Дефіцит державного бюджету та обслуговування державного боргу

Якщо дефіцит державного бюджету фінансується за допомогою випуску та розміщення державних облігацій, то зростає середня ринкова ставка відсотка, що призводить до скорочення інвестицій у приватному секторі, до зменшення чистого експорту й частково до зниження споживчих витрат. Боргове фінансування бюджетного дефіциту часто розглядають як антиінфляційну альтернативу фінансуванню дефіциту за рахунок монетизації. Проте борговий спосіб фінансування не усуває загрози зростання інфляції, а лише створює термінове відстрочення для такого зростання, що характерно для багатьох перехідних економік.

Аналіз показує, що на даному етапі існують значні ризики для макроекономічної стабільності в Україні. Ці ризики, значною мірою, обумовлені зростанням соціальних виплат та збільшенням зобов'язань щодо бюджетного фінансування різноманітних програм, що мають місце при прийнятті бюджету на відповідний рік. Раптове зростання фіскального навантаження на економіку та очікування щодо продовження цієї тенденції зменшують стимули до виходу підприємств з тіні та негативно впливають на темпи залучення інвестицій.

Аналіз проведений вище свідчить, що у 2007 - 2012 рр. можна було би очікувати вищих темпів зростання економіки, якби не відбулося значних змін бюджетної політики. Однак такий результат є природнім, оскільки зміни в економічній політиці створюють шок, що призводить до короткострокового уповільнення темпів економічного зростання. Проте, важливо вжити заходів з метою недопущення уповільнення темпів зростання у довгостроковій перспективі. Нажаль, аналіз показує, що подальша реалізація бюджетної політики у теперішньому форматі може призвести до уповільнення зростання економіки в середньостроковій перспективі. Для того, щоб попередити негативні наслідки, необхідно запровадити виважені зміни принципів бюджетної політики, починаючи із 2012 року.

Аналіз стану бюджету України за останні роки свідчить про дедалі напруженіший хід усього бюджетного процесу, ускладнення його формування й виконання. Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межі фінансування бюджетного дефіциту, оскільки розв'язується в довготривалій перспективі на базі комплексної податкової реформи, яка спрямована на зниження ставок оподаткування та розширення бази оподаткування. Жоден із зазначених способів фінансування дефіциту державного бюджету немає абсолютних переваг перед іншими і не може розглядатися як цілковито антиінфляційний.

4. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

4.1 Основні напрямки подолання бюджетного дефіциту

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

Дефіцитність бюджету пов'язана з деякими видами податкових вилучень у державі, тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності, тобто формування дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов'язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників. Неприпустиме масове надання податкових пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності[27,с.10].

Бюджетний дефіцит і державний борг тісно пов'язані, адже державна позика є важливим джерелом покриття бюджетного дефіциту.

Одним з головних напрямів удосконалення бюджетної системи в умовах ринкових відносин є демократизація формування та використання всієї системи бюджетів. В Україні необхідно створити таку систему формування й використання бюджету, яка б зацікавила й виробників, і органи влади всіх рівнів збільшувати доходи та найефективніше їх використовувати. Згідно з новим Законом України "Про бюджетну систему України" необхідно провести глибоку реформу бюджетної системи країни. Реформою бюджетної системи передбачається:

• по-перше, реальне розмежування фінансової та податкової системи;
• по-друге, реальне розмежування фінансів державних підприємств і державного бюджету;
• по-третє, розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави - доходів і витрат усіх без винятку юридичних і фізичних осіб, через які проходить розподіл і перерозподіл національного доходу;
• по-четверте, здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат. Передбачається, що на республіканському рівні здійснюватимуться лише ті витрати, які мають загальнодержавну вагу. Тому необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітко визначену законом дохідну базу.

На думку фахівців, основні заходи, які застосовуються щодо зменшення бюджетного дефіциту є такими[21,c.348]:

1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів;

2. Поступове зниження податкового тиску, що сприяє частковому виведенню економіки із тіньового сектору;

3. Зниження витрат держави, насамперед на державне управління;

4. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам;

5. Реформування міжбюджетних відносин;

6. Контроль рівня інфляції.

Проблема полягає в тому, що, по-перше, галузеві пільги є одним з основини інструментів державного регулювання розвитку економіки. По друге, - вони найменш ефективні, оскільки їхня результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей. Аналіз оподаткування в історичній практиці підтверджує таку закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг.

Існує і проблема ПДВ, що накопичувалася з 1997 року. Якщо не поліпшити адміністрування цього податку, то надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто-надходження будуть нульовими, а в подальшому держбюджет виплачуватиме компенсації з ПДВ більше, ніж одержуватиме від цього податку.

Для розв'язання проблеми дефіцитності бюджету, перш за все, слід вирішити такі питання:

1. Для покриття бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від "дрібної" власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування інших об'єктів як на території України, так і за її межами. При цьому не варто забувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від прибуткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом. Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації;

2.Другий важливий момент -- високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулюючої функцій податків.

3.Максимальне виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для досягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку.

4.Узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації.

5.Особлива увага має приділятися підвищенню ролі регіонів у соціально-економічному розвитку держави.

6.Варіантом податкового наповнення бюджету може бути встановлення держмонополії на виробництво й продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах. Насамперед -- здоров'я нації, а вже потім -- збирання податків до бюджету -- прямих і непрямих.

7.Заборона Національному банку України надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

В Україні має місце ситуація, за якої прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери. Отже, нагальною стає зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної грошової одиниці, зменшення граничних витрат суспільного виробництва через використання новітніх технологій і сучасних розробок як продукту інтелектуальної діяльності українських науковців. Через невчасне проведення структурних змін в економіці існує структурний дисбаланс у народному господарстві в бік значного переважання виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання.

Зміни бюджетної політики потрібно запроваджувати дуже прозоро, передбачувано і, бажано, починаючи із наступного податкового періоду. Це означає, що будь-які закони, що стосуються зміни податкового законодавства, повинні вступати в силу не раніше ніж через 3 місяці після їх прийняття. Ці зміни повинні набирати чинності з наступного місяця, кварталу чи року (залежно від того, коли починається податковий період). Недоцільно впроваджувати будь-які законодавчі зміни, дія яких поширюється на попередні періоди [25,с.23].

Наслідки будь-яких змін до податкового законодавства повинні бути чітко прораховані з точки зору їх впливу на доходи бюджету. Якщо існує ризик того, що надходження до бюджету зменшаться в результаті запровадження певних змін, необхідно адекватно скоротити видаткові програми перед запровадженням податкових змін.

Значні ризики виконання бюджетів 2005-2008років та інфляційний тиск були обумовлені, в першу чергу, зростанням соціальних виплат. Ми рекомендуємо дуже зважено аналізувати наслідки подальшого зростання соціальних виплат, і , якщо можливо, уникати збільшення соціальних виплат - потрібно спочатку знайти кошти, а потім збільшувати соціальні виплати. Продовження політики, спрямованої на зростання соціальних виплат, призведе до прискорення темпу зростання цін.

Суттєве зменшення рівня відрахувань до соціальних фондів і збереження єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб, а також подальші регулятивні заходи сприятимуть детінізації заробітних плат, що може суттєво розширити податкову базу в довгостроковій перспективі. Проте зменшення рівня відрахувань до соціальних фондів матиме позитивні ефекти лише у випадку, якщо бюджет залишатиметься збалансованим. В довгостроковому періоді збалансованість соціальних фондів можна досягнути за рахунок зменшення їх соціальних зобов'язань та розширення податкової бази. Однак, це неможливо досягти в короткостроковому періоді (протягом року чи двох). Тому зменшення ставок відрахувань до соціальних фондів недоцільне у 20010 році, якщо не буде забезпечено адекватного зменшення видатків бюджету [22,c.589].

Зменшення ставки податку на прибуток підприємств (якщо це питання буде стояти на повістці дня уряду) до рівня ставки податку на доходи фізичних осіб матиме значних ефект детінізації прибутку підприємств. У найкращому випадку розширення податкової бази повністю компенсує втрати від зменшення ставки податку. Проте, не варто очікувати значного розширення податкової бази відразу після запровадження реформи податку на прибуток підприємств. Більш доцільним є вибір формату поступового (на 3-5% щороку) зниження ставки податку. Кожного року рішення щодо подальшого зниження ставки необхідно приймати залежно від динаміки розширення податкової бази у попередньому році.

Ще одна проблема -- короткострокове бюджетне планування і його невідповідність завданням середньострокової економічної політики. Законодавча влада повинна зрозуміти, що бюджет -- це не просто доходи і видатки. Треба підвищувати роль перспективного бюджетного планування. При кожному надходженні й при кожному витрачанні необхідно думати про найголовніше -- добробут громадян.

Подальше зростання української економіки має здійснюватися на власні інвестиційній базі й достатній ринковій основі. Уряд України передбачає, що такий підхід спричинить "посилення ролі держави як суб'єкта, який підсилює ринкові механізми, впливаючи на створення рівних конкурентних умов для виробників".

Україна понад 17 років іде до ринкової економіки. Але на будь-якому ринку продукція повинна мати попит, а всі закони і бюджет -- спрямовуватися на зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя населення в цілому. Авторитет влади виросте залежно від того, наскільки тверда національна валюта і наскільки низький рівень безробіття в державі.

Загалом, бюджет -- це відповідальність влади перед громадянами. Стан бюджетної системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економічних відносинах.

Важливий напрямок управління державним боргом - це проведення погашення одержаних коштів. У світовій практиці використовуються декілька способів погашення державного боргу.

1. Проведення передбачених умовами позик виплат основного боргу в установлені строки;
2. Здійснення рефінансування позик;
3. Викуп боргу, або обмін боргових зобов'язань на інші активи, які знаходяться в державній власності;
4. Списання боргу повністю, або частково, яке проводиться за ініціативою  боржника та за рішенням кредиторів;
5. Анулювання (повна відмова)від виплати боргу.