Банківське обслуговування клієнтів у сфері імпорту

Інформаційний ризик —  ризик відсутності, невизначеності чи недостовірності інформації, що стосується юридичної бази для підготовки контракту, стану справ партнера і його банку, загального стану ринку  товарів (послуг), на якому функціонує підприємство.

Інноваційний ризик —  можливість втрат, що виникають внаслідок  вкладення підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.

Кон'юнктурний ризик —  можливість втрат через зміну  ринкової кон'юнктури, зміну як економічного стану галузі, в якій функціонує підприємство, так і суміжних з  нею галузей.

 

6. Транспортні ризики  — ризики, які виникають у зовнішньоекономічній  діяльності при укладенні зовнішньоекономічних  угод, а саме при переміщенні  товару від продавця (постачальника) до покупця.

Усі транспортні ризики можна  поділити за "Інкотермс-2000" на чотири групи.

  Група Е (EXW) передбачає ситуацію, коли покупець несе всі ризики і витрати, пов'язані з доставкою товару від складу продавця (виробника) до кінцевого пункту споживання.

  Група F містить три конкретні варіанти передачі відповідальності і ризиків:

1. FCA — ризики і відповідальність  продавця переходять на покупця  (посередника) у момент передачі  товару у визначеному місці,  при передачі товару перевізнику, визначеному покупцем.

2. FAS — відповідальність  і ризик за товар переходять  від постачальника до покупця у визначеному договором порту.

3. FOB — продавець знімає з себе відповідальність після переміщення товару через борт судна.

  Група С включає ситуації, коли експортер (продавець) укладає із покупцем договір на транспортування, але не бере на себе ніякого ризику. Вона включає такі базові умови:

1. CFR — продавець оплачує  вартість транспортування до  порту прибуття, але ризик і  відповідальність за цілісність  та неушкодженість товару, а також  додаткові витрати бере на  себе покупець. Перехід ризиків  і відповідальності відбувається  в момент завантаження судна.

2. CIF — крім обов'язків, як у випадку CFR, продавець повинен забезпечити та оплатити страхування ризиків під час транспортування.

3. СРТ — продавець і  покупець розподіляють між собою  ризики і відповідальність. У певний момент (зазвичай, у будь-якому проміжному, географічному пункті) ризики цілком переходять від продавця до покупця.

4. СІР — ризики переходять  від продавця до покупця у  визначеному проміжному пункті  транспортування, але продавець  забезпечує і сплачує вартість  страхування товару.

  Група D означає, що всі транспортні ризики несе продавець. До цієї групи включають такі базові умови:

1. DAF — продавець бере  на себе ризики до визначеного  у договорі пункту на кордоні.  Далі ризики приймає на себе покупець.

2. DES — передача ризиків  продавцем покупцю відбувається  на борту судна у порту призначення.

3. DEQ — передача ризиків  відбувається після розвантаження товару в порту призначення.

4. DDU — продавець бере  на себе транспортні ризики  псування, втрати, розкрадання товару  тощо, до визначеного договором  місця (зазвичай, митний склад) на території покупця.

5. DDP — продавець відповідає  за всі транспортні ризики  до визначеного місця на території покупця.

  При настанні ризиків, про які йдеться в "Інкотермс-2000", покупець зобов'язаний сплатити ціну товару навіть при отриманні товару у стані, який не відповідає умовам договору, чи при повній його втраті. У цьому полягає "ціна ризику". Якщо ж ушкодження не обумовлене транспортним ризиком, то покупець має право не тільки ухилитися від оплати товару, але і вважати продавця відповідальним за порушення умов договору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4.

4.1. Особливості охорони  праці в банківських установах.

  Система управління охороною праці організацією – це сукупність органів управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Згідно закону України “Про охорону праці” від 21.11.02 ст.13 роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

  Для ефективного функціонування СУОП необхідно визначити обов'язки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів, а також працівників щодо охорони праці при розробці, впровадженні і удосконаленні СУОП. Обов'язки та повноваження персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики виникнення небезпечних ситуацій, пов'язані з діяльністю організації, устаткуванням і робочими процесами, повинні бути визначені, задокументовані і доведені до відома працівників для сприяння управлінню в сфері охорони праці.

  Згідно закону України “Про охорону праці” від 21.11.02 ст.13 Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

  Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини у процесі праці.

Основними завданнями управління охорони праці є:

- опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони

праці на регіональному та галузевому рівнях;

- підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:

забезпечення належних, безпечних  і здорових умов праці; забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів; забезпеченняпрацівників засобами індивідуального захисту; організацією і проведення навчання працівників з питань охорони праці; пропаганду охорони праці; облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці; забезпечення професійного добору працівників окремих професій; забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання;

- організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому

рівнях;

- стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему

загального управління організацією виробництва;

- широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

  Організаційно-методична робота по управлінню охороною праці, підготовка управлінських рішень та контроль за їх реалізацією здійснюється провідним інженером з охорони праці. До його компетенцій входять активні методи управління охороною праці в банківській установі:

- управління охороною праці та організація охорони праці в банку;

- комплексні перевірки стану охорони праці на робочих місцях та атестація робочих місць на відповідність вимогам нормативних актів про охорону праці;

- навчання з питань охорони праці персоналу;

- пропаганда безпечних методів та прийомів роботи;

В установі банку мають  бути розроблені і затверджені наступні документи:

- Положення про систему управління охороною праці в комерційному банку

- Положення про спеціальне навчання (пожежно-технічного мінімуму) з

питань пожежної безпеки;

- Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями та видами

робіт;

- Загальнообов’язкові та по відділах інструкції про заходи пожежної

безпеки;

- Журнали реєстрації вступного та повторних інструктажів з охорони

праці та пожежної безпеки  та своєчасність їх заповнення;

спеціальне навчання та щорічна  перевірка знань з охорони  праці;

- Перелік посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці;

- Наказ про порядок забезпечення працівників банківської установи

санітарним спеціальним  одягом, спецвзуттям та іншими засобами

індивідуального захисту.

  Атестація робочих місць є одним із засобів підтримання належного рівня охорони праці і являє собою комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність передовому науково-технічному рівню виробництва, гігієнічним нормам умов праці, психофізіологічним параметрам працюючого, що дає змогу не тільки продуктивно виконувати свої професійні обов'язки, але й зберігати здоров'я та не скорочувати тривалість діяльності у даній професії, тобто зберігати професійне довголіття.

Порядок проведення атестації  регулюється Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих  місць за умовами праці, затвердженими  постановою Мінпраці України від 01.09.92 року № 41 та Головним державним санітарним лікарем України.

Атестація робочих місць  передбачає:

виявлення безпосередньо  на робочому місці шкідливих та небезпечних  виробничих факторів та з'ясування причин їх появи;

дослідження санітарно-гігієнічних  факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу  на конкретному робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру  праці на відповідність їх рівнів вимогам нормативних документів;

обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії  шкідливості умов праці;

встановлення або підтвердження  права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, а також  інші пільги та компенсації залежно  від умов праці;

перевірку правильності використання списків виробництв, робіт, професій, посад та показників умов праці при  наданні права на пільгове пенсійне забезпечення.

Атестація робочого місця  дає можливість упритул наблизитися  до розробки та здійснення заходів  щодо його раціоналізації шляхом нормалізації умов, режимів праці та у цілому трудового середовища. Як підкреслюють сучасні дослідники, основною метою  атестації є:

▫ поліпшення умов і безпеки праці, проведення інших заходів щодо охорони праці, підвищення рівня культури виробництва;

▫ вивчення відповідності умов праці рівню розвитку сучасної техніки та технологій, удосконалення порядку та умов встановлення пільг та компенсацій;

▫ прискорення зростання продуктивності праці на основі урахування психофізіологічних та особистісних особливостей працюючих, урахування їх професійної придатності до даного виду діяльності;

▫ поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації надмірних робочих місць з застарілим обладнанням і таким чином забезпечення збалансованості числа робочих місць, раціоналізації режимів праці;

▫ залучення фахівців до вирішення проблем по удосконаленню виробництва та інше;

▫ інвентаризація програмного забезпечення ПЕОМ, що застосовуються, для виявлення та припинення використання програмних продуктів, які не задовольняють психофізіологічні вимоги їх побудови, а також заміна їх більш продуктивними програмами, адекватними психофізіологічному статусу працюючих, які більшою мірою відповідають вимогам перешкодостійкості, а отже сприяють надійності виконання виробничих завдань.

Таким чином, атестація робочих  місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць  або їх скорочення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2. Безпека життєдіяльності  працівників банківської сфери.

З метою вирішення проблеми підприємництва важливим є створення власних служб безпеки банків, що дозволяє мінімізувати ризики, підвищити прибутковість та стійкість розвитку кредитних організацій [5].

До внутрішньої загрози  безпеки банківської діяльності відносять:

· некваліфіковане керівництво, помилки в розробці та впровадженні

стратегій банку;

· низьку кваліфікацію працівників  банку;

· недостатнє вивчення партнерів, клієнтів, конкурентів, ризиковану

кредитну політику;

  Безпека працівників банку повинна бути однією зі складових успішності