Організаційна структура СТОВ " Лан"

 

 

1.2 Система управління  аграрним маркетингом  підприємства

 

Управляючою системою в процесі управління агромаркетингом виступає керівництво сільськогосподарського підприємства і його служба маркетингу. [9]. Об'єктом управління агромаркетингом є маркетингове середовище підприємства, яке, в свою чергу, ще більшою мірою управляє діяльністю сільськогосподарського підприємства.

 Агромаркетингове середовище поділяється на мікро- і макросередовище агромаркетингу підприємства і включає в себе: постачальників, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції, матеріалів; підприємства, що виробляють аналогічну продукцію (конкуренти), маркетингові посередники (торговельні посередники, організації, що здійснюють перевезення та зберігання продукції або її перероблення, фінансово-кредитні установи, рекламні агенства та ін.); контактні аудиторії (біржі, торговельні будинки і т. п.); клієнтурні ринки. З цими елементами сільськогосподарські підприємства безпосередньо й постійно спілкуються в своїй діяльності. [7]

 Фактори політико-правові,  економічні, науково-технічні, природно-кліматичні, демографічні і культурного порядку  здійснюють глобальний вплив  як на діяльність сільськогосподарських  підприємств, так і на інші  елементи мікросередовища, складають  поняття макросередовища агромаркетингу.

 Головним інструментом  впливу керівництва підприємства і його маркетингової служби на навколишнє агромаркетингове середовище, в тому числі цільові ринки, є комплексний маркетинг (маркетинг-мікс).

 Агромаркетинг являє  собою одну з найважливіших  сфер цілісної системи управління  сільськогосподарським підприємством,  все більше впливаючи на нього.  Орієнтація на концепцію маркетингу  в своїй більшості визначає  характер управління фінансами,  системою постачання, організаційною  структурою, визначає кадрову політику. Тому агромаркетинг

можна розглядати як інтегративну функцію управління, яка перетворює потреби в прибутки підприємців. [10]

 Термін "менеджмент" охоплює систему управління у  виробничо-ринковій сфері в усій  різноманітності вирішення проблем. 

Мета менеджменту для  адміністративно-планової системи - це виконання директивного плану; для ринкової економіки - отримання максимального прибутку від продажу виробленої сільськогосподарським підприємством продукції.

 Таким чином, для  менеджменту в ринковій економіці  найбільш важливі методи і  способи вивчення і задоволення  інтересів, потреб і запитів  споживачів.

Цього можна досягти завдяки  чотирьом системам комплексу управління агромаркетингу:

- маркетингової інформації;

 - планування маркетингу;

 - організації маркетингу;

 - маркетингового контролю.

Взаємозв'язок цих елементів  стосовно агромаркетингу показано на рис.1.

 

 

Рис. 1. Комплекс управління маркетингом

Джерело: [ 9]

Отже, під управлінням  агромаркетингу слід розуміти широкий  комплекс заходів стратегічного  і тактичного плану, які націлені на ефективне здійснення ринкової діяльності сільськогосподарського чи іншого підприємства АПК і досягнення ними основної мети: стійкого і різноманітного задоволення  споживачів продукції і досягнення на цій підстави оптимальної прибутковості.

 

1.3. Організація аграрного маркетингу на підприємстві

 

Організація агромаркетингу являє собою процес створення  структури сільськогосподарського підприємства, яке функціонує в умовах ринку на основні агромаркетингу. Ця організація дає можливість працівникам господарства ефективно співпрацювати для досягнення кінцевої мети. Організація агромаркетингу грунтується на чіткому уявленні про виробничу і господарську ситуацію підприємства та чітких цілях, які дають детальну картину роботи агромаркетингової служби. [9]

 При організації агромаркетингової  роботи виділяють три етапи.

Перший етап - розподіл роботи. Весь обсяг агромаркетингових робіт розподіляють на невеликі частини. Залежно від розмірів і виробничо-господарської структури сільськогосподарського підприємства ці частини робіт виконують або окремі працівники, маючи певну кваліфікацію, або одна людина, яка чітко уявляє завдання кожної частини агромаркетингової роботи.

 Такими частинами роботи, наприклад, можуть бути виявлення  ринків збуту продукції, забезпечення  просування товару на ринок,  укладання домовленостей на поставки  партій продукції і т. п.

Другий етап - спеціалізація  за групами. Робота виконується в  тих господарствах, де агромаркетингову роботу виконує відділ, у якому  працюють декілька чоловік. Виділення  таких спеціалізованих груп дає  можливість згрупувати завдання в структурнологічні  блоки, що забезпечує більш ефективну  роботу підрозділу.

Третій етап - координація  роботи. Оскільки в агромаркетингову роботу задіяні і управлінські, і  виконавчі підрозділи підприємства, важливо скоординувати їхні дії, щоб запобігти конфліктній ситуації, врегульовувати їх, забезпечувати злагодженість  і послідовність виконання окремих  управлінських і виробничих функцій, а також здійснення контролю - останньої  функції агромаркетингу.

 Якщо сільськогосподарське  підприємство малих розмірів, то  всі агро-маркетингові обов'язки  виконує одна людина. Вона займається  і агромаркетинговими дослідженнями,  і організацією збуту, і рекламою, і просуванням товару на ринку  і т. п.

 Оскільки організація розглядається як складова частина системи агромаркетингу, важливо зрозуміти принципи її створення і можливих змін. Не менш значущим у вивченні процесу організації агромаркетингу є розуміння структури самої організації.

 Оскільки агромаркетинг і його організація в Україні знаходяться в початковій фазі, то для побудови ефективної структури управління агромаркетингом доцільно розглянути еволюцію розвитку організаційних структур управління підприємств на підставі узагальненого досвіду побудови і функціонування підрозділів маркетингу в країнах з розвинутою ринковою економікою.

  Етап розроблення ринкової концепції управління характеризується змінами організаційних структур управління підприємствами з урахуванням стану і перспектив розвитку ринку. Маркетингові підрозділи стали відігравати головну роль у вирішенні виробничо-збутових завдань підприємств. Розрізнені відділи збуту, реклами та інші об'єднуються у відділ маркетингу не простою зміною назви, а докорінною зміною його функцій і ролі в управлінні підприємством. Якщо до реорганізації в завдання відділу збуту входили реалізація товарів і керівництво комерційним персоналом підприємства, а питан­нями реклами і вивченням ринку займались інші відділи, то в умовах використання системи маркетингу всі ці функції передані відділу маркетингу.

 Таким чином, різні  підрозділи і служби, що забезпечували  вихід продукції підприємства  на ринок, впливали на нього,  не розшаровані, а зосереджені  у керівника, який несе відпові­дальність  за роботу на ринку, координацію  і інтеграцію збуту, інформації  і дослідницьких робіт, реклами  і засобів сприяння збуту, функцій  підприємства з планування асортименту  продукції і ринкової діяльності.

 Маркетинг розглядається  не як один з елементів управління  підприємством, а як його головна  функція, яка визначає зміст  усієї виробничої і економічної  діяльності підприємства. Вибір  тієї чи іншої схеми організації служби маркетингу залежить віл багатьох факторів - розмірів підприємства, видів і обсягів виробництва продукції, методів її збуту, програми маркетингу, якою користується господарство, специфіки покупців, для яких орієнтується продукція господарства, ринків збуту, конкуренції тощо.

 З усіх існуючих структур управління маркетингом найбільш поширені структури функціональної, товарної, регіональної та сегментної орієнтації.

Функціональна орієнтація має  місце в разі, коли різноманітність  продукції, яку виробляє підприємство, і кількість ринків невеликі. У цьому випадку працівники маркетингових служб чітко розподілені за функціями відповідальності. Ця орієнтація характерна для невеликих підприємств, які формують свою маркетингову службу.

Товарна орієнтація характерна тим, що по кожному товару або групі  подібних товарів (зернові, овочі, м'ясопродукти  і т. п.) призначається окремий  управляючий, якому підпорядковані спеціалісти з реклами, стимулювання збуту, просування товару. Така структура дає можливість працівникам спеціалізуватись і координувати зусилля в досягненні загальних цілей і завдань підприємства.

Регіональна орієнтація за своєю структурою аналогічна товарній тільки за основу береться розподіл не за товарами, а за ринками. Вона дає можливість глибше вивчити потреби покупців окремих регіонів, адекватніше формувати рекламу і стимулювати збут.

Сегментна орієнтація ґрунтується  на зосередженні уваги і зусиль кожного  маркетинг-управлінця на відповідному сегменті потенційних покупців незалежно  від кількості і місцезнаходження ринків.

 Усі ці структури  можуть мати місце на досить  великих підприємствах, матеріальні  можливості яких дозволяють мати  відповідні маркетингові служби. Окремі сільськогосподарські підприємства  в агромаркетингу застосовують  інтуїтивно лише фрагменти названих структур управління.

 

Розділ 2. Дослідження організаційних структури управління СТОВ «Лан»

 

2.1. Характеристика господарської діяльності СТОВ «Лан»

 

Місцезнаходження Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» с. Плоске, Смілянський район, Черкаська область.

 Район розташований у центральній частині лісостепової зони України в південно-східній частині Черкаської області. Межує з Городищенським, Черкаським, Кам'янським, Шполянським районами області та Новомиргородським районом Кіровоградської області. [13]

На території Смілянського району виділяють ґрунтоутворюючі  породи: льодовикові, делювіальні, алювіальні відклади. Їх багатий мінеральний склад, наявність карбонатів кальцію, сприятливі водно-фізичні і фізико-хімічні властивості сприяють формуванню на них родючих ґрунтів. Різноманітність в ґрунтоутворюючих породах в співвідношенні з різною рослинністю зумовлює і формування різних типів ґрунтів на території Смілянщини, зокрема чорноземи типові, чорноземи опідзолені, ясно-сірі і сірі опідзолені, темно-сірі опідзолені, лучно-чорноземні, лучні, торф’яно-болотні.

Земельний фонд Смілянського району станом на 01.01.2012р. становить 93,4 тис. га, з них 60,9 тис. га, або 65,2 % займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності регіону. У структурі сільськогосподарських угідь рілля складає 86,1 %, багаторічні насадження – 2,4%, сіножаті – 5,4%, пасовища – 6,1%

Клімат Смілянського району відзначається помірною континентальністю, з помірно холодною зимою і досить теплим літом з достатнім коефіцієнтом зволоження. Найтеплішим місяцем року вважається липень із середньою температурою + 20,2°С, а найхолоднішим – січень із середньою температурою -5,8°С. Середня річна температура повітря становить 7,4°С. Абсолютний мінімум температури повітря зафіксували у 1963 р. у Смілі, і він склав – 33,6°С. Абсолютний максимум температури був зафіксований у 1975 році у Смілі на позначці + 39,6°С.

Середньорічна кількість  опадів у Смілянському районі становить 450-550 мм. Найбільша кількість опадів випадає влітку, причому максимум в червні 64 мм., а найменше у березні 23 мм. Восени кількість опадів однакова, протягом усіх трьох місяців: 37 мм.

На території переважають  такі напрями вітрів: пн, пд і пн-зх. – це свідчить про значну повторюваність теплих, вологих атлантичних повітряних мас. Середньорічна швидкість вітру  коливається від 2 до 6 м/с. Вітер зі швидкістю 0-2 м/с найчастіше повторюється влітку, зі швидкістю 3-4 м/с протягом року, зі швидкістю 5-6 м/с – взимку. Останні кілька років спостерігається  посилення швидкості вітру у  весняно-осінній період, що пов’язано  з активною зміною пануючих сезонних повітряних мас.

Основний напрям діяльності:

- виробництво продукції  рослинництва;

- виробництво продукції  тваринництва.

Висвітлимо в динаміці економічні умови досліджуваного підприємства, що характеризують наявність і використання виробничих ресурсів:

Таблиця 2.1

Склад і структура  сільськогосподарських угідь СТОВ «Лан»

Угіддя	2010р.		2012р.		2012р. у % до 2010р.
	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь,га	1689	100	1506	100	89,17
у тому числі:
рілля	1616	95,68	1506	100	93,19