Аналіз власного та позикового капіталу підприємства

В умовах ринкової економіки фінансисти дедалі частіше використовують поняття "капітал". А з прийняттям П(С)БО цей термін застосовується й вітчизняними бухгалтерами та економістами. Термін "капітал" є реальним об'єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів фірми та виконання нею своїх зобов'язань. Тобто капітал - це об'єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності. Тобто, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів.

 

 

1.2 Нормативно-правове регулювання формування пасивів підприємства

 

Формування пасивів, тобто  засобів, що забезпечують отримання  прибутку та здійснення місії підприємства,  є одним з головних завдань  його фінансової діяльності. Оскільки фінансова діяльність підприємств  значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Йдеться насамперед про норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств.  Іншим найважливішим джерелом правових норм формування та використання фінансових ресурсів є Господарський кодекс України (ГК).

 Цей кодекс, зокрема,  регламентує джерела формування  майна суб’єктів господарювання  у ст.. 63, 66, 140.

 Визначає  засади  формування статутного фонду  підприємства та взаємовідносини  з власниками, що виникають на  цій основі (ст.. 63, 82, 86, 87).

Зокрема, у статті 87 регламентується  створення фондів господарського товариства головну увагу приділено створенню  резервного  (страхового)  фонду  та можливостям зміни розміру  статутного фонду.

Порядок оформлення зобов’язань  та їх виконання  регламентуються  розділом ІV гл. 19, 20 та 22 ГК України.  У ст. 198 визначаються особливості виконання грошових зобов’язань.

Окремі особливості  регулювання фінансової діяльності, зокрема, стосовно функціонування фінансово-кредитної  системи, тобто утворення кредитних  відносин з банками та іншими  фінансовими інституціями викладено  у ст.35.

Вимоги до обліку і звітності  визначаються вимогами ст. 19 і 90.[1]

Крім Цивільного та Господарського  кодексів України, джерелом законодавчого  забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про підприємництво", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про оплату праці", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Облік майна та фінансових ресурсів підприємства, а також формування фінансової  звітності регламентується  Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні."

Крім того, як уже згадувалось, визначну роль у нормативно-правовому  регулюванні  управління пасивами підприємства відіграють Положення (стандарти) бухгалтерського  обліку.

П(С)БО № 2 форма 1 "Баланс" Розкриває сутність , структуру пасивів; перелік статей та їх взаємозв’язок  з планом рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств.

За П(С)БО № 2 пасиви підприємства складаються з п’яти розділів:

- І. Власний капітал.

- ІІ. Забезпечення наступних  витрат і платежів.

- ІІІ. Довгострокові  зобов’язання.

- ІV. Поточні зобов’язання  підприємства.

- V Доходи майбутніх  періодів.

Тобто структура пасиву балансу відповідає структурі джерел фінансування підприємства.

 Зокрема, П(С)БО №  5 форма 4 "Звіт про власний  капітал" регламентує більш  докладно викладення відомостей  про власний. капітал У "Звіті  про власний капітал" розкриваються  усі зміни вартості капіталу  які відбуваються внаслідок: 

- виправлення помилок і зміни у фінансових звітах;

- збільшення або зменшення  власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

- за звітний період  показується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати;

- відображають розподіл  прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо;

- збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.;

- зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством;

- зменшення номінальної  вартості акцій або з інших причин;

- інші зміни у власному  капіталі підприємства, що не  були включені до вищезазначених  статей, зокрема списання невідшкодованих  збитків, безкоштовно отримані  активи та інші зміни.[8]

П (С)БО 11 "Зобов’язання" визначає методологічні засади  формування в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно  від форм власності (крім бюджетних  установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

- зобов'язання з невизначеними   сумою  або  часом погашення  на дату балансу;

- непередбачене зобов'язання, що може виникнути внаслідок  минулих подій та існування  якого буде підтверджено лише  тоді, коли відбудеться або не  відбудеться одна чи більше  невизначених майбутніх подій,  над якими підприємство не  має повного контролю; або

- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих  подій, але не визнається, оскільки  малоймовірно, що для врегулювання  зобов'язання потрібно буде використати  ресурси, які втілюють у собі  економічні вигоди, або оскільки  суму зобов'язання не можна  достовірно визначити.

Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують  очікувані економічні вигоди від  цього контракту.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка очікується що буде сплачена.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу  раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

 З метою бухгалтерського  обліку зобов'язання поділяються  на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

 До довгострокових  зобов'язань належать: довгострокові  кредити банків; інші довгострокові  фінансові зобов'язання; й   відстрочені  податкові зобов'язання; інші довгострокові  зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються  відсотки та яке підлягає погашенню  протягом дванадцяти місяців з дати балансу, спід розглядати як довгострокове  зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про  переоформлення цього зобов'язання на довгострокове..

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода  передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець   до   затвердження   фінансової   звітності   погодився   не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими  зобов'язаннями;короткострокові векселі  видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну  заборгованість за розрахунками з одержаних  авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. ІЗ.      Забезпечення  створюються  для  відшкодування  наступних  (майбутніх) операційних витрат на:

- виплату відпусток  працівникам;

- додаткове пенсійне  забезпечення;

- виконання гарантійних  зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань  щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень  визнаються витратами.

Забезпечення створюється  при виникненні внаслідок минулих  подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування  витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або  зменшується). У разі відсутності  ймовірності вибуття активів  для погашення майбутніх зобов'язань  сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Законодавчі акти та нормативно інструктивна документація регламентують  формування інформації для аналізу  стану, структури та ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.

 

 

1.3 Методика  аналізу джерел фінансування  підприємства

 

Аналіз джерел фінансування підприємства полягає, перш за все, у  дослідженні основних аспектів політики їх формування.

Принципи формування капіталу підприємства.

1. Урахування перспектив  розвитку господарчої діяльності.

2. Забезпечення відповідності  обсягу залученого капіталу і  обсягу активів підприємства, що  формуються.

3. Забезпечення оптимальності  структури капіталу.

4. Забезпечення тенденції  витрат по формуванню капіталу.

5. Забезпечення високоефективного  використання капітул у господарській  діяльності.

Для створення нового підприємства необхідно формувати, так званий, стартовий капітал, для чого, перш за все, необхідно визначити його розмір.

Розрахунок потреби в  капіталі при створенні нового підприємства ведеться 2 методами: прямим і непрямим.

Прямий метод ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дають змогу підприємству почати діяльність.

Загальна сума активів = сумі інвестованого капіталу.

Суму інвестованого капіталу визначають у 3-х напрямках:

- мінімально необхідна  сума;

- сума, що забезпечує  достатні розміри страхових запасів;

- максимально необхідна  сума.

Непрямий метод: ґрунтується на використанні показника капіталоємності продукції (відношення загальної суми капіталу до V випуску продукції).

 

П_К=К_пхОРхПВ_к,                                     (1.1)

 

де П_К – загальна потреба в капіталі;

К_п – капіталоємність продукції (середньогалузева або аналогова);

ОР – річний обсяг випуску продукції, що планується;

ПВ_к – передстартові витрати капіталу.

Вартість капіталу – ціна, яку підприємство сплачує за залучення його з різних джерел.