Фінансові важелі управління державним боргом

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Мая 2012 в 12:32, дипломная работа

Описание работы

Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі основних тенденцій та специфічних особливостей формування державного боргу України, а також розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо механізму його управління та обслуговування.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається ряд завдань головними з яких є:
- виявлення основних тенденцій в розвитку державного боргу України, його сучасних розмірів;
- аналіз структури, основних принципів формування державного боргу України та механізму його обслуговування;
- досліження місця і ролі держави на фінансовому ринку;
- виявлення економічних передумов формування державного боргу;
- проведення аналізу структури окремих компонентів державного внутрішнього боргу та його специфіки;
- дослідження механізму управління державним боргом;
- обгрунтування шляхів удосконалення управління державним боргом в Україні;
- розробка підходів до визначення його оптимальних розмірів і структури.

Содержание работы

ВСТУП………………………………………………………………………………………..
3
РОЗДІЛ І. Економічна природа державного боргу…………………………………..
6
1.1. Державний борг в системі державних фінансів………………………………….
6
1.2. Економічні передумови формування державного боргу………………………..

12
РОЗДІЛ ІІ. Моніторинг внутрішнього державного боргу в Україні……………..
21
2.1. Структура державного внутрішнього боргу України……………………………
21
2.2. Специфіка внутрішнього боргу держави………………………………………….
37
2.3. Управління та обслуговування державного внутрішнього боргу.................

45
РОЗДІЛ ІІІ. Зовнішні запозичення в системі економічного розвитку та безпеки України……………………………………………………………………………..

62
3.1. Динаміка формування зовнішньої заборгованості України……………………
62
3.2. Застосування нововведень в управлінні та обслуговуванні державним зовнішнім боргом.......................................................................................

77
3.3. Державний борг в контексті економічної безпеки……………………………….

89
ВИСНОВКИ.............................................................................................

100
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……

Файлы: 1 файл

Диплом ГОСУД ДОЛГ.doc

— 709.00 Кб (Скачать файл)

          Варто зауважити, що в  даній роботі буде робитися аналіз структури й динаміки переважно  тієї частини зовнішнього боргу  України, яка створилася внаслідок  розвитку співробітництва уряду  з міжнародними фінансовими організаціями та приватними кредиторами, що здійснюють кредитні операції під гарантії уряду.

          Характер фінансової допомоги міжнародних фінансових організацій (МФО) і зокрема Міжнародного валютного  фонду визначається загальною стратегією діяльності цих організацій, суть якої полягає в формуванні і зміцненні засад ринкової економіки та її домінанти – інституту приватної власності.

     У 2000 році зовнішній державний борг України становив 10,2 млрд. дол. США. В структурі зовнішнього боргу  борг міжнародним фінансовим організаціям склав 44,4%, борг іноземним країнам, в тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду, – 31,3%, заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками – 1,5%, заборгованість по облігаціям державної зовнішньої позики – 22,8 %.

    Проводячи аналіз структури зовнішнього боргу, потрібно відмітити, що кредити змінилися  у бік західних кредиторів (див. Табл. 3.1).

     Так, якщо на 1.01.1994 року заборгованість країнам  СНД складала 75,4% усього зовнішнього  боргу, то вже на початок 1997 року – 34,9; 1998 року – 27,2 і на початок 1999 року – 20,5%. Це дає підстави зробити висновок про позитивні тенденції зменшення росту боргу, зокрема за поставки енергоносіїв з Росії і Тукменістану. Зовнішній державний борг зростає в основному за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації. Так, в структурі зовнішнього боргу на початок вересня 2000 року 20,2 % займає борг Міжнародному валютному фонду (МВФ), 20,1 % – Світовому банку (СБ), 3,0% – Європейському співтовариству (ЄС), 1,1% – Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

    Таблиця 3.1

Динаміка  та структура зовнішнього  державного боргу  України

у 1993-2000 рр.

    (млрд. дол. США)

  1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Зовнішній борг – всього

0,396 3,624 4,828 8,217 8,839 9,555 11,47 10,158
1. Заборгованість  за позиками, наданими міжнародними  організаціями економічного розвитку 0,000 0,000 0,477 2,211 3,444 4,022 4,806 4,508
Світовий  банк 0,000 0,000 0,101 0,503 0,905 1,212 1,586 2,040
Європейське Співтовариство 0,000 0,000 0,000 0,110 0,241 0,352 0,333 0,306
Європейський  банк реконструкції та розвитку 0,000 0,000 0,005 0,033 0,035 0,066 0,097 0,114
Міжнародний валютний фонд 0,000 0,000 0,371 1,565 2,263 2,392 2,790 2,048
2. Заборгованість  за позиками, наданими іноземними державами, в тому числі за позиками, наданими під гарантії Кабінету Міністрів України 0,396 3,624 4,351 4,806 4,275 3,854 3,744 3,183
Росія 0,000 2,704 2,704 3,060 2,381 2,001 1,896 1,974
Туркменистан  0,000 0,000 0,713 0,708 0,704 0,599 0,458 0,282
Молдова 0,000 0,028 0,028 0,019 0,000 0,000 0,000 0,000
Казахстан 0,000 0,001 0,000 0,000 0,000 0,000 0,000 0,000
Японія  0,000 0,000 0,000 0,000 0,182 0,150 0,144 0,179
Кредитні  лінії 0,396 0,891 0,906 0,745 0,860 1,013 1,046 0,748
Інші  кредити 0,000 0,000 0,000 0,274 0,148 0,091 0,200 0,000
3. Заборгованість  за позиками, наданими іноземними  комерційними банками 0,000 0,000 0,000 0,000 0,000 0,559 1,767 0,149
Фідуціарні  позики 0,000 0,000 0,000 0,000 0,000 0,559 1,767 0,149
4. Зовнішня  заборгованість, не віднесена до інших категорій 0,000 0,000 0,000 1,200 1,120 1,120 1,155 2,318
  Облігації державної зовнішньої позики 1995 року (РАТ “Газпром”) 0,000 0,000 0,000 1,200 1,120 1,120 1,155 0,179

 

Джерело: За даними Міністерства фінансів України 

    З початку 1998 року державний зовнішній  борг збільшився на 1,9 млрд. доларів, за рахунок залучення позик для  фінансування дефіциту державного бюджету  із зовнішніх джерел та за рахунок  надання гарантій за експортними  кредитними лініями.

      За  характером утворення та управління державний зовнішній борг України можна розділити на три етапи. Перший етап охоплює період 1992 – 1994 років. В 1992 році на підставі постанови Президії Верховної Ради України від 15 липня уряд почав залучати кредити під державні гарантії. За цей час під державні гарантії було залучено близько одного мільярда доларів, з яких лише 104,9 млн. було погашено в першому періоді. На протязі 1993 року державний зовнішній борг становив 3,624 млрд. доларів США, в тому числі борг зріс на 2,7 млрд. доларів – за рахунок врегулювання заборгованості перед Російською Федерацією.

    Другий  етап розпочався з кінця 1994 року і  тривав по 1996 рік. У 1995 році відбулося  значне зростання державного зовнішнього  боргу порівняно з 1994 роком на 70%, з яких 46 % пов’язано з початком освоєння ресурсів міжнародних фінансових організацій, а 24% припадає на зростання боргу перед країнами СНД.

    З метою врегулювання прострочених боргових зобов’язань України перед Російською Федерацією 20 березня 1995 року було укладено Міжурядову угоду про реструктуризацію заборгованості України за державними кредитами, наданими Росією в 1993 році. Згідно з цією угодою було реструктуризовано платежів на загальну суму 1,130 млрд. доларів, протягом 1995 – 1996 років відбувалася сплата лише процентів за кредит. Термін погашення цього кредиту починався з 1997 року. Планові платежі по погашенню основного боргу становили 68 млн.доларів у 1997 році та згідно існуючих оцінок 106,8 млн. доларів щорічно, починаючи з 1998 до 2007 року. Зазначені заходи дозволили поліпшити структуру заборгованості за кредитами, одержаними від Російської Федерації за рахунок пролонгації строків їх повернення і встановлення більш тривалого пільгового періоду.

    Протягом  другого етапу під державні гарантії було залучено іноземних кредитів в Україну на суму близько 950 млн. доларів.

    Третій  етап розвитку державного зовнішнього  боргу розпочався в 1997 році і продовжується  по даний час. Відповідно до Закону України про державний бюджет на 1997 рік за рахунок надходжень з зовнішніх джерел дефіцит державного бюджету в 1997 році мав бути профінансований на суму 1,260 млрд. доларів. Залучення коштів з боку міжнародних фінансових організацій для фінансування дефіциту бюджету склало лише 311 млн. доларів, або 24,7% від запланованих у державному бюджеті надходжень.

    Незадовільні  темпи структурних зрушень в  економіці, зокрема щодо скорочення дефіциту державного бюджету та вплив  світової фінансової кризи негативно  відобразилися на можливих обсягах  та цілі запозичення коштів із зовнішніх  джерел. Таке недонадходження коштів із зовнішніх джерел було частково компенсовано додатковим залученням коштів шляхом продажу на внутрішньому ринку облігацій внутрішньої державної позики. [35, c.44]

    Залучення іноземних кредитів може мати різні  джерела їх отримання:

  1. МФО в їх основних трьох різновидах - МВФ, СБ, ЄБРР;
  2. різні іноземні країни-позичальники капіталів та ЄС;
  3. альтернативність країн-постачальників енергоносіїв тощо.

     Так як в структурі державного зовнішнього боргу України заборгованість міжнародним фінансовим організаціям займає більше 41%, вважаємо за доцільне більш детально розглянути діяльність саме цих організацій.

    Світовий  банк і його споріднена установа –  Міжнародний валютний фонд – були засновані в 1945 році, як частина нової структури в системі організації міжнародного співробітництва.

     Ціль  Світового банку полягає в  сприянні економічному розвиткові, що буде на користь біднішим верствам населення в країнах, що розвиваються. Світовий банк надає позики країнам, що розвиваються з метою допомогти знизити рівень бідності і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному росту. Інвестиції спрямовуються як на будівництво шляхо-сполучень, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на такі види діяльності, як сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікація вчителів та інші. Деякі позики Світового банку фінансують видатки, які сприяють підсиленню стабільності, ефективності і ринкової орієнтації економіки країни. Світовий Банк забезпечує також “технічну допомогу” або експертну пораду, що допомагає урядам країн підвищити ефективність специфічних секторів їх економік відповідно до цілей національного розвитку.

     Міжнародний валютний фонд створено спільно з  Світовим банком як агенцію Організації Об¢єднаних Націй. Прямо МВФ не підпорядковується ООН, це незалежна, організація, яка входить до загальної системи ООН.

     Управління  МВФ здійснюють 24 директори, кожний із яких представляє певну групу  країн. Деякі директори представляють  одну окрему державу. Як правило, свого прямого представника мають найбільш вагомі індустріальні країни – США, Японія, Великобританія. Але більшість країн світу розподілені за територіальними об’єднаннями. Найчастіше до складу такої групи входять 5-6 країн, інколи – 10. Україна включена в об’єднання, до складу якого входять Білорусь, Вірменія, Голландія, Грузія, Ізраїль та Молдова.

     Репрезентує інтереси цієї групи країн і координує  їхню діяльність у структурі МВФ  директор – представник Голландії.

     Мета  створення МВФ відрізнялась від мети, за ради якої створювався Світовий банк. Світовий банк мав займатись вирішенням проблем розвитку економіки країн світу шляхом розробки проектів, шляхом, так би мовити, фізичних інвестицій, які допомагали б розвитку країн-членів Банку. Метою ж заснування МВФ було створення та підтримка стабільної міжнародної фінансової системи, в рамках якої могла б процвітати міжнародна торгівля. Тобто головні завдання Фонду – це підтримка фінансової стабільності і свободи міжнародних платежів. Тому одним із основних зобов’язань, які бере на себе країна, вступаючи до Міжнародного валютного фонду, є створення можливостей вільного переказу коштів за поточними платежами, щоб не було будь-яких фінансових обмежень на експорт і імпорт товарів.

     З часом функції Фонду зазнали певної еволюції. Діяльність фонду переключилась більшою мірою на роботу з конкретними країнами, на підтримку економічної стабільності кожної з країн з урахуванням місцевих особливостей. Тому сьогодні МВФ у взаємовідносинах з країнами-членами звертає увагу насамперед на фінансову стабільність відповідної країни. Це означає, що сьогодні МВФ не намагається жорстко координувати економічну політику країн-членів. Досягнення фінансової стабільності кожною країною призведе до фінансової стабільності у світовій системі.

     МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключився на підтримку  країн, що розвиваються, тобто тих  країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відбулась  переорієнтація МВФ від статусу, би мовити, міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

     У рамках такої еволюції можна зрозуміти  роботу МВФ і з Україною. Тут  працюють обидва елементи. По-перше, Україна як держава на сьогодні не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування Україна може отримати тільки з офіційних джерел. А головне офіційне джерело – це МВФ. І навіть те можливе однобічне фінансування від таких країн як США, Японія, як правило, пов’язано з домовленостями з Фондом.

     По-друге, політика Фонду, яка проводиться  в Україні і пов’язана з  грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію в Україні. Тобто не на спроби якось  звести обмінний курс українського балансу  або ввести цей курс у певну обмінну систему, а – на досягнення фінансової стабілізації в Україні.

     Європейський  банк реконструкції та розвитку засновано  в 1991 році. Мета діяльності банку –  фінансове сприяння переходу країн  Центральної і Східної Європи, включаючи країни колишнього Радянського Союзу, до ринково орієнтованої економіки та демократичних принципів врядування. До акціонерів Банку входять 59 країн-учасників Європи та Америки, Європейська Спільнота, Європейський Інвестиційний Банк, а також країни операцій ЄБРР. Основний капітал Євробанку складає 10 млрд. ЄВРО. Найбільший акціонер ЄБРР – США, частка якого становить 1 млрд.ЕКЮ. Внесок України як акціонера дорівнює 80 млн. ЄВРО. [30 , c.47 ]

     Основні функції ЄБРР – сприяння переходу до ринкової економіки через фінансування життєздатних проектів у державному та приватному секторах економіки, а також сприяння в здійсненні державних програм структурної перебудови та приватизації.

     Банк  відіграє роль каталізатора економічних  змін, сприяє залученню іноземних  та місцевих інвестицій, а також допомагає іншим установам державного та приватного секторів. ЄБРР є унікальним поєднанням комерційного банку та інвестиційного банку розвитку. За Статутом не менше ніж 60% обсягу фінансування Банку повинні бути спрямовані на реалізацію проектів у приватному секторі. Хоча Банк також розглядає і фінансує комерційно життєздатні проекти в державних галузях економіки.

     Діяльність  ЄБРР в Україні та її ефективність значною мірою залежить від економічних  реформ і приватизації в Україні. В 1993 році було фінансовано 3 проекти загальною сумою 7,7 млн. ЕКЮ, у 1994 р. 2 проекти на суму 141,4 млн. ЕКЮ, а в 1995 році – 12 проектів на суму 1514,77 млн. ЕКЮ. Взагалі, ефективність значно залежить від стану економічних реформ. Пріоритетними для ЄБРР в Україні є, насамперед, такі напрямки:

  • розвиток фінансових установ. Без них економіка України не зможе розвиватися;
  • розвиток сільського господарства. В Україні є надзвичайні потужності і можливості значно поліпшити ефективність цього важливого сектора не тільки для українського ринку, але й на експорт;
  • реструктуризація енергетичного сектора і впровадження передових технологій; проекти енергозбереження;
  • розвиток і відновлення інфраструктури виробництва для поліпшення загальних умов розвитку суспільства та приватного сектора;
  • фінансування зростаючого приватного сектора, особливо приватизованих великих підприємств, які стали рентабельними.

    Банк  зорієнтований на такі важливі сектори  як транспорт, система транспортування  та розподілу природного газу, впровадження передових технологій у металургійну, хімічну та нафтопереробну і харчову промисловість.

Информация о работе Фінансові важелі управління державним боргом