Финансовые рынки: поняття, класифiкацiя, функцii та структура

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНОЇ  ЕКОНОМІКИ ТА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ „РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ”

НА ТЕМУ „ФІНАНСОВІ РИНКИ: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ”

 

 

 

 

 

РОБОТУ ВИКОНАЛА

СТУДЕНТКА ГРУПИ М5МЕФ2

ЮДІНА І.В.

 

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

ПАХОМОВ В. І.

 

 

 

 

Київ 2009

Зміст

Вступ            3

Розділ 1. Теоретичні засади функціонування фінансових ринків

1. 1.  Сутність та функції фінансового ринку                        5

1. 2. Структура та класифікація фінансових ринків. Порівняльна характеристика сегментів                                   12

1. 3. Учасники фінансових  ринків, їх функції та значення                               18

Розділ 2. Оцінка тенденцій та проблеми функціонування ринку капіталів в Україні

2. 1. Тенденції та проблеми  розвитку ринку акцій в Україні                            22

2. 2. Аналітична оцінка функціонування  ринку облігацій України та ПФТС 27

Розділ 3. Шляхи підвищення активності учасників ринку капіталів

3. 1. Проблеми та перспективи функціонування ринку капіталів в Україні   39

3. 2. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг               46

Висновок                                                                                                                 55

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Існування будь-якої держави  з ринковою економікою не можливе  без ефективного функціонування розвинутого фінансового ринку. Фінансовий ринок – це ринок, який опосередковує розподіл грошових коштів серед учасників економічних відносин. За його допомогою мобілізуються вільні фінансові ресурси і спрямовуються до тих, хто може більш ефективно використати дані кошти. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку відбувається пошук засобів для розвитку сфер виробництва та послуг. Головна роль фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є з’ясування механізмів та відносин, які виникають при  функціонуванні фінансового ринку  на прикладі ринку капіталів.  Актуальність теми зумовлена  необхідністю розвитку ринку капіталів в Україні. Адже процеси реформування економіки обумовлюють створення ринку капіталів, як складової фінансових відносин, яка сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів та створює умови для конкуренції. Ринок капіталів дає необмежені можливості для формування фінансових ресурсів і його роль набуває все більшого значення. Україна має усі об’єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих ринків капіталу, але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість і безсистемність реформ, несумісність економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів потребують невідкладного розв’язання, оскільки справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави.

Метою курсової роботи є вивчення формування та функціонування фінансового ринку, аналітична оцінка ефективності використання окремих інструментів для залучення коштів на ринок капіталів, оцінка ринку капіталів в Україні, а також дослідження напрямів розвитку та вдосконалення ринку капіталів в Україні.

Для виконання даної курсової роботи були поставлені такі завдання:

- визначити поняття  «фінансовий ринок» та розглянути  його складові;

- вивчити теоретичні  засади функціонування фінансових  ринків;

- охарактеризувати основних  учасників фінансових ринків;

- оцінити тенденції розвитку ринку капіталів в Україні;

- здійснити аналітичний  огляд діяльності Української  фондової біржі за 2008 рік;

- розглянути проблеми  та перспективи функціонування ринку капіталів в Україні;

- визначити напрями  вдосконалення ринку капіталів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади функціонування фінансових ринків

1. 1.  Сутність  та функції фінансового ринку

Фінансовий ринок - це вся система  економічних відносин, що виникають  між його прямими учасниками при  формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги - фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.

Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, вкладеної в фінансові активи. Ці економічні відносини визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки.

Фінансовому ринку властиві всі елементи звичайного ринку, але  ринкові закони  працюють на цьому  ринку за своїми правилами. Особливостям прояву економічних законів на фінансових ринках присвячені праці В. Шарпа, Дж. Лінтнера, Л. Гітмана. Головна відмінність фінансового ринку та його сегментів полягає у тому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.

Фінансові активи складаються з фінансових вимог, що виставляються боржнику і надають право кредитору на одержання від нього платежу.  Фінансові активи в системі національних рахунків класифікуються у семи основних категоріях. До них належать: золото і спеціальні права запозичення (СПЗ); готівка і депозити; цінні папери, крім акцій; позики; акції та інший акціонерний капітал; страхові технічні резерви; інші рахунки до одержання або до оплати. Фінансові активи включають також монетарне золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) міжнародного валютного фонду, утримувачі яких розглядають їх як фінансові вимоги. Монетарне золото і спеціальні права запозичення відносяться до активів, за якими не буває невиконаних зобов’язань. До монетарного золота відноситься золото у формі монет, злитків або брусків не менше, ніж 995 проби. Право власності на монетарне золото належить Центральному (Національному) банку і уряду[11].

В системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться  у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів. Тобто фінансові активи є засоби накопичення вартості. Адже володіння акціями чи іншими цінними паперами приносять їхнім власникам прибуток від власності. Кредиторам виплачується відсоток за вкладами[33].

Характерною ознакою  для фінансових активів є обов’язковість вимог до інших інституційних  одиниць, які є  позичальниками і  несуть зобов’язання перед своїми кредиторами (фінансові зобов’язання). Фінансові зобов’язання - це зобов’язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що йому виставляються.

В цілому, фінансовий ринок - це узагальнена назва ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові  послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто поняття «фінансовий ринок» - це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків , у кожному з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів.

Сутність та роль фінансового  ринку в економіці найповніше розкривається в його функціях. Основними  функціями фінансового ринку  є:

1) мотивована мобілізація  заощаджень приватного сектору, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позиковий та інвестиційний капітал. Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел. Тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень, тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів, не витрачений на споживання і реальне інвестування, залучається через механізм фінансового ринку окремими його учасниками для наступного ефективного використання в економіці країни[30].

2) функція реалізації вартості, втіленої у фінансових активах, полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача і виявляється через створення мережі різноманітних спеціальних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, страхових компаній тощо). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, які їх цікавлять[11].

3) перерозподіл на  взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання. Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних потреб господарюючих суб’єктів, механізм фінансового ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з метою забезпечення високого рівня доходності капіталу, який використовується з цією метою[19].

4) фінансове обслуговування  учасників економічного кругообігу  та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері. Реалізація даної функції полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення підприємцем фінансових ресурсів, які є необхідними для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі  накопичення капіталу та взяття його в борг (позика) [17].

5) вплив на грошовий обіг та  прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів [11]. Тобто створення фінансовим ринком умов для безперервного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Ця функція забезпечує реалізацію на фінансовому ринку грошової політики держави.

6) формування ринкових цін на  окремі види фінансових активів.  Ринковий механізм ціноутворення  на фінансовому ринку протилежний  державному, хоча і перебуває  під впливом державного регулювання.  Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них, та максимальною мірою задовольнити економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів [30].

7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків. Фінансовий ринок виробив власний механізм страхування ризику і систему спеціальних фінансових інструментів, які в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього [35]. Пропозиція різноманітних страхових послуг в системі фінансового ринку має широкий розвиток.

8) операції, пов’язані з експортом-імпортом  фінансових активів; інші фінансові  операції, пов’язані із зовнішньоекономічною  діяльністю.

9) кредитування уряду, місцевих  органів самоврядування шляхом  емісії та розміщення урядових  та муніципальних цінних паперів.

10) розподіл державних кредитних  ресурсів і розміщення їх серед  учасників економічного кругообігу  тощо [30].

Робота з таким специфічним  товаром, як фінансовий актив, передбачає наявність каналів, за якими фінансові  активи переміщуються від власників заощаджень до користувачів. Переміщення може здійснюватись шляхом прямого та непрямого фінансування. Пряме фінансування здійснюється через пайову участь, коли власник заощаджень шляхом обміну одержує право на пайову участь у власності фірми або на умовах пайовика, або на умовах акціонера, і через фінансування шляхом одержання позик у вигляді інвестицій в обмін на зобов’язання виплатити ці гроші у майбутньому з обумовленим відсотком, при цьому правом власності власник грошового внеску не володіє [11].