Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємств

    

Ріст. (товар-"Звезда") Це лідери на швидко зростаючому ринку. Вони дають високий прибуток, але для підтримки лідируючих позицій їм потрібні інвестиції. При стабілізації ринку вони можуть перейти в категорію "Дійних корів".

    

Зрілість (товар - "Дійна корова"). Цей товар називають ще "Грошові мішки". Як правило, це вчорашні "Зірки", які складають основний актив компанії. Продукти відрізняються високою ринковою долею на ринках і невисокими темпами розвитку. Прибуток від "Дійних корів" більший, ніж інвестиції. Засоби від продажів "Дійних корів" доцільно направляти на розвиток "Важких дітей" і на підтримку "Зірок".

    

Спад  3 (товар-"собака"). Цей товар називають також "Кульгаві качки", "Мертвий вантаж". Для товару характерний низький темп росту і невелика частка ринку. Зазвичай товари збиткові і потребують додаткових інвестицій для збереження зайнятих позицій. "Собаки" підтримуються великими фірмами, якщо вони пов'язані з їх безпосередньою діяльністю. Якщо ж такої необхідності немає, то від них краще позбавлятися або мінімізувати їх присутність в асортиментній політиці компанії.

    

Портфель  компанії з урахуванням  параметрів матриці  БКГ

    

Для забезпечення довгострокового процесу створення  цінності компанія повинна мати асортимент товарів - як товарів з високим потенціалом росту, вимагаючих вкладень грошових коштів, так і товарів з низьким потенціалом росту, що поставляють грошові кошти.

    

Узагальнемо проведені  дослідження

 

у табл

.

1.2

    

Таблиця 1.2

    

Методи  оцінки конкурентоспроможності підприємства

 

   

Аналіз наведених  методів оцінки конкурентоспроможності підприємства вказує на наявність розбіжностей не тільки методологічного характеру, а й підходу до формування переліку показників. У ряді моделей для  оцінки конкурентоспроможності пропонується використання одного показника (метод ринкової частки), в інших - двох або більше показників. «Для того щоб продавати за кордоном або конкурувати з імпортом, - зазначають Дж. М. Майер і Д. Олесневич, - фірмі треба підтримувати свою конкурентоспроможність за витратами та за продукцією.Міжнародна конкурентоспроможність є функцією відносних витрат на робочу силу в єдиній валюті в розрахунку на одиницю виробленої продукції».

   

До цієї ж  групи тяжіють і підходи, в  яких показник конкурентоспроможності підприємства пропонується визначити шляхом «помноження індексів конкурентоспроможності товарної маси (усіх товарів підприємства)», або як «середньозважену величину показників конкурентоспроможності конкретних товарів на конкретних ринках». Процес оцінювання за цими підходами має своїм підґрунтям «поелементне» бачення конкуренто-спроможності, яку можна «скласти» або «дезагрегувати» на елементи.

   

Проблема методології  оцінювання конкурентоспроможності підприємства є багатоаспектною, але базовим  у ній є питання щодо критеріїв та показників конкурентоспроможності. Поняття «критерій» розуміється як атрибут, на основі якого ідентифікується явище, дія, стан. Стосовно оцінки конкурентоспроможності підприємства поняттям «критерій» визначається також і бажана міра (рівень) конкурентоспроможності, при якій забезпечується життєздатність та усталене функціонування підприємства на релевантному ринку. При цьому критерій конкурентоспроможності підприємства має як якісну, так і кількісну визначеність.

   

Базуючись на системно-праксеологічній моделі конкурентоспроможності, яка наведена (див.

 

рис. 2)

,

можна сформулювати такі основні методологічні принципи формування системи показників конкурентоспроможності підприємства:

   

1. Адекватність  показників конкурентоспроможності  завданням стратегічного управління підприємством. Тобто система показників має відображати стратегічну спрямованість управління підприємством та забезпечувати кожен із етапів управлінського циклу.

   

2. Охоплення  системою показників внутрішніх  і зовнішніх потоків результативності підприємства та джерел (ресурсів) їх формування.

   

3. «Фокусування»  системи показників на ключових  чинниках та джерелах формування  конкурентних переваг у релевантних  ринках.

   

4. Оптимальна  чисельність показників внутрішнього  і зовнішнього середовища підприємства та з відсутністю суттєвих кореляційних зв'язків між ними.  

   

   

Рис. 2 Система  показників конкурентоспроможності підприємства

   

5. Можливість  кількісного визначення та чіткого  алгоритму розрахунку показників  конкурентоспроможності.

   

6. Забезпечення  як статичного, так і динамічного аналізу (тенденцій розвитку) зовнішнього середовища, включаючи розробку моделей оцінки його стану.

   

Враховуючи наведені методологічні принципи та положення  «структурно-поведінково-результативної»  парадигми конкурентоспроможності , вважаємо, що найбільш продуктивним є підхід до побудови системи показників конкурентоспроможності підприємства за такими класифікаційними ознаками, як:        1) функціональне призначення (сфера застосування);

   

2) функціональне  охоплення результативних потоків;

   

3) факторна модель  конкурентоспроможності.

   

Виходячи з  функціонального призначення показників є доцільним приєднатись до пропозицій стосовно виокремлення тактичного та стратегічного модулів показників конкурентоспроможності або показників експрес- та фундаментальної діагностики конкурентоспроможності підприємства. До складу тактичного модуля показників конкурентоспроможності підприємства включаються показники, що характеризують внутрішні результативні потоки, і ті, що розраховуються тільки на підставі публічної звітності (затверджених форм).

   

Систему тактичного модуля показників конкурентоспроможності підприємства утворюють

:

   

1) базові фінансово-економічні  показники; 

   

2) показники  активів і топ-характеристик підприємства;

   

3) показники  ефективності (продуктивності);

   

4)показники розподілу  ресурсів підприємства. У сукупності  показники тактичного модуля  складають набір робочих (тактичних)  інструментів управління конкурентоспроможністю  підприємства.

   

Формування стратегічного  модуля показників конкурентоспроможності здійснюється спеціалістами підприємства з відповідним фахом і вимагає більш складного інформаційного забезпечення у вигляді матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних маркетингових досліджень релевантного ринку.

   

Залежно від  функціонального охоплення вважаємо за доцільне виокремлення показників конкурентоспроможності підприємства у дві групи: 1) показники, що характеризують внутрішні результативні потоки, і 2) показники, що характеризують зовнішні результативні потоки підприємства. До складу першої групи включаються показники поточного функціонування підприємства, а до складу другої - показники розвитку підприємства.

   

Наведений системно-орієнтований підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає формування інтегрального показника як функції залежності від ключових факторів конкурентного успіху та визначення «вагових» коефіцієнтів впливу ключових факторів на рівень конкурентоспроможності підприємства. Головною перевагою цього підходу є комплексне охоплення ключових факторів конкурентоспроможності та достатньо розроблений математичний інструментарій факторизації.

   

Ефективне використання запропонованого методу оцінки конкурентоспроможності підприємства вимагає врахування динамічних змін середовища бізнесу, які мають  бути відображені у факторних моделях конкурентоспроможності. Факторний аналіз у цих моделях визначає достовірність інтегрального показника конкурентоспроможності і це зумовлює необхідність поглибленого дослідження проблеми факторизації конкурентоспроможності.

   

Проведений аналіз існуючих методичних підходів щодо визначення конкурентоспроможності підприємств  дозволяє зробити висновок про те, що більшість з них заснована  на порівнянні досліджуваного підприємства з відповідною базою (лідером). Конкурентоспроможність може бути визначена тільки зіставленням декількох аналогічних об'єктів і тому являє собою відносний показник. Рівень конкурентоспроможності слід визначати в умовах конкретного ринку або його сектора (сегмента).

   

Визначення системи  факторів і причинно-наслідкової (казуальної) структури досліджуваного явища - вихідна точка економіко-математичного моделювання. Насправді, всі ці методи є взаємодоповнюючими. Ефективна прогнозна система повинна забезпечити можливість використання кожного з цих методів. Прикладом може бути узагальнення щодо цукрових заводів, де в дослідженні поєднались методи SWOT-аналізу, трендового та кореляційного аналізу [30]. Як результат, важливість саме методів прогнозування у виборі найефективнішої стратегії розвитку для підприємств цукрової галузі.

   

Підприємства  повинні прагнути посилити конкурентні  позиції. Особливо це стосується підприємств  мобільного зв’язку. Таким підприємствам  доцільно концентрувати увагу на зниженні рівня затрат і підвищенні конкурентоспроможності продукції.

   

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

   

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

   

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

   

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції  та її конкурентоспроможність. Саме продукція  з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

   

Загальні правила  оцінки конкурентоспроможності продукції  наступні:

• вибір та аналіз ринку для реалізації товару;
• вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;
• вибір та обгрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;
• визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;
• установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;
• вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;
• розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;
• розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовільнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації – купувати паливо, мастила, запасні частини.