Дефіцит державного бюджету та обслуговування державного боргу

Сума зовнішнього державного боргу України більше, ніж в 2 рази перевищує величину внутрішнього боргу. Правда, в останні роки спостерігається відносне скорочення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державної заборгованості. Та загальна частка зовнішнього боргу в структурі державного боргу є високою.

До складу зовнішнього державного боргу України включаються такі основні види заборгованості (за джерелами фінансування):

1. Зобов'язання за позиками, які надані міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ВБ, ЄС, ЄБРР);
2. Заборгованість перед зарубіжними державами (Росії, Туркменістану, Японії, ФРН, США та ін.);
3. Зобов'язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками (фідуціарні кредити);
4. Заборгованість фізичним та юридичним особам-нерезидентам з обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх позик.

Виходячи з критеріїв мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України поділяється на такі групи:

1. Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримку платіжного балансу країни;
2. Пов'язані кредити, надані в рамках міждержавних та міжурядових домовленостей;
3. Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії;
4. Довгострокові негарантовані кредити, залучені недержавними позичальниками в рамках власних проектів розвитку. [23, стор. 205-207]

 

 

3. СТАН бюджетнОЇ СИСТЕМИ В уКРАЇНІ

 

3.1 Причини виникнення та наслідки бюджетного дефіциту для економіки України

 

Протягом останніх років економічний розвиток в Україні характеризувався суттєвою втратою макроекономічної стабільності та уповільненням темпів реального економічного зростання. Такі різкі зміни економічної ситуації частково спричинені зміною бюджетної та податкової політики, які були запровадженні протягом президентської кампанії та пізніше новим урядом України.

Зміни бюджетної політики завжди несуть із собою короткотермінові ризики для економічного розвитку країни. Ці ризики можуть впливати на прийняття рішень в бізнесі (особливо інвестиційні рішення) та перерости у довгострокові економічні проблеми якщо не будуть супроводжуватися зваженою урядовою політикою. З метою мінімізації цих ризиків будь-які зміни бюджетної політики мають проводитися у дуже прозорий та передбачуваний спосіб, що дозволило б економічним агентам прогнозувати свої ризики та відповідним чином змінювати свою стратегію.

Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий, що характерно і для України[23,с.18-27].

Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування -- він і так надто високий.

Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від командно-адміністративної системи, а головне -- низький рівень ВВП на душу населення.

Реальний ВВП порівняно з відповідним показником 2011 року (у постійних цінах 2007 року) зріс на 0,2 %, що на 5,0 в. п. менше, ніж у попередньому році. Водночас цей показник перевищує середній показник по країнах Європейського Союзу, де відбулося зниження реального ВВП на 0,3 %. Порівнюючи четвертий квартал 2012 року з відповідним періодом 2011 року, слід зазначити, що в Україні цей показник зменшився на 2,5 %, при цьому суттєвого зниження реальний ВВП зазнав у таких країнах, як Греція - на 6,0 %, Португалія - 3,8 % та Кіпр - 3,0 % (це спричинено кризовими ситуаціями, які склались у вищезазначених країнах).

Номінальний ВВП склав 1 408,9 млрд. грн., що на 106,8 млрд. грн., або на 8,2 %, більше, ніж у попередньому році. У 2012 році зовнішньоекономічна кон'юнктура залишалася несприятливою. Це стало однією з причин продовження тенденції до зменшення обсягів промислового виробництва. Так, індекс виробництва промислової продукції становив 98,2 % порівняно з 107,6 % у 2011 році. При цьому обсяги виробництва транспортних засобів та устаткування скоротились на 1,8 %, зокрема виробництва продукції машинобудування - на 8,8 %, хімічної та нафтохімічної промисловості -

на 6,3 %.

Динаміку індексів виробництва промислової та сільськогосподарської продукції відображено на діаграмі 1.

Свідомий бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням політики так званих «позикових» фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «позикових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави, фінансовий стан підприємств і громадян у цілому може бути задовільний або й дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвиткові виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути справді багатою лише у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві -- це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи.

Слід підсумувати, що основними причинами дефіциту державного бюджету в Україні є[27,с.15-23]:

1. Зменшення приросту національного доходу(до 2000р.).

2. Збільшення бюджетних витрат.

3. Зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками.

4. Відсутність чіткої фінансової стратегії.

5. Інфляційні процеси та ін.

З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту.

Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.

Профіцит бюджету, згідно бюджетного кодексу, затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

• державні внутрішні та зовнішні запозичення;
• внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
• внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі України «Про Державний бюджет України» на ці цілі, то міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України, бо саме емісійне фінансування, тобто утворення надлишкової грошової маси, є найпотужнішим інфляційним чинником, дія якого зумовлює швидке зменшення емісійного доходу держави внаслідок зниження купівельної спроможності грошей, що перебувають в обігу. Якщо у відповідь на це держава вдається до нових емісій, друкуючи паперові гроші дедалі вищого номіналу, то розкручується інфляційна спіраль, внаслідок якої гроші поступово втрачають здатність виконувати свої функції. Кінцевим результатом буде порушення безперервності процесу відтворення та балансу інтересів його суб'єктів, поглиблення галузевих диспропорцій, стимулювання некерованих процесів в економічному та суспільному житті країни.

Ці теоретичні положення Україна перевірила на практиці відразу після проголошення незалежності, коли тільки-но створений Національний банк України, залишаючись підзвітним Верховній Раді, повністю забезпечував фінансування дефіциту Державного бюджету країни. У ті роки (1992--1994) інфляція (точніше -- гіперінфляція) у нашій країні сягала рівня 10000 %, а в обігу перебували купюри номіналом 1 млн крб, які обмінювалися на 5--6 дол. Це було проявом руйнівності постійного застосування «емісійного» фінансування, яке призводить до нестабільності економічного середовища: спад економіки України в той період становив 50 %.

Дефіцит грошей -- настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфляції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зростання попиту, а відтак і виробництва.

Політика бюджетного дефіциту має бути виваженою і збалансованою. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників, і насамперед від наявності продуманої політики, керованості бюджету і бюджетного процесу.

 

3.2 Оцінка дефіциту державного бюджету України

 

Для України проблема мінімального дефіциту бюджету перебуває в своїй початковій стадії і поки що не має свого раціонального рішення.

Цього можна досягнути хіба що в уяві за допомогою нескладних цифрових маніпуляцій. Реально в житті цього можна досягнути тільки шляхом повного паралічу виробництва через непомірні податки або через жорстке обмеження навіть самих необхідних витрат.

Цей висновок підтверджується зокрема практикою виконання бюджетів 2009-2012 років, коли кожна романтична спроба досягнути мало дефіцитного або навіть бездефіцитного бюджету закінчувалися провальним фактичним дефіцитом[2]. Взагалі дефіцит державного бюджету - хоч і серйозна проблема, але не головна трагедія для будь-якої економіки, в тому числі і Української. США десятиріччями мають відчутний дефіцит державного бюджету, але це не заважає їм залишатися економічно самої могутньою державою світу. Більш того стратегія дефіцитного державного фінансування, як інструмент державної політики, передусім у важкі періоди соціально економічної перебудови, в спрощеній інтерпретації не що інше, як суть нової економічної теорії, яка з'явилася в противагу класичної, жорсткої монетарної. Нині в економічній теорії існують різні, концептуально різні погляди на проблему дефіциту і державного боргу. У певних умовах бездефіцитний бюджет може бути набагато шкідливіше для економіки.

У проблемі дефіциту державного бюджету головне спосіб фінансування дефіциту, а не його наявність і розмір (в деяких умовах це якраз може бути одним з інструментів успішної соціально-економічної політики).

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету. Важливим є посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної та соціально-економічної стратегії держави. Доцільним є виважене використання дефіциту (профіциту) бюджету, виходячи із циклічності економічного розвитку та збалансованості бюджетної системи у середньостроковій перспективі.

Економічна ситуація в Україні характеризується зростанням тіньового капіталу, катастрофічною нестачею бюджетних коштів, а отже, і неспроможністю держави повноцінно фінансувати економічні та соціальні програми . За такого стану, можливо, саме ідея функціональних фінансів -- це реальний шанс "піднятися з колін", бо реалізація даної концепції спрямована передусім на розв'язання проблем економіки, що дасть змогу вирішити питання дефіциту бюджету .

Рівень дефіциту державного бюджету в нашій країні коливається з року в рік (Додаток 2), а держава будує свою фінансову політику в такий спосіб, що періодично використовуються три концептуальних підходи. Проте це не означає, що проблема дефіциту державного бюджету зникає. Головну роль для стійкого зростання бюджетного дефіциту та збільшення державного боргу відіграють: