Економічна сутність амортизації, її місце і значення у відтворенні основних фондів

Амортизаційні відрахування є віднесення на собівартість нарахованого зносу майна. Іншими словами, вартість об'єктів основних засобів погашається за допомогою нарахування амортизації.

Вартість, яка амортизується змінюється за рішенням комісії, що затверджується керівником організації, у випадках: завершення модернізації обладнання, технічного переозброєння, дообладнання, реконструкції, добудови, а також в інших випадках відповідно до законодавства.

Об'єктами нарахування амортизації є основні засоби та нематеріальні активи організацій як використовувані, так і не використовувані у підприємницькій діяльності [11, с. 46].

У індивідуальних підприємців основні засоби та нематеріальні активи, які не використовуються у підприємницькій діяльності, об'єктами нарахування амортизації не є.

В умовах стійкого попиту на продукцію (роботи, послуги) передові фірми можуть замінювати застаріле обладнання, впроваджувати нове, більш прогресивне, що дозволяє їм знижувати витрати на виробництво, досягати високої продуктивності праці, що в кінцевому підсумку забезпечує переваги перед конкурентами у виборі маркетингової і цінової стратегії. Місце амортизації у фінансуванні розвитку підприємства можна проілюструвати Рис. 1.1

Рис. 1.1 Місце амортизації у фінансуванні розвитку підприємства

До основних засобів, що підлягають амортизації відносяться [4, с. 98]:

• будівлі, включаючи тимчасові; споруди, включаючи відомчі дороги; передавальні пристрої; робітники і силові машини, механізми та обладнання; транспортні засоби; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; обчислювальна техніка, оргтехніка; інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя; робоча худоба; багаторічні насадження: основні засоби гірничодобувної промисловості; буферний газ та інше майно (активи), зараховують за встановленою законодавством класифікацією до основних засобів (далі – за діючою класифікацією);

• капітальні вкладення у поліпшення земель (меліоративні, іригаційні та інші роботи), не пов'язані зі створенням споруд; капітальні вкладення в орендоване (отримане у лізинг) майно;

• обладнання, моделі, зразки, що знаходяться в кабінетах, лабораторіях і на інших площах наукових і навчальних організацій (селекційних центрів, дослідно-експериментальних баз, центрів колективного користування, спеціальних майстерень, Фітотрон, віваріїв, теплиць і тому подібних), що використовуються для наукових і навчальних цілей (крім прийнятих до обліку до початку застосування цього Положення), виставкові та рекламні стенди;

• об'єкти житлового фонду, зовнішнього благоустрою, зовнішнього освітлення, використовувані організацією для виконання статутних цілей. До об'єктів зовнішнього благоустрою слід відносити об'єкти відповідно до затвердженого в установленому порядку переліком;

• спортивні споруди, автомобільні дороги та комплекс інженерних споруд, що входять до складу доріг (земляне полотно, дорожній одяг, мости, шляхопроводи, системи водовідведення, дорожні знаки, захисні пристрої, майданчики відпочинку, засоби зв'язку;

• об'єкти, зазначені у цьому підпункті, за умови їх функціонування із залученням фінансування з республіканського та / або місцевих бюджетів, а також фінансування з аналогічних та інших джерел організацій республіканської та комунальної форм власності, втрата вартості яких відображається у бухгалтерському обліку довідково на позабалансових рахунках в кінці звітного року:

- Судноплавні гідротехнічні  споруди,

- Об'єкти житлового  фонду,

- Об'єкти зовнішнього  благоустрою та зовнішнього освітлення,

- Автомобільні дороги  загального користування, комплекс  інженерних споруд, що входять  до складу цих доріг,

- Спеціалізовані спортивні споруди (трамплін, стрільбище для занять біатлоном, ролерна траса, траса для фрістайлу, легкоатлетичне спорудження для штовхання ядра з біговою доріжкою),

- Інші об'єкти основних  засобів, порядок функціонування  яких є законодавчо встановленої галузевої особливістю;

- Мобілізаційні об'єкти: запасні пункти управління, що  окремо стоять притулку і укриття  цивільної оборони республіканської  та комунальної форм власності, законсервовані в установленому  порядку мобілізаційні потужності, складські будівлі і споруди або частини складських приміщень, сховищ, ємностей, полігони, майданчики та інші споруди, призначені для зберігання матеріальних цінностей державного та мобілізаційного резервів, системи резервів матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що знаходяться в запасі об'єкти мобілізаційного і державного резервів, системи резервів матеріальних ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій, об'єкти озброєння, військової та спеціальної техніки та об'єкти, призначені для їх зберігання та утилізації, об'єкти незнижуваного запасу[14, с. 156].

Нормативний термін служби по об'єктах основних засобів, не включених у діючу класифікацію, встановлюється рішенням комісії на підставі технічної документації організацій-виробників, а в її відсутність – комісією шляхом оцінки технічного стану об'єкта відповідно до законодавства.

При розбіжності значень нормативних термінів служби, встановлених стосовно позицій чинної класифікації, і значень термінів експлуатації окремих об'єктів основних засобів, що встановлюються організаціями-виробниками в технічній документації на продукцію на термін, що дорівнює році або більш ніж на 1 рік, комісія організації мають право використовувати для цілей цього Положення значення нормативних термінів служби цих об'єктів виходячи з термінів експлуатації, підтверджуваних технічною документацією організацій-виробників. Організації повинні забезпечити збереження документів з обліку основних засобів та зазначеної технічної документації протягом усього терміну служби об'єкта [2, с. 89].

Нормативний термін служби об'єктів основних засобів, що не використовуються у підприємницькій діяльності, у тому числі раніше перебували в експлуатації, визначається при придбанні кожним балансоутримувачем або власником з дня прийняття їх на облік при введенні в експлуатацію. По об'єктах, раніше перебували в експлуатації, комісія має право знижувати нормативні терміни служби вдвічі, але не нижче ніж до двох років.

Нормативний термін служби і термін корисного використання об'єктів нематеріальних активів визначається виходячи з часу їх використання (терміну служби), встановлюваного свідоцтвами, ліцензіями, відповідними договорами та іншими документами, що підтверджують вдачі правовласника. При неможливості визначення нормативного терміну служби нематеріального активу норми амортизаційних відрахувань по ньому встановлюються за рішенням комісії: на термін до двадцяти років, але не більше терміну діяльності організації (за коштами індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг). Нормативний термін служби основних засобів, що раніше перебували в експлуатації, визначається з моменту прийняття їх на облік при первісному введенні в експлуатацію [17, с. 131].

Нормативні терміни служби встановлюються тільки по об'єктах, невживаних підприємницькою діяльністю, стосовно до кожної позиції, включеної в їх класифікацію. Для об'єктів, що використовуються у підприємницькій діяльності, порядок амортизації передбачає застосування діапазонних термінів корисного використання. Ці терміни і виробничі від них норми амортизації встановлені по семи групах основних засобів:

• Будинки;

• Споруди;

• Машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, робочий і племінну худобу;

• Обчислювальна техніка, обладнання зв'язку, оргтехніка і т.д.;

• Транспортні засоби;

• Повітряні судна;

• Основні засоби гірничодобувних галузей промисловості [12, с. 156].

Організації самостійно визначають норми амортизації в рамках встановлених діапазонів термінів корисного використання, виходячи з очікуваного періоду функціонування об'єкта, протягом якого може бути отримана економічна вигода (дохід). Ця операція оформляється рішенням комісії, затвердженої керівником організації.

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів нараховується:

• по об'єктах, використовуваним у підприємницькій діяльності, амортизація основних засобів нараховується виходячи з обраного терміну корисного використання лінійним, нелінійним і продуктивним способами;

• по основних засобів, невживаних у підприємницькій діяльності, – виходячи з нормативного терміну служби лінійним способом.

 

 

1.2 Способи та методи нарахування амортизації

 

Амортизація об'єктів основних засобів здійснюється одним з наступних методів розрахунку амортизаційних відрахувань:

• лінійний спосіб;

• спосіб зменшуваного залишку;

• спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;

• спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) [10, с. 456].

Амортизація об'єктів основних засобів нараховується:

• по об'єктах організацій (за винятком бюджетних), використовуваним у підприємницькій діяльності, – виходячи з обраного терміну корисного використання лінійним, нелінійним і продуктивним способами;

• по об'єктах, не використовуваним у підприємницькій діяльності, а також об'єктам бюджетних організацій – виходячи з нормативного терміну служби лінійним способом [7, с. 349].

При нелінійному способі використовуються методи суми чисел років і зменшуваного залишку. Організація самостійно визначає способи і методи нарахування амортизації. Причому по об'єктах одного найменування вони можуть відрізнятися [1, с. 234].

Термін корисного використання – це період, протягом якого експлуатація об'єкта основних засобів повинна приносити дохід фірмі або служити для досягнення цілей її діяльності. Фірма самостійно визначає цей термін для прийнятих до бухгалтерського обліку основних засобів. Таким чином, бухгалтер, приймаючи до обліку об'єкт основних засобів, має вже знати термін його корисного використання виходячи з умов виробництва і технологічного процесу. Термін корисного використання визначається за технічними умовами, відбитим в супроводжує об'єкт документації. За відсутності таких записів або документів він визначається виходячи з:

• очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до передбачуваної продуктивністю або інтенсивністю застосування;

• очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (число змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи планово-попереджувального ремонту та інших його видів;

• нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди) [12, с. 107].

У деяких випадках термін корисного використання може визначатися в залежності від кількості продукції або іншого натурального показника обсягу робіт, який планується отримати в результаті використання даного обладнання [14, с. 98].

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається:

• при лінійному способі – з початкової вартості об'єкта і норми амортизації, обчисленої з урахуванням терміну корисного використання цього об'єкта;

• при способі зменшуваного залишку – з залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої з урахуванням терміну корисного використання цього об'єкта;

• при способі списання вартості по сумі чисел років – з початкової вартості об'єкта і річної співвідношення, де в чисельнику число років, що залишаються до кінця терміну служби об'єкта, а в знаменнику сума чисел років терміну служби об'єкта [18, с. 55].

Лінійний спосіб полягає в рівномірному (по роках) нарахуванні організацією амортизації протягом усього нормативного терміну служби чи терміну корисного використання об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Річні норми нарахування амортизації в першому і кожному з наступних років терміну експлуатації об'єкта в одного балансоутримувача або власника збігаються. Розбіжність цих норм можливе у випадках зміни умов експлуатації об'єктів (коефіцієнтів змінності роботи машин і устаткування, середовища, в якому вони експлуатуються, інших відхилень від встановлених базових режимів роботи та інших умов відповідно до чинного законодавства).

При лінійному способі річна сума амортизаційних відрахувань визначається, виходячи з вартості, яка амортизується об'єкта основних засобів або нематеріальних активів та нормативного терміну служби чи терміну його корисного використання шляхом множення вартості, яка амортизується на прийняту річну лінійну норму амортизаційних відрахувань [14, с. 36].

При лінійному способі нарахування амортизації по використовуваних у підприємницькій діяльності об'єктів річна (місячна) норма амортизації розраховується як величина, зворотна обраному терміну корисного використання об'єкта в роках і / або місяцях.