Ціни і ринкова політика підприємства на світовому ринку

Ціни і ринкова політика підприємства на світовому ринку. Поняття світової ціни

Ціни, що функціонують на світовому ринку, потрібно розглядати як цілісну систему, яка покликана обслуговувати всі аспекти товарно-грошових відносин. Ціна є вирішальним фактором у зовнішньоекономічній діяльності підприємства, оскільки вона визначає її економічну доцільність, що можливо лише при правильному виборі цінової політики та стратегії ціноутворення.

Ціни і цінова політика - найважливіші елементи зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати діяльності підприємства, а обрана ним цінова політика справляє вплив на ефективність роботи суб'єктів ЗЕД на світовому ринку.

Цінова політика - це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством у короткотерміновому та в довгостроковому періодах.

Основна мета цінової політики підприємства полягає у тому, щоб установити на свій товар таку ціну і змінювати її залежно від ситуації на ринку так, щоб опанувати певним його сегментом, досягти бажаного обсягу прибутку, тобто вирішити завдання, пов'язане з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу, відреагувати на діяльність конкурентів тощо. Визначення рівня ціни в ЗЕД відбувається на основі двох видів цін: тих, що публікуються, і розрахункових.

Ціни, що публікуються, - це ціни, що повідомляються в спеціальних джерелах, які віддзеркалюють рівень світових цін, тобто експортні ціни основних постачальників товару та імпортні ціни найважливіших імпортерів даного товару. Як правило, світову ціну на сировинні товари визначають основні країни-постачальники, а на готові вироби та устаткування - провідні фірми, що їх випускають та експортують. До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що наводяться в загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій.

Світові ціни - це ціни великих експортно-імпортних операцій, що здійснюються в основних центрах світової торгівлі. При цьому операції мають відбуватися на умовах готівкового платежу у вільно конвертованій валюті, а обрані ринки - регулюватись загальним (а не спеціальним) торговельно-політичним режимом.

Світові ціни можна класифікувати за багатьма критеріями:

o за станом ринку (продавця, покупця);

o за напрямом товарного  потоку (експортні, імпортні);

o за умовами розрахунків (комерційних, бартерних, клірингових, трансфертних);

o за повнотою врахування  витрат (нетто, валові, кінцевого споживання);

o за характером реалізації (оптові, роздрібні);

o за ступенем фіксації (тверді, рухомі, змінні, з наступною  фіксацією);

o за рівнем інформаційної  відкритості (відкриті, розрахункові). Відображаючи рівень ціни, що  склався, світові ціни разом з  тим

характеризуються множинністю і залежать від місця продажу, часу, взаємовідносин між продавцем і покупцем, умов контракту, характеру ринку, джерел цінової інформації тощо.

Рівень ціни на аналогічні товари розрізняється також залежно від каналу, по якому здійснюється зовнішня торгівля. Необхідно розрізняти:

o ціни вільної торгівлі, які складаються на основі  контрактів, що укладають між  собою незалежні підприємства;

o ціни, які формуються  при торгівлі між підприємствами, що входять до складу однієї  транснаціональної корпорації (трансфертні). У цьому випадку домінуючими  факторами ціноутворення є інтереси  корпорації в цілому. У зв'язку  з цим ціни встановлюються  на мінімальному рівні (а іноді, навпаки, на максимальному);

o ціни, що складаються  при закупівлі товарів у межах  кредитних ліній. У світовій торгівлі  надання кредиту нерідко супроводжується  додатковими зобов'язаннями позичальника  використовувати кредит для закупівлі  певних товарів у країні-кредиторі. Як правило, рівень цін при  цьому істотно перевершує ціни  вільної торгівлі;

o розрахункові ціни, які  застосовуються в контрактах  на нестандартне обладнання, що  виробляється, як правило, за індивідуальними  замовленнями. Такі ціни розраховуються  та обґрунтовуються постачальником  для кожного конкретного замовлення  з урахуванням технічних і  комерційних умов конкретного  контракту. У деяких випадках  розрахункова ціна встановлюється  остаточно лише після виконання  замовлення 

Особливості ціноутворення при укладанні зовнішніх контрактів

Формування ціни при здійсненні зовнішньоекономічних операцій має певні особливості виходячи з того, що виконання таких операцій має специфіку та індивідуальність. Процес ціноутворення при укладанні зовнішньоторговельних контрактів обумовлюється перш за все тим, що, ціни, які обслуговують зовнішньоторговельний оборот, поділяються на експортні та імпортні.

Експортними називаються ціни,за якими виробники або зовнішньоторговельні організації продають національні товари на світовому ринку. Основою визначення експортних цін насамперед є власні витрати плюс нормативний прибуток виробника. До них додаються витрати, що пов'язані з доставкою товару до пункту, обумовленого контрактом, а також збори за митне оформлення товару. При цьому відповідно до чинного законодавства України вітчизняні експортери звільняються від сплати непрямих податків. Тобто на відміну від цін на продукцію, що призначена для реалізації на внутрішньому ринку, в ціни експортних товарів не включаються податок на додану вартість та акцизний збір.

До 16.05.08 (до дня вступу України до СОТ) при митному оформленні вантажів було передбачено стягнення також митних зборів:

o за митне оформлення  вантажу (0,1 % вартості, але не більше 1000 дол.;

o за митний догляд вантажу (20 дол. за 1 год. роботи одного інспектора). Зі вступом України до СОТ, за міжнародними договорами України, митні збори було скасовано.

Щодо експортного мита, то з метою підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, уряди країн, як правило, експортні товари митом не обкладають.

Експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. Наприклад, в Україні експортне мито встановлюється тільки на живу худобу і на деякі види олійних культур.

В окремих випадках при визначенні експортних цін суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають спиратися на індикативні ціни. Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортної (а інколи імпортної) операції. Такі ціни можуть запроваджуватись на товари, щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи, встановлено режим квотування, ліцензування або спеціальні режими.

Індикативні ціни розробляє Міністерство економіки України на підставі інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських та інших установ і організацій. При цьому враховуються визнані у світовій практиці стандарти якості, умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, прогнози можливих цінових коливань та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру. Мінекономіки також затверджує перелік та рішення щодо запровадження індикативних цін і публікує їх не рідше як раз на місяць. Запроваджені індикативні ціни повинні обов'язково використовувати підприємці всіх форм власності при укладанні зовнішньоторговельних угод.

Свою специфіку має також формування імпортної ціни, яка складається з ціни країни-продавця, і тих елементів, які в неї включає країна-по купець.

Імпортні ціни - це ціни, за якими вітчизняні підприємці купують товари за кордоном. Основою встановлення ціни на продукцію, що імпортується до України, є митна (закупівельна) вартість товару з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів. Митна вартість та митні платежі визначаються відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф".

До митної вартості входить указана в рахунку-фактурі контрактна (договірна) ціна товару, а також фактичні витрати, які не ввійшли в таку ціну. До них належать витрати на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника (продавця) до пункту перетину митного кордону України. Для визначення митної вартості іноземна валюта перераховується в гривні за курсом Національного банку, який діє на день подання митної декларації.

Ввізне мито, як податок на товари, що ввозяться до країни, обчислюється за ставками, які поділяються на три види: специфічні - нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподаткованого товару (наприклад, 10 євро за 1 т).

Застосовуються при обкладанні стандартизованих товарів; адвало-рні (вартісні) - нараховуються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20 % від митної вартості). Застосовуються при обкладанні товарів, що мають різні якісні характеристики в межах однієї групи; комбіновані - поєднують специфічні та адвалорні, але мито сплачується за більшою сумою нарахування (наприклад, 20 % від митної вартості, але не більше 10 євро за 1 т.). Проте адвалорні та специфічні ставки мита по-різному реагують на зміни рівня цін на світовому ринку. У разі підвищення цін ефективнішим виявляється адвалорне мито, при зниженні - специфічне. Оскільки в сучасний період ціни на товари постійно зростають, то у митній політиці розвинених країн спостерігається тенденція до збільшення ролі адвалорного мита.

При встановлені в ціні акцизного збору застосовуються такі ж ставки, що діють і на вітчизняну продукцію.

Податок на додану вартість в ціні імпортної продукції визначається за ставкою 20 % до бази оподаткування. Такою базою є митна вартість товарів з урахуванням мита, а якщо товар підакцизний, то й акцизного збору: якщо митна вартість менша ніж контрактна (договірна) ціна, то для визначення ПДВ застосовується остання.

Митні збори справляються за митне оформлення товарів, що ввозяться до країни. Величина цих платежів визначається на підставі "Класифікатора видів та ставок митних зборів" залежно від митної вартості товарів (без урахування мита). Згідно з класифікатором при митній вартості товарів до 100 дол. США митні збори не справляються, від 100 до 1000 дол. вони дорівнюють 5 дол., а при митній вартості більш як 1000 дол. митні збори становлять 0,2 % митної вартості товарів, але не більше еквівалента 1000 дол. СІЛА. Митні збори не враховуються при визначенні товарних податків в ціні придбання. Вони входять до складу валових витрат і враховуються при обчисленні в ціні кінцевої реалізації податку на додану вартість. Сума мита і митних зборів сплачується одночасно зі сплатою акцизного збору і ПДВ.

Отже, ціна придбання товару Цп, що ввозиться до країни, складається з таких елементів, визначених у грошових одиницях виміру:

Цп = МВ + М + А + ПДВ + МЗ , (5.1)

де МВ - митна вартість; М - сума мита; А - акциз; ПДВ - податок на додану вартість; МЗ - митні збори.

Така ціна для підприємства-імпортера є сумою економічних витрат і показує нижню межу імпортної ціни. Верхньою межею ціни імпортної продукції є ціна її фактичної реалізації на внутрішньому ринку. Різницею між фактичною ціною продажу та ціною придбання є надбавка, яка містить витрати обігу імпортера з реалізації товару на внутрішньому ринку, прибуток та ПДВ. Тому повний склад кінцевої

ціни реалізації імпортної продукції Ц1 можна записати таким чином:

Ц1р= МВ +М + А +МЗ + ВО + Я + , (5.2)

де МВ - митна вартість; М - сума мита; А - акциз, МЗ - митні збори; ВО - витрати обігу; П-прибуток, ПДВ - податок на додану вартість.

На продукцію, що ввозиться до України, можуть бути запроваджені індикативні ціни, але тільки у випадках, коли до товару застосовуються спеціальні імпортні процедури. До них належать застосування процедури міжнародних торгів або режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться до банків.

Цінові та валютні умови контракту

Найбільша кількість угод оформляється контрактами купівлі-продажу як на внутрішньому ринку, так і на міжнародних ринках збуту. Відповідно до структури таких контрактів основні цінові та валютні умови визначаються так: одиниця виміру ціни, базис ціни, спосіб фіксації ціни, рівень ціни, знижки, валюта ціни, валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, валютні поправки.

Одиниця виміру ціни. Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі цим товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена таким чином:

o за певну кількісну  одиницю (або за конкретне число  одиниць) товару, зазначену в звичайно  вживаних у торгівлі одиницях  виміру (маси, довжини, площі, обсягу, штук, комплектів тощо), або в числових  одиницях (сотня, дюжина);

o за одиницю маси виходячи  з базисного вмісту основної  речовини в товарі (для руди, концентратів  тощо);

o за одиницю маси залежно  від коливань натуральної маси, вмісту побічних домішок і  вологи.

При поставці товарів різної якості й асортименту ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо. Якщо за одним контрактом постачається велика кількість різних за якісними характеристиками товарів, ціни на них звичайно вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставку товару до ціни товару. Базис ціни зазвичай визначається використанням відповідного терміна (франко-підприємство, франко-перевізник тощо) із зазначенням назви пункту здавання товару. Наприклад, у контракті записується: "Ціна становить 100 дол. США франко-вагон межа прикордонна станція м. Чоп країни продавця".

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом строку його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін: