Сутність конкурентної стратегії підприємства на зовнішніх ринках , її види та етапи розробки

ВСТУП

 

Інтернаціоналізація економіки у другій половині минулого століття зумовила посилення стратегічного  напрямку у діяльності конкуруючих  підприємств на світових ринках. Актуальним питанням стали вибір та формування стратегії конкурентної поведінки, що забезпечували б довготривалу перемогу не лише на національному рівні, але і на міжнародних ринках.

Метою даної  курсової роботи є пошук конкурентної стратегії для підприємства ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД» на міжнародному ринку.

Для досягнення поставленої мети в роботі виконані ряд наступних завдань:

• проведено загальний опис галузі електротехніки та основних конкурентів;
• проведена загальна характеристика ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД» та аналіз його фінансового стану;
• виявлені резерви підвищення ефективності діяльності та конкурентоспроможності ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД»;
• запропоновані заходи підвищення конкурентоспроможності підприємства ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД»;
• обґрунтовано та вибрано конкурентну стратегію розвитку ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД».

Об’єктом даного дослідження є  ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД» який, як і інші підприємства, в сучасних умовах повинен  бути конкурентоспроможним на ринках та вести ефективну експортну політику.

Предметом дослідження є системна конкурентна стратегія підприємства та її удосконалення.

При дослідженні проблеми були використані  наступні методи:

• графічний метод, який передбачає застосування для наочності рисунків, графіків тощо;
• табличний метод, що передбачає використання таблиць для більш ефективної подачі інформації та здійснення розрахунків;
• статистичний метод, що був використаний при дослідженні та виявленні проблеми;
• методи економічного аналізу, а саме загальнонауковий метод, економіко-математичний метод, методи загального аналізу.

З практичної точки зору значення одержаних результатів полягає  в  обґрунтуванні доцільності  адаптації системи управління конкурентної стратегії підприємства до кон’юнктури міжнародного ринку електрообладнання шляхом зменшення собівартості продукції підприємства на основі розрахунків ефективності експортної діяльності ПАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД».

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТІГІЇ МАЛОГО І СЕРЕДНЬГО БІЗНЕСУ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ

1. . Сутність  конкурентної стратегії підприємства на зовнішніх ринках , її види та етапи розробки

 

Міжнародна  конкуренція як боротьба між фірмами  різних країн за більш вигідні  умови виробництва і збуту  товарів на міжнародному ринку є об’єктом  теоретичних та емпіричних досліджень. Міжнародна конкуренція посилилась у другій половині ХХ ст. і на сьогодні займає вагоме місце в сучасній економіці, що, відповідно, викликає адекватний інтерес у науковців.

  Питання формування та впровадження стратегій міжнародної конкуренції на рівні підприємств, галузей та національних економік є одним із ключових завдань управління. Від того, наскільки ефективною буде розроблена та впроваджена стратегія, буде залежати успіх на міжнародному ринку підприємств. Серед учених та спеціалістів-практиків немає єдиного підходу до визначення стратегії конкуренції, так, А. Томпсон і А. Стрікленд розуміють стратегію конкуренції як стратегію компанії, що містить в собі підходи до бізнесу та ініціативи, які вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і укріплення своєї позиції на ринку, М. Портер дотримується точки зору, що конкурентна стратегія передбачає наступальні або оборонні дії, які застосовуються з метою захисту позиції від п’яти конкурентних сил [1, с. 11].

Російський вчений Н.Єфремов розглядає міжнародну конкуренцію як економічну категорію, що виражає виробничі відносини, що виникають між товаровиробниками в процесі обміну продуктами праці на світовому ринку, а також політико-економічні відносини між державами стосовно отримання кращих умов на ринках збуту для себе та своїх виробників [4, с.117].

Відомий російський економіст Г. Л. Азов визначає, що «конкурентна позиція»  - це позиція, яку та чи інша компанія займає у своїй галузі, відповідно до результатів своєї діяльності із своїми перевагами і недоліками в порівнянні з конкурентами» [5, с. 45]. Тобто, під конкурентними позиціями розуміють уже досягнуті результати діяльності фірми, що можуть впливати або навіть визначати на її положення на ринку - «ринкові позиції».

Специфіка конкурентних стратегій полягає  саме у досягненні конкурентної переваги на ринку, проте не короткотривалої, а довгострокової. Вибір стратегії  конкуренції залежить від багатьох чинників: ринкової позиції фірми  і динаміки її зміни, кількості конкурентів і характеру конкуренції на ринку, виробничого і технологічного потенціалу підприємства, виду продукції, а також інших чинників середовища функціонування.

У монографії Шнипко О. С. зазначається, що на визначення стратегії фірми та утримання конкурентної переваги впливають такі фактори:

 

1) цілі, до яких прагнуть управлінці; якщо в країні ці цілі співпадають  із джерелами конкурентної переваги, то має місце значний ефект;

2) структура власності; цілком  природно, що велика компанія  має одні інтереси, а дрібна  – інші;

3) індивідуальні цілі; важливу роль  відіграє система винагород, заохочень,  мотивів, соціальні цінності, орієнтація  на працю, ставлення суспільства  до багатства;

4) вплив національного престижу  та національних пріоритетів;  деякі галузі, завдяки наявній  кон’юнктурі ринку, можуть бути  негласно проголошені національними  галузями, отже, сюди намагатиметься  потрапити більш кваліфікована  частина населення (національний  престиж);

5) конкуренція на внутрішньому  ринку; жодна фірма, що завоювала  лідерство на світовому ринку,  не досягла його, не перемігши,  насамперед, на внутрішньому ринку) [2, с. 33].

Розглянемо основні підходи до класифікації традиційної конкурентної стратегії, вагомий внесок у дослідження яких зробила Н. Куденко у своїй дисертації, використавши запропоновані в праці та використавши власні дослідження, класифікація конкурентних стратегій наведена у табл. 1.1:

Таблиця 1.1

Класифікація конкурентних стратегій

Автори класифікації	Класифікаційні ознаки	Різновиди конкурентних стратегій
М. Портер	Конкурентна перевага на ринку	стратегія цінового лідерства стратегія диференціації товару стратегія спеціалізації
А. Літл	Вихідна позиція фірми на ринку	стратегія лідерів стратегія фірм із сильною позицією стратегія фірм, які займають сприятливу позицію стратегія фірм, які займають задовільну позицію стратегія фірм, які займають незадовільну позицію
Ф. Котлер	Ринкова частка	стратегія ринкового лідера стратегія челенджера стратегія послідовника стратегія нішера
Г. Азоєв	Спосіб досягнення конкурентних переваг	стратегія зниження собівартості стратегія диференціації продукції стратегія сегментування ринку стратегія впровадження новинок стратегія негайного реагування на потреби ринку
Л. Раменський	Ступінь стандартизації бізнесу	віолентна (силова) стратегія патієнтна (нішева) стратегія комутантна (з’єднуюча) стратегія експлерентна (піонерна) стратегія
Х. Фрізевінкель	Поведінка на ринку (біологічний підхід до термінології)	стратегія лисиці стратегія слона стратегія лева стратегія миші
І. Сіваченко	Сфера діяльності підприємства	конкурентна стратегія малого бізнесу конкурентна стратегія в сфері масового виробництва конкурентна стратегія підприємств вузької спеціалізації
І. Ансофф	Спрямованість на розвиток товару/ринку	стратегія максимізації ринкової частки стратегія диференціації товару стратегія диференціації ринку стратегія росту
А. Кузнєцов	Динаміка конкурентної поведінки	наступальна оборонна
І. Должанський	Спосіб входу на міжнародний ринок	стратегія непрямого експорту стратегія прямий експорту стратегія виробництва за кордоном

Джерело: [3, с. 127–130].

 

Найбільшого практичного використання набули міжнародні конкурентні стратегії, які М.Портер називає базовими. Американський науковець М.Портер в праці [1, с.73] виокремлює три базові конкурентні стратегії: стратегія лідерства, стратегія диференціації і концентрації.

Залежно від орієнтації фірми на витрати/на попит виділяють декілька стратегій конкуренції на міжнародному ринку [8, с.482]. Доцільність їх використання залежить від того, чи прагнутиме фірма зменшувати витрати та чи реагуватиме на попит на місцевому ринку.

Міжнародна  стратегія – полягає у перенесенні на іноземні ринки ключові компетенції, які відсутні у місцевих конкурентів. Вона є ефективною за умови, що у місцевих конкурентів відсутні ті ключові компетенції, якими вона володіє. Мультиринкова стратегія – конкурентна стратегія на міжнародному ринку, що передбачає максимальну адаптацію до потреб місцевого національного ринку, що спричинює зростання витрат на її формування та впровадження. Мультиринкова стратегія ефективна тоді, коли на міжнародному ринку є необхідність реагувати на особливості місцевого ринку та незначної потреби у зменшенні витрат. Глобальна стратегія – модель конкурентної поведінки фірми на міжнародному ринку, що фокусується на збільшенні прибутковості через зменшення витрат завдяки ефекту кривої досвіду. Ця стратегія ефективна тоді, коли фірма прагне мінімізувати витрати. Транснаціональна стратегія – конкурентна стратегія, що передбачає досягнення двоєдиної мети – одночасного зменшення витрат та оперативного реагування на особливості місцевого попиту.

Поділ конкурентних стратегій залежно  від ступеню стандартизації бізнесу  запропонований Л. Раменським і розвинутий Х. Фрізевінкелем. Згідно цього підходу, конкурентні стратегії (в тому числі, і на міжнародному ринку) поділяються на такі види:

Віолентна стратегія — стратегія конкурентної поведінки, що полягає в зниженні витрат виробництва за рахунок організації масового випуску дешевих доброякісних товарів.

Патієнтна стратегія — стратегія конкурентної поведінки, що полягає у виготовленні обмеженої кількості вузькоспеціалізованих високоякісних товарів.

Комутантна стратегія — стратегія конкурентної поведінки, яка спрямована на гнучке пристосування потреб до локального ринку. Використовується переважно малими фірмами, котрі обмежені у фінансових, матеріальних та науково-технічних ресурсах.

Експлерентна стратегія — конкурентна стратегія, що передбачає отримання довготривалої конкурентної переваги за рахунок нововведень і обтяжена значним рівнем ризику.

Формування конкурентної стратегії для підприємства на міжнародному ринку проходить в декілька етапів:

1. Аналіз конкурентного середовища ппідприємства
2. Перспективи росту в даній  стратегічній зоні господарювання;
3. Вибір можливих видів конкурентних стратегій;
4. Поточна конкурентна стратегія і конкурентоспроможність;
5. Цілі підприємства і можливості підприємства;
6. SWOT – аналіз загроз та  можливостей;
7. Об’єднаний аналіз середовища і можливостей підприємства з використанням матричних методів ( БКГ, Мак-Кінсі і т.д.);
8. Поточні дії по збереженню конкурентних переваг;
9. Можливості функціональних служб підприємства;
10. Приблизна конкурента позиція;
11. Формування конкурентної стратегії;
12. Моделювання імовірних сценаріїв розвитку подій.

 

1.2. Методика  аналізу і оцінювання міжнародної конкурентної стратегії  підприємства

 

Вивченню  існуючих теоретичних підходів щодо здійснення аналізу ринкового середовища та конкурентних позицій підприємства на  міжнародному рівні присвячено труди багатьох видатних науковців, таких як Азоев Г. Л., Ансофф И., Воронкова А. Є., Виханский О.С., Фатхутдинов Р. А., Градов А.П., та інші. Авторами запропоновано чимало методичних підходів щодо розв’язання проблеми оцінки конкурентної позиції підприємства.

 

Усі існуючі методи оцінки можна  класифікувати за такими ознаками:

1) за  ступенем охоплення аспектів  функціонування підприємства;

2) за  формою вираження результату  оцінки.

 

Залежно від ступеня охоплення аспектів функціонування підприємства

методи оцінки поділяються на спеціальні і комплексні. Спеціальні методи –

методи, що дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по

окремих аспектах його діяльності –  виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо. Комплексні методи базуються на

комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства, існує така загальна класифікація методів конкурентоспроможності у (див. табл.1.2).

 

Таблиця 1.2

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства за формою вираження результату оцінки

 

№з/п	Група методів	Назва методу
1	Матричні	1. Матриця «Бостонської консалтингової  групи». 2. Матриця І. Ансоффа. 3. Матриця McKinsey. 4. Матриця Shell. 4. Матриця конкурентних стратегій  М. Портера. 5. Матриця А. Томпсона – А. Дж. Стрикленда. 6. Матриця Хофера – Шендлера 7. Матриця К.Ендрюса SWOT-аналіз,  PEST - аналіз
2	Індексні	1. Метод, що базується на визначенні  конкурентоспроможності продукції. 2. Метод, що базується на теорії  ефективної конкуренції. 3. Метод, що ґрунтується на  визначенні сили реактивної позиції. 4. Метод, що базується на теорії  рівноваги фірми та галузі. 5. Метод інтегральної оцінки. 6. Метод самооцінки 7. Метод бенчмаркінгу.
3	Графічні	1. Багатокутник конкурентоспроможності. 2. Радар конкурентоспроможності. 3. Метод «профілів».