Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту України

Зміст

Вступ

1. Розрахунки техніко-економічних показників роботи підприємства відповідно варіанту впровадження нової техніки.
1. Ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей.
2. Оборотні засоби підприємства, нормування, ефективність їх використання.
3. Трудові ресурси та ефективність їх використання.
4. Експлуатаційні витрати, формування собівартості продукції.
5. Оцінка фінансової стійкості та незалежності підприємства.
6. Оцінка економічної ефективності інвестицій.
2. Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

     Курсова робота:

     Об`єкт дослідження курсової роботи – техніко-економічна робота промислового підприємства з урахуванням впровадження варіанту нової техніки.

     Предмет дослідження – сукупність теоретичних і методичних проблем, пов`язаних з впровадженням нової техніки в виробництво.

     Метою курсової роботи є закріплення теоретичних положень дисципліни і надбання практичних навичок з техніко-економічних розрахунків у сфері промислового виробництва.

     Методи дослідження: порівняння, техніко-економічні розрахунки показників, зіставлення.

     Відповідно до завдання в курсовій  роботі розглянуті теоретичні  питання формування та розвиток  ринкової економіки в сфері  послуг залізниці та визначені  напрямки підвищення конкурентоспроможності  продукції та послуг. Визначена  ефективність використання основних  фондів та обігових коштів  на підставі впровадження варіанту нової техніки №4. За рахунок підвищення використання обігових коштів вивільнено – 0,355 млн. грн.

     В курсовій роботі сформована  і розрахована собівартість продукції, визначено розмір прибутку, який складає 622500 грн.

     В роботі розрахована ефективність  виробництва в конкурентних умовах  інвестиційної діяльності, дана  оцінка фінансової стійкості  та незалежності підприємства.

     ЕКОНОМІКА, ОСНОВНІ ФОНДИ, ОБОРОТНІ  КОШТИ, ПРИБУТОК, ІНВЕСТИЦІЇ, ФІНАНСИ, ЕФКТИВНІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, НОВА ТЕХНІКА, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ.

 

 

 

 

 

Вступ

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

     Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Резерви зростання прибутку і рентабельності практично  невичерпні, оскільки не  зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва.

     Впровадження нової техніки дозволяє  визначити шляхи зростання продуктивності  праці і зниження собівартості  продукції, зниження фондомісткості  та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої  прці), а також раціонального використання  природних ресурсів (економія затрат  суспільної праці).

     Отже, вищенаведене розкриває актуальність  обраної теми курсової роботи.

     Метою курсової роботи є закріплення  теоретичних положень дисципліни  і надбання практичних навичок  у техніко-економічних розрахунках  у сфері промислового виробництва.

     Об`єкт дослідження курсової роботи  – техніко-економічна робота  промислового виробництва з урахуванням  впровадження варіанту нової  техніки.

     Предмет дослідження курсової  роботи – сукупність теоретичних  і меодичих проблем, пов`язаних з впровадженням нової техніки у виробництво.

     Завданями курсової роботи є:

1. Ознайомлення з роботою в сфері виробництва;
2. Придбання навиків по розрахунку основних показників діяльності підприємства по розділах 1.1 – 1.6 курсової роботи;
3. Визначення основних причин і доцільності впровадження нової техніки у виробництво та напрямків підвищення ефективності роботи та якості послуг залізничного транспорту.

Відповідно до завдань курсової роботи побудована її структура. Яка складається з вступу, шости розділів, висновків, списку використаної літератури.

Вихідною інформацією для техніко-економічних розрахунків по розділам 1-6 є приведені показники роботи підприємства. Алгоритм розрахунків аналітичних показників приведено у методичних вказівках до курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємства».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Розрахунки техніко-економічних  показників роботи підприємства  відповідно варіанту впровадження  нової техніки.

1. Ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей.

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комукальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об’єкти соціально-побутового призначення.

Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку така: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні фонди.

Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів — це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики, знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. На фізичний знос впливають якість основних фондів, їх технічна досконалість (конструкції, вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догляду, якість і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сировини, ступінь захищеності від зовнішніх умов (вологості, кислотності, атмосферних опадів) тощо.

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні. Моральний знос - це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.

У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу.

Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об’єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів. Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об’єкта основних фондів.

Норма амортизації — це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обгрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об’єктів основних фондів на баланс.

Термін використання (експлуатації) об’єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну використання і будуть визначатись норми амортизації об’єкта основних фондів.

Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинника часу.

Вибір методу амортизації визначається низкою об’єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.

Відомі такі основні методи амортизації: прямолінійний, метод прискореної амортизації, кумулятивний метод (метод суми чисел), виробничий метод.

Підприємства України можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду.

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:

- екстенсивний, до якого належить  в основному збільшення часу  роботи основних виробничих фондів.

- інтенсивний, до якого належить  підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

- поліпшення складу, структури  і стану основних фондів підприємства; - удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;

- зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

- підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.