Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємств

ВСТУП 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 

1. Конкурентоспроможність: сутність, поняття, види

      Поняття конкурентоспроможності інтерпретується  і аналізується в залежності від  економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

      Якщо  говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції  національної економіки в системі  міжнародних відносин, головним чином  в сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

      Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при  справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

      Рівень  конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами як:

• технологія;
• наявність капіталів;
• наявність людських ресурсів;
• стан зовнішньої торгівлі.

      Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

      самому  з собою (у часі: результати досягнуті  в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються);

      1) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

      2) колективу з колективом;

      3) продукції даного виду з аналогічною  продукцією і таке інше.

      Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб  для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

      У цілому конкурентноздатність підприємства це відносна характеристика, що виражає  відмінності розвитку даної фірми  від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.

      Конкурентноздатність  торгівельного підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування  до умов ринкової конкуренції.

      Конкурентноздатність  підприємства залежить від ряду таких  факторів, як:- конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;

• вид товару та його асортимент;
• місткість ринку (кількість щорічних продажів);
• легкість доступу на ринок;
• однорідність ринку;
• конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
• конкурентоздатність галузі;
• можливість технічних нововведень у галузі;
• конкурентоздатність регіону і країни.

      Як  показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення  цих проблем і використання даних  принципів гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства. Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків цього положення.

      Конкурентоздатність включає три основні складові. 

      Покупець — головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.

      Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;- знання поведінки і можливостей конкурентів;- знання стану і тенденцій розвитку ринку;- знання навколишнього середовища і її тенденцій;- уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента. Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

      Конкурентоспроможність  продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників. Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

      Конкурентоспроможність  підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

      Поняття конкурентоспроможності  містить  у собі великий комплекс економічних  характеристик, визначаючих положення  фірми на галузевому ринку (національному  або світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, які  визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми. Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність підприємства-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби. На рівень конкурентоспроможності підприємства впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції. Рівень конкурентоспроможності торгівельного пiдприемства залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються. Конкурентні позиції пiдприемства на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку та ін. Як правило, конкурентоспроможним є підприємство, що здатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки. До кола показників, які визначають конкурентоспроможність підприємств включаються:

• частка на внутрішньому і світовому ринках;
• чистий доход на одного зайнятого;
• чисельність зайнятих;
• кількість основних конкурентів.

      Слід  вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна конкурентоспроможність торгових підприємств". Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.

      Загалом, виділяють такі переваги конкуренції: конкуренція є механізмом регулювання пропорцій виробництва, рушійною силою розширення асортименту товару, підвищення якості, впровадження інновацій, збільшення продуктивності, економії ресурсів з метою одержання більшого прибутку, сприяє раціональнішому розподілу ресурсів та захищає споживача від диктату виробника. Тобто, конкуренція є гнучким інструментом регулювання та розвитку економічної системи.

      Основні функції конкуренції при цьому такі:

• регулювання - взаємодією попиту та пропозиції через механізм цін ринок регулює економічну діяльність його суб'єктів;
• алокаційна - розміщення та розподіл ресурсів і вироблених благ між потребами, суб'єктами здійснюється за критерієм їх максимальної від дачі та ефективного використання виробничих можливостей;
• адаптаційна (стимулювання) - конкуренція стимулює та примушує агентів ринку до інновацій, пошуку і впровадження нововведень з метою задоволення попиту споживачів та забезпечення власного функціонування;
• контролювання.

      Предметом конкуренції є товар чи послуга, через які підприємства-суперники намагаються завоювати прихильність і кошти споживача. В широкому ж значенні це - задоволення конкретної потреби. Тобто, вузьке трактування предмета конкуренції веде до виявлення конкурентів, що виробляють подібні товари чи товари-замінники (субститути). Широке ж трактування призводить до виявлення ширшого кола конкурентів - всіх тих, хто так чи інакше може задовольнити конкретну потребу товаром чи послугою, або перетворити її в якусь іншу потребу Розпочинаючи випуск товару, виробник повинен детально проаналізувати, як виникає потреба, і як споживач приймає рішення про купівлю, як зазначає Ф.Котлер , спочатку виникають бажання-конкуренти, тобто споживач міркує, на що витратити певну суму коштів. .Якщо прийняте рішення про купівлю певного типу товару, то з'являється кілька варіантів покупки, тобто товарно-родові конкуренти. Після вибору однієї альтернативи виникає ряд товарно-видових конкурентів, тобто різновидів товару. Далі споживач аналізує різні марки-конкуренти. Тому підприємству, визначаючи конкурентів, доцільно встановити виробників товарів-аналогів, товарів чи послуг - субститутів, наявність товарів, істотно відмінних від певного та здатних задовольнити цю потребу, а також з'ясувати, чи не існує загрози існуванню самої потреби.

      Об'єктом  конкуренції є покупець і споживач. Саме виділення предмета і об'єкта конкуренції свідчить, що в конкурентній боротьбі є дві сфери впливу: товар (предмет) - з одного боку, споживач (об'єкт) - з іншого, а значить, і різні методи та засоби конкурентної боротьби.

      Суб'єктами конкуренції є підприємства, галузі, регіони та країни. Існують різні види конкуренції. Так, розрізняють цінову і нецінову конкуренцію. В минулому істотне значення ціни визначали - нежорстка конкуренція, невисока динаміка НТП, стабільне розширення ринків, помірні фінансові можливості споживачів. Із різкою зміною всіх цих параметрів за останні 10-15 років значення ціни в конкурентній боротьбі істотно зменшилось. 
 

      1.2 Оцінка конкурентоспроможності  підприємства 

      Інтенсифікація  зв'язків та посилення взаємозалежності суб'єктів світової економіки зумовлюють підвищення уваги вчених до проблем  оцінки конкурентоспроможності економічних систем як передумови розробки оптимальних конкурентних стратегій та мінімізації ризиків у ринковій діяльності суб'єктів. Під оцінкою конкурентоспроможності слід розуміти процес ідентифікації стану економічної системи за критеріями (показниками) конкурентоспроможності та віднесення її до певного типу, групи чи статусу у сферах національної або міжнародної економічної взаємодії .

      Багаторівневий  характер конкурентної взаємодії господарських  суб'єктів зумовлює широкий діапазон підходів до оцінки їх конкурентоспроможності. У сукупності вони охоплюють як вертикальний, так і горизонтальний об'єктний ряд - від оцінки конкурентоспроможності товарів, підприємства, регіону, галузі та економіки країни до оцінки конкурентоспроможності окремих товарів підприємств та видів діяльності.

      Складність  проблеми оцінки конкурентоспроможності підприємства полягає в тому, що воно є відкритою реактивною системою, яка здійснює активний обмін інформацією  із зовнішнім середовищем: генерує  і поставляє власну інформацію як у внутрішнє, так і зовнішнє середовище, а також сприймає та реагує на зовнішню інформацію. Інакше кажучи, в моделі підприємства як відкритої системи функціонують два типи інформаційних потоків - внутрішній і зовнішній, які у сукупності визначають міру її організованості.

      Аналіз  існуючих у сучасній літературі теоретичних  підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств дає підстави для  їх класифікації на дві основні групи: аналітичні і графічні. За статусом методи оцінки конкурентоспроможності підприємства є науковими, вони мають рекомендаційний характер і не є обов'язковими для їх застосування. Державних методик оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств в Україні донині не існує і це, як справедливо зазначають окремі фахівці, є однією з причин низького рівня управління конкурентоспроможністю. Усім, і, насамперед, управлінським працівникам відомо, що неможливо ефективно керувати об'єктом, відносно якого не існує чіткого уявлення способів його вимірювання. Поряд з цим існує ряд моделей, за допомогою яких можна визначити рівень конкурентоспроможності продукції.