- наполягати на виставленні  на користь себе платіжної  гарантії, авансової гарантії, перевіряючи  при цьому надійність і міжнародний авторитет гаранта;

- включати до контракту  умови, які передбачають застосування  до платника штрафів у разі затримання оплати.

Для подолання загрози  неплатоспроможності партнера використовують такі інструменти:

— передбачення умови про чинність контракту після надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця;

— передача права власності  замовнику після повної сплати вартості товару (послуги);

— використання послуг банку  щодо акредитивної форми розрахунків;

— укладення угоди з  банком на факторингове обслуговування можливої дебіторської заборгованості.

  Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення. Експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо. Для страхування ризику невиконання контракту підприємствам необхідно включати до контракту умови, що передбачають фінансову відповідальність сторін за його невиконання, а також активно застосовувати банківські гарантії виконання зобов’язань.

  Ризику невиконання партнером зобов'язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

— укладення договору про  наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

— відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;

— відображення умови про  розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;

— відображення в контракті  умови про штрафні санкції  за невиконання будь-якого зобов'язання за контрактом;

— відображення в контракті  умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

5. Найбільшою групою ризиків  у зовнішньоекономічній діяльності  є маркетингові ризики, пов'язані  з реалізацією товару на ринках  збуту. До таких ризиків відносять інформаційні, інноваційні та кон'юнктурні ризики. Для проведення успішної збутової діяльності на зовнішніх ринках потрібно проводити їх ретельний ситуаційний аналіз, який ґрунтується на розробці таких експертних чи маркетингових систем, які дають змогу враховувати невизначеність інформації про ринок.