Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту України

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів єоптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників використовуючи графічний спосіб.

Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:

- технічного переозброєння діючого  підприємства; 

- реконструкції виробництва;

- розширення виробничих потужностей  підприємства;

- нового будівництва технологічно  завершених виробничих потужностей  та підрозділів підприємства. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів - важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві.

Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил , самі по собі не є економічною категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці, характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і являє собою одне з відношень економічного ладу. Тому економічна природа засобів праці в повних суспільних формаціях різна. Як технічна категорія засоби праці у всіх формаціях виступають у ролі виробничого апарату.

Участь основних фондів у виробничому процесі має деякі особливості:

1. Повністю беручи  участь у виробничому процесі, засоби праці лише частково  споживаються у кожному його циклі. Вартість основних фондів переноситься на продукти поступово, протягом усього строку їх служби.

2. Перенесена на виготовлений продукт частина вартості основних виробничих фондів, які брали участь у процесі виробництва, втілюються у вигляді вартості виготовленої продукції. Отже, вартість основних фондів у процесі використання їх набуває подвійного існування: одна її частина продовжує функцію вати у споживній формі засобів праці, а друга - входить у створений ними продукт.

У відтворенні основних фондів визначального створення являється відтворення їх споживної вартості. В цьому також проявляється єдність відтворення основних фондів.

На основі руху споживної вартості основних фондів базується рух їх вартості. Тільки в останній рік служби основних фондів, коли вони вибувають із сфери виробництва та заміняються новими, загальна сема кругообігу вартості приймає вигляд: зношування - амортизація - повне відшкодування. В періоди проведення модернізації і капітального ремонту рух вартості основних фондів протікає за стадіями: зношування - амортизація - часткове відшкодування. В іншій рік життя основних фондів, рух вартості здійснюється за стадіями: зношування і амортизація.

Використання основних виробничих фондів на підприємстві характеризується натуральними і вартісними показниками.

До натуральних показників відносяться:

- рівень продуктивності

- коефіцієнт змінності  використання

- коефіцієнт використання  внутрішнього часу

- коефіцієнт використання  календарного часу

До вартісних показників відносяться:

- фондовіддача, характеризує  обсяг продукції в грошовому виразі, що припадає на одиницю основних виробничих фондів

- фондоємкість, характеризує  обсяг основних виробничих фондів, що припадає на одиницю обсягу  виробленої продукції.

Відтворення основних фондів в рамках окремого підприємства характеризується послідовною зміною різних стадій. Ця сторона відтворення припускає вивчення як одиничного так і сукупної споживчої вартості основних фондів.

Фондовіддача визначається за формулою:

         

 

де ВП(ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;

Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.

Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за формулою:

 

 

де ДФв - приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання;

Кз.з;Кз.б - коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;

Фвб - фондовіддача у базовому періоді.

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які в свою чергу характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності. Резерв підвищення фондовіддачі (Рф) можна обчислити за формулою:

   

 

де Фвпр - проектне значення фондовіддачі;

Фвп   - фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.

Визначаються також показники фондомісткості та фондоозброєності підприємства.

Фондомісткість:

  

 

де Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.;

фв - фондовіддача.

 

Фондоозброєність:

 

де Ч— середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці розраховується за формулою:

 

 

де Nі - кількість і-х деталей;

Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;

 m - кількість видів деталей, що обробляються;

Фд -дійсний фонд роботи обладнання.

На підприємстві:

            

 

де Фд - дійсний фонд роботи обладнання;

    Фн - номінальний фонд часу роботи обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці (групі робочих місць):

 

 

 

де Ni - кількість і-х деталей;

Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;

Тмі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

m - кількість  видів деталей, що обробляються;

По підприємству:

 

 

де Ер - спожита за рік електроенергія;

Впвст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;

Фд - дійсний фонд роботи обладнання.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності):

     

де Кекс - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);

КІ - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 1.1.1

На підставі вихідних даних, наведених в додатку 1.1.1 визначити:

1. Повну балансову початкову вартість устаткування
2. Норму амортизаційних врахувань
3. Річну суму амортизаційних врахувань
4. Знос основних фондів за відпрацьований період
5. Залишкову вартість основних фондів
6. Відновлену вартість основних фондів

1) Певна балансова вартість (первісна)

 

2) Норма амортизаційних відрахувань

 

де Л – ліквідаційна вартість основних фондів

     - нормативний строк служби устаткування

==0,094*100=9,4

3) Річна сума амортизаційних  відрахувань

 

4)Знос основних фондів за  відпрацьований період

 

де  - кількість років виконання основних фондів

 

5) Залишкова вартість основних  фондів

 

6) Відновлена вартість основних  фондів

 

 

 

Завдання 1.1.2

На підставі вихідних даних навединих в додатку 1.2 визначити:

1) Вартість  основних фондів на кінець  базового року

2) вартість  основних фондів на початок  і кінець звітного року

3) середню  річну вартість основних фондів  у базисному та звітному роках

4) показники  руху основних фондів у базисному  та звітному році

(коефіцієнти  оновлення та вибуття)

5) узагальнюючі  та часткові показники ефективності  виконання основних

фондів у базисному та звітному роках:

- фондовіддача

- фондомісткість

- фондоозброєність

- коефіцієнт  екстенсивності, інтенсивності та  інтегрального виконання

устаткування.

1) Вартість  основних фондів на кінець  року складає

 

2) Вартість  основних фондів на кінець  звітного року

 

3) Середньорічна  вартість основних фондів у  базисному році

3040+

 

4) Середньорічна  вартість основних фондів у звітному році

 

 

 

5) Показники  руху основних фондів

      

=0,13

 

=

 

=0,013

 

 

 

 

 

 

Для характеристики використання основних фондів підприємства в курсовій роботі розраховано:

• фондовіддача, яка знизилась у звітному році і складає 0,74;
• фондомісткість, яка збільшилася і складає у звітному році 1,36;
• фондоозброєність, яка збільшилася на 2,4 по зрівнянню з базовим роком.

 

 

 

 

 

 

 

2. Оборотні засоби підприємства, нормування, ефективність їх використання.

Оборотні засоби - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.Оборотні кошти складаються з оборотних фондів і фондів звертання. Оборотні фонди - це частина засобів виробництва які единожды беруть участь у виробничому процесі. Цілком і відразу переносять свою вартість на готову продукцію і постійно змінюють свою натуральну зовнішню форму. Фонди звертання - це засобу обслуговуючі процес реалізації продукції (у процесі виробництва вони не беруть участь). Незавершене виробництво - це предмети праці, що знаходяться безпосередньо в процесі виробництва і піддаються обробці. Власне кажучи це незакінчені виробництвом виробу різного ступеня готовності.