Організаційна структура СТОВ " Лан"

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади організації аграрного маркетингу на підприємстві……………………………………………………………………...4

        1.1.  Сутність та особливості аграрного маркетингу……………………...4

        1.2.  Система управляння аграрним маркетингом підприємства………9

        1.3. Організація аграрного маркетингу на підприємстві………………...11

РОЗДІЛ 2. Маркетинговий  аналіз організації та системи управління аграрним маркетингом на підприємстві СТОВ « Лан »…………………..15

       2.1. Характеристика господарської діяльності підприємства……………15

2.2. Дослідження  організаційної структури та  структури управління  підприємством………………………………………………………………….. 20

2.3. Аналіз  агромаркетингової діяльності підприємства………………...23

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення організації управління та розробка збутової діяльності підприємства СТОВ « Лан»…………………………25

3.1. Пропозиції щодо удосконалення структури управління аграрним маркетингом на підприємстві…………………………………………………...25

3.2. Обгрунтування  стратегій аграрного маркетингу  для підприємства..27

3.3. Розробка  стратегії управління збутовою  діяльністю підприємства..29

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….36

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Завданням виробничої практики є закріплення теоретичних знань, отриманих студентами за час навчання у вищих навчальних закладах, ознайомлення і набуття досвіду на робочих місцях, підвищення рівня знань, оволодіння практичними вміннями і навичками майбутньої професії.

Тому в результаті проходження  практики і складання звіту по ньому я намагатимусь висвітлити всі необхідні питання, якнайповніше їх розкрити, зробити їх аналіз, дати певну оцінку явищам і процесам, які відбуваються на підприємстві та зробити певні висновки.

На даному підприємстві я  мала змогу ознайомитися з організацією виробництва, слідкувати за процесом виготовлення продукції. Колектив підприємства з розумінням поставився до моєї роботи і намагався у всьому допомагати.

В процесі перебування на підприємстві я мала можливість прослідкувати за тим, як іде керування таким складним механізмом як підприємство. В цій роботі я намагатимусь передати всі знання, яких я набула за час перебування на підприємстві, включаючи не тільки документально підтверджені, а й власні висновки з приводу функціонування підприємства як системи; вміння керувати процесом виробництва, управлінським персоналом підприємства; ставлення конкурентів до підприємства та підприємства до конкурентів; місце на ринку, тобто конкурентноздатність виготовлених товарів та надання послуг. Розкриття усіх цих питань та ще багато інших і є метою написання цієї роботи.

Предметом практики виступає маркетингова діяльність підприємства.

 Об'єктом практики  є СТОВ „ Лан ”.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засада організації аграрного маркетингу на підприємстві

 

1.1. Сутність та  особливості аграрного маркетингу

 

На сучасному етапі  розвитку аграрного сектора економіки  України маркетинг ще не отримав  значного поширення.

Це пояснюється декількома причинами: по-перше, реформування галузі сільського господарства зумовило виникнення великої кількості сільськогосподарських  підприємств, як правило, суб'єктів малого бізнесу, які з фінансових причин не в змозі займатись маркетинговою діяльністю; по-друге, продукції сільського господарства виробляється недостатньо, і проблеми перевиробництва не виникали; по-третє, у більшості ключових керівників складається думка про незначну роль маркетинг}' в умовах дефіциту продуктів харчування. Таким чином, в АПК склались дві філософії бізнесу: маркетингова і виробничо-збутова, які відрізняються між собою орієнтацією діяльності сільськогосподарських підприємств. [4]

Система агробізнесу функціонує в наслідок поєднання процесів виробництва  сільськогосподарської продукції (сировини), її перероблення, зберігання, транспортування  і доведення до споживача. Різні  підприємницькі структури, що сприяють такому поєднанню, утворюють комплекс економічних відносин, який називають  аграрним маркетингом.

 Для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва в умовах ринку необхідно усвідомити особливості аграрного маркетингу і враховувати їх у господарській діяльності підприємств АПК.

 У нинішній час існують  різні поняття маркетингу в  аграрному секторі економіки: "сільськогосподарський маркетинг", "агромаркетинг", "маркетинг агробізнесу", "маркетинг АПК", "продовольчий маркетинг" та ін.

Наприклад, Роберт Е. Бренсон  і Дуглас Г. Норвер, пишуть "Сільськогосподарський  маркетинг в основному визначав маркетинг від виробника до першого споживача". Вони дають таке визначення агромаркетингу: "Це вся активність, пов'язана з сільськогосподарським виробництвом і з їжею, насінням, зібранням урожаю, переробленням і достав-, кою до кінцевого споживача, включаючи аналіз споживчих потреб, мотивації покупок і поведінки споживачів" [9]

 У 50-их роках XX ст. Дж. Н. Девіс і Рой А. Голдберг  ввели поняття "маркетинг агробізнесу", який включав маркетингові операції  від першого покупця до кінцевого  споживача2. Цей маркетинг не обмежується  першим споживачем, оскільки багато  сільськогосподарських продуктів  люди вживають у свіжому вигляді  без їх перероблення це овочі,  фрукти, молоко. Деяку продукцію  перероблюють самі виробники  (виготовляють консервовані овочі,  фрукти, соки, ковбасні вироби, олію, тощо). Крім того, у процесі реалізації  продукції сільського господарства  від першого до кінцевого споживача  використовуються, на відміну від  агромаркетингу, транспортний, промисловий,  комерційний та інші види маркетингу.

Оцінювання абсолютних обсягів  і частки по кожній ланці продовольчого  ланцюга визначає структуру агромаркетингу, тобто показує, яку кількість  продукту реалізував товаровиробник, скільки продукту пішло безпосередньо  споживачеві, скільки сільськогосподарської  продукції закупили посередники-заготівельники і скільки їх, скільки переробників брали участь у процесі перероблення цієї продукції і яку її часткуперероби-ли, наскільки розгалужена оптова і  роздрібна торгова мережа.

 Маркетинг, який пов'язаний  з продукцією сільськогосподарських  виробників, набагато складніший  від інших видів маркетингу: ця  складність зумовлена різноманітністю  методів і способів його здійснення. Застосування різноманітності таких  методів пояснюється великою  кількістю і різноманітністю  виробленої продукції, її цілеспрямованістю  й значимістю для кінцевого  споживача.

 Сільськогосподарську  продукцію (споживчу продукцію)  умовно можна поділити на:

- товари попереднього  вибору, які доповнюють гармонію  користі і споживання (продукти  довготермінового зберігання - консерви, борошно, напівфабрикати тощо);

- товари особливого попиту  для задоволення високого рівня  життя, його естетики (ексклюзивні  сорти вин, коньяків, ковбас, сирів  і т.п.).

 Специфічною особливістю  агромаркетингу в Україні є  те, що його функції у формуваннях  малого агробізнесу виконують,  як правило, не підготовлені  до цього фахівці, а самі  підприємці. [9]

 Це суб'єктивні особливості,  а специфіка сільського господарства  породжує низку особливостей  об'єктивних. Розглянемо найважливіші з них:

1. У розвинутих країнах  сільське виробництво ведуть  переважно фермерські господарства, які хоч і можуть бути досить  великими підприємствами, але, як  правило, не в змозі монополізувати  окремий сектор. Тобто дрібні  сільськогосподарські виробники  не спроможні організувати вплив на ринок, на ринкові ціни. На ринку сільськогосподарської продукції завжди багато продавців для того, щоб хтось із них зміг запропонувати таку кількість продукту, яка помітно вплинула б на ціну.

 Таким чином, в аграрному  секторі дотримуються двох головних  умов досконалої конкуренції:

- наявність на ринку  великої кількості продавців,  кожний з яких не володіє  достатньою кількістю пропозицій  товару для впливу на ціну;

- воля продавця поступати  на ринок і покидати його. Тому  можна зробити висновок, що сільське  господарство це галузь із  досконалою конкуренцією, яка в  інших галузях економіки майже  не трапляється. У свою чергу,  досконала конкуренція зумовлює  певні особливості агромаркетингу.

2. Нерозвинутість українського  ринку землі, ресурсів, частіше  робить неможливим вхід і вихід  товаровиробника на цьому ринку.  Крім цього, в Україні досконалій  конкуренції перешкоджає недостатність  і нерівномірність розвитку ринкової  інформації і, як наслідок, можливість  для посередників легко наживатися за рахунок селян. Це також відбивається на складності агромаркетингу.

3. У сільському господарстві  земля використовується як безпосередній  ресурс, засіб виробництва. В землеробстві  використовується особлива властивість  верхнього шару землі - родючість,  яка є найважливішою характеристикою  землі як ресурсу в сільському  господарстві. Земельний ресурс  вкрай неоднорідний у різних  землевласників. Незважаючи на технічний  прогрес, земля лишається найважливішим  засобом виробництва в сільському  господарстві.

4. Спеціалісти або служби  агромаркетингу мають справу  з товарами першої життєвої  потреби. Звичайно, вони повинні  своєчасно і в необхідній кількості  та асортименті, а також з  урахуванням віку, національних  традицій, стану здоров'я споживачів  задовольняти їх потреби та  інтереси. Товар, як правило, з  коротким терміном зберігання, тому  необхідна оперативність поставок, доцільна й безпечна упаковка, сервісне та естетичне забезпечення.

 Продукти харчування  мають не тільки споживче призначення,  а й естетичне, моральне. Цей  аспект також знаходить втілення  в агромаркетингу.

5. Можливість диверсифікації  продукції сільського господарства  значною мірою обмежена. Технічний прогрес у цій галузі супроводжується виведенням більш досконалих сортів культивованих рослин і порід тварин.

6. Сезонність виробництва і отримання продукції зумовлює специфіку маркетингового забезпечення вивчення ринку збуту і просування продукту.

 У зв'язку з тим,  що споживач може бути останнім, виникає доцільність маркетингової діяльності по переробці продукції безпосередньо виробником у господарстві, по виконанню функції, що реалізується в інших видах маркетингу між першим і кінцевим споживачем, тобто дистриб’юторами. Особливо слід і виділити первинну або кінцеву переробки, оскільки переробка продукції, її сервісне забезпечення і конкурентоспроможність з аналогічною імпортною продукцією в господарствах малого аргобізнесу ще не відповідає сучасним вимогам споживачів.

7. Для сільського господарства характерні різноманітні організаційно-господарські форми. З урахуванням цього утворюються відповідні системи агромаркетингу, різні точки зору сприйняття і адаптивності до потреб, запитів та інтересів споживачів. Тому першочерговим завданням агромаркетингу є створення агромаркетингу України, що забезпечить необхідні умови для реалізації можливостей кожного агропромислового формування.

8. Система маркетингу агробізнесу, включаючи виробництво, перероблення і доведення продукту до кінцевого споживача, має особливість нерівномірності, нерівнозначності і різного рівня здійснення маркетингової діяльності. А недостатній рівень маркетингового забезпечення лише в одній ланці цього ланцюга приводить до незадовільного маркетингу. Це знижує ефективність агробізнесу в цілому.

 9. Система агромаркетингу відрізняється від систем інших видів маркетингу більш високою відчутністю, сприятливістю, адаптивністю, самоорганізацією та самоуправлінням. Така особливість агромаркетингу пояснюється тим, що по-перше, попит споживача має палітру детермінованих і стохастичних потреб, запитів, інтересів, тому система агромаркетингу повинна обов'язково задовольнити первинні потреби і гнучко реагувати на некеровані запити та інтереси; по-друге, існує гостра конкуренція на ринку сільськогосподарської продукції з причини ідентичності товарів; по-третє, виробництво багатьох видів сільськогосподарської продукції залежить від умов погоди, отже, необхідна самоорганізація системи агромаркетингу; по-четверте, система агромаркетингу повинна швидше адаптуватися до державних та інших директивних рішень які відображають різноманітність конкурентних організаційно-правових норм.

У сільськогосподарських, головним чином, великих підприємствах починають  створюватися служби маркетингу, які  працюють за інерцією на інтуїтивній  основі. Зростає інтерес у фермерів до маркетингу, оскільки фермер розуміє, що, порівняно з більшістю товарів, для сільськогосподарських продуктів характерні підвищена громіздкість (зерно, грубі корми і т.п.) та схильність до швидкого псування (м'ясо, молоко, овочі, фрукти).

Агромаркетинг, його знання та вміле використання допомагають  підприємцям вирішувати питання, зумовлені  ринковими відносинами і зміною форм власності в сільському господарстві, насамперед: [12]

1. На випуску якої продукції  слід зосередити головну увагу  і як підготувати продукцію  до реалізації?

2. Де і коли купувати  засоби матеріально-технічного поста-чання,  а також кому й коли продавати  свою продукцію? 

3. Яку частину маркетингової  діяльності доцільно викону-вати  самостійно?

4. Які можливості і  що можна й треба зробити  для розширення ринку? 

5. Як забезпечити стале  зростання виробництва продукції  і. прибутків?

6. Як мінімізувати ступінь  ризику агробізнесу? 

Відповіді на ці питання  дадуть агровиробникові можливість досягти поставлених завдань в агробізнесі, виробити стратегію подальшого розвитку свого господарства.