Банківські інвестиції та інвестиційні ризики

Ліміти для контролю ризику ліквідності – це ліміт максимальної величини спреду за цінними паперами, мінімальної кількості угод, мінімального обсягу угод, ліміти на періодичність укладання угод.

Крім можливого встановлення лімітів, банки також здійснюють управління ризиками вкладень у цінні папери, створюючи резерви відповідно до вимог Національного банку України.

Банки України створюють  резерви у випадку зменшення  корисності цінних паперів, тобто при визначенні втрат економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Перегляду на зменшення корисності та резервуванню підлягають цінні папери в портфелі на продаж, за якими неможливо визначити справедливу вартість та цінні папери в портфелі до погашення. Справедлива вартість цінних паперів визначається на основі котирувань на організаційно-оформленому ринку, або на основі ринкової вартості подібної фінансової інвестиції. Для цінних паперів, за якими неможливо визначити справедливу вартість, здійснюється визначення суми очікуваного відшкодування за цінними паперами на основі розрахункових формул шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків.

Свідченням про зменшення  корисності цінних паперів в портфелі банку можуть бути відомості про:

• фінансові труднощі емітента;
• фактичне розірвання контракту внаслідок невиконання умов договору, або прострочення виплати процентів чи основної суми;
• високу ймовірність банкрутства, або іншу фінансову реорганізацію емітента;
• визнання збитку від зменшення корисності цих цінних паперів у попередньому звітному періоді;
• зникнення активного ринку для цих цінних паперів через фінансові труднощі емітента [22].

Крім того, визначене зменшення корисності за цінними паперами коригується на фінансовий стан емітентів. Визначення класу емітентів здійснюється на основі рекомендацій НБУ щодо оцінки позичальників.

Процент коригування  суми очікуваного відшкодування  за цінними паперами залежно від  класу емітента.

Коригування очікуваного  відшкодування на фінансовий стан емітента не здійснюється щодо державних цінних паперів та облігацій органів місцевого самоврядування (в яких офіційний кредитний рейтинг «інвестиційного класу»).

Здійснюючи побудову портфелів цінних паперів, банківським  установам з метою уникнення  зменшення робочих активів внаслідок формування резервів за цінними паперами при зменшенні їх корисності слід здійснювати придбання переважно цінних паперів, що котируються на організаційно-оформленому ринку, тобто за якими можна визначити справедливу вартість, а як наслідок відпаде необхідність у створенні резервів. Проте, ці інструменти доцільно обліковувати в торговому портфелі, або в портфелі на продаж, оскільки враховуючи вимоги НБУ щодо формування резервів за цінними паперами, банківським установам невигідно формувати портфелі до погашення з фінансових інструментів, за якими можна визначити справедливу вартість, тому що у випадку зменшення їх корисності банки змушені створювати резерви.

Визначивши найбільш прийнятні методи управління ризиками вкладень у цінні папери, банківські установи повинні здійснювати постійний моніторинг рівнів ризику з метою можливого оперативного коригування існуючої системи управління ризику в напрямку її більшої ефективності.

Таким чином, з метою  зменшення ризиків вкладень у  цінні папери, вітчизняним банківським установам доцільно розробити власну систему управління ризиками. Це питання є надзвичайно актуальним, оскільки фінансовий ринок України на сучасному етапі перебуває в стадії становлення внаслідок трансформації ринкових відносин та характеризується підвищеною ризикованістю.

Портфель цінних паперів, який повністю відповідає цілям його формування як за типом, так і за складом включених у нього  фінансових інструментів, являє собою  збалансований інвестиційний портфель.

ВИСНОВКИ

Розглядаючи питання  інвестиційних операцій комерційних банків з цінними паперами ознайомився з поняттями інвестицій та безпосередньо банківських інвестицій у трактуваннях багатьох вчених і дійшов висновку, що  процес інвестування є формою фінансово-економічної діяльності, що має за мету нарощування, примноження капіталу. Це процес зростання вартості активів, якими володіє юридична або фізична особа.

Метою інвестування є  збільшення капіталу: за рахунок поточних прибутків на вкладений капітал  або за рахунок зростання ринкової вартості самого капіталу внаслідок змін ринкової кон’юнктури.

Було розглянуто поняття  ринку цінних паперів та місця  банків на цьому ринку як інвесторів. Головною особливістю цінних паперів є те, що вони можуть одночасно виконувати грошові функції та виступати інструментом короткострокового або довгострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу. Інвестиційні операції комерційних банків мають багатоцільовий характер. Вкладення в цінні папери забезпечує комерційному банку, збереження коштів, диверсифікацію активів, дохідність і ліквідність.

Завершальним етапом розгляду теоретичних основ інвестиційних  операцій було дослідження світового  досвіду у даному питанні і  з’ясувалося , що Україні притаманна модель за якою банки можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. На практиці цим займаються у Німеччині, Франції, Нідерландах, Швейцарії. Така модель притаманна і комерційним банкам України, в яких спостерігається тенденція до універсалізації.

У другому розділі  було висвітлено основні напрямки діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України та основи формування портфельної стратегіх банків. Головна мета в формуванні портфеля та визначенні його структури полягає в досягненні оптимальної комбінації між ризиком та доходом інвестора. Зменшення ризику досягається за рахунок диверсифікації портфеля, тобто комбінації в ньому цінних паперів різних компаній. Серед основних було виділено пасивну та активну стратегії управління портфелем цінних паперів. Дійшли висновку, що більш консервативному банку доцільно скористатися методами пасивного управління, перш за все, індексацією.

Агресивному та схильному  до ризику банку потрібно використовувати  активне управління шляхом визначення недооцінених цінних паперів та прогнозування  зміни тих чи інших економічних показників, що тісно корелюють з ринком цінних паперів.

В третьому розділі було розглянуто основні інвестиційні ризики, методи їх визначення та способи управління ними.

Зважаючи на вищевикладене, бачимо, що основними інвестиційними цілями банків України на ринку цінних паперів у сучасних умовах є забезпечене дохідності фінансових вкладень при мінімізації ризику, пошук високодохідне корпоративних цінних паперів з метою отримання контролю над окремими піе приємствами, збільшення обсягів торговельних операцій з надійними фондовими цінностями.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волков М.В. Структура и классификация рынка ценных бумаг. Операции с ценными бумагами в деятельности банков. Управление портфелем ценных бумаг // Финансы и кредит (рус.У- 2005.- № 10.- С.31-41
2. Довга С. Роль банків на ринку цінних пап<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Cha