Звіт по практиці в ТОВ «Алес»

- показує ефективність виробничого процесу)

- Показник рентабельності продажів ((чистий прибуток / чистий дохід) - характеризує прибутковість торговельних марок)

У галузевому рейтингу компанія ТОВ «Алес» і що випускаються нею бренди зайняли 3 місце, пропустивши перед собою лише таких монстрів як Проктер енд Гембл Україна і СК Джонсон Київ корпорейшн. 
У структурі ринку засобів побутової хімії близько 39% продукції належить вітчизняним виробникам і 61% - закордонним.

   Серед країн, що імпортують миючі засоби в Україну, в 2009 році лідирують: Польща - 27,4% від усього обсягу ввезених миючих засобів, США - 15,4%, Україна - 12,5%, Туреччина - 12,2 %, Німеччина - 10,6%, Угорщина - 4%, на інші країни припадає 17,9%.

    Основні гравці ринку  побутової хімії та косметики:

 

Рис 2 ТОП-10 виробників косметичної продукції в Україні, % [3, с.45]

 

У 2008-му українці витратили на парфумерію та косметику понад 12,4 млрд грн — на 24% більше, ніж роком раніше (дані дослідницької компанії Euromo-nitor). Цього року продавці косметики зароблять приблизно на 15% менше, ніж торік: через кризу оборот ринку знизиться до 10,6 млрд грн., проте прогнозується поступове зростання рину [3, с.46].

 

Рис. 3 Прогноз динаміки розвитку парфумерно-косметичного ринку України

 

З огляду на ці параметри, дослідницька компанія AC Nielsen оцінює потенціал українського ринку у $8 млрд — при тому, що зараз його оборот становить приблизно $1,2–1,5 млрд  [9, с.54].

Утім, враховуючи падіння попиту, для досягнення восьмимільярдного обороту українському ринку знадобиться щонайменше років десять. Аналітики компанії Euromonitor прогнозують, що у 2009–2010 роках обсяг продажу парфумерії та косметики на внутрішньому ринку падатиме на 10–15%. І тільки у 2011-му місткість ринку почне відновлюватися, досягши показника 2007 року — 10 млн грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Маркетингова характеристика підприємства

1. Аналіз організації та функцій служби маркетингу підприємства

 

ТОВ «Алес» здійснює  свою  господарську економічну  діяльність ефективно.  Але поточний прибуток та обсяг продажу не завжди об’єктивно характеризують ефективність маркетингу. Високі показники можливо пов’язані з тим, що підприємство виявилось в потрібному місті та в потрібний час, а не з організацією його маркетингової роботи. Підвищення ефективності маркетингу такого підприємства дозволить значно покращити його результати.

Встановлено що ефективність маркетингу можна  здійснювати, якщо  застосовуються чотири основних принципи, що необхідні для ефективного впровадження маркетингових програм:

• вміння пізнати та діагностувати проблему;
• вміння знаходити організаційний рівень, на якому існує проблема;
• вміння впроваджувати плани;
• вміння оцінювати результати впровадження.

 В сучасних ринкових  умовах більшість підприємств  вже зрозуміла і успішно використовує  переваги, які надає застосування маркетингу. Зрозуміло, що відділ маркетингу на підприємстві відіграє дуже важливе значення, нижче наведено основні функції, які він виконує:

Введена посаду заступника директора з виробництва та маркетингових досліджень.

Серед функцій, які  він виконує,  до маркетингових відносять:

-Розробка  та  доведення  планів робіт, відділу матеріально-технічного  постачання та реалізації.

-Контроль діяльності  відділу матеріально-технічного  постачання та реалізації.

-Координація і погодження  дій усіх функціональних відділів для відпрацювання єдиної комерційної політики.

Розробка короткострокової, середньострокової та довгострокової стратегій маркетингу.

-Вивчення факторів, що  визначають структуру та динаміку  попиту на продукцію підприємства, кон’юнктури ринку.

-Дослідження споживчих якостей продукції, що виготовляється, та вимог, що пред’являються до неї з боку споживачів.

-Орієнтація розробників  та виробництва на виконання  вимог споживачів до продукції, що виготовляється.

-Вивчення попиту на  продукцію, що виготовляється, оцінка потреб в продукції, що розроблюється та виробляється, вивчення та оцінка даних статистичної звітності; аналіз та систематизація отриманих даних, підготовка їх для обробки.

-Розробка стратегій маркетингу  із врахуванням потреб в даній  продукції, місткості ринку, платіжного попиту, що змінюється, проникнення на нові ринки збуту, досягнень науково-технічного прогресу.

-Створення інформаційно-статистичного  банку даних, до якого входять  дані по портфелю замовлень  на поставку продукції, її виробництву, наявності запасів; використання цих даних для прискорення збуту продукції.

-Визначення питомої ваги  продукції основних конкурентів  в загальному обсязі збуту  на даному ринку.

-Аналіз стану реалізації  продукції підприємства, .виявлення  продукції, що не має достатнього збуту, виявлення причин цього.

-Підготовка пропозицій  та рекомендацій до плану виробництва  продукції підприємства з номенклатури  та кількості виходячи з результатів  вивчення ринку та попиту на  окремі види продукції.

-Розробка стратегії реклами. Організація реклами за допомогою засобів масової інформації (газет, радіо та ін.) Організація та підготовка статей та інформації для журналів, газет, радіо.

-Організація участі підприємства  в центральних та регіональних  галузевих виставках, ярмарках. Підготовка необхідних документів та матеріалів. Організація показу продукції при проведенні виставок.

Рис. 4. Структура служби маркетингу

 

Існуюча система маркетингу на підприємстві є не дуже ефективною: два фахівця та один директор з маркетингу ледь встигають опрацьовувати тільки прості тактичні задачі від Дивізіонів – весь час поглинає „текучка” тому що її об’єми є колосальними з причини великої кількості напрямків діяльності та великої кількості директорів, що ставлять свої задачі, обумовлені виключно інтересами та потребами дивізіонів. Задачі бувають  іноді навіть взаємовиключними.

       

 

Рис. 5. Організаційна структура ТОВ «Алес»

 

З існуючої в компанії схеми організації роботи служби маркетингу повільно витікають два окремі типи задач, що треба вирішувати. Перші, стратегічні задачі: вони поступають від вищого керівництва компанії, носять більш глобальний, творчий характер. Затрати на вирішеня цих питань відносять на рахунок рівномірного розподілу між усіма комерційними відділами. Та другі, тактичні задачі, які є вузькими, конкретними. Затрати йдуть виключно за рахунок підрозділа-замовника.

Для виконання тактичних задач служба маркетингу взаємодіє б великою кількістю незалежних організацій: рекламних агенцій, розробників веб-сайтів (їх теж декілька, не один для всієї компанії, а за напрямками), виробників різноманітних товарів та послуг з рекламними цілями. Для виконання завдань служба маркетингу час від часу використовує позаштатних працівників, як правило, це студенти. Приклади такої роботи: маркетингові опитування на виставках, збір інформації про конкурентів та інші.

Маркетинг на підприємстві взаємодіє з вищим керівництвом компанії таким чином: на засіданнях Правління компанії (до складу якого входять всі директори, в т.ч. і директор з маркетингу) кожного тиждня; на тематичних нарадах, що присвячені конкретній проблемі; у текучому режимі  кожного дня. Взаємодія з директорами підрозділів здійснюється на засідання Правління та у більш хаотичному плані, коли задачі поступають нерівномірно – то взагалі немає, а то відразу велика кількість. Задачі, що ставляться маркетингу, існують в різних площинах: це збір необхідної інформації про ринки, товари, споживачів та конкурентів; це систематична робота з пресою; це цінові моніторинги; аналітичні справки; маркетингові дослідження; розробки медіа-планів; розробки оригінал-макетів; переговори с пресою та т.і.

Маркетинг взаємодіє з секретаріатом з питань якості обслуговування клієнтів. Маркетингова служба проводить навчання для комерсантів за вимогою з їх боку та з конкретною задачою від вищого керівництва. Приклад такого навчання: „Переваги товарів компанії у зрівнянні з аналогічними товарами конкурентів та точки продажу товарів”. На таких тренінгах маркетолог розказує, на яких відмінностях товару треба робити наголос, чим товари компанії кращі за інші, як позиціонувати той чи інший продукт. Маркетинг взаємодіє з бухгалтерією по оплаті та бухгалтерському супроводі оплачених рахунків. Маркетологи взаємодіють з логістикою на теми обслуговуння клієнтів, доставки товарів, особливо ця взаємодія актуальна у час підготовки до виставок (тоді замовником обладнання повністю виступає маркетинг).

Моніторинг зовнішнього середовища здійснюється постійно за параметрами:

Конкуренти:

- Ціни конкурентів;

- Пропозиції конкурентів;

- Сильні та слабкі сторони  конкурентів;

- Стенди конкурентів на виставках;

- Реклама конкурентів в ЗМІ.

Тенденції ринку:

- Найпривабливищі ринкові сегменти;

- Події в країні (економічні, соціальні, політичні);

- Розвиток регіонів;

- Зміни в законодавчому сегменті;

- Події на споживчих ринках;

- Тенденції розвитку споживчих  ринків;

- Новинки світових виробників;

- Розвиток аналогічних ринків  за кордоном.

Постачальники:

- Новітні технології виробництва  обладнання;

- Пошук нових закордонних постачальників;

- Популярні рекламоносії;

- Новітні рекламно-інформаційні  технології.

Сайт компанії:

- Статистика (місце в пошукових  система, рейтинг звернень і т.п.);

- Модифікації.

Джерела інформації:

- Преса (взагалі ЗМІ);

- Виставки;

- Експертні оцінки;

- Опитування споживачів;

- Аналіз дзвонків, що надходять  в компанію;

- Опитування комерсантів;

- Спеціалізовані видання.

Приклади моніторингу: на базі моніторингу преси створюється документ „Обзор ЗМІ”. Щочетверга він розсилається по внутрішній електронній почті всім директорам компаніі. Обзор містить такі розділи: технології, конкуренти, преса про нас, події на споживчих ринках (сегментується по конкретних ринках – навчальні заклади, виробництво, будівництво, кафе, бари, рестороні, ТРЦ та т.і.), виставки, економіка. Обор містить потрібну інформацію як для комерсантів, так і для фінансистів, юристів, логістиків та т.і.

Управління маркетингу на підприємстві здійснюється з боку директора з маркетингу. У його розпорядженні два фахівця – з маркетингу та з реклами. Кожен з них відповідає за свої власні задачі. Маркетолог займається ринковим аналізом, ціноутворенням (пропозиції щодо конкурентних цін на базі ринкової інформації, підготовка прай-листів), проведенням маркетингових досліджень. Рекламіст розробляє медіа-плани, оригінал-макети для преси, контактує з рекламними агентствами, займається наповненям сайту компанії, контактує з журналістами, розробляє прес-релізи, організує участь компанії в виставках, семінарах.

Щодо маркетингових досліджень, то на підприємстві практикуються дослідження як ринку, так і самого підприємства. Дослідженя здійснюються кабінетним, польовим методами та за допомогою ділових контактів. При кабінетному дослідженні аналізуються усі доступні джерела інформації: ЗМІ, Інтернет, офіційні дані щодо розвитку ринкових сегментів (від Державного комітету з статистики, платна інформація спеціалізованих дослідницьких організацій і т.і.). При польовому методі здійснюються опитування споживачів на виставках, міні-опитування за телефоном, анкетування в офісі. За допомогою ділових контактів дослідження проводяться на форумах, виставках, при зустрічах зі споживачами, постачальниками, партнерами компанії. Дані, отримані за допомогою досліджень, аналізуються й пропонуються у вигляді звітів про дослідження з обов’язковими розділами „Виводи” та „Рекомендації”. Дослідження здійснюються на вимогу з конкретною проблематикою та періодичні, з метою отримання реальної інформації про ринок.

У складі асортименту продукції компанії дуже велика кількість іноваційних товарів. До задач маркетингу в плані підтримки цих товарів належать:

- інформування споживачів про  такі товари,

- популяризація цих товарів  через ЗМІ,

- розказ про товари в статях, обзорах, рекламних макетах,

- розробка засобів просування  цих товарів,

- семінари для продавців та  дилерів, що начають, як правильно  продавати ці товари.

На жаль, на підприємстві, про яке йде мова, логістика існує сама по собі, вона мало пов’язана з маркетингом. Заказ продукції здійснюється за принципом „заказати стільки, скільки було продано в аналогічному періоді попереднього року”. Такий принцип створює ситуації, коли необхідного товару немає, коли він потрібен споживачеві, і навпаки, товари, що погано реалізуються, знаходяться на складі в великій кількості. Час від час компанія вимушена організовувати розпродаж неходових товарів за цінами, що ледь покривають витрати на доставку цього товару.