Джерела формування капіталу підприємства

 

ЗМІСТ

Введення

1. Аналіз джерел формування капіталу підприємства та його розміщення

1.1 Джерела формування капіталу

1.2 Аналіз оборотності капіталу

2. Розрахунково-аналітична частина

2.1 Характеристика підприємства

2.1.1 Попередній огляд діяльності підприємства

2.1.2 Горизонтальний аналіз бухгалтерського балансу

2.1.3 Аналіз бухгалтерського балансу

2.1.4 Аналіз динаміки валюти бухгалтерського балансу

2.2 Аналіз економічного потенціалу та фінансового стану підприємства

2.2.1 Основні показники фінансового стану підприємства

2.2.2 Аналіз показників ліквідності та платоспроможності

2.2.3 Аналіз оборотності оборотного капіталу та основних засобів

2.2.4 Факторний аналіз прибутковості власного капіталу

2.3 Аналіз фінансового результату діяльності підприємства

2.3.1 Аналіз прибутку

2.3.2 Аналіз рентабельності

2.4 Аналіз ділової активності підприємства

2.4.1 Оцінка якості складу оборотних коштів

2.4.2 Показники ділової активності

2.4.3 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

2.5 Аналіз потенційного банкрутства підприємства

Висновок

 

ВСТУП

Бізнес в будь-якій сфері діяльності вимагає відповіді на три основні питання:

- Яким виробничим потенціалом повинен мати у своєму розпорядженні суб'єкт господарювання для досягнення поставленої мети?

- Де знайти джерела фінансування і яким має бути їх оптимальний склад?

- Як організувати управління фінансами, щоб забезпечити фінансову стійкість підприємства, його конкурентоспроможність?

Керівництво підприємства повинно мати чітке уявлення, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Турбота про забезпечення бізнесу необхідними фінансовими ресурсами є ключовим моментом у діяльності будь-якого підприємства. Тому аналіз наявності, джерел формування та розміщення капіталу має винятково велике значення.

В умовах ринкової економіки ці питання висуваються на перший план. Різко підвищується значимість фінансових ресурсів, за допомогою яких здійснюється формування оптимальної структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства, а також фінансування поточної господарської діяльності. Від того, яким капіталом володіє суб'єкт господарювання, настільки оптимальна його структура, настільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежить фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності, джерел формування та розміщення капіталу має виключно важливе значення. Аналіз господарської діяльності повинен починатися і закінчуватися вивченням стану фінансів на підприємства.

Метою даної курсової роботи є проаналізувати джерела формування капіталу і його розміщення.

Для досягнення зазначеної мети в курсовій роботі поставлені наступні завдання:

- Розглянути джерела формування капіталу підприємства;

- Проаналізувати оборотність основного і оборотного капіталу;

У процесі написання курсової роботи були використані навчальна і методична література для аналізу фінансово - господарської діяльності підприємства.

 

1. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

1.1 Джерела формування капіталу підприємства

Капітал - це кошти, якими володіє суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку.

Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових (зовнішніх) джерел.

Основним джерелом фінансування є власний капітал. У его складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний та додатковий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування та ін.)

Статутний капітал - це сума коштів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах - це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського відання; на акціонерних підприємствах - номінальна вартість акцій; для товариства з обмеженою відповідальністю - сума часток власників; для орендного підприємства - сума вкладів його працівників і т. д.

Статутний капітал формується в процесі первісного інвестування коштів. Вклади засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді грошових коштів, майновій формі і нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригування його величини потрібно перереєстрація установчих документів.

Додатковий капітал як джерело коштів підприємства утворюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій вище їх номінальної вартості, а також у результаті приєднання частини нерозподіленого прибутку, що залишилася в розпорядженні організації, у розмірі, направленому на капітальні вкладення.

До засобів спеціального призначення і цільового фінансування відносяться безоплатно отримані цінності від фізичних і юридичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигнування на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств, що знаходяться на бюджетному фінансуванні.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства.

Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму отриманих збитків. Значну питому вагу в складі внутрішніх джерел займають амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До іншим формам власного капіталу належать доходи від здачі в оренду майна, розрахунки з засновниками та ін Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основною часткою в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу є додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може бути надана безоплатна допомога з боку держави. До числа інших зовнішніх джерел відносяться матеріальні та нематеріальні активи, що передаються безкоштовно фізичними та юридичними особами в порядку благодійності.

 

 

 

Позиковий капітал - це кредити банків і фінансових компаній, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін Він підрозділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

За цілями залучення позикові кошти поділяються на такі види:

- Кошти, що залучаються для відтворення основних засобів і нематеріальних активів;

- Кошти залучаються для поповнення оборотних активів;

- Кошти, що залучаються для задоволення соціальних потреб.

За формою залучення позикові кошти можуть бути в грошовій формі і інших видах; за джерелами залучення вони робитися на зовнішні та внутрішні; за формою забезпечення - забезпечені заставою або закладом, забезпечені порукою або гарантією і незабезпечені.

При формуванні структури капіталу необхідно враховувати особливості кожної його складової.

Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стійкого фінансового стану і зниження ризику банкрутства. Необхідність в ньому обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестує на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вище його частка в загальній сумі капіталу і менша частка позикових коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, а отже, менше ризик втрати їх капіталу.

Однак потрібно враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші їх буде бракувати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може посилити свої ринкові позиції і підвищити рентабельність власного (акціонерного ) капіталу.

У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням і залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів. До недоліків цього джерела фінансування слід віднести також складність процедури залучення, високу залежність позичкового відсотка від кон'юнктури фінансового ринку і збільшення в зв'язку з цим ризику зниження платоспроможності підприємства.

У процесі подальшого аналізу необхідно більш детально вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни його окремих складових та оцінити їх за звітний період.

Перш ніж оцінити зміни суми і частки власного капіталу в загальній валюті балансу, слід з'ясувати, за рахунок яких чинників відбулися ці зміни. Очевидно, що приріст власного капіталу за рахунок реінвестування прибутку і за рахунок переоцінки основних коштів буде розглядатися по-різному при оцінці здатності підприємства до самофінансування і нарощуванню власного капіталу. Капіталізація (реінвестування) прибутку сприяє підвищенню фінансової стійкості, зниження собівартості капіталу, так як за залучення альтернативних джерел фінансування треба платити досить високі відсотки.

Великий вплив на фінансовий стан підприємства надає склад і структура позикових коштів, тобто співвідношення довгострокових, середньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань.

Залучення позикових коштів в оборот підприємства явище нормальне. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що вони не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому рахунку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового становища. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причин утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених пенею за прострочення платежів. Для цього можна використовувати дані форми № 5 «додаток до балансу», а також дані первинного і аналітичного бухгалтерського обліку.

Одним з показників, що використовуються для оцінки стану кредиторської заборгованості, є середня тривалість періоду її погашення, яка розраховується наступним чином:

Токз = СР зуп. КЗ * Д / ПЗ,

де: СР зуп. КЗ - середній залишок кредиторської заборгованості;

Д - дні періоду;

ПЗ - сума погашеної заборгованості.

Якість кредиторської заборгованості може бути оцінений також питомою вагою в ній розрахунків за векселями. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, в загальній її сумі показує ту частину боргових зобов'язань, несвоєчасне погашення яких призведе до протесту векселів, виданих підприємством, а отже, до додаткових витрат і втрати ділової репутації.

При аналізі довгострокового позикового капіталу, якщо він є на підприємство, інтерес представляють терміни запитання довгострокових кредитів, тому що від цього залежить стабільність фінансового стану підприємства. Якщо частково погашаються у звітному році, то ця сума показується в складі короткострокових зобов'язань.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, необхідно враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття дебіторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізації власного капіталу в дебіторську заборгованість.

Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Цей момент дуже важливий при визначенні перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.

1.2 Аналіз оборотності капіталу

Слід розрізняти оборотність всього сукупного капіталу підприємства, в тому числі основного і оборотного.

Швидкість оборотності капіталу характеризується наступними показниками:

- Коефіцієнтом оборотності (Коб);

- Тривалістю одного обороту (Поб).

Коефіцієнт оборотності капіталу розраховується за формулою:

Коб = ЧР / СР К,

де: ЧР - чиста виручка від реалізації;

СР К - середньорічна вартість капіталу.

Середні залишки всього капіталу і його складових частин розраховуються по середній хронологічній: 1 / 2 суми на початок періоду плюс залишки на початок кожного наступного місяця плюс 1 / 2 залишку на кінець періоду і результат ділиться на кількість місяців у звітному періоді. Необхідна інформація для розрахунку показників оборотності є в бухгалтерському балансі і звіті про фінансові результати.

Зворотний показник коефіцієнту оборотності капіталу називається капіталоємністю (Ке):

 

Ке = СР К / ЧР,

де: СР К - середньорічна вартість капіталу;

ЧР - чиста виручка від реалізації.

При визначенні оборотності всього капіталу сума обороту повинна включати загальну виручку від усіх видів продажів. Якщо ж розраховуються показники оборотності тільки функціонуючого капіталу, то в розрахунок береться лише виручка від реалізації продукції.

Оборотність капіталу, з одного боку, залежить від швидкості оборотності основного і оборотного капіталу, а з іншого - від його органічної будови: чим більшу частку займає основний капітал, який обертається повільно, тим нижче коефіцієнт оборотності (Кобск) і вища тривалість обороту всього сукупного капіталу (Побск), тобто:

Кобск = УДта * Кобта,

де: УДта - питома вага поточних активів у загальній сумі активів;

Кобта - коефіцієнт оборотності поточних активів.

Побск = Побта / УДта,

 

де: Побта - тривалість обороту поточних активів.

На закінчення аналізу розробляють заходи щодо прискорення оборотності оборотного капіталу. Основні шляхи прискорення оборотності капіталу:

- Скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації виробництва (використання новітніх технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів тощо);